Категорія №10.1
Іменем України
14 січня 2013 року Справа № 2а/1270/10203/2012
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Каюда А.М., розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Слов'яносербському районі Луганської області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з січня по грудень 2010 року в розмірі 1591,20грн,-
21 грудня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в Слов'яносербському районі Луганської області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з січня по грудень 2010 року в розмірі 1591,20грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено наступне.
На обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Слов'яносербському районі Луганської області перебуває ОСОБА_1 фізична особа - підприємець, як платник страхових внесків. За період січень - грудень 2010 року борг по страховим внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідача складав 1994,40грн. В рахунок погашення вказаної заборгованості відповідач сплатив 403,20грн. На даний час, як зазначає позивач, непогашеною відповідачем залишилась заборгованість по страховим внескам в сумі 1591,20грн. За несвоєчасну сплату відповідачем внесків до ПФУ на підставі ч.3 ст.106 вищевказаного Закону відповідачу було надіслано вимогу про сплату боргу №Ф-73 від 06.05.2011 на суму 1591,20грн. (сума боргу на 01.05.2011) Відповідачем вимога про сплату боргу була отримана, не оскаржена. За таких обставин позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку суму боргу по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1591,20грн. за період з січня 2010 року по грудень 2010 року.
Ухвалою від 24 грудня 2012 року справу призначено до розгляду в порядку скороченого провадження.
У встановлений судом строк відповідачем не подано ані заперечень проти позову, ані заяви про визнання позовних вимог. Ухвала про відкриття скороченого провадження направлена відповідачу на адресу: АДРЕСА_1 повернулись до суду без вручення адресату, з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання». Відповідач зареєстрований за вищезазначеною адресою та відомості про зміну свого місця знаходження не надав. Відповідно до положень ч. 11 ст.35 КАС України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. З огляду на вищезазначене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином для реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів (а.с.17).
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд приходить до наступного.
Судом встановлено що, ОСОБА_1 зареєстрована в якості фізичної особи - підприємця Слов'яносербською районною державною адміністрацією та перебуває на обліку в якості платника внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в управлінні Пенсійного фонду України в Слов'яносербському районі Луганської області з 27 листопада 2004 року (а.с.11)
З 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яким запроваджено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування як консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, та визначені правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Згідно з абзацом 5 пункту 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.
Абзацом 6 пункту 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Таким нормативним актом що регулював вищезазначені правовідносини є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 9 липня 2003 року (далі - Закон №1058) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.
Страхувальниками відповідно до статті 14 цього Закону є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 17 Закону №1058 страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Статтею 20 Закону №1058 встановлено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
При цьому в разі здійснення протягом базового звітного періоду виплат (виплати доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, страхувальники одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати авансові платежі у вигляді сум страхових внесків, що підлягають нарахуванню на зазначені виплати (дохід).
У разі недостатності у страхувальника коштів для здійснення в повному обсязі виплати заробітної плати (доходу) та одночасної сплати відповідних авансових платежів виплата зазначених сум та сплата страхових внесків здійснюється в пропорційних розмірах у порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду.
У разі несплати авансових платежів до страхувальників застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом.
Перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг). При цьому фактичним одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу) вважається одержання відповідних сум готівкою, зарахування на банківський рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, одержання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей в рахунок зазначених виплат (доходу), фактичне здійснення із цих виплат (доходу) відрахувань, передбачених законодавством або за виконавчими документами, чи будь-яких інших відрахувань.
Пунктом 12 зазначеної статті передбачено, страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
П.5.3.2 та п.5.3.3 Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до пенсійного фонду України», затвердженої Постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за №64/8663 (із змінами та доповненнями), передбачено що страхові внески платниками сплачуються у такому порядку: протягом року до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада авансові платежі в розмірі 25 відсотків річної суми страхового внеску. Розрахованого ними самостійно з очікуваного чистого доходу, але не менше мінімального розміру страхового внеску за кожний місяць, суми страхових внесків, сплачені у вигляді авансових платежів, ураховуються платником при остаточному розрахунку, який здійснюється ним до 1 квітня наступного року за звітний рік на підставі даних річної податкової декларації.
З набранням чинності 17.07.2010 року Закону України «Про внесення змін до законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Пенсійний фонд України повідомляє. Відповідно до зазначеного Закону фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах, зобов'язані сплачувати страхові внески у розмірі, який визначається ними самостійно. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.
Стаття 106 Закону №1058 встановлює відповідальність страхувальників, банків, організацій, що здійснюють виплату і доставку пенсій, та їх посадових осіб.
У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Відповідно до п. 15 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.
Згідно з підпунктом 4 пункту 8 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції Закону України від 08 липня 2010 року № 2461-VІ «Про внесення змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування») фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.
Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 як фізичною особою - підприємцем було подано 23 березня 2011 року до управління Пенсійного фонду України в Слов'яносербському районі Луганської області звіт за 2010 рік про нарахування внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований податок) відповідно до якого відповідачем самостійно визначено суму страхових внесків яка підлягає сплаті до бюджету в розмірі 1994,40грн., відповідно до зазначеного звіту, відповідачем фактично сплачено суму страхового внеску в розмірі 403,20грн. (а.с.14)
Також, судом під час розгляду справи встановлено, що відповідно до карти особового рахунку відповідача як фізичної особи - підприємця останньою в рахунок погашення нарахованої суми страхових внесків відповідно до поданого звіту за 2010 рік було сплачено суму страхових внесків в розмірі 403,20грн., не сплаченою сумою страхових внесків за вказаний період є 1591,20грн. (а.с.9)
Відповідно до частини 3 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.
На виконання зазначеної норми, 06 травня 2011 року управлінням Пенсійного фонду України в Слов'яносербському районі Луганської області складено щодо фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу №Ф-73 з визначеною сумою недоїмки зі сплати страхових внесків яка підлягає сплаті в розмірі 1591,20грн. Зазначена вимога була направлена на адресу ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням, отримана 14 травня 2011 року, що підтверджується копією поштового повідомлення про вручення яка долучена до матеріалів справи (а.с.10)
Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату боргу відповідач суму заборгованості не сплатив, вимогу про сплату боргу з управлінням Пенсійного фонду України в Слов'яносербському районі Луганської області не узгодив та у судовому порядку її не оскаржив.
Оскільки відповідач за час розгляду справи у добровільному порядку прострочену заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1591,20 грн. за 2010 рік не сплатив, що підтверджується карткою особового рахунку, позовні вимоги управління Пенсійного фонду України в Слов'яносербському районі Луганської області визнаються судом обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись статтями 71, 94, 158-163, 183-2, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в Слов'яносербському районі Луганської області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з січня по грудень 2010 року в розмірі 1591,20грн. задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи - підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь управління Пенсійного фонду України в Слов'яносербському районі Луганської області (93701, Луганська область, смт.Слов'яносербськ, вул..Гагаріна,22) заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з січня по грудень 2010 року в розмірі 1591,20грн. (одна тисяча п'ятсот дев'яносто одна гривня 20грн.)
Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.
Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки.
Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
У разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, ухвала суду апеляційної інстанції по такій справі є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддяА.М. Каюда