10.01.13р. Справа № 9/5005/3775/2012
За позовом Дніпровського екологічного прокурора, м.Київ в інтересах держави в особі: Міністерства інфраструктури України, м. Київ в особі: Державного підприємства "Адміністрація річкових портів", м. Київ
до Дочірнього підприємства "Дніпропетровський річковий порт" Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот", м. Дніпропетровськ
про витребування майна з чужого незаконного володіння
Суддя Подобєд І.М.
При секретарі судового засідання-помічнику судді Целіковської О.А.
Представники:
Від позивача - Сербулов О.В. - представник, довіреність №01/05-168Д від 10.09.2012р.
Від відповідача - Волинкець Т.В. - представник, довіреність №1-юр від 08.01.2013р.
Від прокуратури - представник не з'явився
Дніпровський екологічний прокурор в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України в особі Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" звернувся у квітні 2012 року із позовом до Дочірнього підприємства "Дніпропетровський річковий порт" Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот", в якому просить господарський суд витребувати з чужого незаконного володіння Дочірнього підприємства "Дніпропетровський річковий порт" Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" нерухоме майно, а саме: бички вугільної естакади (інв. № 27), кормопідйомник (інв. №1621), надземні наклонні галереї (інв. №31-32), причал для ремонту флоту (інв. № 176), причал (інв. № 307), стаціонарні транспортери (інв. № 302-303), вугільні причали (інв. №301), причали району відстою пасажирського флоту (інв. № 300), що розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Амур-Гавань, 11; набережна (інв. № 1), розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Десантників, 5; набережна (інв. № 61), розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Заводська, 64 та зобов'язати Відповідача повернути наведене майно Позивачу. Обґрунтовує свої вимоги тим, що на підставі договору управління майном № 56/01-11 від 01.11.2006р. в управлінні Дочірнього підприємства "Дніпропетровський річковий порт" Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" перебуває спірне державне майно загальною вартістю 4457229,59 грн. Вважає, що перебування вказаного нерухомого майна у володінні ДП "Дніпропетровський річковий порт" суперечить вимогам чинного законодавства та порушує права власника цього майна - держави, в особі Міністерства інфраструктури України, у зв'язку з чим воно підлягає витребуванню з чужого незаконного володіння.
Відповідач позовні вимоги не визнає. Заперечує проти висновків прокурора щодо незаконності використання Дніпропетровським річковим портом гідротехнічних споруд, які зроблені без урахування особливостей функціонування галузі річкового транспорту, а саме: надання причалів в користування саме річковим портам.
Міністерство інфраструктури України надало пояснення щодо повноважень з управління спірним державним майном. Вказує на погодження терміну дії договору управління майном № 56/01-11 від 01.11.2006р. до 01.03.2013р. і просить прийняте законне рішення відповідно до чинного законодавства.
ДП "Дніпропетровський річковий порт" вважає позовні вимоги прокурора необґрунтованими. Пояснює, що на сьогоднішній день договір управління майном № 56/01-11 від 01.11.2006р. не припинив свою дію після 01.11.2009р. та виконується сторонами належним чином - ДП "Дніпропетровський річковий порт" здійснює управління державним майном, а ДП "Адміністрація річкових портів" отримує вигоду від управління згідно договору управління.
Розгляд справи зупинявся ухвалою суду від 07.06.2012р. до вирішення пов'язаної з нею іншої справи №5011-13/6955-2012, що розглядається господарським судом міста Києва, предметом у якій є визнання дійсною додаткової угоди від 05.03.2010р. про внесення змін до договору управління майном №56/01-11 від 01.11.2006р., із нікчемністю умов якої прокурор пов'язує свої позовні вимоги у справі № 9/5005/3775/2012.
В судовому засіданні 10.01.13р. оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення, згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін і прокурора, який приймав участь у попередніх судових засіданнях, дослідивши надані докази, господарський суд -
встановив:
Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.01.2006 №29-р державне майно, яке не увійшло до статутних фондів річкових портів і акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" передано до сфери управління Міністерства транспорту та зв'язку України. При цьому, згідно з додатком до вказаного розпорядження, до переліку такого майна віднесено: бички вугільної естакади, кормопідйомник, надземні наклонні галереї, причал для ремонту флоту, причал, стаціонарні транспортери, вугільні причали, причали району відстою пасажирського флоту, що розташовані за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Амур-Гавань, 11; набережна, розташована за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Десантників, 5; набережна, розташована за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Набережна Заводська, 64 передано до сфери управління Міністерства.
Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 31.01.2006 №86 "Про впорядкування управління державним майном" вищезазначене майно передано зі сфери управління Фонду державного майна України до Мінтрансзв'язку та закріплено на праві господарського відання за Державним підприємством "Адміністрація річкових портів".
01 листопада 2006 року між Державним підприємством "Адміністрація річкових портів" (установник управління) та Дочірнім підприємством "Дніпропетровський річковий порт" Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" (управитель) було укладено Договір управління майном № 56/01-11, відповідно до умов якого установник управління передав управителеві державне майно в управління на певний строк, а управитель зобов'язався за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління. Конкретний перелік майна, яке є предметом цього Договору, сторони визначили у п. 1.2. договору.
Умовами п. 1.5. договору сторони передбачили, що передача майна за цим договором не тягне за собою передачу права власності на нього управителю. Держава, в особі Міністерства транспорту та зв'язку України, залишається власником майна, а управитель утримує майно на окремому балансі та здійснює повноваження по управлінню майном згідно в цього договору.
Пунктом 4 додаткової угоди передбачено, що Установник управління зобов'язаний за власний рахунок не пізніше п'яти робочих днів від дати підписання цієї додаткової угоди забезпечити її нотаріальне посвідчення та державну реєстрацію.
Пунктом 4.1. сторони договору встановили строк його дії - 1 рік з дня його нотаріального посвідчення та державної реєстрації.
Під час виконання договору управління майном №56/01-11 від 01.11.2006р. сторонами цього договору було підписано додаткові угоди від 30.10.2007р. та від 01.07.2009р., якими було змінено розмір плати та вигоди від передачі майна в управління, а також доповнено перелік майна ще одним об'єктом -причали району відстою пасажирського флоту (інв. № 300), а за умовами укладеної між сторонами додаткової угоди від 05.03.2010р. сторони домовились продовжити строк дії договору управління майном № 56/01-11 від 01.11.2006р. до 01 березня 2013 року.
В цілому за договором та додатковими угодами Позивачем в управління Відповідача було передано наступне майно: бички вугільної естакади (інв. № 27), кормопідйомник (інв. № 1621), надземні наклонні галереї (інв. №31-32), причал для ремонту флоту (інв. № 176), причал (інв. № 307), стаціонарні транспортери (інв. № 302-303), вугільні причали (інв. №301), причали району відстою пасажирського флоту (інв. № 300), що розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Амур-Гавань, 11; набережна (інв. № 1), розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Десантників, 5; набережна (інв. № 61), розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Заводська, 64, про що свідчить складений акт приймання-передачі державного майна від 01.11.2006р., акти приймання-передачі основних засобів від 01.07.2006р.
Дніпровський екологічний прокурор вважає вказану додаткову угоду від 05.03.2010р. неукладеною в силу ст.ст. 210, 640 Цивільного кодексу України та такою, що не породжує для ДП "Дніпропетровський річковий порт" будь-яких прав та обов'язків щодо спірного нерухомого майна. Вказує, що ДП "Дніпропетровський річковий порт" володіє та управляє спірним майном безпідставно, оскільки основна угода, яка визнана судом дійсною, припинила свою дію в силу сплину терміну, а додаткова угода від 05.03.2010р. про продовження цього строку є неукладеною, оскільки до цього часу нотаріально не посвідчена та не пройшла державну реєстрацію. Водночас вважає дії ДП "Дніпропетровський річковий порт" щодо фактичного управління та володіння спірним майном за відсутності на це правових підстав такими, що порушують права власника цього майна, а саме держави в особі Міністерства інфраструктури України.
Відповідно до Указу Президента України "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" від 09.12.2010р. №1085 внаслідок реорганізації Міністерства транспорту та зв'язку України утворено Міністерство інфраструктури України. При цьому, згідно з Указом Президента України №581/2011 від 20.05.2011 Міністерство інфраструктури України є правонаступником Міністерства транспорту та зв'язку України (крім прав та обов'язків, пов'язаних із реалізацією функцій у сфері телекомунікацій, користування радіочастотним ресурсом України, надання послуг поштового зв'язку).
На теперішній час, відповідно до п. 4.1.56 Положення про Міністерство інфраструктури України, затвердженого Указом Президента України №581/2011 від 20.05.2011р., вказане міністерство в межах повноважень здійснює функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління.
Господарський суд, оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, вважає, що позовні вимоги Дніпровського екологічного прокурора задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Оцінивши зміст договору, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін у справі, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором управління майном, який підпадає під правове регулювання норм статей 1029-1044 Цивільного кодексу України.
Підставою звернення Дніпровського екологічного прокурора з позовом до господарського суду стали результати проведеної у травні 2012 року перевірки з питань законності використання Дніпропетровським річним портом гідротехнічних споруд.
Право прокурора на звернення до господарського суду та підстави для цього встановлені ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" та ст. 2 Господарського процесуального кодексу України.
Позовні вимоги прокурора ґрунтуються на ст. 1031 Цивільного кодексу України, в силу приписів якої договір управління нерухомим майном укладається в письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, в той час як укладений між сторонами договір нотаріально посвідчений не був та державну реєстрацію не пройшов.
За договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача) (ч. 1 ст. 1029 Цивільного кодексу України). Договір управління майном укладається в письмовій формі. Договір управління нерухомим майном підлягає нотаріальному посвідченню (ст. 1031 Цивільного кодексу України).
За змістом приписів ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Згідно положень ч. 1 ст. 220 Цивільного кодексу України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. У випадку, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається (ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України).
Рішенням господарського суду міста Києва від 11.03.2009р. у справі № 30/70 (вступило в законну силу, не скасовано) було встановлено, що договір управління майном № 56/01-11 від 01.11.2006р. та додаткова угода до нього від 30.10.2007р., всупереч приписам ст.ст. 654, 1031 ЦК України, не були нотаріально посвідчені, проте суд дійшов висновку щодо досягнення між сторонами договору згоди з усіх істотних умов цього договору, який фактично виконувався сторонами. Цим же судовим рішенням визнано дійсним договір управління майном № 56/01-11 від 01.11.2006р.; визнано дійсною додаткову угоду від 30.10.2007р. до договору управління майном № 56/01-11 від 01.11.2006р.; визнано продовженою дію договору управління майном № 56/01-11 від 01.11.2006р. до 01.11.2009р.
Згідно ст.35 Господарського процесуального кодексу України, факти встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Після закінчення строку дії договору управління майном № 56/01-11 від 01.11.2006р., визначеного вказаним судовим рішенням, сторонами укладено додаткову угоду від 05.03.2010р. про внесення змін до договору управління майном № 56/01-11 від 01.11.2006р., якою сторони домовилися, що строк дії цього договору починає перебіг з моменту його нотаріального посвідчення та державної реєстрації та діє до 01 березня 2013 року. Однак, як випливає із пояснень сторін, нотаріальне посвідчення цієї додаткової угоди виявилось неможливим, через відсутність нотаріального посвідчення та державної реєстрації основного договору.
Міністерство транспорту та зв'язку України листом № 1089/04/14-10 від 05.03.2010р., відповідно до протоколу № 2/10 від 25.02.2010р., надало погодження на продовження терміну дії договору управління майном до 01.03.2013 року.
Факт досягнення між сторонами згоди з усіх істотних умов договору управління майном № 56/01-11 від 01.11.2006р. встановлений господарським судом міста Києва під час розгляду справи № 30/70.
Зазначене підтверджується також поясненнями представників сторін, наданими під час розгляду господарським судом Дніпропетровської області даної справи та долученими до матеріалів судової справи письмовими доказами.
Відповідачем не заперечується те, що спірне майно до теперішнього часу знаходиться у користуванні (управлінні) ДП "Дніпропетровський річковий порт".
У пункті 4.2. договору управління майном №56/01-11 від 01.11.2006р. сторони обумовили, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов цього договору після закінчення його строку, договір вважається продовженим на такий самий строк і на таких самих умовах за умови обов'язкового погодження органом управління державним майном.
Відповідно до п. 8.2 договору управління майном №56/01-11 від 01.11.2006р., у разі відмови однієї із сторін від договору управління майном, вона повинна письмово повідомити про це іншу сторону за 60 (шістдесят) календарних днів до припинення договору.
Як встановлено судом, жодна із вищенаведених обставин, яка б свідчила про намір сторін відмовитися від подальшого виконання договору управління майном №56/01-11 від 01.11.2006р., не настала.
Отже, укладений між Позивачем та Відповідачем договір управління майном №56/01-11 від 01.11.2006р. фактично не припинив свою дію після 01.11.2009р., виконується сторонами належним чином - ДП "Дніпропетровський річковий порт" здійснює управління державним майном, а ДП "Адміністрація річкових портів" отримує вигоду від управління згідно договору управління. При цьому неукладення сторонами додаткової угоди від 05.03.2010р. не тягне за собою припинення дії основного договору.
До того ж, як встановлено судом ДП "Дніпропетровський річковий порт" Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" в особі Голови комісії з припинення звертався із позовом до ДП "Адміністрація річкових портів" та до Міністерства інфраструктури України про визнання дійсним правочину, а саме додаткової угоди від 05.03.2010р. про внесення змін до договору управління майном №56/01-11 від 01.11.2006р., який розглядався господарським судом міста Києва у справі №5011-13/6955-2012. За результатами такого розгляду рішенням господарського суду від 27.09.2012р. у справі №5011-13/6955-2012 у задоволенні позову ДП "Дніпропетровський річковий порт" було відмовлено із посиланням, зокрема, на правову позицію, що не є можливим застосування положень ст. 220 Цивільного кодексу України та визнання спірної додаткової угоди дійсною, оскільки така угода вносить зміни в основний договір, а останній підлягає державній реєстрації, втім така реєстрація не здійснена. При цьому суд також відзначив, що пунктом 4.2. договору сторонами було погоджено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов цього договору після закінчення його строку, договір вважається продовженим на такий самий строк і на таких самих умовах за умови обов'язкового погодження органом управління державним майном. Відповідно до ч. 2 ст. 1036 Цивільного кодексу України, наявність або відсутність погодження центрального органу виконавчої влади (особи, яка не є стороною договору) на продовження на новий строк договору управління майном не є підставою для припинення або продовження його дії, оскільки договір управління майном автоматично продовжує свою дію у випадку відсутності про це заяви саме однієї із сторін договору.
Розгляд господарським судом міста Києва справи №5011-13/6955-2012 відбувався за участю Дніпровської екологічної прокуратури.
Таким чином, у рішенням господарського суду міста Києва від 27.09.2012р. у іншій справі №5011-13/6955-2012, у який приймали участь ті ж самі сторони та Дніпровський екологічний прокурор, також встановлено той факт, що зазначений договір управління діє та виконується сторонами належним чином.
У долученій до матеріалів справи довідці № 01/07-404 ДП "Адміністрація річкових портів" повідомляє, що за період з 01.11.2006р. по 2012 рік включно ДП "Дніпропетровський річковий порт" АСК "Укррічфлот" по договору управління майном № 56/01-11 від 01.11.2006р. було перераховано на рахунок ДП "Адміністрація річкових портів" грошові кошти у розмірі 4761847,97 грн.
Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 386 Цивільного кодексу України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Статтею 391 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. Предметом віндикаційного позову є вимога позивача до відповідача про витребування майна із чужого незаконного володіння, яка повинна мати відповідні підстави, що тягнуть за собою визначені законом правові наслідки. Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння (це факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та ін.).
При цьому незаконність володіння майном відповідачем повинна бути доведена позивачем, оскільки за змістом ч. 3 ст. 397 Цивільного кодексу України, фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду. Тобто підстави, зазначені у позовній заяві, повинні підтверджувати факт вибуття майна з володіння законного власника цього майна, наявність майна у незаконному володінні іншої особи - відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном (безтитульний статус його володіння).
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд дійшов висновку, що Дніпровським екологічним прокурором не надано належних та допустимих доказів в підтвердження факту незаконного володіння Відповідачем спірним майном, а саме: бичками вугільної естакади (інв. № 27), кормопідйомником (інв. № 1621), надземними наклонними галереями (інв. №31-32), причалом для ремонту флоту (інв. № 176), причалом (інв. № 307), стаціонарними транспортерами (інв. № 302-303), вугільними причалами (інв. № 301), причалами району відстою пасажирського флоту (інв. № 300), що розташовані за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Амур-Гавань, 11; набережною (інв. № 1), що розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Десантників, 5; набережною (інв. №61), що розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Заводська, 64. За таких обставин в задоволенні позовних вимог цього прокурора має бути відмовлено.
Судові витрати у справі, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на Позивача, але стягненню не підлягають, оскільки позов пред'явлений прокурором.
Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 36, 43-44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
В позові відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складання може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Суддя І.М. Подобєд
Повне рішення складено - 15.01.2013р.