33023 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"29" листопада 2006 р. Справа № 15/261
За позовом: підприємець ОСОБА_1
До відповідача: Відкрите акціонерне товариство «Володимирецьке АТП 15644»
про стягнення в сумі 19868 грн. 41 коп.
СУДДЯ КОЛОМИС В.В.
Представники сторін:
від позивача -ОСОБА_2 дов. б/н від 17.10.06 р., ОСОБА_1-підприємець;
від відповідача -Ганов О.В. -довіреність в справі.
В судовому засіданні оголошувались перерви.
СУТЬ СПОРУ: Позивач - приватний підприємець ОСОБА_1 смт.Володимирець, Рівненської області, звернувся до господарського суду з позовом, відповідно з яким просить суд стягнути з ВАТ «Володимирецьке АТП 15644» смт.Володимирець 19664,23 грн., в тому числі 14444,23 грн. збитків, 5000,00 грн. завданої моральної шкоди, 220,00 грн. витрат, понесених на оплату послуг аудитора та всі понесені судові витрати у справі.
Свої вимоги зокрема, обгрунтовує здійсненням відповідачем протягом липня 2006 р. перевезень пасажирів по маршруту Володимирець-Кузнецовськ через Любахи та Володимирець-Озеро без відповідного дозволу з випередженням його графіку на 5-10 хвилин.
Відтак, вважає, що здійснюючи перевезення пасажирів на даному маршруті, відповідач отримував незаконну вигоду, а він, відповідно ніс прямі матеріальні збитки, зокрема не отримав певну суму доходу, яку міг би реально отримати за звичайними обставинами, якби його право не було порушено відповідачем.
Враховуючи це, просить позов задоволити.
Відповідач - ВАТ«Володимирецьке АТП 15644» позовні вимоги не визнає в зв'язку з їх безпідставністю та необгрунтованістю.
При цьому, посилається на те, що товариство здійснювало перевезення пасажирів автобусними маршрутами загального користування за маршрутами Володимирець-Кузнецовськ та Володимирець-Озеро на підставі договору НОМЕР_1, який діяв до 01.07.06 р. При цьому, як зазначив, з січня по червень 2006 року підприємство не здійснювало перевезень, оскільки 17.01.06 р. від головного управління промисловості та розвитку інфраструктури було отримано повідомлення про заборону здійснення перевезень, оскільки 15.11.05 р. конкурс на перевезення за цим маршрутом виграв ПП ОСОБА_1. Відповідно до Постанови господарського суду Рівненської області від 16.06.06 р. у справі № 14/109, дії Головного управління промисловості та розвитку інфраструктури Рівненської облдержадміністрації щодо заборони ВАТ “Володимирецьке АТП -15644» здійснювати господарську діяльність за договором НОМЕР_1, по перевезенню пасажирів по маршруту Кузнецовськ -Володимирець та Володимирець-Озеро визнано неправомірними, а відповідача зобов'язано не чинити перешкод ВАТ “Володимирецьке АТП -15644» в здійсненні вказаної діяльності на строк дії договору. Враховуючи це, як зазначив відповідач, після 01 липня 2006 р. йому, як перевізнику, замовник перевезень -Головне управління промисловості та розвитку інфраструктури не забороняло перевезення. При цьому зазначає, що підприємство з його вини фактично простояло без роботи п'ять місяців, і тільки 29 липня 2006 року товариство отримало повідомлення головного управління промисловості та розвитку інфраструктури, яким фактично було відмовлено в видачі таких дозволів, оскільки перевезення на цих маршрутах здійснює відповідач.
Крім того, вважає, що позивач не є суб'єктом у спірних правовідносинах, з яких заявлено позов, оскільки договірні відносини існують безпосередньо між ним та головним управлінням промисловості та розвитку інфраструктури.
При цьому, відповідач подав клопотання про зупинення провадження у справі.
Останнє, обгрунтоване тим, що в провадженні суду знаходиться його адміністративний позов до Рівненської облдержадміністрації в особі Головного управління промисловості та розвитку інфраструктури в Рівненській області, третя особа ПП ОСОБА_1, про визнання протиправним рішення про проведення конкурсу пасажирських перевезень 15.11.05 р. та скасування наслідків цього конкурсу, зобов'язання призначити та провести новий конкурс. Відповідно до ухвали від 25.10.06 р. у справі № 5/216, провадження у даній справі зупинено до 10 січня 2007 року, в зв'язку з наданням сторонам часу для примирення.
Враховуючи це, відповідач вважає, що вирішення по суті справи на даний час унеможливлюється, а так просить зупинити провадження у ній до вирішення пов'язаної з неї справи № 5/216.
Заслухавши пояснення представників сторін, з огляду на подане відповідачем клопотання та матеріали справи в цілому, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для зупинення провадження у справі. При цьому, суд насамперед врахував предмет спору, взаємовідносин сторін, як у даній справі, так і в справі № 5/216 а також правові наслідки для сторін у разі скасування результатів конкурсу від 15.11.05 р.
В результаті розгляду матеріалів справи, дослідження всіх обставин у ній, суд встановив таке.
Позивач на підставі дозволу на перевезення пасажирів на приміському маршруті Володимирець-Кузнецовськ через Любахи, Володимирець-Озеро, номери рейсів НОМЕР_2 та НОМЕР_3 за НОМЕР_4 та у відповідності до договору про перевезення пасажирів автомобільним транспортом за НОМЕР_5 (а.с. 11-14) здійснює перевезення пасажирів на вищезазначених регулярних маршрутах.
При цьому, право таких перевезень на маршрутах “Володимирець-Кузнецовськ через Любахи» (рейси №№ НОМЕР_2) та “Володимирець-Озеро» (рейси №№ НОМЕР_3) позивач отримав на строк з 27 грудня 2005 р. по 26 грудня 2008 року.
Натомість, як з'ясовано судом під час розгляду справи, протягом липня 2006 року на згаданих маршрутах здійснювало перевезення пасажирів і ВАТ «Володимирецьке АТП 15644». Зазначене, а саме, факт здійснення відповідачем перевезень пасажирів у липні 2006 року на цих самих маршрутах підтверджується наявними в матеріалах справи різного роду повідомленнями (інформаціями) Володимирецької райдержадміністрації (а.с. 34-35 ), територіального управління Головдержінспекції на автомобільному транспорті (а.с. 36), головного управління промисловості та розвитку інфраструктури (а.с.37), Актом перевірки дотримання СПД вимог законодавства про автомобільний транспорт (а.с.39), Рівненської транспортної прокуратури (с.47) та Актами, складеними безпосередньо позивачем за участю третіх осіб (а.с. 38, 40-42).
Враховуючи, що відповідач здійснював свою господарську діяльність на підставі договору НОМЕР_1 по перевезенню пасажирів по маршруту Кузнецовськ -Володимирець та Володимирець-Озеро, строк дії якої закінчився 01.07.06 р., що останнім і не оспорюється, зважаючи на викладене, суд вважає належними і достатніми доказами доведений той факт, що протягом липня 2006 р. відповідач, без дозволу на перевезення та відповідного договору здійснював перевезення пасажирів на маршрутах, право перевезення пасажирів, на яких належить позивачу.
Як вбачається з аудиторського висновку про обсяг валового доходу, отриманого приватним підприємцем Христяновичем Василем Васильовичем за період з 01.06.2006 р. по 31.08.2006 р. та про розмір можливої втрати економічної вигоди за період з 01.07.2006 р. по 31.07.2006 р., здійсненого на замовлення позивача ПП -аудиторською фірмою “Приват Аудит» від 15.09.06 р. (а.с. 20-22), можливі втрати економічної вигоди за липень 2006 р. приватного підприємця ОСОБА_1 стали 14 444, 23 грн.
Відповідно до ч.1 ст.224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані ним збитки суб'єкту права або законні інтереси якого порушено. При цьому, під збитками розуміються, в тому числі, і не одержані управленою стороною доходи, які та одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ч.1 ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, в тому числі, на відшкодування доходів, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода) (п.2 ч.2 ст.22 ЦК України).
Враховуючи викладене та зважаючи, що правила здійснення господарської діяльності відповідачем не дотримані, а вина останнього у заподіянні ПП ОСОБА_1 збитків в розмірі 14 444, 23 грн. належним чином доведена, позовні вимоги в цій частині обгрунтовані і на підставі ст.20 ГК України, ст16 ЦК України, підлягають до задоволення.
Щодо позовних вимог в частині стягнення 5000,00 грн. моральної шкоди, то суд не вбачає підстав для їх задоволення.
Відповідно до ч.1 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.
При цьому моральна шкода полягає:
1) у фізичному стані та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (ч.2 ст.23 ЦК України).
З огляду на це, вимоги позивача про стягнення 5000,00 грн. заподіяної моральної шкоди, яку він визначив нанесеним потрясінням, психологічним стресом, перебуванням у лікарні, погіршенні сімейних стосунків, не можуть бути задоволені із вказаних підстав, оскільки не є такими, що можуть вважатися заподіяними в зв'язку з виконанням позивачем, як суб'єктом господарювання безпосередньо підприємницької діяльності, оскільки такі обставини можуть вплинути на ОСОБА_1, саме, як на фізичну особу.
При цьому, позивач не надав суду жодного доказу, котрий свідчив би про те, що відповідач поширив, чи намагався це зробити, у тому числі, через засоби масової інформації відомостей, що не відповідають дійсності, або викладені неправдиво, які порочать його ділову репутацію. Так само і позивач не врахував те, що моральною визнається шкода, заподіяна суб'єкту господарювання порушенням його законних немайнових прав.
Щодо позовних вимог в частині стягнення 220,00 грн. понесених витрат, в зв'язку з оплатою послуг аудитора, то віднесення позивачем до збитків згаданих витрат суперечить закону, зокрема положенням ст.225 ГК України та ст.22 ЦК України, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру і факт їх наявності та розмір не знаходяться у необхідному зв'язку з оспорюваною шкодою.
Відповідно до стст. 33,34 ГПК України, кожна сторона належними і достатніми доказами повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
З огляду на це, позивач належними і достатніми доказами довів обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог в частині стягнення 14 444, 23 грн. завданих збитків. Доводи ж, на які посилався відповідач, як на підставу своїх заперечень є безпідставними, необгрунтованими та надуманими, оскільки спростовуються вищевикладеним.
Судові витрати, передбачені ст. 44 ГПК України і понесені позивачем в зв'язку з зверненням до суду за захистом порушеного права покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з відповідача Відкрите акціонерне товариство «Володимирецьке АТП 15644»(343000, Рівненська область, смт.Володимирець, вул.Транспортна,1) на користь позивача підприємець ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) 14 444 грн. 23 коп. завданих збитків, 144 грн. 44 коп. державного мита, 86 грн. 68 коп. сплаченої інформаційно-технічної послуги по забезпеченню судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В частині стягнення 5000 грн. 00 коп. моральної шкоди та 220 грн. 00 коп. витрат, понесених на оплату послуг аудитора - в позові відмовити.
Суддя Коломис В. В.
Рішення підписано "29" листопада 2006 р.