Кіровоградської області
"11" січня 2013 р.Справа № 5013/1392/12
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. при секретарі судового засідання Павленко Я.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №5013/1392/12
за позовом: Асоціації "Українські виробники обладнання для СТО", Кіровоградська область, Олександрійський район, с. Войнівка
до відповідача: Олександрійської міської ради, Кіровоградська область, м. Олександрія
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: відкритого акціонерного товариства "Завод Агромаш", Кіровоградська область, м.Олександрія
про зобов'язання повернути майно вартістю 25840,00грн.
Представники сторін:
від позивача - Логвінов Б.І., керівник;
від відповідача - участі не брали;
від 3-ї особи - Лавренко С.В., керівник.
В судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.
Асоціацією "Українські виробники обладнання для СТО" подано позовну заяву з вимогою зобов'язати Олександрійську міську раду повернути позивачеві кран КК-12,5 1984 року випуску в кількості одна штука, вартістю 25840,00 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач вказує на те, що він є власником зазначеного у позові майна, яке було передано на зберігання відкритому акціонерному товариству "Завод Агромаш" та після набуття Олександрійською міською радою права власності на цілісний майновий комплекс вказаного заводу, на території якого знаходиться майно на зберіганні, остання не повернула позивачеві належне йому майно, утримуючи таке майно без достатніх правових підстав. Позов пред'явлено з посиланням, зокрема, на приписи статей 386, 387, 1212, 1213 Цивільного кодексу України та статей глави 66 Цивільного кодексу України, які регламентують загальні положення про зберігання.
Ухвалою господарського суду від 22.10.2012 р. поданий позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі. Крім того, вказаною ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої сторони, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - відкрите акціонерне товариство "Завод Агромаш".
Відповідач позов заперечив повністю, вказавши, що позивачем не підтверджено належними первинними документами право власності на спірне майно та докази наявності спірного майна в натурі в Олександрійської міської ради. Крім того, на думку відповідача, з огляду на те, що майно передавалося на зберігання ВАТ "Завод Агромаш", порушене право позивача підлягає захисту у встановлений законом щодо спірних договірних правовідносин спосіб.
Третьою особою надано письмові пояснення у справі, згідно яких позовні вимоги позивача підтримано повністю (том І а.с. 126).
Ухвалою господарського суду від 14.11.2012 р. справу №5013/1392/12 прийнято до провадження суддею Тимошевською В.В.
В судовому засіданні 11.01.2013 р. представниками позивача і третьої особи позовні вимоги у відповідності до поданого позову підтримано повністю.
Представник відповідача в засідання суду 11.01.2013 р. не з'явився. Однак господарський суд вважає, що неявка представника відповідача в засідання суду 11.01.2013р. не перешкоджає вирішенню спору по суті в даному судовому засіданні, оскільки відповідач належним чином повідомлений про слухання справи, надав до суду відзив та інші витребувані судом документи, представники відповідача приймали участь в судових засіданнях у даній справі, що проводились в інші дати.
Розглянувши наявні у справі документи та оцінивши подані сторонами докази і наведені пояснення в обґрунтування підстав позову та заперечень проти позовних вимог, господарський суд
Позивач зазначає, що Асоціація "Українські виробники для СТО" є власником майна, а саме - крану козлового КК-12,5, що був придбаний у фізичної особи Дерев'янко Євгенія Леонідовича за договором купівлі-продажу рухомого майна від 21.12.2011 р. (том І а.с. 73).
Попередніми власниками такого майна виступили, зокрема: фізична особа Дерев'янко Євгеній Леонідович згідно нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 17.12.2011 р. (том І а.с. 23); ТОВ "Ремонтно-механічний завод" згідно договору купівлі-продажу від 28.12.2002 р., укладеного з ТОВ "Завод Агромаш" (том І а.с. 24).
Як повідомляє позивач, придбаний ним кран КК-12,5 передано 21.12.2011 р. на зберігання відкритому акціонерному товариству "Завод Агромаш" за актом прийому-передачі від 21.12.2011 р. (том І а.с. 10). Місцем зберігання такого майна визначено територію цілісного майнового комплексу ВАТ "Завод Агромаш" за адресою: Кіровоградська область, м. Олександрія. вул. Нагорна, 106.
З матеріалів справи слідує, що 12.12.2011 р. Олександрійською міською радою оформлено право власності на цілісний майновий комплекс ВАТ "Завод Агромаш" за адресою, м. Олександрія. вул. Нагорна, 106 та на території якого, як вказує позивач, знаходиться кран КК-12,5 (том ІІ а.с. 3-5, 51).
Позивач направив Олександрійській міській раді 09.04.2012 р. та 20.07.2012 р. претензії з вимогою надати можливість вивезти належний йому кран козловий з території ВАТ "Завод Агромаш" (том І а.с. 11, 12).
З огляду на відсутність відповіді на претензію та неповернення майна, позивач звернувся до суду з позовом у даній справі, згідно якого просить зобов'язати Олександрійську міську раду повернути кран КК-12,5 1984 року випуску в кількості одна штука, вартістю 25840,00 грн., вказуючи, що відповідач утримує таке майно без достатніх правових підстав.
У відповідності до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За положеннями статті 16 Цивільного кодексу України захист порушеного права здійснюється у встановлений законом або договором спосіб.
Цивільно-правові способи захисту саме права власності визначені, зокрема, главою 29 Цивільного кодексу України, серед яких право власника на витребування майна з чужого незаконного володіння (ст. 387 Цивільного кодексу України).
Посилання позивача у позові на статті глави 66 Цивільного кодексу України, які регламентують положення про зберігання, є безпідставним, оскільки між позивачем та відповідачем - Олександрійською міською радою договірні правовідносини відсутні.
Так, як зазначає позивач та що не заперечується іншими учасниками процесу, майно - кран КК-12,5 передавалося на зберігання третій особі - ВАТ "Завод Агромаш".
Норми статей 936, 949, 953 Цивільного кодексу України обов'язок повернення речі поклажодавцеві за договором зберігання покладають на зберігача за договором. Згідно зі статтею 937 Цивільного кодексу України договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.
Олександрійська міська рада, прийнявши до комунальної власності цілісний майновий комплекс ВАТ "Завод Агромаш", жодних обов'язків такого заводу по укладеним ним договорам зберігання на себе не приймала. Зобов'язальною особою по договору зберігання крану КК-12,5, який оформлено актом прийому-передачі від 21.12.2011 р., є ВАТ "Завод Агромаш".
Отже, за вимогою позивача до Олександрійської міської ради про повернення крану КК-12,5 статті 525-527, 530, 936-938, 942, 943, 949, 953 Цивільного кодексу України, посилання на які містять у позові, застосуванню не підлягають.
Між тим, відсутність між сторонами зобов'язально-правових відносин є умовою звернення з віндикаційним позовом про витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння.
Так, за статтею 387 Цивільного кодексу України, положеннями якої також мотивовано поданий позов, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
До вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння застосовуються також положення глави 83 Цивільного кодексу України, якою визначено загальні умови існування цивільно-правових зобов'язань, що виникають у зв'язку із набуттям або збереженням майна без достатньої правової підстави. За приписами статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Приписами статті 1213 цього ж Кодексу унормовано, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
З вищенаведених норм слідує, що позивачем за таким позовом є власник майна, який на момент подання позову не володіє цим майном. Відповідачем за віндикаційним позовом є особа, яка незаконно володіє майном, незалежно від того, чи заволоділа вона майном незаконно сама, чи придбала його у особи, яка не мала права його відчужувати, тобто заволоділа ним без відповідної правової підстави.
Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, зокрема факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача, підстави, за якої здійснюється таке володіння, які і становлять предмет доказування.
Окрім цього, в силу вищевказаних положень статті 387 Цивільного кодексу України, обраний позивачем спосіб захисту порушеного майнового права, а саме - витребування майна з чужого незаконного володіння, може бути застосований неволодіючим власником лише для повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння іншої особи.
Стаття 184 Цивільного кодексу встановлює, що річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її.
Правове значення передбаченого в цій статті поділу речей проявляється в тому, що речі, визначені індивідуальними ознаками, є юридично незамінними.
Майно, яке вказано позивачем у позові, є кран КК-12,5, 1984 року випуску в кількості одна штука, вартістю 25840,00 грн.
Вимоги до будови, виготовлення, установлення, монтажу, демонтажу, налагодження, експлуатації, ремонту, реконструкції та модернізації вантажопідіймальних кранів і машин, їх складових частин, а також вантажозахоплювальних органів, пристроїв, тари та колисок встановлені Правилами будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду 18.06.2007 № 132 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 09.07.2007 року за № 784/14051 (надалі - Правила).
В підпункті 5.1.10 п. 5.1 Правил встановлено, що виготовлені вантажопідіймальні крани мають бути споряджені такими експлуатаційними документами:
паспортами, зразки яких залежно від типу вантажопідіймального крана або машини наведені в додатках 5-8 цих Правил;
настановою з експлуатації;
інструкцією з монтажу, пуску, регулювання та обкатки (якщо буде потрібен монтаж, налагоджування вантажопідіймального крана чи машини), а також іншою документацією, передбаченою технічними умовами на конкретний вантажопідіймальний кран або машину;
сертифікатом відповідності (у разі проведення сертифікації).
Згідно додатків до п. 5.1.10. Правил паспорт має містити, зокрема, такі відомості: виробник та його місцезнаходження, тип крана, індекс крана, заводський номер, рік виготовлення. Вказані відомості індивідуалізують кран.
Однак, в матеріалах справи відсутні документи чи відомості, які б індивідуалізували вказаний позивачем кран КК-12,5 згідно наведених вище вимог.
Так, в договорі купівлі-продажу від 21.12.2011 р., за яким позивач придбав майно у власність, зазначено лише індекс і тип крану - козловий кран КК-12,5 (том І а.с. 73). Відомості щодо заводського номеру такого крану, його року виготовлення і виробника відсутні. Зазначений в акті приймання-передачі майна рік випуску крану - 1984, жодним документом не підтверджений (том І а.с. 112). Крім того, вказаний акт приймання-передачі складався в односторонньому порядку позивачем за формою, що передбачена для установ і організацій, які утримуються за рахунок бюджетних коштів. Даний акт не містить підпису продавця за договором про передачу крану.
Відсутність в договорі купівлі-продажу необхідних індивідуальних ознак крана козлового КК-12,5 позбавляє можливості ідентифікувати майно, яке було придбано позивачем у власність та з вимогою про повернення якого подано позов.
У наданих до справи поясненнях від 09.01.2013 р. Олександрійська міська рада не заперечує знаходження на території цілісного майнового комплексу ВАТ "Завод Агромаш" крану козлового (том ІІ а.с. 45-46). Однак, інформацію про те, що такий кран є саме тим краном, з вимогою про повернення якого подано позов, повідомити не може з огляду на ненадання позивачем відповідних підтверджуючих документів.
За вимогами пункту 7.1. Правил вантажопідіймальні крани всіх типів, за винятком зазначених у пункті 7.1.2 цих Правил, підлягають реєстрації в територіальних органах спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з промислової безпеки та охорони праці.
Реєстрація крану козлового КК-12,5 за позивачем відсутня. Однак, господарський суд враховує, що правила щодо реєстрації не передбачають обов'язкової державної реєстрації, як передумови для виникнення в особи права власності на вказане майно.
Разом з цим, здійснення належної реєстрації надало б можливість ідентифікувати майно. Тоді як за листом територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України від 03.01.2013 р. №01-2204/14 (том ІІ а.с. 21) повідомляється про реєстрацію за Ремонтно механічним заводом крану козлового КК-12,5 1983 року випуску, тоді як позивач просить витребувати кран козловий іншого року випуску - 1984.
На підставі викладеного, господарський суд вважає, що позивачем не доведено індивідуалізуючих ознак спірного майна, а тому підстави для задоволення позову обраним позивачем способом задоволенню не підлягають.
Заперечення відповідача щодо необхідності застосування у спірних правовідносин зобов"язально-правового способу захисту є безпідставним, оскільки право вибору способу захисту належить позивачеві, тоді як саме відсутність між позивачем і відповідачем зобов'язальних правовідносин є основною умовою подання віндикаційного позову.
У відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.
Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дане рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.
Примірник рішення направити відповідачеві за адресою: 28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, пр. Леніна, 59, оскільки його представник не був присутній в судовому засіданні.
Повне рішення складено 16.01.2013 р.
Суддя В.В.Тимошевська