16 січня 2013 року Справа № 16/5026/1878/2012
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Спаських Н.М., з секретарем судового засідання Волна С.В., за участю представників сторін:
від позивача: Березань Я.Г. - за довіреністю;
від відповідача: Колотило Ю.П. - за довіреністю;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за
позовом Приватного підприємства "Новоукраїнський Агрохім" до фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності Тарасова Володимира Івановича про стягнення 125 000,00 грн. -
Заявлено позов про стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів у сумі 125 000,00 грн. на підставі ст. 1214 ЦК України з мотивів невиконання відповідачем умов усного договору оренди складських приміщень між сторонами від 01.03.2011 року.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просить суд їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач проти задоволення позову заперечив повністю через необґрунтованість позовних вимог, укладення між сторонами договору у простій письмовій формі від 01.02.2011 року, за яким позивач провів повний розрахунок та прийняв надані йому послуги з оренди приміщення без зауважень.
Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі матеріали, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити повністю, виходячи з наступного:
У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За доводами позивача, викладеними у позовній заяві від 13.12.2012 року, між сторонами по справі 01.03.2011 року укладався усний договір оренди щодо нежитлової будівлі за адресою Кіровоградська область, м. Новоукраїнка, вул. Курчатова 6 та 8 а.
Однак доказів про укладення договору саме цією датою позивач суду не надав.
Натомість, у запереченнях на позов відповідач суду вказав, що між сторонами укладався у простій письмовій формі договір № 5 оренди нежитлового приміщення складу від 01.02.2011 року за адресою Кіровоградська область, м. Новоукраїнка, вул. Курчатова 6 та 8а (а.с. 17) і заперечив укладення між сторонами будь-якого договору оренди на ті самі приміщення від 01 березня 2011 року.
Через відсутність у позивача доказів на спростування укладення між сторонами договору оренди від 01.02.2011 року та на доведення існування усної домовленості про укладення договору оренди від 01.03.2011 року, суд приходить до висновку, що між сторонами було укладено лише договір № 5 оренди нежитлового приміщення (складу) від 01.02.2011 року і ніяких інших відносин оренди між сторонами на вказані приміщення не було.
За умовами цього договору, фізична особа-підприємець Тарасов Володимир Іванович, як Орендодавець та приватне підприємство "Новоукраїнський Агрохім" в особі директора Петчика С.С., що діє на підставі статуту, як Орендар, прийняли на себе зобов'язання про те, що відповідач передає позивачу в тимчасове володіння та користування складське приміщення для зберігання мінеральних добрив загальною площею 1465,7 кв.м., адміністративне приміщення площею 25 кв.м. та асфальтовану площадку біля з/д колії площею 625 кв.м. за адресою Кіровоградська область, м. Новоукраїнка, вул. Курчатова 6 та 8 а (п. 1.1. договору).
Термін оренди складає 12 місяців з моменту підписання сторонами договору та акту приймання-передачі майна з можливістю пролонгації на наступний термін ( розділ 4).
Згідно розділу 5 договору оренди, щомісячна орендна плата становить для позивача 25 000,00 грн. з ПДВ, які сплачуються протягом 5 банківських днів після надходження рахунку орендодавця та на його розрахунковий рахунок.
За доводами позивача, сплативши відповідачу два платежі за оренду в розмірі 100 000,00 грн. платіжним дорученням від 24.10.2011 року № 164 та 25 000,00 грн. платіжним дорученням № 112 від 10 серпня 2011 року (а.с. 8-9), майна в оренду від відповідача позивач так і не отримав. Позивач вважає, що в такому випадку отримання вказаних грошових коштів з боку відповідача відбулося без належних правових підстав, що дає можливість позивачу стягувати їх на підставі ст. 1214 ЦК України.
Положеннями ст. 1212 та 1214 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. У разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).
З урахуванням наданих відповідачем доказів про укладення між сторонами у простій письмовій формі договору № 5 оренди нежитлового приміщення (складу) від 01.02.2011 року (далі - договір оренди), суд вважає, що сплачені позивачем спірні кошти мають належну правову підставу їх перерахування та отримання з боку кожної із сторін договору, виходячи з такого:
За умовами договору оренди, майно в оренду передається позивачу за актом приймання-передачі ( п.3.2), який сторонами було підписано 01.02.2011 року ( а.с. 20).
В ході виконання договору оренди, сторонами щомісячно підписувалися акти прийому-здачі наданих послуг, копії яких за період березня-серпня 2011 року відповідачем надано у справу (а.с. 21-27). Кожний акт за різними номерами складено на 25 000,00 грн. щомісячної оплати послуг оренди.
При перерахуванні спірних коштів відповідачу, позивач у платіжних дорученнях від 10.08.2011 року та від 24.10.2011 року ( а.с. 8-9) посилався на оплату ним послуг оренди згідно актів № 15 від 30.04.2011 року та № 16-20 від 31.05.2011 року.
Акти за такими номерами та датами сторонами складено на виконання умов договору оренди № 5 від 01.02.2011 року, а тому слід вважати, що позивач оплачував відповідачу саме послуги оренди за цим договором від 01.02.2011 року, посилаючись на підписані сторонами акт прийому-здачі наданих послуг, а не на виконання іншого договірного зобов"язання.
Сума перерахованих позивачем відповідачу коштів відповідає сумі щомісячних платежів за договором оренди від 01.02.2011 року за 5 місяців. Доказів існування спору між сторонами з приводу якості послуг оренди за матеріалами справи суд не вбачає.
Крім того, позивач не пояснює свою нелогічну поведінку в оплаті нібито не отриманих послуг відповідача, якщо він сплатив 25 000,00 грн. в якості першого платежу за оренду і не отримавши послуг на цю суму, сплатив слідуючим платежем вже суму в чотири рази більшу за перший платіж і також не отримав на ці кошти послуги.
Доказів оспорення договору оренди від 01.02.2011 року чи визнання його недійсним за рішенням суду сторонами у справу не надано.
Згідно з ст. 638 ЦК України, ст. 180 Господарського кодексу України (далі -ГК України), договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Договір оренди від 01.02.2011 року сторонами укладено у письмовому вигляді, і виходячи із повноти викладення його умов суд вважає, що сторонами досягнуто згоди за всіма істотними умовами, що необхідні для договорів даного виду, договір сторонами виконувався, що підтверджується поясненнями і доказами відповідача по справі та не спростовано позивачем.
За доводами відповідача, за вказаним договором позивач у добровільному порядку сплатив на користь відповідача за отримані послуги оренди коштів у загальній сумі 175 000,00 грн. на підставі наявних у справі копій актів прийому-здачі наданих послуг. Спору між сторонами з приводу виконання умов договору оренди не було.
Суд вважає, що обов'язки, що були покладені за умовами договору оренди від 01.02.2011 року на сторони по справі, були взаємно виконані ними у повному обсязі. Сторони досягли мети укладення спірного договору, претензії у сторін по якості робіт чи по не оплаті - відсутні. За доводами сторін договір в даний час припинений його повним виконанням та проведеними розрахунками.
У відповідності до ст. 1 ГПК України, до господарського суду зацікавлені підприємства та організації звертаються за захистом свого порушеного права чи охоронюваного законом інтересу.
Суд вважає, що позивач не довів суду наявності свого порушеного права, на захист якого подано позов та не довів безпідставність перерахування відповідачу спірних коштів, а тому у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 125 000,00 грн. на підставі ст. 1212 та 1214 ЦК України позивачу слід відмовити повністю.
При відмові у позові судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. 49, 82-85 ГПК України, суд -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.
СУДДЯ Н.М. Спаських