Справа № 2-3265/11
Провадження № 2/0538/346/2012
26 грудня 2012 року місто Маріуполь
Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:
головуючого судді Копилової Л. В.,
при секретарі - Єфремовій О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою ОСОБА_1 діючої по довіреності від імені ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання заповіту нікчемним,
третя особа - приватний нотаріус Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_5
ОСОБА_1 діюча по довіреності від імені ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_4 про визнання заповіту нікчемним, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_4 помер батько ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - ОСОБА_6, який проживав на день смерті в АДРЕСА_2. На день його смерті залишилася спадщина, яка складається із квартири, розташованої за вищевказаною адресою. Спадкоємцем за заповітом після смерті померлого є відповідач по справі. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини напротязі шести місяців після смерті свого батька, і вважають, що заповіт, складений їх батьком є нікчемним з наступних підстав.
В період часу з 10 лютого 2011 року по 25 лютого 2011 року їх батько перебував на стаціонарному лікуванні в МЛ № 5 міста Маріуполя з діагнозом: ішемічний інсульт в басейні лівої середньої мізкової артерії з моторною, сенсорною афазією, глубоким правостороннім геміпарезом внаслідок церебрального атеросклерозу ІІІ ст, гіпертонічною хворобою ІІІ ст. З виписки із історії хвороби № 278 видно, що при надходженні до лікарні ОСОБА_6 скарги не пред»являв через порушення мови, неврологічний статус при надходженні у нього був як неадекватний, контакт з хворим ускладнений. Після виписки із лікарні ОСОБА_6 перебував на лікуванні у себе вдома і догляд за ним здійснювали його доньки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і вона, його двоюрідна сестра в період з 25 лютого 2011 року по 07 березня 2011 року. Протягом цього періоду ОСОБА_6 не розмовляв, не рухався, тому відповідно свої думки і побажання висловити він не міг в силу свого фізичного стану. Покращення його стану здоров»я не було помітним, вони двічі викликали дільничного лікаря терапевта, медсестра поліклініки робила йому уколи, тому позивачі вирішили влаштувати батька в спеціальну установу за місцем проживання і поїхали з м.Маріуполя, а так як їм було важко здійснювати за батьком догляд, то вони попросили про це відповідача, який є сином дружини ОСОБА_6
В період з 07 березня 2011 року по день смерті ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 догляд за ним здійснював відповідач. Позивачка навіть не могла потрапити до його квартири, так як відповідач змінив замки і не впускав її до квартири до ОСОБА_6 Як стало відомо позивачам їх батько через тиждень після їх від»їзду, тобто 14 березня 2011 року склав заповіт на ім»я відповідача, а через 3 тижня помер. Заповіт був складений при свідках, яких як вказано в заповіті ОСОБА_6 запросив сам, а також заповіт підписаний за його дорученням ОСОБА_7, яка є дружиною відповідача. Так як ОСОБА_6 не розмовляв і не рухався, то він не міг доручити ОСОБА_7 розписатися за нього і не міг сам запросити свідків. Тому просить суд визнати заповіт, складений ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_5 15 березня 2011 року, реєстр № 913, нікчемним.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_2 підтримала позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Позивачка ОСОБА_3 в судове засідання на розгляд справи не з»явилася, надавши суду письмову заяву про розгляд справи в її відсутність.
Представник позивачів ОСОБА_1 пояснила в судовому засіданні, що вона є двоюрідною сестрою померлого ОСОБА_6, 1934 року народження. За його життя вони спілкувалися з братом, жила недалеко від нього. Коли ОСОБА_6 в лютому 2011 року потрапив до лікарні з другим інсультом увесь час за ним доглядала вона, рідше доньки, так як проживають за межами міста. Навіть коли вони привезли його додому з лікарні, то так як ОСОБА_6 не міг ходити, вона, його донька та ОСОБА_8 несли його втрьох на руках на третій поверх. Донька ОСОБА_3 не могла бути в м.Маріуполі і доглядати за батьком, вона не могла і забрати батька до себе, так як живе в двохкімнатній квартирі разом з сином-інвалідом. А взагалі доньки хотіли забрати ОСОБА_6 в інтернат по догляду за тяжко хворими, однак лікар сказав, що протягом двох місяців його в такому стані не можна перевозити. Тоді вони пішли до його дружини і стали прохати доглянути за хворим. Однак та відмовилася і сказала, що її син допоможе. ОСОБА_4 прийшов до ОСОБА_6 на початку березня 2011 року. З 07 березня 2011 року і по день смерті доньки приїздили до ОСОБА_6, однак їх не впускав ОСОБА_10. ОСОБА_9 приїздила і 14 березня 2011 року, однак відповідач сказав, що її хворий батько повинен відпочивати. Вона теж хотіла побачити брата, однак їй двері ніхто не відчиняв. ОСОБА_6 був в такому стані, що самостійно не міг встати і розмовляти, він нічого не розумів, навіть коли був в лікарні і впав на гарячу трубу, отримав опіки, то він їх не відчував. Він не розумів своїх дій. Коли вона запитувала у лікаря про те, чому його виписують з лікарні в такому стані, то лікар їй відповів, що в такому стані він може бути не один місяць.
У ОСОБА_6 ніколи не було знайомих ОСОБА_11 та ОСОБА_12, він товаришував зі своїм двоюрідним братом, також з ОСОБА_13, друзі були його віку. ОСОБА_7, яка підписувала заповіт є цивільної дружиною відповідача, вони проживають з нею більше 5 років.
Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнав, пояснивши суду, що прийшов до позивачів 01.03.2011 року на їх прохання до квартири ОСОБА_6. Вони попросили його доглянути за батьком. ОСОБА_6 розповідав йому, що діти до нього погано ставилися і хотіли щоб батько залишив їм квартиру. Спочатку ОСОБА_6 лежав і погано розмовляв, а він придбав йому ліки, лікував його. І ОСОБА_6 почав потихенько пересуватися, міг тримати в руках ложку, розмовляв з труднощами, однак все розумів і просив його, щоб він його не покидав. ОСОБА_6 просив щоб оформили договір довічного догляду, однак у нього вкрали документи на квартиру. На прохання померлого він запросив нотаріуса, яка роз»яснила, що так як відсутні документи на квартиру - договір довічного утримання укласти не можна, а тільки заповіт. Перший раз нотаріус приїздила на квартиру до померлого, роз»яснювала порядок і умови укладенні заповіту. Це було 14 березня 2011 року, а 15 березня 2011 року нотаріус приїхала ще раз і склала заповіт. При складанні заповіту були присутні 2 свідки - ОСОБА_11 і ОСОБА_12, яких обирав сам ОСОБА_6, вони знали один одного.Сусідів не стали запрошувати так як ОСОБА_1 сказала, що саме сусіди викрали у нього документи. Також була присутня ОСОБА_7, яка є подругою його доньки і проживає в будинку навпроти будинка ОСОБА_6 і він був її хрещеним батьком. Про те, що треба 3 свідки при складанні заповіту він дізнався від нотаріуса. При спілкуванні нотаріуса з ОСОБА_6 були присутні свідки і 14 і 15 березня 2011 року. Він також був присутній при підписанні заповіту, так як жив у квартирі ОСОБА_6.
Перший раз коли приїздила нотаріус, то вона розмовляла з ОСОБА_6 з приводу складання заповіту, а на другий день нотаріус привезла текст заповіту. Заповіт читав вслух ОСОБА_11 і всі підписали заповіт. ОСОБА_12 вслух заповіт не читав, а ОСОБА_7 читала і підписала.
Крім того, як перший, так і другий раз нотаріуса викликав він особисто.
Третя особа - приватний нотаріус Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_5, на розгляд справи до суду не з»явилася, надавши суду письмову заяву про розгляд справи в її відсутність, та письмові пояснення, в яких вказала, що при посвідченні нею заповіту ОСОБА_6 було здійснено два виїзди до місця його проживання: в АДРЕСА_3. Перший на прохання ОСОБА_4 14 березня 2011 року на якому вона з»ясувала волевиявлення ОСОБА_6 відносно того, який документ він бажає укласти, на чиє ім»я та відносно якого майна. ОСОБА_6 знаходився у ліжку, так як не міг встати, але розмовляв з нею, відповідав на запитання. Враховуючи його стан здоров»я, поганий зір та те, що він не може власноручно підписати заповіт вона роз»яснила йому необхідність присутності трьох чоловік, один з яких підписує заповіт, два інших виступають в якості свідків. Вона також роз»яснила заповідачу вимоги до вказаних осіб, тобто, що не може підписувати за заповідача заповіт фізична особа, на користь якої заповідається майно, та те, що свідками не можуть бути особи - члени сім»ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом, особи, на користь яких складено заповіт та особи, які не можуть самі прочитати або підписати заповіт. ОСОБА_6 сказав, що сам визначить таких осіб, паспорта яких будуть передані для нотаріуса через ОСОБА_4 Проект заповіту, складений нею при першому виїзді, написаний нею від руки був зачитаний нею вголос на російській мові заповідачу ОСОБА_6, який підтвердив вірність його волевиявлення та правильність написання заповіту.
Другий виїзд був здійснений нею на наступний день 15.03.2011 року. В журналі викликів нотаріуса зафіксований належним чином факт її виїзду та посвідчення заповіту. За місцем знаходження заповідача знаходилися ОСОБА_4, свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 та особа, яка підписує заповіт за ОСОБА_6, ОСОБА_7 Заповідач сказав, що запросив їх для посвідчення заповіту, тому що сам не може підписати та прочитати його та те, що ці особи йому знайомі і відповідають вимогам законодавства відносно свідків та осіб, які підписують заповіт. Свідки вголос прочитали заповіт ОСОБА_6, який підтвердив, що все прочитане ним вірно та відповідає його волі. Після підписання заповіту вона здійснила запис в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій, проставила реєстровий номер та печатку на заповіті. Оскільки заповіт потребує реєстрації в електронному Спадковому реєстрі, вона запропонувала через дві години забрати витяг з такого реєстру ОСОБА_4
Також заперечила те, що нею порушено вимоги щодо форми заповіту та порядку його посвідчення.
Заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши письмові докази по справі суд дійшов висновку про те, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.5).
ІНФОРМАЦІЯ_5 померлий ОСОБА_6 видав ОСОБА_4 довіреність, якою уповноважий останнього бути його представником у вісх закладах, подавати та підписувати від його імені всі документи (а.с.50).
15 березня 2011 року ОСОБА_6 склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_5 15 березня 2011 року, реєстр № 913, відповідно до якого заповів належну йому квартиру АДРЕСА_1 (а.с.6).
У зв»язку з тим, що ОСОБА_6 по причині фізичної вади і хвороби не може особисто прочитати текст заповіту уголос, за його дорученням, в присутності нотаріуса, текст заповіту до його підписання зачитаний уголос запрошеними ним свідками ОСОБА_14 та ОСОБА_12.
У зв»язку з фізичною вадою і хворобою ОСОБА_6 за його дорученням, у його та присутності нотаріуса текст заповіту підписано ОСОБА_7.
Особи свідків, які прочитали заповіт уголос до його підписання і поставили на заповіті свої підписи, встановлено, їх дієздатність перевірено нотаріусом.
Як видно із свідоцтва про народження ОСОБА_15 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3, в графі батько вказаний ОСОБА_6 (а.с.9).
ОСОБА_2 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_16 (а.с.10-11).
З інформаційної довідки Четвертої маріупольської державної нотаріальної контори від 15.11.2011 року видно, що відкрита спадкова справа до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6, зареєстровані заяви, зокрема:
- 05 травня 2011 року за № 876 заява про прийняття спадщини за заповітом від ОСОБА_4;
- 19.05.2011 року № 989 заява про відмову від спадщини ОСОБА_17;
- 26.05.2011 року за № 1039 заява про прийняття спадщини від ОСОБА_2;
- 26.05.2011 року за № 1040 заява про прийняття спадщини від ОСОБА_3
Свідоцтво про спадщину не видано. (а.с.25-26).
З виписки із історії хвороби № 278 видно, що ОСОБА_6 перебував на лікуванні в період з 10 лютого 2011 року по 25 лютого 2011 року в неврологічному відділенні МЛ № 5, з діагнозом при надходженні ішемічний інсульт в бассейні лівої середньої мізкової артерії з моторною, сенсорною афазією, глубоким правостороннім геміпарезом внаслідок церебрального атеросклерозу ІІІ ст., гіпертонічною хворобою ІІІ ст.
При надходженні ОСОБА_6 скарги не пред»являв через порушення мови, неврологічний статус при надходження: в свідомості, неадекватний, періодично психомоторне збудження, контакт з хворим ускладнений (а.с.13).
З матеріалів амбулаторної картки із міської поліклініки № 1 міста Маріуполя із записів лікаря видно, що у ОСОБА_6 після виписки з лікарні зберігалося затруднення мови, він не міг самостійно рухатися.
Як видно з довідки № 478 від 15.03.2011 року Маріупольської міської психіатричної лікарні № 7, ОСОБА_6 за психіатричною допомогою до лікарні не звертався, відомостіей про надання психіатричної допомоги у інших закладах не має. (а.с.49).
З Журналу обліку викликів нотаріуса слідує, що 15 березня 2011 року зареєстровано виклик ОСОБА_6 за адресою- АДРЕСА_2, в графі «Підпис особи, яка зробила виклик або для якої вчинялася нотаріальна дія» вказаний підпис ОСОБА_7
Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила суду, що є двоюрідною сестрою померлого ОСОБА_6. Про обставини складання спірного заповіту їй нічого невідомо. Однак зазначила, що ОСОБА_6 лікувався в грудні 2010 року, лежав в лікарні. Після виписки з лікарні в лютому 2011 року у ОСОБА_6 був другий інсульт, після перенесення якого він не міг розмовляти. Вона приходила до нього в лікарню, доглядала за ним, кормила, однак його не розуміла. Коли його виписали з лікарні, то мова його дещо покращилась, деякі слова можна було зрозуміти. Сам він не ходив, навіть коли вони забрали його з лікарні, то його до будинку заносили троє на покривалі. А коли він був вдома, вона приходила до нього, однак ОСОБА_6 навіть не вставав з ліжка, щось говорив, вона його не розуміла. Останній раз вона бачила його перед 8 березня 2011 року.
Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні пояснила суду, що знала ОСОБА_6 дуже давно, не товаришувала, однак зустрічались по святам. Коли він захворів, то в лютому 2011 року вони з чоловіком пішли його провідати в лікарню. Однак у нього був сильний інсульт і він перебував в такому стані, що їх зовсім не впізнав. Другий раз вони приходили до ОСОБА_6 додому 08 березня 2011 року, він лежав і їх зовсім не впізнав, нібито щось намагався говорити, однак його слова були незрозумілими.
Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_6 знає, так як був його сусідом з 1995 по 2002 роки, жили в одному під»їзді, бували один в одного у гостях. Бути свідком його запросив відповідач ОСОБА_4, знайшов його на роботі і сказав, що треба бути свідком при складанні заповіту. В квартиру до ОСОБА_6 він приходив двічі, точно коли саме не пам»ятає. Першого разу коли прийшов, то в квартирі був нотаріус, відповідач ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_14 та померлий ОСОБА_6, який був хворий, сидів полулежачи, однак розмовляв. Він прийшовши привітався з ОСОБА_6, той його впізнав і сказав, що трохи захворів. Нотаріус повідомила про те, що будуть складати заповіт і ОСОБА_6 розумів це. На наступний день він прийшов знову, ОСОБА_6 був в такому ж стані. Потім приїхала нотаріус, сказала, що склали заповіт, заповіт зачитала нотаріус вслух, потім інший свідок ОСОБА_19 і він. Як читала ОСОБА_7 він не пам»ятає. Чи зачитував заповіт ОСОБА_6 він також не пам»ятає. Заповіт був в двох примірниках, один з яких у них, а другий у нотаріуса. У ОСОБА_6 був паралізований правий бік, тому він не розписувався. Після прочитання заповіту вони всі розписалися в ньому. В момент складання заповіту всі були в одній кімнаті. Свідка ОСОБА_7 він не знає і про те, що ОСОБА_6 її хрещений батько йому сказав відповідач.
Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснив, що він не знав відповідача ОСОБА_4. Бути свідком при складанні заповіту відповідач попросив його батька, який знав померлого. Однак його батько не зміг прийти і пішов він. Він приходив до ОСОБА_6 двічі. Перший раз коли прийшов, то побачив ОСОБА_6 який хворів, знаходився в полулежачому стані на ліжку, він впізнав його, розмовляв з ним. Першого разу нотаріус провела бесіду, запитувала у ОСОБА_6 про те, чи знає він свідків. Другий раз при складанні заповіту текст заповіту він читав вслух, проте чи зачитував другий свідок він не пам»ятає. Зміст заповіту полягав в тому, що ОСОБА_6 заповідає квартиру відповідачеві ОСОБА_4. Підписували заповіт він, другий свідок і дівчина. ОСОБА_6 заповіт сам не підписував, так як у нього була хвора рука. При цьому в кімнаті також був присутній ОСОБА_10.
Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила суду, що померлий ОСОБА_6 був її хрещеним батьком. В лікарню відвідувати його вона не приходила, так як не знала, що він хворіє. На початку березня 2011 року вона прийшла його провідати, принесла йому продукти, він зрадів її приходу, привітав її зі святом, був в нормальному стані. Потім вона заходила до нього пізніше і він запропонував їй підписати заповіт. Щодо заповіту пояснював, що складає заповіт на користь ОСОБА_10, так як той доглядав за ним. ОСОБА_6 міг ходити однак з труднощами. Перший раз коли приїздила нотаріус, вона спілкувалася з померлим в присутності всіх. А сам заповіт складали на наступний день. Вона читала текст заповіту, ОСОБА_6 погодився і вона підписала заповіт. Інші свідки також зачитували заповіт вголос.
Згідно ст.1233 Цивільного кодексу України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Відповідно до ч.4 ст.203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Статтею 1247 ЦК України передбачено, що заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення.
Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем.
Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу.
Відповідно до ч.4 ст.207 ЦК України якщо фізична особа у зв'язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.
Відповідно до ч.1 ст.1253 ЦК України на бажання заповідача його заповіт може бути посвідчений при свідках. У випадках, встановлених абзацом третім частини другої статті 1248 цього Кодексу, присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов'язковою. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому.
Відповідно до абзацу третього ч.2 ст.1248 ЦК України якщо заповідач через свої фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках.
Відповідно до п.7 постанови Кабінету Міністрів України від 15 червня 1994 р. N 419 «Про порядок посвідчення заповітів і доручень, прирівнюваних до нотаріально посвідчених» з послідуючими змінами та доповненнями, заповіти і довіреності підписуються заповідачем або довірителем у присутності посадової, службової особи.
У разі коли фізична особа внаслідок фізичної вади або хвороби не може власноручно підписати заповіт чи довіреність, за її дорученням в її присутності та в присутності посадової, службової особи такий документ може підписати інша фізична особа. Про причини, з яких особа, від імені якої посвідчується заповіт чи довіреність, не підписала документ, зазначається у посвідчувальному написі.
Частиною 1 ст.1257 Цивільного кодексу України визначено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.
Згідно ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» заповіт, складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, згідно із ч. 1 ст. 1257 ЦК України є нікчемним, тому на підставі ст.215 ЦК України визнання такого заповіту недійсним судом не вимагається.
Однак за змістом п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.
Враховуючи зазначені вимоги закону, суд вважає, що нікчемність заповіту є предметом спору сторін, тому така вимога позивачів підлягає вирішенню судом.
Суд не приймає до уваги пояснення свідків ОСОБА_12, ОСОБА_7 та ОСОБА_14 щодо того, що померлий ОСОБА_6 в момент складання ним заповіту вільно розмовляв і міг сам висловити свою думку, сам рухався, так як вони спростовуються поясненннями свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_18, письмовими доказами та актом № 236-а/333-а посмертної судово-психіатричної екпертизи від 09 липня 2012 року -09 серпня 2012 року, згідно якого ОСОБА_6 в період укладення ним юридичної угоди - підписання заповіту від 15.03.2011 року страждав на органічне враження головного мозку (церебральний а теросклероз, гіпертонічна хвороба, наслідки повторного інсульта 09.11.2011 року, дементний синдром (сусудна деменція з гострим початком -в редакції МКБ-10) і по своєму психічному стану не міг розуміти значення своїх дій і керувати ними.
Аналізуючи надані сторонами докази в їх сукупності суд приходить до висновку про те, що сам заповідач - ОСОБА_6 особисто не мав можливості в силу свого фізичного стану доручити ОСОБА_7 підписати за нього заповіт, а також запросити свідків для оформлення заповіту ОСОБА_12 та ОСОБА_14
Суд критично відноситься до пояснень третьої особи - приватного нотаріуса Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_5 щодо дотримання вимог при посвідченні заповіту, так як в своїх поясненнях третя особа вказує, що заповіт нею був посвідчений за місцем проживання спадкодавця - АДРЕСА_3 що як видно є адресою місця проживання одного із свідків ОСОБА_12, та суперечить умовам заповіту, в якому вказано час та місце його складання - 10 год. АДРЕСА_2, а також Журналу обліку викликів нотаріуса, з якого слідує, що 15 березня 2011 року зареєстровано виклик ОСОБА_6 за адресою- АДРЕСА_2, а також щодо того, що померлий ОСОБА_6 в ході бесіди міг вільно розмовляти і висловлювати свою думку щодо самостійного визначення свідків та особи, яка буде підписувати заповіт, підтвердження ним свого волевиявлення та правильності написання заповіту, так як вказані обставини спростовуються поясненнями позивачки, свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_18, письмовими матеріалами справи та висновком посмертної судово-психіатричної екпертизи.
Крім того, згідно ст.1255 ЦК України нотаріус, інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт, свідки, а також фізична особа, яка підписує заповіт замість заповідача, не мають права до відкриття спадщини розголошувати відомості щодо факту складення заповіту, його змісту, скасування або зміни заповіту.
Однак як встановлено в судовому засіданні відповідач - на користь якого складено заповіт ОСОБА_4 був присутній під час підписання та посвідчення заповіту ОСОБА_6, що підтвердили свідки в судовому засіданні та не заперечує сам відповідач.
За вказаних обставин, суд вважає, що заповіт ОСОБА_6 складений 15 березня 2011 року на користь ОСОБА_4 з порушенням форми та порядку посвідчення є нікчемним та таким, що не тягне за собою ніяких правових наслідків.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. ч.4 ст.203, ч.2 ст.1247, 1253, 1257 Цивільного кодексу України, ст.ст.8, 10, 11,57,58,59,60,213-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 діючої по довіреності від імені ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання заповіту нікчемним, третя особа - приватний нотаріус Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_5, задовольнити.
Визнати нікчемним заповіт складений 15 березня 2011 року ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_5 15 березня 2011 року, реєстр № 913 на користь ОСОБА_4.
Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги, яка має бути подана до Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні при розгляді справи мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя Орджонікідзевського районного суду
міста Маріуполя Донецької області Л.В.Копилова