Справа №1490/5398/12 18.12.2012 18.12.2012 18.12.2012
Справа № 22-ц/1490/3548/12 Суддя по 1 інстанції - Савін О.І.
Доповідач апеляційного суду - Шолох З.Л.
Ухвала
Іменем України
18 грудня 2012 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого - Шолох З.Л.,
суддів - Локтіонової О.В., Самчишиної Н.В.,
при секретарі судового засідання - Орельській Н.М.,
за участю представника ВДВС - Біляєва О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою
публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»
на ухвалу Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 31 жовтня 2012 року у справі
за скаргою
публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Южноукраїнського міського управління юстиції Миколаївської області,
встановила:
20 квітня 2012 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - Банк) звернулося до суду зі скаргою на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Южноукраїнського міського управління юстиції Миколаївської області (далі - ВДВС).
Посилаючись на порушення його прав стягувача у виконавчому провадженні, Банк просив поновити строк звернення до суду, вважаючи його пропущеним з поважних причин, а також визнати незаконними дії державного виконавця ВДВС щодо здійснення 8 червня 2011 року, без їх повідомлення, переоцінки нерухомого майна боржника, описаного на їх користь, та передачу його торгівельній організації на повторні торги.
Заперечуючи проти скарги, представник ВДВС посилався на дотримання вимог Закону України «Про виконавче провадження» та пропуск заявником строку звернення зі скаргою без поважних причин.
Ухвалою Южноукраїнського міського суду від 31 жовтня 2012 року відмовлено у задоволенні клопотання Банку про поновлення процесуального строку для звернення до суду, а його скаргу залишено без розгляду.
В апеляційній скарзі представник Банку, посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали районного суду, просив її скасувати та постановити нову про поновлення строку та задоволення скарги.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість судового рішення в межах доводи апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 383 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Статтею 385 ЦПК передбачено, що скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод. Пропущений з поважних причин строк може бути поновлений судом.
Відповідно до ч. 2 ст. 72 ЦПК України, документи подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо суд за клопотанням особи, що їх подала, не знайде підстав для поновлення або продовження.
Як вбачається із матеріалів справи, на примусовому виконанні у ВДВС Южноукраїнського міського управління юстиції з 15 грудня 2010 року знаходився виконавчий лист № 2-72, виданий 11 листопада 2010 року Южноукраїнським міським судом про стягнення з ОСОБА_3 219 845,92 грн. заборгованості за кредитним договором на користь Банку (ВП № 23285946) (а.с. 6-7).
23 грудня 2010 року державним виконавцем, за участю представника Банку, складено Акт опису й арешту майна боржника, яким описана та арештована однокімнатна квартира боржника, розташована на першому поверсі житлового будинку АДРЕСА_1. Вказана квартира була предметом іпотеки відповідно до договору іпотеки, укладеним з позичальником (а.с. 5, 27-30).
Згідно висновку щодо оцінки майна, здійсненого суб'єктом оціночної діяльності, ринкова вартість цієї квартири (загальною площею 36,1 кв. та житловою 20,3 кв.м) станом на 28 лютого 2011 року становила 113 200 грн. (а.с. 32).
З цим висновком представник Банку Виставний В.В. ознайомлений під розпис 18 лютого 2011 року. Роз'яснено право на оскарження оцінки майна (а.с. 33).
Вказана квартира була передана на реалізацію з прилюдних торгів Миколаївській філії ПП «СП Юстиція», які, за повідомленням останнього, 3 червня 2011 року не відбулися (а.с. 61). В зв'язку з чим 8 червня 2011 року державним виконавцем була проведена переоцінка цього майна.
За змістом ч.5 ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, майно не реалізоване на прилюдних торгах може бути уцінене не більше як на 30 відсотків. У разі нереалізації майна в місячний строк з дня проведення уцінки воно повторно уціняється в такому самому порядку, але не більш як на 50 відсотків початкової вартості.
Державний виконавець переоцінює майно за участю представника торгівельної організації у присутності стягувача і боржника чи їх представників. Неявка стягувача або боржника не є підставою для припинення дії державного виконавця з переоцінки майна ( п.5.12.2 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом МЮ України від 15 грудня 199 року № 74/5 та зареєстрованої в МЮ України 15 грудня 1999 року за № 865/4158, в редакції чинній на час проведення виконавчої дії).
Згідно Акту переоцінки від 8 червня 2011 року, проведена уцінка майна на 25 % ( на 28 300 грн.) і його вартість після переоцінки складала 84 900 грн. (а.с.63).
Переоцінка майна проведена державним виконавцем у відсутності стягувача та боржника. Докази про їх належне повідомлення у справі відсутні, проте їх неявка не впливає результат виконавчої дії щодо проведення переоцінки.
29 червня 2011 року відбулися повторні прилюдні торги, квартира була придбана за 84 900 грн. ОСОБА_6 (а.с. 65, 71-72). Результати торгів не оспорювалися.
Згідно платіжного доручення № 2134 від 5 липня 2011 року 74 037,70 грн. були перераховані стягувачу на виконання виконавчого документа (а.с. 38).
5 липня 2011 року державним виконавцем винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п.8 ч.1 ст.47 та ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 73).
За такого, саме з цього часу (5 липня 2011 року) стягувачу достовірно стало відомо про стан виконавчого провадження, тобто про продаж описаного майна за ціною переоцінки. Однак, лише 20 квітня 2012 року Банк звернувся до районного суду зі скаргою. При цьому, не надав доказів поважності причин пропуску десятиденного процесуального строку для оскарження, передбаченого ч. 1 ст. 385 ЦПК України.
В зв'язку з чим суд першої інстанції обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. 72 ЦПК України, відмовив у поновленні строку та залишив скаргу без розгляду.
Керуючись ст. ст. 303, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відхилити, а ухвалу Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 31 жовтня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий Судді: