04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"14" січня 2013 р. Справа№ 18/047-11
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Рєпіної Л.О.
суддів: Суліма В.В.
Тищенко А.І.
розглянув матеріали апеляційної скарги ЖКП «Немішаєве» на ухвалу господарського суду Київської області від 13.12.2012року № 18/047-11 (суддя Кошик А.Ю.)
за позовом Дочірньої компанії «Газ України» ПАТ «Національна
акціонерна компанія «Нафтогаз України»
до Житлово-комунального підприємства «Немішаєве»
про стягнення 49 476,19 грн.
дослідивши та вивчивши матеріали вправи, апеляційну скаргу, заслухавши доповідь судді - доповідача, усні пояснення представників сторін,суд
Ухвалою господарського суду Київської області № 18/047-11 від 13.12.2012 відмовлено ЖКП «Немішаєве» у задоволенні заяви про визнання наказу господарського суду Київської області № 18/047-11 від 17.08.2011 таким, що не підлягає виконанню.
Не погоджуючись з ухвалою, ЖКП «Немішаєве» звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, посилаючись порушення норм матеріального права, просить її скасувати та прийняти нове рішення про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.
Представник позивача, проти вимог, викладених в апеляційній скарзі заперечував, просив залишити їх без задоволення, ухвалу суду без змін.
Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.
Як встановлено матеріалами справи, 19.07.2011р. рішенням Господарського суду Київської області у справі № 18/047-11 задоволений позов ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» до ЖКП «Немішаєве», з відповідача на користь позивача стягнуто: 40886,09 грн. основного боргу, 3137,76 грн. пені, 1466,71 грн. річних, 3985,63 грн. інфляційних, 495 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
17.08.2011р. на виконання рішення господарського суду видано судовий наказ № 18/047-11.
Боржник звернувся до Господарського суду Київської області з заявою, в який просить визнати наказ від 17.08.2011 року таким, що не підлягає виконанню у зв'язку зі списанням ЖКП «Немішаєве» присудженої до стягнення за таким наказом заборгованості у відповідності до Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію», згідно з Порядком списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 894 від 08.08.2011 року на підставі Протоколу комісії по списанню заборгованості за спожитий природний газ, затвердженого директором ЖКП «Немішаєве» Саух Ф.І. 29.11.2011 року.
Відмовляючи у задоволенні заяви, господарський суд виходив з того, що норма ч. 4 ст.117 Господарського процесуального кодексу України не визначає підставою визнання наказу таким, що не підлягає виконанню списання заборгованості на підставі Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію», яким забезпечено спеціальний механізм реалізації права на списання та закінчення виконавчого провадження на підставі п. 14 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».
Крім того, визнання наказу таким, що не підлягає виконанню є підставою для закінчення виконавчого провадження на іншій підставі згідно з п. 4 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження», що суперечить вказівкам Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» та встановленому Законом України «Про виконавче провадження» порядку закінчення виконавчого провадження в разі списання заборгованості.
Заперечуючи проти ухвали суду про відмову у задоволенні заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, боржник вказує на те, що боржник дотримався всіх вимог : створив комісію по списанню заборгованості, затвердив протокол засідання комісії, повідомлення кредитора про списання боргу, борг обліковувався станом на 01.01.2010р., штрафні санкції не були сплачені станом на 04.06.2011р. Крім того, судом не прийнято до уваги того факту, що 10.04.2012р., за його зверненням до ВДВС Бородянського РУЮ винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, проте 20.09.2012 за заявою кредитора ВДВС відкрив виконавче провадження. За таких обставин, заява про визнання наказу таким, що не підлягає задоволенню є такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
Відповідно до п.п. 4 та 6 Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України № 894 від 08.08.2011р., яким встановлено процедуру списання основної суми заборгованості, протоколом засідання комісії від 29.11.2011р. заборгованість відповідача перед позивачем за рішенням господарського суду Київської області від 19.07.2011 списано.
На виконання п. 8 Порядку відповідач листом № 1 від 09.12.2011 р. позивачеві надана інформація про суми списаної заборгованості.
Зважаючи на вказані обставини з урахуванням положень п. 6 Порядку, відповідно до якого датою списання заборгованості є дата затвердження протоколу, з посиланням на норми частин 2, 4 ст. 117 ГПК України, боржник дійшов висновку, що зазначена сума є списаною 29.11.2011р. (дата затвердження протоколів засідання комісії з питань списання заборгованості за природний газ), тому вищезгадана заява відповідача підлягає задоволенню.
Між тим, колегія суддів вважає доводи скаржника безпідставними з огляду на наступне.
Відповідно до п. 2.2 ст. 2 Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» підлягає списанню, зокрема, заборгованість (у тому числі встановлена судовими рішеннями) з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам, визначеним у статті 1 цього Закону, на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 01.01.97 по 01.01.2011, і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2011 N 894 затверджено Порядок списання заборгованості за природний газ та електричну енергію. Згідно п. 6 Порядку кожен учасник процедури списання утворює комісію з питань списання заборгованості, яка визначає обсяг заборгованості, що підлягає списанню, у розрізі контрагентів. Списання заборгованості проводиться на підставі протоколів зазначеної комісії, затверджених її головою. Датою списання заборгованості є дата затвердження протоколу.
Частина четверта статті 117 ГПК України містить підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими в порядку зазначеної статті: якщо його видано помилково; якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Наведений перелік підстав є вичерпним.
Відповідно до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію» від 08.08.11 передбачено, що обсяг заборгованості за природний газ списується:
- учасниками процедури списання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом або виробляють, транспортують і постачають теплову енергію, перед ДК «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»-у сумах, що обліковується в бухгалтерському обліку таких учасників;
-ДК «Газ України» - у сумах, що обліковується в її бухгалтерському обліку,включаючи заборгованість ліквідованих підприємств, що виробляють, транспортують і постачають теплову енергію.
Таким чином, із змісту Закону та Порядку вбачається, що для списання такої заборгованості необхідно дотримання наступних критеріїв:існує судове рішення, яким передбачено стягнення на користь Компанії пені, штрафу, інфляційних та 3% річних (ст. 4,9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»); пеня, штраф, інфляційні та 3% річних не були сплачені станом на 04.06.11 (дата набрання чинності Законом), а отже така заборгованість повинна бути нарахована в обліку Компанії до 04.06.11 (п.2.2 ст. 2 Закону, п.4 Порядку).
Враховуючи той факт, що рішення господарського суду Київської області від 19.07.11 набрало законної сили лише 05.08.11 (після набранням чинності Законом), відповідно заборгованість за рішенням господарського суду Київської області від 19.07.11 у даній справі, на виконання якого видано наказ господарського суду Київської області від 17.08.11 у справі № 18/047-11 не підлягає списанню, оскільки станом на 04.06.11 дана заборгованість в бухгалтерському обліку суб'єктів списання не була відображена, оскільки даної заборгованості не існувало взагалі (Аналогічна позиція викладена у постанові ВГСУ №7/612 від 15.10.12р.)
Відповідно до частини п'ятої ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Вказана норма кореспондується зі ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Отже, за приписами вищенаведеної правової норми, виконавче провадження є, зокрема, примусовим виконанням рішень судів як завершальна стадія судового провадження, що складається із дій посадових осіб, що визначені даним Законом, які проводяться на підставах та у спосіб, що визначені цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно п. 14 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі списання згідно із Законом України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.
Таким чином, даною правовою нормою визначено спосіб виконання судових рішень щодо стягнення заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію, яка встановлена рішенням суду, що підлягало виконанню на підставі виконавчого документа у разі списання згідно із Законом України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію».
Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, а ухвала господарського суду є обґрунтованою і такою, що відповідає чинному законодавству.
Керуючись ст. ст. 99, 101 - 106, 117 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу ЖКП «Немішаєве» залишити без задоволення, ухвалу господарського суду Київської області № 18/047-11 від 13.12.2012р.- без змін.
2. Матеріали справи повернути господарському суду Київської області .
Головуючий суддя Рєпіна Л.О.
Судді Сулім В.В.
Тищенко А.І.