Єдиний унікальний номер 448/70/13- а
Провадження № 2-а/448/11/13
Іменем України
15.01.2013 року Мостиський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Кічака Ю.В.,
при секретарі Власюк М.Б.,
за участю представника позивача Хом'яка Є.Л.,
відповідача ОСОБА_1
перекладача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Мостиська справу за адміністративним позовом Мостиського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України до громадянина Ліванської Республіки ОСОБА_1 про затримання та примусове видворення за межі території України,
Начальник Мостиського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України Кошонько А.В. звернувся до суду із зазначеним позовом покликаючись на те, що громадянин Ліванської Республіки ОСОБА_1 був затриманий 12.01.2013 року о 08.35 год. групою реагування відділу прикордонної служби «Сянки»на відстані біля 1000 метрів від лінії державного кордону в напрямку 234 прикордонного знаку, при спробі незаконного перетину державного кордону України з РП, спільно із чотирма іншими громадянами Ліванської Республіки.
Зазначає, що своїми діями вищевказаний громадянин грубо порушив вимоги ст.9 Закону України «Про державний кордон України». 13.01.2013 року начальником Мостиського прикордонного загону було прийнято рішення про примусове повернення громадянина Лівану ОСОБА_1 за межі території України, однак такий невзмозі самостійно покинути територію України, оскільки у такого відсутні законні підстави для перебування та переміщення по території України, а також відсутні кошти для купівлі квитка до країни походження.
З огляду на наведене, просив суд затримати та примусово видворити громадянина Ліванської Республіки ОСОБА_1. ІНФОРМАЦІЯ_1 за межі території України.
В судовому засіданні представник позивача Хом'як Є.Л. уточнив позовні вимоги та просив суд примусово видворити громадянина Ліванської Республіки ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 за межі території України.
Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов визнав та не заперечує проти задоволення такого.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Статтею 11 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засаді змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Іноземці та особи без громадянства, які вчинили злочин, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність на загальних підставах.
Згідно з ч.4 ст.50 Кодексу адміністративного судочинства України іноземці чи особи без громадянства можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства.
Судом встановлено, що 12.01.2013 року о 08.35 год. групою реагування від відділу прикордонної служби «Сянки»на відстані 1000м. від лінії державного кордону на напрямку 234 прикордонного знаку, територія Сянківської сільської ради Турківського району Львівської області було затримано громадянина Лівану ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який незаконно потрапив на територію України та 12.01.2013 року намагався незаконно, поза пунктом пропуску перетнути державний кордон України з України в Республіку Польща на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби «Сянки», чим своїми діями вчинив правопорушення, передбачене ст.204-1 КУпАП.
На підставі ч.14 ст.20 Закону України «Про Державну прикордонну службу України»та ст.263 Кодексу України про адміністративні правопорушення, до відповідача ОСОБА_1 застосовано адміністративне затримання на термін до трьох годин з метою складання протоколу про адміністративне затримання від 12.01.2013 року.
Як встановлено в судовому засіданні у відповідача -громадянина Ліванської Республіки ОСОБА_1 відсутні документи для перетину державного кордону в офіційному порядку та повернення на Батьківщину, родинні зв'язки на території України відсутні, до міграційної служби із заявою про набуття статусу біженця не звертався.
Представлені позивачем докази та пояснення відповідача ОСОБА_1 свідчать про те, що реалізуючи свої права та свободи, відповідач міг у встановленому порядку іммігрувати в Україну або іншу Європейську країну на постійне місце проживання, не завдавши шкоди національним інтересам України. Проте, знаючи про можливість легального в'їзду до Європейський країн, відповідач незаконно перетнув державний кордон, у зв'язку із чим порушив чинне законодавство України та завдав шкоди національним інтересам держави.
Як вбачається із змісту ст.26 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.
Як відомо із матеріалів справи, начальником відділу по роботі з іноземцями та адміністративного провадження штабу Мостиського прикордонного загону Хом'яком Є.Л. було прийнято рішення від 12.01.2013 року про примусове повернення відповідача -громадянина Ліванської Республіки ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 за межі України.
Відповідно до ч.1 ст.30 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.
Із пояснень відповідача ОСОБА_1 наданих ним у судовому засіданні відомо, що вищевказане рішення останнім не виконано, оскільки у нього відсутні документи на підставі яких, такий міг б у законному порядку перетнути державний кордон України.
Таким чином, суд дійшов висновку, що існують підстави для примусового видворення відповідача -громадянина Ліванської Республіки ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 за межі території України.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положення ст.9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Із змісту статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України відомо, що обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Враховуючи наведене, позивачем доведено суду факт незаконного перебування відповідача - громадянина Ліванської Республіки ОСОБА_1 на території України. Суд, врахувавши те, що відповідач порушив вимоги законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, намагався виїхати з території України незаконно, беручи до уваги відсутність у нього документів, які б надавали йому право перебувати на території України, враховуючи наявність рішення компетентного органу про примусове повернення відповідача, визнає переконливими твердження позивача про існування обґрунтованих підстав вважати, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення про повернення до країни походження.
З урахуванням встановлених обставин у справі, аналіз наведених норм з точки зору послідовності їх викладення, внутрішнього взаємозв'язку та наслідків застосування дає обґрунтовані правові підстави для задоволення даного позову.
Окрім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що особа в будь-якому разі не підлягає видворенню, якщо підпадає під захист статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод або статті 31 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", відповідно до якої іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворені або видані чи передані до країн: де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань; де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання; де їх життю або здоров'ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя; де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки.
Щодо громадянина Республіки Лівану ОСОБА_1, обставин, які вказані в статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод або статті 31 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", та унеможливлюють примусове видворення за межі України не встановлено. Також не встановлено обставин, відповідно до яких на відповідачку поширюється дія Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту".
В порядку, встановленому ст.256 КАС України, суд, який приймає постанову, за заявою осіб, які беруть участь у справі або з власної ініціативи може звернути постанову до негайного виконання про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства.
З огляду на наведену норму статті. суд вважає за доцільне постанову про примусове видворення іноземця -громадянина Ліванської Республіки ОСОБА_1 звернути до негайного виконання.
Судові витрати у виді судового збору слід компенсувати за рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 158-163, 256 КАС України, суд-
Адміністративний позов начальник Мостиського прикордонного загону Кошонько А.В. задовольнити.
Примусово видворити громадянина Ліванської Республіки ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя табору Бєдаві, м.Тріполі Ліванської Республіки за межі території України.
Постанова підлягає негайному виконанню.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Мостиський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня проголошення постанови.
Суддя Ю.В.Кічак
Постанова набрала законної сили «___»______________ 20__ р.
Суддя Ю.В. Кічак