08 січня 2013 р. Справа № 2а/0470/13803/12
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіБоженко Наталії Василієвни
при секретаріШевцовій М.Ю.
за участю:
представника позивача представників відповідача Сидорова Ю.В. Атрошенко В.М., Федорової А.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Трубопрокатний завод «Лівобережний» до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень №№0103982301, 0103972301, 0103992301 від 31.05.2012 р., -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Трубопрокатний завод «Лівобережний» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень №0103982301, №0103972301, №0103992301 від 31.05.2012 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, винесене відповідачем з порушенням норм законодавства, а тому підлягають скасуванню.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просив позов задовольнити повністю, з підстав викладених в позовній заяві.
Представники відповідача в судовому засіданні просили в задоволенні позову відмовити та надали письмові заперечення, які містяться в матеріалах справи.
Заслухавши пояснення представника позивача, представників відповідача, дослідивши докази наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Трубопрокатний завод «Лівобережний» зареєстроване виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 29.05.2007 року та знаходиться на обліку в Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Дніпропетровську Дніпропетровської області Державної податкової служби, як платник податків та є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №100320560 від 02.08.2007 року.
Лівобережною міжрайонною державною податковою інспекцією у м.Дніпропетровську Дніпропетровської області Державної податкової служби на підставі направлень від 12.03.2012 року №255, від 27.03.2012 року №305, від 12.03.2012 року №257, №258, згідно із пп.77.1 ст.77 Податкового кодексу України, відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання проведена планова виїзна перевірки ТОВ «Трубопрокатний завод «Лівобережний» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2011 року.
За результатами перевірки складений Акт № 1613/23/35165655 від 27 квітня 2012 року, яким встановлено порушення пп.4.1.1 п.4.1, пп.4.1.5 ст.4, п.7.9, пп.7.6.3 п.7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», встановлення його заниження всього у сумі 5683296 гривень, у тому числі за 2010 рік на 5683296 гривень, п.6.1 ст.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року на суму 14 786 909 гривень, за 2-4 квартал на суму 3262848 гривень; пп.14.1.18 п.14.1 ст.14, п.200.1, п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, за результатами перевірки показники стр. 24 декларації підлягають зменшенню в сумі 3 804 983 гривень.
Згідно статті 86 Податкового кодексу України позивач на адресу Лівобережної МДПІ 22.05.2012 року за №14/05-12 направив заперечення на Акт перевірки, однак відповідач у своїй відповіді на заперечення зазначив, що висновки за результатами акту перевірки є правомірними та такими, що не суперечать діючому законодавству.
На підставі даного Акту перевірки було прийнято та надіслано позивачу податкові повідомлення-рішення, а саме № 0103982301 від 31 травня 2012 року, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І квартал 2011 року на суму 14786909 гривень, за 2-4 квартал на суму 3262848 гривень; №0103992301 від 31.05.2012 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за 2011 рік на суму 3804983 гривень; №0103972301 від 31.05.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 5683296 гривень та 1420824 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Відповідно до п. 56.2 ст. 56 Податкового кодексу України позивач 07.06.2012 року за № 34/06-12 подав скаргу до Державної податкової служби у Дніпропетровській області, яка своїм рішенням від 01.08.2012 року № 18295/10/10014 залишила оскаржувані податкові повідомлення-рішення без змін, а скаргу без задоволення. Повторна скарга на рішення ДПС у Дніпропетровській області Позивачем була направлена до контролюючого органу вищого рівня, а саме до Державної податкової служби України 13.08.2012 року за №12/08-12. Державна податкова служба України своїм рішенням від 12.10.2012 року № 3523/0/61 -12/10-1.15 залишила без змін податкові повідомлення-рішення, а скаргу без задоволення.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі такого висновку спірних актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.
За результатами перевірки встановлено, що підприємство при здійсненні операції продажу облігацій в додатку К 3 до рядка 01.4 декларації податку про прибуток за 3 квартали 2010 року визначає дохід від продажу цінних паперів в сумі 29 718 240 грн., та витрати на придбання в сумі 36 780 000 грн. ., збитки від операції з облігаціями підприємство визначає в сумі 7 061 760 грн.
У вересні 2010 року отримано бюджетне відшкодування ПДВ у вигляді облігацій внутрішньої державної позики (далі - ОВДП) в кількості 36780 штук, номінальна вартість кожної 1000 грн., на загальну суму 36 780 000 грн. Надалі Позивач зазначені облігації, згідно договору купівлі-продажу цінних паперів №Б-25459/10:064-Б/100909 від 09.09.2010 року, продало нерезиденту - Коттерхілл інвестменс лімітед (компанія зареєстрована відповідно до законодавства Республіки Кіпр) за суму 29 718 240 грн..
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2010 року № 368 «Про випуск облігацій внутрішньої державної позики для відшкодування сум податку на додану вартість», випуск ОВДП є публічною пропозицією платникам податку щодо оформлення відшкодування сум з ПДВ. Тобто, платник податку не придбаває ОВДП, а отримує їх від держави для відшкодування сум ПДВ.
Відповідно до пп. 4.2.4 п. 4.2 ст. 4 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» зі змінами та доповненнями (далі - Закон) не включаються до складу валових доходів суми коштів у частині надмірно сплачених податків, зборів обов'язкових платежів), що повертаються або мають бути повернені платнику податку з бюджетів, якщо такі суми не були включені до складу валових витрат.
Згідно з пп. 7.6.1 п. 7 6 ст. 7 Закону платники податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами.
Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному ст. 6 цього Закону.
Під терміном «витрати» слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості. До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням (пп. 7.6.3 п. 7.6 ст. 7 Закону).
Під терміном «доходи» слід розуміти суму коштів або вартість майна, отриману (нараховану) платником податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів та деривативів, збільшену на вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням. До складу доходів включається також сума будь-якої заборгованості платника податку, яка погашається у зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням (пп. 7.6.4 п. 7.6 ст. 7 Закону).
З урахуванням зазначеного, платник податку, який отримав ОВДП для відшкодування сум ПДВ, не сплачує емітенту ОВДП (державі) суму коштів або вартість майна як компенсацію вартості цих ОВДП, та не відображає в окремому податковому обліку цінних паперів витрати на придбання ОВДП.
Платник податку при погашенні або первісному продажу ОВДП в межах їх номіналу, отримує належне йому відшкодування ПДВ, яке не відповідає визначенню доходу від продажу цінних паперів. При цьому суми відшкодування ПДВ не включаються до складу валового доходу згідно з пп. 4.2.4 п. 4.2 ст. 4 Закону.
Водночас у випадку первісного продажу цим платником податку ОВДП за ціною, що перевищує номінал, сума перевищення над номіналом ОВДП включається до складу валових доходів цього платника податку на підставі пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону як доходи з інших джерел.
Отримані (нараховані) проценти за ОВДП, платник податку, на користь якого нараховано (сплачено) такі проценти, відображає у складі валового доходу згідно із пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону.
Як встановлено в судовому засіданні, позивачем у декларації про прибуток за 9 місяців 2010 року було помилково відображено суму отриманого відшкодування податку на додану вартість, яке було оформлено облігаціями внутрішньої державної позики у складі доходів у розмірі 29718240,00 грн. та відповідно суму номіналу облігацій у розмірі 36780000,00 грн. у складі витрат відповідного періоду.
Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що вказана помилка не вплинула на показники декларації з податку на прибуток підприємств, оскільки до доходів відповідного звітного періоду може бути включено лише прибуток від такої господарської операції у разі перевищення суми продажу над номіналом облігацій державної внутрішньої позики.
Суд приходить до висновку, що оскільки позивачем не було отримано прибутку від здійснення продажу ОВДП, а тому податковий орган неправомірно залишає у складі доходів звітного періоду суму у розмірі 29718240,00 грн. отриману при продажу таких ОВДП.
Також, перевіркою показників, відображених у рядку 04.9 «від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року» за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2011 р. в сумі: 1 041 089 грн. за 2010 рік та 11 161 505 грн. за І кв. 2011 року, період з 01.04.2011-31.12.2011 року відображено в рядку 06.6 декларації в сумі 3625404,00 грн. встановлено, що позивач відносив від'ємний результат в декларації за 2010 рік: 20% від суми від'ємного результату за 2009 рік 5 205 446 грн., в 1 кварталі 2011 року 80% непоказаної суми від'ємного результату за 2009 рік 4 164 356 грн. та від'ємне значення, що виникло за результатами діяльності підприємства по 2010 року в сумі 6 997 149 грн., від'ємне значення за 1 квартал 2011 року в декларації за 2-4 квартал 2011 року в сумі 3 625 404 грн.: встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього податкового періоду, відображеного за період 2010 року в сумі 6996727 грн. у зв'язку з тим, що позивач при здійсненні операції з продажу облігацій при заповненні додатку КЗ до рядка 01.4 декларації про прибуток підприємства безпідставно віднесено до витрат звітного періоду суму номінальної вартості облігацій, що отримані під погашення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.
З врахуванням зазначеного порушення, за результатами перевірки показники декларації за 2010 рік складають: прибуток, що підлягає оподаткуванню (з врахуванням уточнюючих розрахунків) 22721513 грн., за 1 квартал 2011 року стр. 04.9 4164356 грн..
В тому числі, податковий орган приходить до висновку, що завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування в стр. 04.9 за 1 квартал 2011 року на суму 4164356 грн. та стр.11 на суму 3645004 грн., за період 2-4 квартал в ряд 07 на суму 3262848 гривень, оскільки підприємством отримані балансові збитки за 2009 р., 2010 р. та 1 квартал 2011 року, 2-4 квартал 2011 року відображені як від'ємне значення об'єкту оподаткування у рядку 8,11 Декларації про прибуток (з врахуванням уточнюючих розрахунків) за відповідні періоди та у рядку 04.9 Декларації, за період 2-4 квартал 2011 року у рядку 07 декларації, оскільки підприємство мало право перенести на наступні податкові періоди від'ємне значення об'єкта оподаткування тільки в тому разі, якщо очікується в майбутньому отримання відповідного об'єкту оподаткування, тобто прибутку, достатнього для відшкодування такого від'ємного значення. Суму такого від'ємного значення можливо відображати в рядку 9 «декларації про прибуток» в разі наявності тимчасових різниць, що виникають між оцінкою активу чи зобов'язанням за даними фінансової звітності та податковою базою цього активу чи зобов'язання, відповідно.
Таким чином, на думку податкового органу, в зв'язку з тим, що підприємство не очікувало в майбутньому отримання прибутку від вже закінченої операцій, достатнього для відшкодування цих збитків, тому підприємство і не визначило ці збитки як відстрочений податковий актив. Ці збитки були віднесені підприємством на зменшення власного капіталу. Збиток, що відображені в декларації, як від'ємне значення об'єкта оподаткування, прибутку (об'єкту оподаткування) в майбутньому не утворить.
Виходячи з вищенаведеного, податковий орган приходить до висновку, що підприємством безпідставно відображено збитки за попередній податковий період (2009 р.), та поточний період які в свою чергу відображено у рядку 04.9 декларації по податку на прибуток за 1 квартал 2011р. в сумі 4164356 грн. та 3645004 грн. в стр. 11 декларації, за період 2-4 квартал 2011 року в сумі 3262848 грн., чим було порушено п.6.1. ст.6 Закону України №283/97-ВР від 22.05.97р. «Про оподаткування прибутку підприємств», тому в результаті перевірки підприємству зменшено збитків за 1 кв. 2011р. в стр.11 у сумі 7809360 грн., за 2-4 квартал 2011р. у сумі 3262848 грн. та в сумі 6997149 грн. в стр.11 2010 року в результаті операції з продажу цінних паперів (облігацій).
Однак, з таким висновком суд не погоджується та зазначає наступне.
Розрахунок об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року здійснювався на підставі чинних до 1 квітня 2011 року норм Закону України від 28.12.94 N 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (надалі - Закон).
Пунктом 6.1 статті 6 Закону було визначено, що якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.
У 2010 році зазначена норма застосовувалася з урахуванням пункту 22.4 статті 22 Закону.
Особливості, встановлені пунктом 22.4 статті 22 Закону, полягали в обмеженні врахування у складі валових витрат у порядку статті 6 Закону сум від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року. До складу валових витрат платника податку на прибуток за перший квартал 2010 року підлягало включенню лише 20 відсотків від'ємного значення, що утворилося станом на 1 січня 2010 року.
Водночас, як передбачено абзацом другим пункту 22.4 статті 22 Закону, у 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом. Отже, у 2011 році встановлені пунктом 22.4 статті 22 Закону обмеження щодо можливості врахування всієї суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток у складі валових витрат не застосовувалися. При цьому прямо передбачалося право врахувати у складі валових витрат першого кварталу 2011 року всю суму від'ємного значення об'єкта оподаткування, що виникло у 2010 році.
Таким чином, відповідно до зазначених законодавчих норм до складу валових витрат першого кварталу 2011 року підлягали включенню всі суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток - як ті, що утворилися станом на 1 січня 2010 року, так і ті суми від'ємного значення, що виникли протягом 2010 року.
Отже, розрахунок об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року повинен був здійснюватися з урахуванням у складі валових витрат цього податкового періоду всіх сум від'ємного значення, що утворилися станом на 1 січня 2010 року, а також протягом 2010 року.
На підставі пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України в разі, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.
Включення від'ємного значення об'єкту оподаткування за підсумками першого кварталу 2011 року до витрат другого, а не першого кварталу звітного податкового року, становить особливість застосування у 2011 році норми пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу України.
За загальним правилом, установленим нормою пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу України, у разі, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.
Відповідно до пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України в разі, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.
Ці особливості зумовлені тим, що розділ ІІІ Податкового кодексу України набув чинності з 1 квітня 2011 року, тобто починаючи з другого кварталу 2011 року. Включення від'ємного значення попередніх податкових періодів до складу витрат не першого, а другого кварталу звітного року, має місце лише у 2011 році, у зв'язку з чим законодавцем було передбачено відповідні особливості нормативного регулювання цієї ситуації.
Таким чином, до складу валових витрат другого календарного кварталу 2011 року підлягає включенню сума від'ємного значення об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року, яка, у свою чергу, розраховується з урахуванням у складі валових витрат першого календарного кварталу 2011 року сум від'ємного значення, що утворилися станом на 1 січня 2010 року, а також тих, що виникли протягом 2010 року.
У подальшому розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого-четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.
При цьому тлумачення абзацу третього пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України в системному взаємозв'язку з абзацом другим цього ж пункту дозволяє дійти висновку про те, що наведене в цій нормі поняття «від'ємне значення, отримане в першому кварталі 2011 року» - це від'ємне значення, отримане як розрахунок значення об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року на підставі норм чинного на час проведення розрахунку законодавства. Відповідний розрахунок передбачав урахування у складі валових витрат першого кварталу 2011 року також і сум від'ємного значення об'єкта оподаткування за попередні податкові періоди.
Водночас відсутні підстави вважати, що поняття «від'ємне значення, отримане в першому кварталі 2011 року» охоплює лише ті суми від'ємного значення, які утворилися як результат господарської діяльності лише за перший квартал 2011 року. Зазначене пояснюється тим, що значення об'єкта оподаткування розраховувалося в першому кварталі 2011 року з урахуванням усіх сум, що включалися до валових витрат цього податкового періоду, а не лише валових витрат, сформованих за результатами господарських операцій тільки першого кварталу 2011 року. Правомірно сформоване від'ємне значення об'єкта оподаткування за попередні податкові періоди без будь-яких обмежень включалося до валових витрат першого кварталу 2011 року і враховувалося при визначенні об'єкта оподаткування за цей період, значення якого могло бути як позитивним, так і від'ємним.
Зазначені норми законодавства відображені у формах податкової звітності з податку на прибуток, які підлягали використанню платниками цього податку в першому та другому календарному кварталах 2011 року.
У першому кварталі 2011 року платники податку на прибуток мали використовувати форму Декларації з податку на прибуток підприємства, затверджену наказом Державної податкової адміністрації України від 29 березня 2003 року № 143.
У рядку 04.9 цієї Декларації відображалося від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року. Як випливає з приписів пункту 6.1 статті 6 та пункту 22.4 статті 22 Закону, у першому кварталі 2011 року до вказаного рядка без будь-яких обмежень підлягало включенню непогашене протягом попередніх звітних періодів наростаючим підсумком від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року, а також те, що виникло у 2010 році.
Значення рядка 04.9 Декларації з податку на прибуток підприємства, що використовувалася як форма податкової звітності за перший квартал 2011 року, враховувалося при розрахунку значення рядка 06 цієї ж Декларації (скориговані валові витрати). У складі скоригованих валових витрат відповідне від'ємне значення об'єкта оподаткування за попередній податковий рік безпосередньо впливало на розрахунок показника рядка 08 (Об'єкт оподаткування (позитивний чи від'ємний)) Декларації з податку на прибуток, що використовувалася як форма податкової звітності за перший квартал 2011 року.
Саме у рядку 08 Декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 29 березня 2003 року № 143, відображався результат розрахунку значення об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року. Вказане значення могло бути як позитивним, так і від'ємним.
Правові наслідки формування від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за перший квартал 2011 року визначено пунктом 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України. Згідно з указаною нормою Перехідних положень, у разі, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.
Форма податкової декларації з податку на прибуток підприємства, що використовується платниками податку починаючи з другого кварталу 2011 року, затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 28 лютого 2011 року № 114.
У рядку 06.6 цієї Декларації підлягає відображенню, зокрема, від'ємне значення об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року. Тобто у другому кварталі 2011 року до рядка 06.6 Декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 28 лютого 2011 року № 114, підлягає перенесенню в повному обсязі від'ємне значення рядка 08 Декларації з податку на прибуток підприємства за перший квартал 2011 року.
Причому ні Закон, ні Податковий кодекс України не передбачають можливості обмежити формування витрат другого кварталу 2011 року лише тими сумами від'ємного значення, які виникли як результат діяльності саме першого кварталу 2011 року, без урахування непогашених наростаючим підсумком сум від'ємного значення попередніх податкових періодів.
Таким чином, до складу витрат другого календарного кварталу 2011 року підлягають включенню від'ємне значення об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року, причому розрахунок суми від'ємного значення об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року здійснюється з урахуванням без будь-яких обмежень сум від'ємного значення, що утворилися станом на 1 січня 2010 року, та тих, що виникли протягом 2010 року, та які не були погашені наростаючим підсумком протягом попередніх звітних періодів.
Ураховуючи викладене, не може бути підставою для визначення контролюючим органом платникові податку податкових зобов'язань із податку на прибуток саме собою включення до складу витрат другого кварталу 2011 року сум від'ємного значення, зазначених у попередньому абзаці.
Така позиція суду узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду, яка викладена в інформаційному листі від 13.09.2012 року №2019/12/13-12 щодо вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю відображення у складі витрат другого календарного кварталу 2011 року сум від'ємного значення об'єкта оподаткування, що утворилися станом на 1 січня 2010 року, та тих, що виникли протягом 2010 та попередніх років.
Таким чином позивачем правомірно відображалось від'ємне значення об'єкту оподаткування за попередній податковий період.
Щодо зменшення розміру від'ємного значення, суд зазначає наступне.
Так в акті перевірки зазначено, що згідно показників декларації про ПДВ за грудень 2011 року ТОВ «Трубопрокатний завод «Лівобережний» задекларовано в стр.24 декларації з ПДВ «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» суму 3804983 грн. В додатку 2 до Декларації «Довідка про залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається не погашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді» визначено, що задекларована сума виникла у лютому 2011 року - 3467370 грн., та у серпні 2011 року - 337613 грн.. Основними постачальниками сировини та послуг ТОВ «ТЗ «Лівобережний» є наступні підприємства: ТОВ «Маркет Стіл» (код 34499118) загальний обсяг операцій 4145069,82 гри., сума ПДВ 688945,05 грн.; АТЗТ «Укрметалоторг» (код 23942934) загальний обсяг операцій 5989876,85 грн., сума ПДВ 998294,46 грн.; ТОВ «Стальний дім» (код 31857580) загальний обсяг операцій 191533265,71 грн., сума ПДВ 31922910,00 грн.; ТОВ «БК Мост» (код 33275841) загальний обсяг операцій 25135178,00 грн., сума ПДВ 4189196,00 грн..
З метою документального підтвердження господарських відносин постачальників ТОВ «Трубопрокатний завод «Лівобережний», а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків за перевіряємий період, Лівобережною МДПІ, відповідно до пункту 73.5 статті 73 ПК України, 02.04.2012 року направлено запити на проведення зустрічних звірок з основними постачальниками сировини та послуг товариства.
Оскільки на дату завершення планової перевірки зустрічні звірки не проведені та відповідні матеріали до МДПІ не надійшли, у зв'язку з відсутністю підтвердженого факту надмірної сплати податку на додану вартість до Державного бюджету, на підставі підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 ПК України, податковий орган дійшов висновку, що за результатами перевірки показники стр. 24 декларації підлягають зменшенню в сумі 3804983 грн.. Однак з таким висновком суд не погоджується оскільки, як зазначено в п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010, № 2755-VI (надалі - Податковий кодекс України) податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до п. п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.
Відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Із аналізу положень підпункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України випливає, що підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки.
Тобто законодавець пов'язує виникнення у платника ПДВ права на включення сплачених ним сум податку до податкового кредиту із фактичним виконанням товарів/послуг, необоротних активів, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»,
При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пп. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України).
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (робіт, послуг) (п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).
Відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У відповідності до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Згідно з частиною 2 статті 9 Закону №996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Перевіркою не встановлена невідповідність первинних документів вимогам законодавства та не встановлено порушення позивачем правил бухгалтерського та податкового обліку. Не отримання результатів зустрічних звірок не є підставою для зменшення показників декларації.
При цьому, суд зазначає, що якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Отже, платник податків, який придбав товар в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом.
Відповідно до ст. 201.1, абз. «а» ст. 200.4 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.
Посилання відповідача на право на відшкодування податку на додану вартість з бюджету передбачає обов'язкову наявність такої підстави, як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум до бюджету, суд вважає безпідставними і такими, що не ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, яке не пов'язує право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість зі сплатою останнього до бюджету. Право на бюджетне відшкодування законодавством пов'язується з іншими обставинами, які вище вказані судом.
Чинне законодавство України, не встановлюють обов'язок покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень Податкового кодексу України, сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету.
Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.
Закон не передбачає надання даних податкових декларацій контрагентів платника податків і не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання від'ємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.
Також, висловлена правова позиція суду узгоджується з позицією Верховного Суду України постанова від 21 листопада 2006 року, постанова від 14 лютого 2006 року, постанова від 15 червня 2010 року №10/96, також Вищого адміністративного суду України, а саме: ухвала від 22 серпня 2012 року по справі К/9991/42289/12, Інформаційний лист Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», Довідка Про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України «Про податок на додану вартість» від 15 квітня 2010 року.
Отже Позивач не може нести відповідальність у вигляді будь-яких негативних наслідків для себе у тому числі щодо зменшення від'ємного значення стр. 24 декларації з податку на додану вартість у сумі 3804983,00 грн. у зв'язку з неможливістю податкового органу вчасно отримувати результати зустрічних звірок з контрагентами, оскільки останній наділений достатніми повноваженнями щодо завчасного проведення будь-яких видів перевірок передбачених Податковим кодексом України.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд, згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, з урахуванням доказів у їх сукупності, суд приходить висновку, що відповідачем не доведено правомірність винесення податкових повідомлень-рішень №0103982301, №0103972301, №0103992301 від 31.05.2012 року та застосування штрафних (фінансових) санкцій належними та допустимими доказами, тому позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами ч. 1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства, згідно з якими, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Виходячи з цього, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2236 гривень 00 копійок підлягає компенсації з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 11, 71, 72, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Трубопрокатний завод «Лівобережний» до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Дніпропетровську Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень №0103982301, №0103972301, №0103992301 від 31.05.2012 року - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області Державної податкової служби від 31.05.2012 року:
- № №0103982301№, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року на суму 14786909,00 гривень, за 2-4 квартал на суму 3262848,00 гривень з податку на прибуток у загальній сумі 18049757,00 гривень;
- №0103972301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальній сумі 7104120,00, з яких за основним платежем (збільшено податкове зобов'язання) в розмірі 5683296,00 гривень та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1420824 гривень;
- №0103992301, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за 2011 рік на суму 3804983 гривень.
Присудити з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Трубопрокатний завод «Лівобережний» (код ЄДРПОУ 35165655) судові витрати у розмірі 2236 (дві тисячі двісті тридцять шість) гривень 00 копійок.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 14.01.2013 року.
Суддя Н.В. Боженко