Справа: № 2а/1017/57/2011 Головуючий у 1-й інстанції: Биба Ю.В.
Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.
Іменем України
"30" листопада 2012 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого суддів Хрімлі О.Г., Ганечко О.М., Літвіної Н.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Миронівському районі Київської області на постанову Миронівського районного суду Київської області від 04 січня 2011 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України у Миронівському районі Київської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату доплати до пенсії, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, -
Постановою Миронівського районного суду Київської області від 04 січня 2011 року позов задоволено, визнано дії відповідача неправомірними та зобов'язано провести перерахунок та виплату позивачу доплати до пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до положень ст.ст. 39 та 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з 17.06.2010 року по 04.01.2011 року, з врахуванням виплачених сум.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, постанова суду зміні, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачу доплата до пенсії як особі, яка проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю мають розраховуватися відповідно до мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, відповідно.
Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погоджується у повному обсязі, виходячи з наступного.
Позивач є потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії, проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю та є непрацюючим пенсіонером.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю провадиться доплата до пенсії в розмірі однієї мінімальної заробітної плати.
Статтею 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»визначено, що особам, віднесеним до 4 категорії, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком.
Разом з тим, при визначенні розміру доплати до пенсії, відповідач керувався положеннями постанови КМ України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а при визначенні розміру додаткової пенсії - постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».
З огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними актами, суд першої інстанції правомірно керувався положеннями Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не приписами вищенаведених постанов уряду.
Крім того, якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Статтею 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»передбачено, що виключно законами України визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Оскільки будь-яким іншим законом, крім Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії не встановлений, судова колегія дійшла висновку про відсутність правових підстав для застосування будь-якої іншої величини, ніж встановлена вказаним Законом, для розрахунку позивачу додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Отже, доводи апеляційної скарги спростовуються висновками суду першої інстанції, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
Однак, колегія суддів звертає увагу суду першої інстанції на те, що відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, а тому суд не може здійснювати захист прав та законних інтересів позивача на майбутнє, оскільки немає можливості встановити чи будуть вони порушені в майбутньому.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає відповідній зміні.
Згідно до ч. 1 ст. 201 КАС України, підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 183-2, 198, 201, 205,207, 212 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Миронівському районі Київської області -задовольнити частково.
Виключити з резолютивної частини постанови Миронівського районного суду Київської області від 04 січня 2011 року слова «та забезпечити вказані виплати в майбутньому».
В іншій частині постанову Миронівського районного суду Київської області від 04 січня 2011 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Хрімлі О.Г.
Судді: Ганечко О.М.
Літвіна Н. М.