Україна
Донецький окружний адміністративний суд
10 січня 2013 р. Справа № 2а/0570/17484/2012
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 11:55 годин
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Галатіної О.О.
при секретарі Зайцевій Я.О.
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - Пікалова Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, суд -
Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, мотивуючи вимоги тим, що на підставі акту позапланової невиїзної перевірки № 1473/17-2-2718914855 від 17.08.2012 року фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового законодавства, Державною податковою інспекцією у м. Краматорську прийняте податкове повідомлення-рішення № 00045717-2/22586/10/172213 від 10.10.2012 року на суму 31541,25 грн. Згідно висновків акту перевірки, ОСОБА_3 порушено приписи п. 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, п. 193.1 статті 193 Податкового кодексу України, а саме, до складу податкового кредиту у податковій декларації з ПДВ за січень 2012 року включено суму ПДВ у розмірі 25233 грн., сплачений в ціні придбання напівпричепу «Wielton NW 3». Податковий орган у акті перевірки робить припущення, що позивач, як суб'єкт господарювання не мав права відносити до податкового кредиту суму витрат на придбаний напівпричепу, мотивуючи це тим, що ведення бухгалтерського обліку складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, для фізичних осіб - підприємців законодавством не передбачено. Позивач вважає такий висновок необґрунтованим, та посилається на те, що видом його діяльності у тому числі є надання послуг з перевезення вантажів. Згідно договору купівлі-продажу № UА 12-2011-0018 від 08.12.2011 року, видаткової накладної № 83 від 09.12.2011 року та податкової накладної № 153 від 09.12.2011 року позивач придбав у ТОВ «Донбас-Скан-Сервис» напівпричіп «Wielton NW 3» за ціною 330 005,24 грн., у тому числі ПДВ 55 000,87 грн. Напівпричіп використовується позивачем у господарській діяльності, а тому, ПДВ у частині суми 25233 грн. віднесено до складу податкового кредиту у січні 2012 року. Посилаючись на приписи п. 138.4, п. 138.6 - 138.9, п. 138.10.2 - 138.10.4, п. 138.11 Податкового кодексу України, позивач вважає, що склад витрат операційної діяльності та податковий кредит сформований ним та визначений у податковій звітності цілком законно, а тому просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби № 00045717-2/22586/10/17213 від 10.10.2012 року.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, зазначив, що загальний порядок формування податкового кредиту та визначення дати виникнення права на податковий кредит з податку на додану вартість для суб'єктів господарювання - фізичних осіб, зареєстрованих платниками податку на додану вартість Податковим кодексом України не визначений. Статтею 51 Цивільного кодексу України визначено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом, або не випливає із суті відносин. Визначальним фактором для формування податкового кредиту суб'єктами господарювання - фізичними особами, зареєстрованими платниками податку на додану вартість, при придбанні основних фондів є, як і для платників податку на додану вартість - юридичних осіб, взяття на облік такого майна в якості основних фондів та подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку. Ведення бухгалтерського обліку складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, для фізичних осіб - підприємців законодавством не передбачено. Оскільки, приватними підприємцями законодавчо не передбачено ведення бухгалтерського обліку, позивач не має можливості перенесення вартості майна основних фондів, використовує на собівартість продукції чи послуг та включення сплачених сум у разі придбання основних фондів до складу податкового кредиту та витрат. Статтею 325 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Постановою КМУ від 7 вересня 1998 року № 1388 «Про затвердження прав державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок», затверджені Правила, якими встановлено єдиний на території України порядок державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин та видачі реєстраційних документів і номерних знаків. Пунктом 6 цих Правил встановлено, що транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами. Отже, придбаний позивачем у перевіряємому періоді напівпричіп «Wielton NW 3», знаходиться у приватній власності позивача та зареєстрований ВРЕР м. Краматорська при УДАІ ГУМВС України в Донецькій області за позивачем, як за громадянином України. Таким чином, напівпричіп «Wielton NW 3», зареєстрований за громадянином ОСОБА_3, проте витрати на його придбання включені ним до податкового кредиту. Виходячи з наведеного податковий орган вважає, що позивач не мав права включати суми ПДВ від покупки напівпричепу «Wielton NW 3» до складу податкового кредиту у січні 2012 року. В судовому засідання представник відповідача просив відмовити позивачу у задоволені позову повністю.
Розгляд справи здійснювався із фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою „Камертон".
Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 є фізичною особою - підприємцем, зареєстрований 2 березня 2005 року виконавчим комітетом Краматорської міської ради Донецької області, ІНН НОМЕР_1, перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби та є платником податку на додану вартість згідно з свідоцтвом № НОМЕР_2.
17.08.2012 року Державною податковою інспекцією у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 з питань правомірності формування податкового кредиту та податкового зобов'язання за період з 01.01.2012 року по 30.04.2012 року, про що було складено акт № 1473/17-2-2718914855.
Перевіркою встановлено порушення фізичною особою - підприємця ОСОБА_3: п. 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пункту 193.1 статті 193 Податкового кодексу України, а саме, до складу податкового кредиту у податковій декларації з ПДВ за січень 2012 року включено суму ПДВ у розмірі 25233 грн., сплачений в ціні придбання напівпричепу «Wielton NW 3».
За наслідками перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення від 10 жовтня 2012 року № 0004577172/22586/10/17213, яким позивачу донараховано податок на додану вартість у сумі 25233 грн. та застосовано штраф у розмірі 6308,25 грн.
Висновки про порушення вимог закону були зроблені податковим органом виходячи з того, що до складу податкового кредиту у податковій декларації з ПДВ за січень 2012 року позивачем включено суму ПДВ за сплачений в ціні придбання напівпричепу «Wielton NW 3» за договором купівлі-продажу від 8 грудня 2011 року № UA 12-2011-0018, який зареєстрований на позивача, як на фізичну особу та який не значиться у бухгалтерському обліку ФОП ОСОБА_3
Так, згідно з п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Кодексу, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).
Пунктом 198.1 ст. 198 Кодексу визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, в тому числі, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.
Судом встановлено, що 8 грудня 2011 року ТОВ «Донбас-Скан-Сервис», як продавець уклало з ФОП ОСОБА_3, як покупцем, договір купівлі-продажу UA 12-2011-0018, предметом якого стало придбання напівпричепу «Wielton NW 3».
На виконання умов цього договору, продавець видав позивачу видаткову накладну від 09.12.2011р. № 83 та податкову накладну № 153 від 09.12.2011 року.
На підтвердження проведення оплати товару за договором купівлі-продажу UA 12-2011-0018 від 8 грудня 2011 року, позивач до суду надав платіжне доручення № 187 від 09.12.2011 року.
У лютому 2012 року позивач до податкового органу надав декларацію з податку на додану вартість за січень 2012 року та відобразив в ній та в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних документи за спірною операцією та включив до податкового кредиту витрати за вказаною угодою (договір купівлі-продажу UA 12-2011-0018).
Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців до основних видів діяльності позивача відноситься: оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними обладнанням; інший пасажирський наземний транспорт; вантажний автомобільний транспорт.
На підтвердження використання напівпричепу у власній господарській діяльності позивач надав також такі документи: технічний паспорт, щодо належності йому на праві власності автомобілю марки DAF FT 95XF 430, вантажний сідловий тягач та напівпричепу «Wielton NW 3»; товаро-транспортні накладні, щодо перевезення за допомогою напівпричепу вантажу; інвентарну картку № 1 обліку основних засобів ФОП ОСОБА_3; акт приймання-передачі основних засобів на підставі наказу № 1 від 09.11.2011 року ФОП ОСОБА_3 про введення в експлуатацію основних засобів для використання в господарській діяльності.
Слід зазначити, що відповідно до статті 3 Господарського кодексу України, господарською діяльністю вважається діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.
Виходячи з вищевикладеного, суб'єктами права власності в Україні є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 Цивільного кодексу, тобто фізичні та юридичні особи, держава Україна, автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
Згідно зі статтею 325 цього Кодексу, суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати. При цьому, власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом (частина перша статті 320 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями).
Між тим, згідно з ст. 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання визнаються, зокрема, громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які зареєстровані відповідно до закону як підприємці, та здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Враховуючи наведене, слід зазначити, що законодавство не виділяє суб'єкта права власності як фізична особа-підприємець. Законодавство лише встановлює, що фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Тобто, громадянин, який займається підприємницькою діяльністю не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого він набув з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - "підприємець", а отже при здійсненні підприємницької діяльності статус фізичної особи та фізичної особи - підприємця майже співпадають.
Слід також зазначити, що статус фізичної особи-підприємця - це юридичний статус, який засвідчує право особи на заняття підприємницькою діяльністю, а саме: самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Отже, суб'єктом права власності визнається саме фізична особа, яка може бути власником будь - якого майна, крім майна, що не може перебувати у власності фізичної особи. При цьому, правовий статус фізичної особи - підприємця не впливає на правовий режим майна, що перебуває у його власності.
У цьому зв'язку слід зауважити, що Правилами державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених постановою КМ України № 1388 від 07.09.1998р., встановлено, що ці Правила є обов'язковими для всіх юридичних та фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, виробляють чи експлуатують їх. Згідно із зазначеними Правилами транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами (тобто, за суб'єктами права власності).
Під час здійснення господарської діяльності фізичні особи-підприємці реалізують свою господарську компетенцію, тобто сукупність господарських прав та обов'язків. При цьому решта прав та обов'язків фізичної особи, що становлять її правоздатність як людини, набуваються та виконуються нею поза межами здійснення господарської діяльності, в порядку реалізації нею її цивільної дієздатності, передбаченої Цивільним кодексом України та регулюються ним.
Останнє випливає зі змісту частини третьої статті 45 Господарського кодексу України, відповідно до якої щодо громадян положення цього кодексу поширюються на ту частину їх діяльності, яка за своїм характером є підприємницькою.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про правомірність дій позивача під час придбання та використання напівпричепу «Wielton NW 3» у власній господарській діяльності, а отже і віднесення сум пов'язаних з його придбанням до складу податкового кредиту у січні 2012 року.
У зв'язку з тим, що позивачем було доведено відсутність порушення податкового законодавства на суму 31 541,25 грн.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Згідно із частинами 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оскільки в судовому засідання відповідач не довів правомірність рішення, що є предметом оскарження в даній справі, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача повністю.
Керуючись статтями 2, 17, 94, 158-163, 167, 185-186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби № 00045717-2/22586/10/17213 від 10.10.2012 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору у сумі 315,41 грн.
Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 10 січня 2013 року.
Повний текст постанови складено 15 січня 2013 року.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.
Суддя Галатіна О.О.