Дата документу Справа № 11-1774/12
Єдиний унікальний №0814/3474/12 Головуючий в 1 інст. Мусієнко Н.М.
Провадження №11/778/106/13 Доповідач в 2 інст. Алейніков Г.І.
Категорія ч.3 ст.368 КК України
14 січня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Запорізької області в складі
головуючого Алейнікова Г.І.,
суддів Тютюник М.С., Дадашева С.В.
за участю прокурора Наумова А.А.,
захисника-адвоката ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3,
засудженого ОСОБА_4,
розглянула в м.Запоріжжя у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 29 жовтня 2012 року, яким
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м.Запоріжжя, громадянин України, з віщою освітою, одружений, працюючий першим заступником голови Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимий,
засуджений за ч.3 ст.368 КК України до 5 років позбавлення волі з позбавленням права займати керівні посади пов'язані з державною службою строком на 2 роки, з конфіскацією майна.
На підставі ст.ст.75, 77 КК України, ОСОБА_4 звільнено від призначеного основного покарання з іспитовим строком на 1 рік, з покладенням на нього зобов'язань, передбачених п.п.2-4 ст.76 КК України.
Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_4 залишений попередній -у вигляді застави, яку постановлено повернути останньому після вступу вироку в закону силу.
Постановлено зарахувати у відбутий строк покарання ОСОБА_4 час тримання його під вартою з 16 січня 2012 року по 26 квітня 2012 року, тобто 3 місяці 10 днів.
Вирішена доля речових доказів по справі.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_4 визнаний винним та засуджений за отримання хабара від ОСОБА_5 за наступних обставин.
Згідно розпорядження голови Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області №29-К від 26 червня 2011 року, ОСОБА_4 призначений на посаду першого заступника голови Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області, тобто є посадовою особою, яка постійно здійснює функції представника влади. Йому присвоєний 8 ранг ІV категорії державного службовця.
У відповідності з п.1 приміток до ст.364 КК України та п.2 приміток до ст.368 КК України, ОСОБА_4 є посадовою особою, яка займає особливе становище.
Оскільки посада голови Запорізької районної державної адміністрації в період з 22 липня 2011 року по 16 січня 2012 року була вакантною, ОСОБА_4 виконував його обов'язки, згідно розділу 3 розподілу обов'язків в районній державній адміністрації між головою, його першим заступником, заступниками голови та керівником апарату, затвердженого розпорядженням голови Запорізької районної державної адміністрації №1170 від 02 липня 2010 року.
13 січня 2012 року громадянин України ОСОБА_5 звернувся до ОСОБА_4 з клопотанням про розробку проекту відводу у власність земельної ділянки площею 1,9 га розташованої на території Долинської сільської ради за межами населеного пункту для ведення особистого сільського господарства.
В ході розмови ОСОБА_4 висказав припущення про передачу йому ОСОБА_5 хабара у розмірі 10 000 доларів США, за видачу розпорядження про надання дозволу на розробку вказаного проекту та виділення в подальшому йому вказаної земельної ділянки у власність. ОСОБА_5 з пропозицією ОСОБА_4 погодився.
13 січня 2012 року, приблизно о 14-30 год., ОСОБА_4, перебуваючи у своєму службовому кабінеті розташованому у приміщенні Запорізької районної державної адміністрації, за адресою: м.Запоріжжя, вул.Істоміна, б.8, діючи умисно, з корисливих спонукань, отримав від ОСОБА_5 частину хабара в розмірі 2 000 доларів США, що складало у національній валюті, згідно офіційного курсу НБУ, - 15979 грн. 60 коп., за видачу розпорядження про надання дозволу на розробку проекту землеустрою по відведенню у власність земельної ділянки площею 1,9 га для ведення особистого сільського господарства, розташованого на території Долинської сільської ради, за межами населеного пункту.
Продовжуючи свої злочині наміри, 16 січня 2012 року, приблизно о 14-30 год., ОСОБА_4 видав ОСОБА_5 затверджене ним розпорядження №36 від 13 січня 2012 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою по відведенню у власність вищевказаної земельної ділянки, за що отримав від ОСОБА_5 другу частину хабара у розмірі 8 000 доларів США, що складало у національній валюті, згідно офіційного курсу НБУ, - 63 918 грн. 40 коп.
Таким чином, ОСОБА_4 отримав хабар в розмірі 10 000 доларів США, що за курсом НБУ складає 79 898 грн., яка більше ніж в 5 разів перевищує неоподатковуваний податком мінімум доходів громадян та вважається значною шкодою.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи обставин справи, доведеність вини засудженого та юридичну кваліфікацію його дій, просить вищевказаний вирок суду, в частині призначеного покарання, скасувати, постановити свій вирок, яким призначити ОСОБА_4 покарання за ч.3 ст.368 КК України, без застосування ст.75 КК України, у вигляді 6 років позбавлення волі з позбавленням права займати керівні посади пов'язані з державною службою строком на 2 роки з конфіскацією майна, а також позбавити рангу державного службовця 4 категорії 8 рангу. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд при призначенні покарання не врахував в повному обсязі тяжкість скоєного злочину, дані про особу засудженого. Крім того зазначає про те, що суд безпідставно не застосував вимоги ст.54 КК України, а також невірно застосував кримінальний закон при призначені додаткового покарання у вигляді конфіскації майна.
В запереченнях на апеляцію, захисник-адвокат ОСОБА_2 вказує на безпідставність доводів викладених в апеляції прокурора, та просить вирок суду у відношенні ОСОБА_4 залишити без змін, а апеляцію прокурора -без задоволення.
У судовому засіданні апеляційної інстанції суд заслухав доповідь судді щодо вироку, ким і в якому обсязі він оскаржений та основних доводах апеляції; прокурора, який підтримав апеляційні вимоги та наполягав на їх задоволенні; засудженого ОСОБА_4, який заперечував проти задоволення апеляції прокурора. У відповідності з вимогами ст.362 КПК України 1960 р., суд надав учасникам процесу право виступити з промовою у судових дебатах, в тому числі і засудженому ОСОБА_4. право виступити з останнім словом, в якому він просив вирок суду залишити без змін..
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_4 у скоєнні злочину зазначеного у вироку, засновані на доказах досліджених у судовому засіданні, належним чином оцінених судом, і є обґрунтованими.
З матеріалів справи вбачається, що засуджений ОСОБА_4 у судовому засіданні повністю визнав себе винним, дав показання по суті пред'явленого йому обвинувачення, в зв'язку з чим, на підставі ст.299 КПК України 1960 р., суд визнав недоцільним дослідження інших доказів, відносно фактичних обставин справи, оскільки вони учасниками судового розгляду не оспарювалися. При цьому, суд з'ясував, чи правильно розуміють підсудний та інші учасники судового розгляду зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз'яснив, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку.
Суд дав правильну оцінку дослідженим доказам, належним чином мотивував у вироку свої висновки та правильно кваліфікував дії ОСОБА_4 за ч.3 ст.368 КК України.
Доведеність вини й кваліфікація дій засудженого ніким з учасників процесу не оспорюються.
Покарання засудженому ОСОБА_4 суд призначив у відповідності з положеннями Загальної частини КК України -у межах, встановлених санкцією статті Особливої частини КК України, яка передбачає відповідальність за скоєний ним злочин. При цьому суд врахував характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину, дані про особу підсудного ОСОБА_4, який раніше не судимий, скоїв тяжкий злочин, за місцем проживання характеризується позитивно, має на утриманні дружину-інваліда 3 групи, а також її батьків, його стан здоров'я -є інвалідом 2 групи, та страждає на ряд захворювань, свою вину у скоєному визнав в повному обсязі, щиросердо розкаявся, надавав допомогу у розслідування злочину, його похилий вік, на теперішній час звільнений із займаної посади, на адміністративній посаді не працює. Зазначені дані суд визнав обставинами, що пом'якшують покарання.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що виправлення і перевиховання ОСОБА_4 можливо без ізоляції його від суспільства, у зв'язку з чим застосував вимоги ст.ст.75, 76 КК України і звільнив його від призначеного основного покарання з випробуванням.
Дані висновки суду першої інстанції узгоджуються з Міжнародною Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, згода на обов'язковість виконання якої дана Україною 17 липня 1997 року, та рішеннями Європейського суду з прав людини.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, застосувавши вимоги ст.ст.75, 77 КК України, в резолютивній частині помилково зазначив про застосування до засудженого ОСОБА_4 додаткового покарання у вигляді конфіскації майна, а тому вирок в даній частині підлягає зміні.
Керуючись ст.ст.362, 365, 366, 373 КПК України 1960 р., колегія суддів
апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити частково.
Вирок Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 29 жовтня 2012 року у відношенні ОСОБА_4, засудженого за ч.3 ст.368 КК України, змінити.
Виключити з резолютивної частини вироку вказівку суду про застосування до засудженого ОСОБА_4 додаткового покарання у вигляді конфіскації майна.
В іншій частині вирок суду залишити без змін.
Головуючий
судді