Україна
Донецький окружний адміністративний суд
09 січня 2013 р. Справа № 2а/0570/16657/2012
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 11-20 год.
приміщення суду за адресою: м. Донецьк, вул. 50 Гвардійської дивізії, 17
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Чекменьова Г.А.,
при секретарі Токмакової Є.А.
за участю:
представника позивача Шапкової О.А.,
представника відповідача Петрусенко М.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Донецьку адміністративну справу за позовом Донецького міського центру зайнятості до Донецького національного університету про стягнення суми виплаченої допомоги по безробіттю 7010 грн. 73 коп., -
Донецький міський центр зайнятості звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Донецького національного університету про стягнення суми виплаченої допомоги по безробіттю 7010 грн. 73 коп.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що на обліку в Донецькому міському центрі зайнятості знаходилася безробітна ОСОБА_3, яка була звільнена з посади інспектора студмістечка Донецького національного університету за п. 1 ст. 40 КЗпП України та \ 07.11.2011 р. звернулася до Донецького міського центру зайнятості, 14.11.2011 р. їй було призначено виплату допомоги по безробіттю. В період знаходження на обліку в центрі зайнятості в якості безробітної ОСОБА_4 з 30.11.2011 р. по 02.08.2012 р. отримала допомогу по безробіттю в сумі 7010 грн. 73 коп.
Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 14.08.2012 р. ОСОБА_4 була поновлена на посаді інспектора студмістечка Донецького національного університету. З наведених підстав, посилаючись на приписи Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття», позивач просив стягнути з відповідача суму виплаченого ОСОБА_4 матеріального забезпечення 7010 грн. 73 коп.
Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, просила задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача позов не визнала, зазначила про те, що на час розгляду справи згідно з рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 14.08.2012 р. ОСОБА_4 отримала середній заробіток за час вимушеного прогулу, який співпадає з часом отримання допомоги по безробіттю. З наведених підстав просила у задоволені позову відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 14.11.2011 р. подала заяву до Донецького міського центру зайнятості про надання статусу безробітної та виплату допомоги по безробіттю (а.с.6). Відповідно до вимог статті 2 Закону України «Про зайнятість населення», статей 22, 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття» від 02.03.2000 р. № 1533-III (надалі Закон № 1533-III) вказаній особі було надано статус безробітної та призначена виплата допомоги по безробіттю, яка виплачувалася з 17.11.2011 р. по 02.08.2012 р. і загалом склала 7010 грн. 73 коп. (а.с.7).
Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 14.08.2012 р. ОСОБА_4 була поновлена на посаді інспектора студмістечка Донецького національного університету з 17.11.2011 р. (а.с.9), згідно рішення суду з підприємства на її користь стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу 6183 грн. 84 коп. та моральну шкоду 500 грн.
Рішення суду набрало законної сили, ОСОБА_4 поновлена на роботі наказом відповідача від 27.08.2012 р.
Зазначені обставини сторонами не заперечуються. Згідно з ч. 3 ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Дослідивши встановлені по справі обставини та спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно частині 4 статті 35 Закону № 1533-III з роботодавця утримуються, в тому числі, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
Оскільки судом встановлений і не заперечується сторонами факт, що після призначення допомоги по безробіттю ОСОБА_4 судовим рішенням була поновлена на роботі, до спірних відносин підлягає безпосередньому застосуванню норма ч. 4 ст. 35 Закону № 1533-III, якою передбачено утримання суми виплаченого безробітному забезпечення з роботодавця.
За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом стягнення з відповідача суми допомоги по безробіттю виплаченої працівникові, який був поновлений на роботі.
Водночас, суд враховує, що за встановленими по справі обставинами за один і той же період з 17.11.2011 р. по 02.08.2012 р. ОСОБА_4 отримала як середній заробіток від свого роботодавця за судовим рішенням про поновлення на роботі, так і допомогу по безробіттю від Донецького міського центру зайнятості. З цього приводу суд зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи. Тобто, у разі, якщо працівник поновлюється на роботі за період, у якому він отримував інший заробіток, підлягає стягненню не середній заробіток працівника, а саме різниця в заробітку.
За приписами частин 1 та 4 ст. 23 Закону № 1533-III застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу. У середньомісячну заробітну плату (доход) для обчислення допомоги по безробіттю враховуються всі види виплат, на які нараховувалися страхові внески. Допомога по безробіттю не може бути вищою за середню заробітну плату, що склалася в галузях національної економіки відповідної області за минулий місяць, і нижчою за прожитковий мінімум, встановлений законом.
Таким чином, в розумінні Закону № 1533-III, при застосуванні ч. 2 ст. 235 КЗпП України, до заробітку слід відносити також суму отриманої працівником за час вимушеного прогулу допомоги по безробіттю. Тому, за наявністю відомостей про виплату допомоги по безробіттю, при поновленні на роботі на користь такої особи підлягала стягненню саме різниця між її середнім заробітком та сумою отриманої допомоги.
Але, за поясненнями представника відповідача, згідно з рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 14.08.2012 р. ОСОБА_4 стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 6183 грн. 84 коп. без вирахування сум отриманої допомоги по безробіттю. Згідно ст. 239 КЗпП України у разі скасування виконаних судових рішень про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин, поворот виконання допускається лише тоді, коли скасоване рішення ґрунтувалося на повідомлених позивачем неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах. Отже, з наведених обставин випливає, що з боку відповідача стягнуто на користь ОСОБА_4 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, і сплачені суми не підлягають поверненню у разі перегляду судових рішень, в тому числі за нововиявленими обставинами. Водночас, на час виконання судового рішення про поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_4 вже отримала грошові кошти від Донецького міського центру зайнятості у сумі виплаченої допомоги по безробіттю, підстави для виплати якої після поновлення на роботі відпали.
Стосовно наведених обставин суд зауважує, що права, обов'язки та відповідальність застрахованих осіб безпосередньо визначені статтею 36 Закону № 1533-III, згідно частині 2 якої, застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення на надання соціальних послуг.
Згідно з ч. 3 ст. 36 Закону № 1533-III сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та наданих соціальних послуг.
Отже, за змістом ч. 3 ст. 36 спеціального Закону № 1533-III, не допускається зловживання з боку застрахованої особи, а сума виплаченого забезпечення стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення. В даному випадку такими обставинами є стягнення у повному обсязі середнього заробітку за період, за який особа вже отримала допомогу по безробіттю.
З урахуванням зазначених обставин, суд зазначає, що у даному випадку, після відшкодування роботодавцем на користь центра зайнятості суми допомоги по безробіттю, виплаченої поновленому на роботі працівнику, за умови відшкодування цьому ж працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у роботодавця виникає право вимагати від працівника повернення йому суми допомоги по безробіттю, підстави для виплати якої після поновлення на роботі відпали. Зазначена вимога відповідає змісту ст. 1212 ЦК України, яка передбачає, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Тобто, за вказаними обставинами, згідно з прямою нормою частини 4 статті 35 Закону № 1533-III, відповідач зобов'язаний відшкодувати Донецькому міському центру зайнятості суму виплаченої ним на користь ОСОБА_4 допомоги по безробіттю, після чого Донецький національний університет може заявити позов про повернення від ОСОБА_4 на свою користь вказаної суми, який розглядається в порядку цивільного судочинства.
Тому, викладені обставини, на які посилався представник відповідача, не спростовують висновку про обґрунтованість заявлених по цій адміністративній справі позовних вимог, які підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України, судові витрати з відповідача не підлягають стягненню.
Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 КАС України, суд
Позов Донецького міського центру зайнятості до Донецького національного університету про стягнення суми виплаченої допомоги по безробіттю 7010 грн. 73 коп., - задовольнити.
Стягнути з Донецького національного університету (код ЄДРПОУ 02070803) на користь Донецького міського центру зайнятості суму виплаченої допомоги по безробіттю 7010 (сім тисяч десять) грн. 73 коп.
Вступна та резолютивна частина постанови складена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 09 січня 2013 року. Постанова у повному обсязі виготовлена 14 січня 2013 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову може бути подана до адміністративного суду апеляційної інстанції через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Чекменьов Г.А.