Справа № 2/243/333/2013
Іменем України
14 січня 2013 року м. Слов'янськ
Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючий суддя Мінаєв І.М.
при секретарі судового засідання Комісаренко К.В.
за участю позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання № 2 Слов'янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про позбавлення права користування житловим приміщенням, -
21.12.2012 року до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області звернулась ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про позбавлення права користування житловим приміщенням, обґрунтувавши свої вимоги тим, що їй належить житловий будинок АДРЕСА_1, в якому з 17.07.1998 року зареєстрована ОСОБА_2 та з 15.02.2006 року -її син ОСОБА_3 Відповідачі у зазначеному будинку жодного дня не мешкали, їх речей в будинку немає. Позивач не знає їх дійсного місця проживання, зв'язку з відповідачами не підтримує, в будинку їх реєстрували колишні власники будинку.
Добровільно знятися з реєстрації в будинку відповідачі не можуть, оскільки позивач не знає їх місце знаходження та не підтримує зв'язку, та це чинить позивачу перепони в користуванні та розпорядженні власним житловим будинком, вона несе додаткові витрати по сплаті за комунальні послуги та не може оформити субсидію на сплату комунальних послуг.
Позивач просить суд позбавити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 права користування житловим будинком АДРЕСА_1.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала заявлені вимоги, просила їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки суду не повідомили, клопотання про розгляд справи у їх відсутність не надали.
Відповідно до ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Позивач не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.
Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що вона знайома з позивачем більше двадцяти років, також свідок знайома з відповідачами. Чоловік ОСОБА_4 є хрещеним батьком відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 близько восьми років не бачила відповідачів, їй відомо, що вони не мешкають по АДРЕСА_1 з 2006 року. Раніше родина свідка часто спілкувались з відповідачами, дружили, але потім останні купили десь будинок та поїхали, більше ОСОБА_4 та її родина з відповідачами не спілкувались, вона не знає, де відповідачі мешкають.
Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2, 3 ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно з положеннями ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Заслухавши пояснення позивача, свідка, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено наступні факти та відповідні ним правовідносини.
26.04.2002 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 був укладений договір довічного утримання, посвідчений приватним нотаріусом Слов'янського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_6, зареєстрований в реєстрі за № 5, відповідно до якого ОСОБА_5 передає у власність ОСОБА_1 ? частку житлового будинку із відповідною часткою прилеглих до нього господарських та побутових будівель та споруд, що розташовані по АДРЕСА_1 (витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданий комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації»м. Слов'янська № 4858264 від 27.09.2004 року, реєстраційний номер 7616137). (а. с. 6-7)
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 20.11.2012 року, посвідченого державним нотаріусом Першої слов'янського державної нотаріальної контори Донецької області ОСОБА_7, зареєстрованого в реєстрі за № 1-4326, спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5, є ОСОБА_1 Спадщина, на яку видано свідоцтво складається з: ? частки житлового будинку з відповідною часткою господарських та побутових будов та споруд АДРЕСА_1 (витяг про державну реєстрацію прав, виданий комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації»м. Слов'янська № 36674931 від 12.12.2012 року, реєстраційний номер 7616137). (а. с. 4-5)
ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, з 17.07.1998 року. ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, з 15.02.2006 року. (а. с. 8-9)
Відповідно до акту № 552 від 11.12.2012 року, виданого комітетом мікрорайону Черевківка, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зареєстровані по АДРЕСА_1, але не мешкають за даною адресою з 1996 року по теперішній час. На похороні матері та бабусі, які відбулися 20.03.2012 року, дані особи також не були присутні. (а. с. 10)
Відповідно до абзацу першого частини другої статті 3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Частинами першою та другою статті 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
За згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї, на вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно.
Конституцією України (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 року, відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року», Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції від 17.07.1997 року № 475/97-ВР, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України).
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушенні і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами статей 16, 386, 391 ЦК України.
Об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло -житловий будинок, садиба, квартира (статті 379, 382 ЦК України).
Права власника житлового будинку визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК УРСР, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Обмеження чи втручання у право власника можливе лише на підставах, передбачених законом.
Оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, пояснення свідка, судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не проживають у житловому будинку АДРЕСА_1 з 1996 року, вони були членами сім'ї колишнього власника житлового будинку по АДРЕСА_1 ОСОБА_5, але ОСОБА_5 передала вищезазначений житловий будинок у власність ОСОБА_1 на підставі договору довічного утримання, тобто на теперішній час вона не є власником даного будинку. Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не є членами сім'ї позивача, позивач не давала згоди на користування ОСОБА_3 та ОСОБА_2 житловим будинком по АДРЕСА_1, а тому вони мають бути позбавлені права користування даним житловим будинком, оскільки їх право користування житловим будинком перешкоджає позивачу, як власнику житла, розпоряджатися даним житлом на свій розсуд.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 88 ЦПК України, понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в сумі 107,30 грн. слід стягнути з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 71, 72 ЖК України, ст. ст. 10, 11, 57, 88, 208, 209, 213-215 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про позбавлення права користування житловим приміщенням -задовольнити повністю.
Позбавити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, права користування житловим приміщенням, а саме: житловим будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 107,30 грн. (сто сім грн. 30 коп.)
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Заочне рішення складене та підписане у нарадчій кімнаті у єдиному екземплярі.
Суддя
Слов'янського міськрайонного суду Мінаєв І.М.