10 січня 2013 року 2а-4031/12/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - суддя Виноградова О.І.,
за участю:
секретаря судового засідання Васильєва М.В.,
представників позивача - Грушовець Є.А., Коваль С.М.,
представників відповідача - Ткачов О.В., Ярошинський І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Арма Моторс"
до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
23 серпня 2012 р. товариство з обмеженою відповідальністю "Арма Моторс" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем було включено до складу валових витрат та податкового кредиту за період з 23 травня 2006 р. по 30 вересня 2011 р. суми, сплачені за наслідками взаємовідносин з контрагентами, підтверджені належним чином оформленими первинними документами.
Крім того, вважає, що у даному випадку у відповідача не було повноважень на винесення оскаржуваних повідомлень-рішень, оскільки їх було винесено на підставі акта перевірки, проведеної на виконання постанови слідчого, а отже, згідно з вимогами п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду у кримінальній справі.
Відповідач позов не визнав, подав до суду письмові заперечення, в яких у задоволенні позову просив відмовити посилаючись на те, що позивачем було віднесено до складу валових витрат та податкового кредиту за період з 23 травня 2006 р. по 30 вересня 2011 р. суми, не підтвердженні первинними документами, що призвело до завищення таких витрат (т. 2 а.с. 72-92).
Суд у судовому засіданні, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, встановив таке.
22 травня 2006 р. позивач зареєстрований як юридична особа, що підтверджується копією довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АА № 397174 (т. 1 а.с. 16).
14 листопада 2011 р. слідчим з ОВС СВ ПМ ДПА у м. Києві було винесено постанову про проведення перевірки позивача, а її проведення доручено Державній податковій інспекції у Шевченківському районі м. Києва (далі - ДПІ у Шевченківському районі м. Києва), оскільки на той час позивач перебував на обліку саме у цій ДПІ (т. 2 а.с. 106-108).
У період з 4 по 18 січня 2012 р. ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача по фінансово-господарським взаємовідносинам з відкритим акціонерним товариством «ТБ Олімп» (далі - ВАТ «ТБ Олімп»), приватним підприємством «Неон» (далі -ПП «Неон»), товариством з обмеженою відповідальністю «Рекламна агенція «Респект» (далі -ТОВ «РА «Респект»), товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес сервіс А-плюс» (далі -ТОВ «Бізнес сервіс А-плюс»), товариством з обмеженою відповідальністю «Сучасне будівництво та архітектура» (далі -ТОВ «Сучасне будівництво та архітектура»), товариством з обмеженою відповідальністю «Гарант Сервіс-А» (далі -ТОВ «Гарант Сервіс-А»), товариством з обмеженою відповідальністю «Інвест Буд» (далі -ТОВ «Інвест Буд»), товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Барс-Будінвест» (далі -ТОВ «Компанія «Барс-Будінвест»), товариством з обмеженою відповідальністю «Екобудгруп» (далі - ТОВ «Екобудгруп»), товариством з обмеженою відповідальністю «Конкон» (далі - ТОВ «Конкон») за період з 23 травня 2006 р. по 30 вересня 2011 р., за результатами якої 1 лютого 2012 р. складено акт перевірки № 115/23-12/34356004 (далі - акт № 115/23-12/34356004) (т. 1 а.с. 17-52).
У розділі «Висновок» названого акта перевірки зазначено, що позивачем порушено:
- пп. 7.4.5 п. 7. 4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 р. № 168/97-ВР (у редакції, яка діяла на дату виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 168/97-ВР), п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму ПДВ 1 293 011 грн 00 коп., в тому числі по періодах: червень 2008 р. - 101 000 грн 00 коп., липень 2008 р. - 76 833 грн 00 коп., березень 2009 р. - 9275 грн 00 коп., липень 2009 р. - 7247 грн 00 коп., жовтень 2009 р. - 1548 грн 00 коп., червень 2010 р. - 132 664 грн 00 коп., липень 2010 р. - 153 289 грн 00 коп., вересень 2010 р. - 75 948 грн 00 коп., жовтень 2010 р. - 151 895 грн 00 коп., листопад 2010 р. - 139 983 грн 00 коп., грудень 2010 р. - 300 281 грн 00 коп., березень 2011 р. - 143 048 грн 00 коп., що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду в розмірі 1 293 011 грн 00 коп., в тому числі по періодах: червень 2008 р. - 100 346 грн 00 коп., липень 2008 р. - 75 513 грн 00 коп., листопад 2008 р. - 986 грн 00 коп., січень 2009 р. - 516 грн 00 коп., лютий 2009 р. - 25 грн 00 коп., березень 2009 р. - 9275 грн 00 коп., липень 2009 р. - 7247 грн 00 коп., жовтень 2009 р. - 1548 грн 00 коп., червень 2010 р. - 84 537 грн 00 коп., липень 2010 р. - 201 416 грн 00 коп., вересень 2010 р. - 75 948 грн 00 коп., жовтень 2010 р. - 151 895 грн 00 коп., листопад 2010 р. - 139 983 грн 00 коп., грудень 2010 р. - 300 480 грн 00 коп., березень 2011 р. - 143 048 грн 00 коп.;
- п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22 травня 1997 р. № 283/97-ВР (далі - Закон № 283/97-ВР), при визначенні суми податку на прибуток встановлено його заниження всього у сумі 1 806 134 грн 00 коп., у тому числі по періодах: за ІІ квартал 2008 р. у сумі 126 250 грн 00 коп., за ІІІ квартал 2008 р. - 96 042 грн 00 коп., за І квартал 2009 р. - 11 594 грн 00 коп., за ІІІ квартал 2009 р. - 9059 грн 00 коп., за IV квартал 2009 р. - 1935 грн 00 коп., за ІІ квартал 2010 р. - 165 830 грн 00 коп., за ІІІ квартал 2010 р. - 286 546 грн 00 коп., за IV квартал 2010 р. - 740 199 грн 00 коп., за І квартал 2011 р. - 368 679 грн 00 коп. (т. 1 а.с. 51).
14 лютого 2012 р. за вих. № 1859/7/23-12 ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було направлено на адресу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції акт № 115/23-12/34356004 разом із супровідним листом, який містить прохання винести податкові повідомлення-рішення в терміни, передбачені законодавством (т. 2 а.с. 21).
Названий акт перевірки надійшов до відповідача 20 березня 2012 р. за вх. № 466/7 (т. 2 а.с. 21).
2 квітня 2012 р. на підставі акта № 115/23-12/34356004 відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення № 0000512301, яким позивачу нараховане податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1 887 633 грн 75 коп., з яких 1 583 842 грн 00 коп. - за основним платежем, 303 791 грн 75 коп. - за штрафними санкціями (далі - податкове повідомлення-рішення № 0000512301) та № 0000502301, яким позивачу нараховане податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 359 769 грн 25 коп., з яких 1 115 625 грн 00 коп. - за основним платежем, 244 144 грн 25 коп. - за штрафними санкціями (далі - податкове повідомлення-рішення № 0000502301) (т. 1 а.с. 54-55).
У зв'язку з тим, що позивач вважає названі податкові повідомлення-рішенні такими, що винесені протиправно, ним було подано даний позов до суду.
Спірні правовідносини врегульовані ПК України, Законом № 168/97-ВР та Законом № 283/97-ВР.
Так, відповідно до вимог п. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 ПК України податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.
Як убачається з п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з вимогами пп. 198.1, 198.2 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до вимог п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Як убачається з п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Аналогічні норми передбачені пп. 7.4.5 п. 7.4 та пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.
Порядок сплати податку на прибуток визначений розділом ІІІ ПК України, в якому, з-поміж іншого, визначено платників такого податку, об'єкт оподаткування, порядок визначення доходів та їх складу.
Як убачається з п. 5.1 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до вимог п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 названого Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Згідно з вимогами п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Наявні матеріали справи свідчать, що позивачем у період з 23 травня 2006 р. по 30 вересня 2011 р. за наслідками господарських взаємовідносин з ТОВ «Гарант Сервіс А», ТОВ «Бізнес Сервіс А-плюс», ТОВ «Компанія «Барс-Будінвест», ТОВ «РА «Респект» та ВАТ «ТБ «Олімп» віднесено до складу валових витрат - 7 224 532 грн 00 коп. та задекларовано податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 1 444 906 грн 00 коп.
І. Зокрема, стосовно господарських взаємовідносин між позивачем та ВАТ «ТБ Олімп» судом встановлено таке.
3 грудня 2007 р. між позивачем (замовник) та ВАТ «ТБ Олімп» (виконавець) укладено договір на сервісне та технічне обслуговування автомобілів № ТД 3/12-3 (далі - договір № ТД 3/12-3) (т. 5 а.с. 76-78).
Згідно з п. 1.1 названого договору виконавець був зобов'язаний виконати сервісне та технічне обслуговування наданих замовником транспортних засобів (роботи, перелічені у Додатку № 1) (т. 5 а.с. 79-80), а замовник - зобов'язаний своєчасно оплачувати виконані роботи на умовах, визначених договором (т. 5 а.с. 76).
На підтвердження виконання ВАТ "ТБ Олімп" робіт, передбачених договором № ТД 3/12-3, позивачем надано суду такі докази:
- акти про надання послуг по договору сервісного та технічного обслуговування автомобілів № ТД 3/12-3 від 03/12/2007 р. від 18, 21 та 27 грудня 2007 р., згідно з якими ВАТ "ТБ Олімп" надано позивачу послуги з сервісного та технічного обслуговування автомобілів у сумі 179 000 грн 00 коп., 154 000 грн 00 коп. та 153 000 грн 00 коп. відповідно (т. 5 а.с. 81-92);
- податкову накладну, видану ВАТ "ТБ Олімп" 10 грудня 2007 р. № 10/12-26, згідно з якою позивач отримав від названого товариства послуги з сервісного та технічного обслуговування автомобілів на загальну суму 486 000 грн 00 коп. (т. 5 а.с. 93).
На підтвердження оплати отриманих послуг, позивачем надано платіжне доручення від 10 грудня 2007 р. № 2697 на суму 486 000 грн 00 коп. (т. 5 а.с. 94).
До того ж позивачем було надано документи на підтвердження використання наданих ВАТ «ТБ Олімп» на виконання договору № ТД 3/12-3 послуг у власній господарській діяльності: накладні, акти прийому передачі автомобілів, контракти та специфікації, згідно з якими позивач здійснював реалізацію автомобілів у 2008 р. (т. 8 а.с. 74-203).
Аналіз перелічених первинних документів - податкових накладних та актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), виданих у грудні 2007 р. від імені ВАТ "ТБ Олімп", свідчить, що всі вони були видані та підписані ОСОБА_6 (т. 5 а.с. 81-93).
Як убачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, саме ОСОБА_6 визначена особою, яка має право вчиняти юридичні дії від імені ВАТ "ТБ Олімп" без довіреності (т. 2 а.с. 170).
Наведене спростовує твердження відповідача про відсутність у позивача первинних документів та про те, що видані ВАТ "ТБ Олімп" у грудні 2007 р. первинні документи, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит та суми яких було включено до складу валових витрат, підписані не тією особою, яка мала право на їх підписання.
Крім того, судом враховано, що перелічені первинні документи, видані ВАТ "ТБ Олімп", містять усі необхідні реквізити, скріплені печаткою названого товариства (т. 5 а.с. 81-93) та надані позивачу на підтвердження реальності укладення та виконання сторонами договору № ТД 3/12-3.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку щодо реальності укладання та виконання сторонами договору № ТД 3/12-3 (між позивачем та ВАТ "ТБ Олімп").
Наведене свідчить, що у даному конкретному випадку витрати на отримання послуг з сервісного та технічного обслуговування автомобілів позивачем було віднесено до складу валових витрат у зв'язку з отриманням названих послуг та сплатою (нарахуванням) певних сум протягом звітного періоду у зв'язку з веденням виробництва. Водночас, датою виникнення у позивача права на віднесення сум до податкового кредиту є дата видачі ВАТ "ТБ Олімп" податкової накладної № 10/12-26, тобто, грудень 2007 р.
Крім того, судом враховано, що згідно з поясненнями представника позивача з моменту здійснення господарських операцій між позивачем та ВАТ "ТБ Олімп" і до моменту прийняття відповідачем рішення про збільшення грошового зобов'язання пройшло 1582 дні, тоді як контролюючий орган має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків не пізніше закінчення 1095 днів.
ІІ. Стосовно взаємовідносин між позивачем та ТОВ "Гарант Сервіс-А" судом встановлено таке.
10 січня 2008 р. між позивачем (замовник) та ТОВ «Гарант Сервіс-А» (підрядник) було укладено договір технічного обслуговування автомобілів № 1001/08 (далі - договір № 1001/08) (т. 8 а.с. 233-235).
Згідно з п. 1.1 названого договору підрядник був зобов'язаний на свій ризик виконати роботи за завданням замовника, а замовник - прийняти і вчасно оплатити вказані роботи в порядку, у строк і на умовах, визначених цим договором (т. 8 а.с. 233).
На підтвердження виконання ТОВ "Гарант Сервіс-А" договору № 1001/08 позивачем надано суду такі докази:
- акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), видані ТОВ "Гарант Сервіс-А", від 30 червня 2008 р. № ГС-б/н на суму 340 998 грн 64 коп. та від 31 серпня 2008 р. № ГС-б/н на суму 120 000 грн 00 коп. Зокрема, згідно з цими актами позивач отримав виконані ТОВ "Гарант Сервіс-А" послуги з передпродажної підготовки автомобілів (т. 8 а.с. 240, 243);
- податкові накладні від: 20 березня 2008 р. № 20-3/8 на суму 145 000 грн 00 коп., 8 квітня 2008 р. № 8-4/2 на суму 196 000 грн 00 коп. та 23 червня 2008 р. № 23-6/8 на суму 120 000 грн 00 коп., згідно з якими позивач отримав послуги з передпродажної підготовки автомобілів у березні-квітні та червні 2008 р. у сумі, зазначеній у цих накладних (т. 8 а.с. 236, 238, 241).
На підтвердження оплати названого договору позивачем надано платіжні доручення від: 20 березня 2008 р. № 3252 на суму 145 000 грн 00 коп., 8 квітня 2008 р. № 3434 на суму 196 000 грн 00 коп. та 23 червня 2008 р. № 3945 на суму 120 000 грн 00 коп. (т. 8 а.с. 237, 239, 242).
На підтвердження використання наданих ТОВ «Гарант Сервіс-А» на виконання договору № 1001/08 послуг у власній господарській діяльності позивачем надано контракти, накладні та акти прийому-передачі автомобіля, згідно з якими позивач здійснював продаж автомобілів у березні-квітні та червні 2008 р. (т. 8 а.с. 244-248, т. 9 а.с. 1-218).
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку щодо реальності укладання та виконання сторонами договору № 1001/08 (між позивачем та ТОВ "Гарант Сервіс-А").
Наведене свідчить, що у даному конкретному випадку витрати на отримання послуг з передпродажної підготовки автомобілів позивачем було віднесено до складу валових витрат у зв'язку з отриманням названих послуг та сплатою (нарахуванням) певних сум протягом звітного періоду у зв'язку з веденням виробництва. Водночас, датою виникнення у позивача права на віднесення сум до податкового кредиту є дата видачі ТОВ "Гарант Сервіс-А" податкових накладних №№ 20/3-8, 8-4/2, 23/6-8, тобто, березень, квітень та червень 2008 р. відповідно.
1 липня 2008 р. та 21 липня 2009 р. між позивачем (покупець) та ТОВ «Гарант Сервіс-А» (постачальник) укладено 2 договори поставки (т. 8 а.с. 204-205, 211-212).
Згідно з п. 1.1 названих договорів поставки постачальник зобов'язувався передати у власність покупця "запчасти и расходные материалы к автомобилям согласно расходным накладным на каждую партию товара", а покупець - прийняти вказаний товар та оплатити його вартість (т. 8 а.с. 204, 211).
На підтвердження виконання ТОВ "Гарант Сервіс-А" договорів поставки позивачем надано суду такі докази:
- видаткові накладні, видані ТОВ "Гарант Сервіс-А", від: 3 липня 2008 р. № ГС-0000370 на суму 55 647 грн 97 коп., 24 липня 2009 р. № ГС-000336 на суму 43 482 грн 38 коп. та 23 жовтня 2009 р. № ГС-000585 на суму 9288 грн 80 коп., які містять перелік товарів, отриманих позивачем (т. 8 а.с. 206-208, 213, 216);
- податкові накладні, видані ТОВ "Гарант Сервіс-А", від: 3 липня 2008 р. № 3-7/1 на суму 55 647 грн 97 коп., 24 липня 2009 р. № 24-7/6 на суму 43 482 грн 38 коп. та 23 жовтня 2009 р. № 23-10/4 на суму 9288 грн 82 коп., згідно з якими позивач отримав від ТОВ "Гарант Сервіс-А" товар (автозапчастини) (т. 8 а.с. 209, 214, 217).
На підтвердження оплати названих договорів позивачем надано платіжні доручення від: 3 липня 2008 р. № 4037 на суму 55 647 грн 97 коп., 6 серпня 2009 р. № 256 на суму 43 482 грн 40 коп. та 6 листопада 2009 р. № 6093 на суму 9288 грн 81 коп. (т. 8 а.с. 210, 215, 218).
На підтвердження використання поставлених ТОВ «Гарант Сервіс-А» товарів у власній господарській діяльності позивачем надано акти виконаних робіт, списання з/ч та матеріалів, згідно з яким позивач використовував у своїй господарській діяльності поставлений ТОВ "Гарант Сервіс-А" товар у 2008-2009 р.р. (т. 8 а.с. 219-232).
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку щодо реальності укладання та виконання договорів поставки від 1 липня 2008 р. та 21 липня 2009 р. (між позивачем та ТОВ "Гарант Сервіс-А").
Наведене свідчить, що у даному конкретному випадку витрати на поставку товару позивачем було віднесено до складу валових витрат у зв'язку з отриманням названих послуг та сплатою (нарахуванням) певних сум протягом звітного періоду у зв'язку з веденням виробництва. Водночас, датою виникнення у позивача права на віднесення сум до податкового кредиту є дата видачі ТОВ "Гарант Сервіс-А" податкових накладних №№ 3-7/1, 24-7/6, 23-10/4, тобто, липень 2008 р., липень та жовтень 2009 р. відповідно.
До того ж 29 квітня 2010 р. між позивачем (сторона 2) та ТОВ "Гарант Сервіс-А" (сторона 1) укладено договір № 114/2904 (далі - договір № 114/2904) (т. 6 а.с. 167-170).
Згідно з п. 1.1 названого договору сторона 1 була зобов'язана надати, а сторона 2 прийняти від сторони 1 послуги з фарбування деталей, вузлів та окремих агрегатів автомобілів (т. 6 а.с. 167).
На підтвердження виконання ТОВ "Гарант Сервіс-А" договору № 114/2904 позивачем надано суду такі докази:
- акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від: 2 червня 2010 р. № ГС-2-6/1, 30 червня 2010 р. № ГС-30-6/26, 31 липня 2010 р. № ГС-31-7/13 та 29 листопада 2010 р. № ГС-29112, які містять перелік наданих ТОВ "Гарант Сервіс-А" послуг з фарбування деталей, вузлів та окремих агрегатів автомобілів (т. 6 а.с. 171-172, 175-176, 179-180, 183-184);
- податкові накладні, видані ТОВ "Гарант Сервіс-А", від: 2 червня 2010 р. № 2-6/4 на суму 180 996 грн 00 коп., 30 червня 2010 р. № 30-6/30 на суму 159 300 грн 00 коп., 31 липня 2010 р. № 31-7/10 на суму 169 045 грн 32 коп. та 29 листопада 2010 р. № 29115 на суму 384 212 грн 00 коп., які містять перелік наданих ТОВ "Гарант Сервіс-А" послуг з фарбування деталей, вузлів та окремих агрегатів автомобілів (т. 6 а.с. 173-174, 177-178, 181-182, 185-186).
Оплата названого договору була здійснена частково, а саме, в сумі 340 296 грн 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням від 10 вересня 2010 р. № 67518 (т. 2 а.с. 16).
На підтвердження використання наданих ТОВ «Гарант Сервіс-А» на виконання договору № 114/2904 послуг у власній господарській діяльності позивачем надано акти виконаних робіт, списання з/ч та матеріалів за травень-грудень 2010 р. (т. 6 а.с. 192-250, т. 7 а.с. 1-250, т. 8 а.с. 1-46).
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку щодо реальності укладання та виконання сторонами договору № 114/2904 (між позивачем та ТОВ "Гарант Сервіс-А").
Наведене свідчить, що у даному конкретному випадку витрати на отримання послуг з фарбування деталей, вузлів та окремих агрегатів автомобілів позивачем було віднесено до складу валових витрат у зв'язку з отриманням названих послуг та сплатою (нарахуванням) певних сум протягом звітного періоду у зв'язку з веденням виробництва. Водночас, датою виникнення у позивача права на віднесення сум до податкового кредиту є дата видачі ТОВ "Гарант Сервіс-А" податкових накладних №№ 2-6/4, 30-6/30, 31-7/10, 29115, тобто, червень, липень та листопад 2010 р. відповідно.
21 травня 2010 р. між позивачем (сторона 2) та ТОВ "Гарант Сервіс-А" (сторона 1) було укладено договір № 16 (далі - договір № 16) (т. 5 а.с. 96-99).
Згідно з п. 1.1 названого договору сторона 1 була зобов'язана передати, а сторона 2 прийняти у суборенду нежитлове приміщення загальною площею 2071, 3 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Нагірна, 47 (т. 5 а.с. 96).
На підтвердження виконання ТОВ "Гарнт Сервіс-А" договору № 16 позивачем було надано суду такі докази:
- акт № 1 приймання-передачі приміщення від 1 червня 2010 р., згідно з яким позивач прийняв у строкове у строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 2071, 3 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Нагірна, 47 (т. 5 а.с. 100);
- акти здачі-прийняття робіт від: 31 грудня 2010 р. № ГС-30-6/25, 31 липня 2010 р. № ГС-31/7/12, 31 серпня 2010 р. № ГС-31-8/21, 30 вересня 2010 р. № ГС-30-9/1, 31 жовтня 2010 р. № ГС-31103, 30 листопада 2010 р. № ГС-30116 та 30 грудня 2010 р. № ГС-30122, згідно з якими позивач здійснював суборенду нежитлового приміщення загальною площею 2071, 3 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Нагірна, 47 (т. 5 а.с. 101, 106, 111, 114, 120, 123, 125);
- податкові накладні, видані ТОВ "Гарант Сервіс-А", від:
- 30 червня 2010 р. № 30-6/26 на суму 455 686 грн 00 коп.;
- 31 липня 2010 р. № 31-7/9 на суму 455 686 грн 00 коп.;
- 31 серпня 2010 р. № 31-8/21 на суму 455 686 грн 00 коп.;
- 30 вересня 2010 р. № 30-9/1 на суму 455 686 грн 00 коп.;
- 31 жовтня 2010 р. № 31103 на суму 455 686 грн 00 коп.;
- 30 листопада 2010 р. № 30114 на суму 455 686 грн 00 коп.;
- 30 грудня 2010 р. № 30123 на суму 455 686 грн 00 коп. (т. 5 а.с. 102, 107, 112, 115, 121, 124, 126).
У судовому засіданні судом встановлено, що при оформленні акта здачі-прийняття робіт № ГС-30-6/25 було допущено технічну помилку - зазначено дату « 31 грудня 2010 р.» замість дати « 30 червня 2010 р.». Проте, судом враховано, що помилка в оформленні окремого документа не є підставою для висновку про відсутність господарської операції.
На підтвердження оплати договору № 16, яка була здійснена частково, позивачем було надано платіжні доручення від:
- 26 липня 2010 р. № 67241 на суму 100 000 грн 00 коп.;
- 10 вересня 2010 р. № 67517 на суму 250 686 грн 00 коп.;
- 24 вересня 2010 р. № 67602 на суму 98 000 грн 00 коп.;
- 8 жовтня 2010 р. № 67726 на суму 300 000 грн 00 коп.;
- 25 жовтня 2010 р. № 67834 на суму 100 000 грн 00 коп.;
- 29 листопада 2010 р. № 68142 на суму 102 000 грн 00 коп.;
- 6 грудня 2010 р. № 68202 на суму 400 000 грн 00 коп.;
- 21 грудня 2010 р. № 68311 на суму 102 000 грн 00 коп.;
- 20 січня 2011 р. № 68477 на суму 102 000 грн 00 коп.;
- 11 лютого 2011 р. № 68710 на суму 102 000 грн 00 коп.;
- 18 лютого 2011 р. № 68758 на суму 102 000 грн 00 коп.
Крім того, позивачем на підтвердження виконання п.1.1 договору № 16 - суборенди нежитлового приміщення надано суду документи на продаж автомобілів (накладні, акти прийому-передачі, договори), з яких вбачається, що позивач у червні-грудні 2010 р. здійснював свою діяльність саме за адресою: м. Київ, вул. Нагірна, 47 (т. 5 а.с. 174-249, т. 6 а.с. 1-166).
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку щодо реальності укладання та виконання сторонами договору № 16 (між позивачем та ТОВ "Гарант Сервіс-А").
Наведене свідчить, що у даному конкретному випадку витрати на оплату нежитлового приміщення позивачем було віднесено до складу валових витрат у зв'язку з отриманням названих послуг та сплатою (нарахуванням) певних сум протягом звітного періоду у зв'язку з веденням виробництва. Водночас, датою виникнення у позивача права на віднесення сум до податкового кредиту є дата видачі ТОВ "Гарант Сервіс-А" податкових накладних №№ 30-6/26, 31-7/9, 31-8/21, 30-9/1, 31103, 30114, 30123, тобто, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад та грудень 2010 р. відповідно.
Аналіз перелічених первинних документів - податкових накладних та актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), виданих у березні-квітні, червні, серпні 2008 р., липні, жовтні 2009 р., червні-грудні 2010 р. від імені ТОВ «Гарант Сервіс-А», свідчать, що всі вони були видані та підписані ОСОБА_8 (т. 5 а.с. 100-102, 106-107, 111-112, 114-115, 120-121, 123-126, т. 6 а.с. 171-186, т. 8 а.с. 206-209, 213-214, 216-217 236, 238, 240-241, 243).
Як убачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ОСОБА_8 визначений засновником та керівником ТОВ «Гарант Сервіс-А» (т. 2 а.с. 168).
Наведене спростовує твердження відповідача про те, що видані ТОВ «Гарант Сервіс-А» у березні-квітні, червні, серпні 2008 р., липні, жовтні 2009 р., червні-грудні 2010 р. первинні документи, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит та суми яких було включено до складу валових витрат, підписані не тією особою, яка мала право на їх підписання.
Крім того, судом враховано, що перелічені первинні документи, видані ТОВ «Гарант Сервіс-А», містять усі необхідні реквізити, скріплені печаткою названого товариства (т. 5 а.с. 100-102, 106-107, 111-112, 114-115, 120-121, 123-126, т. 6 а.с. 171-186, т. 8 а.с. 206-209, 213-214, 216-217 236, 238, 240-241, 243) та надані позивачу як докази реальності виконання укладених між позивачем та ТОВ «Гарант Сервіс-А» договорів поставки, а також договорів № 1001/08, № 16 та № 114/2904.
ІІІ. Стосовно взаємовідносин між позивачем та ТОВ «РА «Респект» судом встановлено таке.
У липні 2010 р. між позивачем та ТОВ "РА «Респект» було укладено усний договір про надання маркетингових послуг на загальну суму 295 000 грн 00 коп.
На підтвердження виконання названого договору позивачем було надано суду такі докази:
- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 22 липня 2010 р. № ра-22-7/1, згідно з яким ТОВ "РА "Респект" було виконано та передано позивачу послуги з "исследования рынка, маркетинг" на загальну суму 295 000 грн 00 коп. (т. 3 а.с. 1);
- податкову накладну від 22 липня 2010 р. № 22-7/1 на загальну суму 295 000 грн 00 коп. (т. 3 а.с. 2);
- рахунок-фактуру від 22 липня 2010 р. № ра-22-7/1 на суму 295 000 грн 00 коп. (т. 8 а.с. 73).
Крім того, на підтвердження виконання названого договору позивачем також було надано тексти звітів про проведенні маркетингові дослідження на теми «Розробка стратегії розвитку та просування бренду Вікінг Моторс» та «Купівельна поведінка споживача на придбання легкових автомобілів та авто-сервісних послуг на ринку України» (т. 3 а.с. 4-169).
Наведене свідчить, що у даному конкретному випадку витрати на проведення маркетингових досліджень позивачем було віднесено до складу валових витрат у зв'язку з отриманням названих послуг та сплатою (нарахуванням) певних сум протягом звітного періоду у зв'язку з веденням виробництва. Водночас, датою виникнення у позивача права на віднесення сум до податкового кредиту є дата видачі ТОВ "РА "Респект" податкової накладної № 22-7/1, тобто, липень 2010 р.
При цьому судом враховано, що сам по собі факт неоплати позивачем виконаних робіт не може бути підставою для висновку про завищення податкового кредиту та заниження податку на прибуток.
Аналіз перелічених первинних документів - податкової накладної та акта здачі-прийняття робіт (надання послуг), виданих у липні 2010 р. від імені ТОВ "РА "Респект", свідчать, що вони були видані та підписані ОСОБА_9 (т. 3 а.с. 1-2).
Як убачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ОСОБА_9 визначений засновником та керівником ТОВ "РА "Респект" (т. 2 а.с. 166).
Наведене спростовує твердження відповідача про те, що видані ТОВ «РА «Респект» у липні 2010 р. первинні документи, на підставі яких позивачем було сформовано валові витрати та податковий кредит, підписані не тією особою, яка мала право на їх підписання.
Крім того, судом враховано, що перелічені первинні документи, видані ТОВ «РА «Респект», містять усі необхідні реквізити, усі вони скріплені печаткою цього товариства (т. 3 а.с. 1, 2) та надані позивачу як докази реальності укладення між позивачем та ТОВ «РА «Респект» договору про надання маркетингових послуг та його виконання.
Наведене свідчить про реальність укладення та виконання договору про надання маркетингових послуг (між позивачем і ТОВ «РА «Респект»).
ІV. Стосовно взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Бізнес Сервіс А-плюс» судом встановлено таке.
1 січня 2011 р. між позивачем (суборендар) та названим товариством (орендар) було укладено договір суборенди нежитлового приміщення № 01/01/11 (далі - договір № 01/01/11) (т. 3 а.с. 172-174).
Як убачається з п. 1.1 названого договору, орендар був зобов'язаний передати, а суборендар прийняти у строкове платне користування (суборенду) нежитлове приміщення загальною площею 2061,3 м.кв. за адресою: м. Київ, вул. Нагірна, 47 (т. 3 а.с. 172).
Згідно з п. 2.1 договору № 01/01/11 передавання-приймання орендованого майна оформляється актом прийому-передачі приміщень (т. 3 а.с. 172).
На підтвердження виконання ТОВ "Бізнес Сервіс А-плюс" названого договору позивачем було надано суду такі докази:
- акт прийому передачі приміщення від 1 січня 2011 р., згідно з яким позивач прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 2061,3 м.кв. за адресою: м. Київ, вул. Нагірна, 47 (т. 3 а.с. 175);
- акти здачі приймання робіт (надання послуг) від: 1 лютого 2011 р. № БС-012012, 28 лютого 2011 р. № БС-28025 та 31 березня 2011 р. № БС-310324, згідно з якими позивач отримав від ТОВ "Бізнес Сервіс А-плюс" в суборенду нежитлове приміщення загальною площею 2061,3 м.кв. за адресою: м. Київ, вул. Нагірна, 47 (т. 3 а.с. 176, 179, 182);
- податкові накладні, видані ТОВ "Бізнес Сервіс А-плюс", від: 1 лютого 2011 р. № 1026 на суму 455 686 грн 00 коп., 28 лютого 2011 р. № 28025 на суму 455 686 грн 00 коп. та 31 березня 2011 р. № 310330 на суму 455 686 грн 00 коп., згідно з якими позивач отримав в суборенду нежитлове приміщення загальною площею 2061,3 м.кв. за адресою: м. Київ, вул. Нагірна, 47 у січні-березні 2011 р. (т. 3 а.с. 177, 180, 183).
Оплата суборенди приміщення підтверджується платіжними дорученнями від: 16 березня 2011 р. № 68984 (т. 2 а.с. 3), 30 березня 2011 р. № 69148 (т. 8 а.с. 69) та 26 квітня 2011 р. № 69345 (т. 8 а.с. 70).
Крім того, позивач на підтвердження виконання п. 1.1 договору № 01/01/11 надав суду документи на підтвердження продажу автомобілів (накладні, акти прийому-передачі, договори), з яких вбачається, що у січні-березні 2011 р. він здійснював свою діяльність за адресою: м. Київ, вул. Нагірна, 47 (т. 3 а.с. 197-249, т. 4 а.с. 1-40).
Позивачем також було надано суду постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 лютого 2012 р. в адміністративній справі № 2а-18904/11/2670 за позовом позивача до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення від 19 серпня 2011 р. № 0005542303, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2012 р. (т. 4 а.с. 41-46).
Так, названою постановою скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 19 серпня 2011 р. № 0005542303 (т. 4 а.с. 41-44).
Як убачається з тексту названої постанови, предметом дослідження суду було виконання позивачем договору № 01/01/11 у лютому 2011 р.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що обставини виконання позивачем договору № 01/01/11 у лютому 2011 р. у даному судовому засіданні не підлягають доказуванню.
До того ж на підтвердження фактичної адреси здійснення позивачем господарської діяльності, ним було надано суду договори від:
- 4 червня 2007 р. № 6А-171 про надання послуг по вивезенню та знешкодженню твердих побутових відходів (т. 2 а.с. 125-128);
- 4 червня 2007 р. № 6а-172 оренди контейнерів для сміття (т. 2 а.с. 129-131);
- квітня 2011 р. про спостереження за пожежною автоматикою та технічне обслуговування пожежної сигналізації на об'єкті (т. 2 а.с. 132-134);
- 26 вересня 2006 р. № 25 про організацію забезпечення пожежної безпеки (т. 2 а.с. 135-139);
- 1 липня 2009 р. б/н на централізовану охорону об'єкта (т. 2 а.с. 140-143);
- 25 грудня 2007 р. № 75-0 про надання послуг з охорони об'єкта (т. 2 а.с. 147-155);
- 24 листопада 2011 р. № 140-0 про надання послуг з охорони об'єкта (т. 2 а.с. 156-160).
Усі перелічені договори свідчать, що їх було укладено стосовно орендованого позивачем приміщення за адресою: м. Київ, вул. Нагірна, 47.
Отже, суд вважає доведеним реальність укладення та виконання сторонами договору № 01/01/11 (між позивачем та ТОВ "Бізнес Сервіс А-плюс").
Наведене свідчить, що у даному конкретному випадку витрати на оплату суборенди нежитлового приміщення позивачем було віднесено до складу валових витрат у зв'язку з отриманням названих послуг та сплатою (нарахуванням) певних сум протягом звітного періоду у зв'язку з веденням виробництва. Водночас, датою виникнення у позивача права на віднесення сум до податкового кредиту є дата видачі ТОВ "Бізнес Сервіс А-плюс" податкових накладних №№ 1026, 28025 та 310330, тобто, лютий та березень 2011 р. відповідно.
Крім того, 1 січня 2011 р. між позивачем (замовник) та ТОВ «Бізнес Сервіс А-плюс» (виконавець) було укладено договір про надання клінінгових послуг № БС-01036 (далі - договір № БС-01036) (т. 4 а.с. 132).
Згідно з п. 1.1 названого договору виконавець був зобов'язаний надати замовнику платні послуги, пов'язані з прибиранням нежитлового приміщення загальною площею 2061,3 м. кв., що знаходиться в м. Києві за адресою: вул. Нагірна, 47, (клінінгові послуги) та перебуває у користуванні у замовника на відповідних правових підставах (т. 4 а.с. 132-134).
На підтвердження виконання ТОВ "Бізнес Сервіс А-плюс" договору № БС-01036 позивачем надано суду такі докази:
- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31 березня 2011 р. № БС-310325, згідно з яким ТОВ "Бізнес Сервіс А-плюс" надало позивачу клінінгові послуги у січні-березні 2011 р. (т. 4 а.с. 135);
- податкову накладну, видану ТОВ "Бізнес Сервіс А-плюс", від 31 березня 2011 р. № 310331, згідно з якою позивач отримав клінінгові послуги у січні-березні 2011 р. на суму 150 000 грн 00 коп. (т. 4 а.с. 136).
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про реальність укладення та виконання сторонами договору №БС-01036 ( між позивачем і ТОВ «Бізнес Сервіс А-плюс»).
Наведене свідчить, що у даному конкретному випадку витрати на отримання клінінгових послуг позивачем було віднесено до складу валових витрат у зв'язку з отриманням названих послуг та сплатою (нарахуванням) певних сум протягом звітного періоду у зв'язку з веденням виробництва. Водночас, датою виникнення у позивача права на віднесення сум до податкового кредиту є дата видачі ТОВ "Бізнес Сервіс А-плюс" податкової накладної № 310331, тобто, березень 2011 р.
При цьому судом враховано, що сам по собі факт неоплати позивачем виконаних робіт не може бути підставою для висновку про завищення податкового кредиту та заниження податку на прибуток.
До того ж 2 січня 2011 р. між позивачем (замовник) та ТОВ "Бізнес Сервіс А-плюс" (виконавець) було укладено договір про надання малярних послуг № БС-02031 (далі - договір № БС-02031) (т. 4 а.с. 49-50).
Як убачається з п. 1.1 названого договору, виконавець був зобов'язаний надати замовнику, на умовах визначених цим договором, платні послуги, пов'язані «з фарбуванням автомобілів а також їх окремих компонентів - деталей, вузлів та окремих агрегатів автомобілів» (т. 4 а.с. 49).
На підтвердження виконання ТОВ "Бізнес Сервіс А-плюс" договору № БС-02031 позивачем було надано суду такі докази:
- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № БС-310326, згідно з яким ТОВ "Бізнес Сервіс А-плюс" було виконано малярні послуги (фарбування автомобілів і їх компонентів) у 1 кварталі 2011 р. (т. 4 а.с. 51);
- податкову накладну, видану ТОВ "Бізнес Сервіс А-плюс", від 31 березня 2011 р. № 310332, згідно з якою названим товариством були надані позивачу малярні послуги (фарбування автомобілів та їх компонентів) у 1 квартал 2011 р. на загальну суму 252 600 грн 50 коп. (т. 4 а.с. 52).
Судом взято до уваги, що зазначений у тексті названої накладної вид цивільно-правового договору «договір поставки» визначено помилково, оскільки у графі «Номенклатура постачання товарів/послуг продавця» зазначено вид робіт «малярные услуги» (т. 4 а.с. 52).
Крім того, на підтвердження використання наданих ТОВ «Бізнес Сервіс А-плюс» на виконання договору № БС-02031 послуг у власній господарській діяльності позивачем надано суду акти виконаних робіт, списання з/ч та матеріалів за січень-березень 2011 р. (т. 4 а.с. 55-131).
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про реальність укладення та виконання сторонами договору №БС-02031(між позивачем і ТОВ «Бізнес Сервіс А-плюс»).
Наведене свідчить, що у даному конкретному випадку витрати на здійснення малярних послуг позивачем було віднесено до складу валових витрат у зв'язку з отриманням названих послуг та сплатою (нарахуванням) певних сум протягом звітного періоду у зв'язку з веденням виробництва. Водночас, датою виникнення у позивача права на віднесення сум до податкового кредиту є дата видачі ТОВ "Бізнес Сервіс А-плюс" податкової накладної № 310332, а саме, березень 2011 р.
При цьому судом враховано, що сам по собі факт неоплати позивачем виконаних названим товариством робіт не може бути підставою для висновку про завищення податкового кредиту та заниження податку на прибуток.
Аналіз перелічених первинних документів - податкових накладних та актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), виданих у січні-березні 2011 р. від імені ТОВ «Бізнес Сервіс А-плюс», свідчать, що всі вони були видані та підписані ОСОБА_10 (т. 3 а.с. 175-177, 179-180, 182-183, т. 4 а.с. 51-52, 135-136).
Як убачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ОСОБА_10 визначений засновником та керівником ТОВ «Бізнес Сервіс А-плюс» (т. 2 а.с. 167).
До того ж позивачем надано суду копію нотаріально завірених пояснень ОСОБА_10 (директора контрагента позивача -ТОВ «Бізнес Сервіс А-плюс») від 12 жовтня 2011 р., згідно з якими з 10 травня 2007 р. він виконував обов'язки директора названого товариства, і як посадова особа виконував усі функції покладені на керівника підприємства, всі документи, договори, накладні, рахунки, акти, в тому числі з позивачем, підписував особисто (т. 1 а.с. 194).
Наведене спростовує твердження відповідача про те, що видані ТОВ «Бізнес Сервіс А-плюс» у січні-березні 2011 р. первинні документи, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит та валові витрати, підписані не тією особою, яка мала право на їх підписання.
Крім того, судом враховано, що перелічені вище первинні документи, виписані ТОВ "Бізнес Сервіс А-плюс", містять усі необхідні реквізити, скріплені печаткою цього товариства (т. 3 а.с. 175-177, 179-180, 182-183, т. 4 а.с. 51-52, 135-136) та надані позивачу як докази реальності укладених між позивачем та ТОВ «Бізнес Сервіс А-плюс» договорів та їх виконання.
V. Стосовно взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Компанія «Барс-Будінвест» судом встановлено таке.
1 квітня 2011 р. між позивачем (суборендар) та ТОВ «Компанія «Барс-Будінвест» було укладено договір суборенди нежитлового приміщення № 02/04/11 (далі - договір № 02/04/11) (т. 4 а.с. 139-141).
Як убачається з п. 1.1 названого договору, орендар був зобов'язаний передати, а суборендар прийняти у строкове платне користування (суборенду) нежитлове приміщення загальною площею 2061,3 м.кв., за адресою: м. Київ, вул. Нагірна, 47 (т. 4 а.с. 139).
Згідно з п. 2.1 договору № 02/04/11 передавання-приймання орендованого майна оформляється актом прийому-передачі приміщень (т. 4 а.с. 139).
На підтвердження виконання ТОВ "Компанія "Барс-Будінвест" договору № 02/04/11 позивачем надано суду такі докази:
- акт прийому-передачі приміщення від 1 квітня 2011 р., згідно з яким позивач прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 2061,3 м.кв., за адресою: м. Київ, вул. Нагірна, 47 (т. 4 а.с. 142);
- акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31 травня 2011 р. № 310324 та 30 червня 2011 р. № 300624, згідно з якими позивач отримав від ТОВ "Компанія "Барс-Будінвест" у суборенду нежитлове приміщення загальною площею 2061,3 м.кв., за адресою: м. Київ, вул. Нагірна, 47 (т. 4 а.с. 143, 148);
- податкові накладні від: 23 травня 2011 р. № 23055 на суму 455 686 грн 00 коп. та 30 травня 2011 р. № 30053 на суму 455 686 грн 00 коп., згідно з якими позивач отримав у суборенду нежитлове приміщення загальною площею 2061,3 м.кв., за адресою: м. Київ, вул. Нагірна, 47 за квітень-травень 2011 р. (т. 4 а.с. 144, 146).
Крім того, як убачається з довідки позивача, ТОВ «Компанія «Барс-Будінвест» не було надано позивачу податкову накладну за червень 2011 р., а останнім в свою чергу не було включено до складу валових витрат та податкового кредиту вартість з орендної плати за червень 2011 р. (т. 4 а.с. 149).
Оплата суборенди приміщення підтверджується платіжними дорученнями від: 23 травня 2011 р. № 69548 на суму 455 686 грн 00 коп., 30 травня 2011 р. № 20 на суму 455 686 грн 00 коп. та 20 червня 2011 р. № 34 на суму 455 686 грн 00 коп. (т. 1 а.с. 77-79).
Позивачем на підтвердження виконання п. 1.1 договору № 02/04/11 надано суду документи на продаж автомобілів (накладні, акти прийому-передачі, договори), з яких вбачається, що позивач у квітні-червні 2011 р. здійснював свою діяльність за адресою: м. Київ, вул. Нагірна, 47 (т. 4 а.с. 180-249, т. 5 а.с. 1-75).
Аналіз перелічених первинних документів - податкових накладних та актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), виданих у квітні-травні 2011 р. від імені ТОВ «Компанія «Барс-Будінвест», свідчать, що всі вони були видані та підписані ОСОБА_10 (т. 4 а.с. 142-144, 146, 148).
Як убачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ОСОБА_10 визначений засновником та керівником ТОВ «Компанія «Барс-Будінвест» (т. 2 а.с. 169).
Наведене спростовує твердження відповідача про те, що видані ТОВ «Компанія «Барс-Будінвест» у квітні-травні 2011 р. первинні документи, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит та суми яких було включено до складу валових витрат, підписані не тією особою, яка мала право на їх підписання.
До того ж, судом враховано, що перелічені первинні документи містять усі необхідні реквізити, скріплені печаткою ТОВ "Компанія "Барс-Будінвест" (т. 4 а.с. 142-144, 146, 148) та надані позивачу як докази реальності укладення між позивачем та ТОВ «Компанія «Барс-Будінвест» договору № 02/04/11 та його виконання.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про реальність укладення та виконання сторонами договору № 02/04/11(між позивачем і ТОВ «Компанія «Барс-Будінвест»).
Отже, у даному конкретному випадку витрати на оплату оренди нежитлового приміщення позивачем було віднесено до складу до складу валових витрат у зв'язку з отриманням названих послуг та сплатою (нарахуванням) певних сум протягом звітного періоду у зв'язку з веденням виробництва. Водночас, датою виникнення у позивача права на віднесення сум до податкового кредиту є дата видачі ТОВ "Компанія "Барс-Будінвест" податкових накладних №№ 23055, 30053, тобто, травень 2011 р.
Крім того, судом враховано, що на час проведення господарських операцій позивача з ВАТ «Олімп, ТОВ «РА «Респект», ТОВ «Бізнес сервіс А-плюс», ТОВ «Гарант Сервіс-А», ТОВ «Компанія «Барс-Будінвест» останні були зареєстровані у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджує пояснення позивача про те, що він не був обізнаний про обставини державної реєстрації названих контрагентів, зокрема, щодо можливого дефекту в їх правовому статусі (т. 2 а.с. 166-171).
Водночас судом не може бути взято до уваги посилання відповідача на наявні в матеріалах справи протоколи допиту свідків:
- ОСОБА_11, оскільки він не має ніякого відношення до діяльності контрагентів позивача (т. 2 а.с. 217-220);
- ОСОБА_12 (яку було допитано у зв'язку з діяльністю ТОВ "Бізнес Сервіс А-плюс», ОСОБА_7 (яку було допитано у зв'язку з діяльністю ТОВ «Гарант Сервіс-А»), ОСОБА_13 (яку було допитано у зв'язку з діяльністю ТОВ «РА «Респект»), оскільки первинні документи від імені названих товариств були підписані ОСОБА_10, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які, як вже зазначалося, у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців були зазначені як засновники та керівники названих товариств (т. 2 а.с. 184-188, 198-203, 208-211);
- ОСОБА_14 (якого було допитано у зв'язку з діяльністю ТОВ «Конкон»), ОСОБА_15 (яку було допитано у зв'язку з діяльністю ТОВ «Екобудгруп») оскільки у розділі «Висновок» акта перевірки відсутній висновок щодо правовідносин позивача з названими товариствами (т. 2 а.с. 193-197, 204-207);
- ОСОБА_6 (яку було допитано у зв'язку з діяльністю ВАТ «ТБ Олім») та ОСОБА_8 (якого було допитано у зв'язку з діяльністю ТОВ «Гарант Сервіс-А»), оскільки саме названі особи зазначені у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як засновники та керівники названих товариств (т. 2 а.с. 189-192, 212-216).
До того ж судом враховано, що про наявність обвинувального вироку за фактом фіктивного підприємництва у кримінальній справі № 71-0021, в межах якої ДПІ у Шевченківському районі м. Києва проводила перевірку позивача, відповідачу, за його твердженням, нічого не відомо.
При вирішенні справи судом також враховано, що перевірка позивача відбулася на підставі постанови слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у м. Києві від 14 листопада 2011 р., у п. 3 резолютивної частини якої зазначено «матеріали проведеної перевірки направити до слідчого відділу ПМ ДПА в м. Києві для прийняття рішення згідно чинного законодавства» (т. 2 а.с. 104-106).
Згідно з вимогами п. 86.9 ст. 86 ПК України (у редакції, яка діяла на дату виникнення спірних правовідносин) у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведене свідчить, що ДПІ у Шевченківському районі не була наділена повноваженнями щодо направлення акта перевірки до відповідача для прийняття рішення, а відповідач не мав повноважень для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Водночас, судом не може бути взято до уваги посилання відповідача на п. 2.11 Інструкції про взаємодію структурних підрозділів органів ДПС України при документуванні злочинних дій, реалізації оперативних матеріалів, проведенні дослідчих перевірок та розслідуванні кримінальних справ, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 8 грудня 2009 р. № 691, у якому зазначено, що наступного робочого дня після реєстрації акта (довідки) про результати позапланової виїзної (невиїзної) перевірки у єдиному журналі реєстрації актів, один примірник акта (довідки) з додатками передається із супровідним листом підрозділу податкової міліції (слідчому) - ініціатору перевірки, оскільки названа норма не надавала відповідачу права на прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Крім того, у судовому засіданні відповідач не зміг назвати суду норму чинного законодавства, яка б дозволяла йому виносити податкові повідомлення-рішення за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, до винесення вироку в кримінальній справі, в межах якої було призначено перевірку.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Проте, відповідачем не доведено належними та достатніми доказами фактів безпідставного чи неправомірного формування позивачем податкового кредиту та валових витрат у період з 23 травня 2006 р. по 30 вересня 2011 р. та не надано суду доказів, які б спростовували надані позивачем докази.
До того ж у судовому засіданні представник відповідача не зміг назвати суду договори, які на думку податкового органу були фіктивними і на підставі чого було здійснено розрахунки грошових зобов'язань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями від 2 квітня 2012 р. № 0000502301 та № 0000512301, та не надано розрахунку визначених в них податкових зобов'язань з обґрунтуванням суми, нарахованого зобов'язання. Натомість позивачем надано довідку, яка свідчить, що при здійсненні розрахунків податкового зобов'язання відповідачем було допущено численні помилки у розрахунках (т. 9 а.с. 219-222).
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а податкові повідомлення-рішення № 0000502301 та № 0000512301 є протиправним та таким, що підлягають скасуванню.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 9, 69 - 72, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 2 квітня 2012 р. № 0000502301 та № 0000512301.
Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Арма Моторс" сплачений ним судовий збір у сумі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн 00 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Виноградова О.І.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови 15.01.13.