Справа № 2025/6768/2012
Номер провадження 2-а/629/14/2013
Постанова
іменем України
09.01.2013 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого - Ткаченко О.А., при секретарі - Авраменко О.С., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Лозівського міськрайонного суду Харківської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Первомайському районі Харківської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Первомайському районі Харківської області (далі - УПФУ) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, в якому зазначає, що він є суддею, головою Первомайського міськрайонного суду Харківської області у відставці. По виходу у відставку йому було призначено щомісячне довічне грошове утримання судді відповідно до Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 року в розмірі 90 % заробітної плати працюючого судді на відповідній посаді з вислугою суддівського стажу більше 30 років. Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року суддям значно підвищено заробітну плату (суддівську винагороду). У зв'язку з чим, 08 листопада 2012 року позивач звернувся до УПФУ з заявою про перерахунок довічного грошового утримання, однак відповідачем було відмовлено в здійсненні перерахунку. Позивач просить визнати неправомірною відмову УПФУ в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді, виходячи з грошового утримання працюючого судді на відповідній посаді з 01.11.2012 року, та зобов'язати УПФУ провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 90% грошового утримання працюючого судді на відповідній посаді, виходячи з розміру 16099,20 грн. згідно довідки Територіального управління державної судової адміністрації у Харківській області, що складає 14489,10 грн. щомісячно, починаючи з 01.11.2012 року до надання нової довідки про підвищення грошового утримання працюючого на відповідній посаді судді.
Позивач в судове засідання не з'явився, але надав до суду телефонограму, в якій просив справу розглянути у його відсутність на задоволенні позовних вимог наполягав.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав до суду заперечення, в якому просив в задоволенні позову відмовити повністю, справу слухати без участі представника УПФУ та зазначив, що з прийняттям Закону України «Про судоустрій і статус суддів» з 30.07.10 року втратили чинність Закон України "Про статус суддів", постанова Верховної Ради України "Про порядок введення в дію Закону України "Про статус суддів". За таких обставин з 30.07.10 року зникли правові підстави для розгляду і задоволення позовних вимог позивача щодо проведення перерахунку довічного грошового утримання суддів у відставці. Частиною 3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачена можливість виплати щомісячного довічного грошового утримання суддів, а також розмір цього утримання. Управління вважає, що вказане довічне грошове утримання стосується її виплати після проведеного призначення довічного утримання. Відносно здійснення перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді, то це питання регламентовано ч.4 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Ця правова норма допускає такий перерахунок тільки для суддів Конституційного Суду України. Для інших суддів (в т.ч. для суддів місцевих судів) такий перерахунок Законом не передбачений. При цьому, в Законі відсутнє посилання на механізм проведення такого перерахунку. Позивачем не вказуються будь-які інші правові норми, які могли би бути підставою для проведення перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці.
Враховуючи неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, однак надали клопотання про розгляд справи у їх відсутність, суд на підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.
Згідно статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
При прийнятті нових законів, або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
У частині першій статті 126 Основного Закону України закріплено положення, згідно з яким незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Однією з гарантій забезпечення незалежності суддів, закріплених у частині першій статті 126 Конституції України, є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту, до яких, зокрема, відноситься і щомісячне довічне грошове утримання.
Згідно копії пенсійного посвідчення НОМЕР_1, позивач ОСОБА_1 є суддею Первомайського міськрайонного суду Харківської області у відставці (а.с.4).
Позивач вийшов у відставку в період дії Закону України «Про статус суддів»від 15.12.1992 року і йому було призначене щомісячне довічне грошове утримання, відповідно до ст. 43 вказаного закону, в розмірі 90% заробітної плати судді, працюючого на відповідній посаді.
У зв'язку з тим, що відповідно до ст. 129 Закону України «Про судоустрій і статус суддів »від 07.07.2010 року, підвищено заробітну плату (суддівську винагороду) суддям, позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України у Первомайському районі Харківської області з заявою про перерахунок на підставі ст.138 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» призначеного раніше розміру грошового утримання відповідно до діючого законодавства.
Згідно довідки відділу планово-фінансової діяльності бухгалтерського обліку та звітності Територіального управління Державної судової адміністрації у Харківській області розмір суддівської грошової винагороди судді із аналогічною позивача вислугою років з 01.11.2012 року складає 16099 грн. 20 коп.(а.с. 6).
Управлінням Пенсійного фонду України у Первомайському районі Харківської області позивачу відмовлено в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, посилаючись на те, що Законом України «Про судоустрій та статус суддів» не передбачено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці місцевого суду, про що повідомлено листом від 16.11.2012 року № 120/Г-14.(а.с.7).
Правові засади організації судової влади, загальний порядок забезпечення діяльності судів та інші питання судоустрою і статусу суддів урегульовані Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07 2010 року.
Гарантії незалежності суддів закріплені, зокрема, у ч. 4 ст. 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою незалежність судді забезпечується окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установленим законом, належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.
У зв'язку з набуттям чинності Закону України «Про судоустрій і статус суддів» змінено порядок оплати праці працюючим суддям, яким виплачується суддівська винагорода.
Статтею 129 цього Закону визначено вид, склад, розмір суддівської винагороди, яка складається з грошового утримання, яке включає в себе посадовий оклад та доплати за вислугу років, перебування на адміністративній посаді в суді, науковий ступінь, роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці.
Так, призначення та нарахування щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці проводиться згідно вимог статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року.
Відповідно до ч.3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді.
При цьому, Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 р. не пов'язує визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді із розміром заробітної плати, яку суддя отримував до виходу у відставку.
Внаслідок прийняття Закону України «Про судоустрій і статус суддів» збільшено розмір матеріального забезпечення працюючим суддям та, як наслідок, щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.
Виходячи з цих положень закону, права на перерахунок довічного грошового щомісячного утримання позивач не втратив з прийняттям нового закону, оскільки пішов у відставку по раніше діючому закону з правом на перерахунок довічного щомісячного грошового утримання і відповідно до конституційних положень його право не повинно звужуватися з прийняттям нового закону.
Посилання Пенсійного фонду в своїй відмові позивачу в здійсненні перерахунку на те, що новим законом не передбачено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді, який пішов у відставку до прийняття нового закону, не ґрунтується на законі і суперечить Конституції України.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що при вирішенні даного спору підлягає застосуванню частина третя статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції Закону станом на 01.01.2012 року) якою передбачено, що довічне грошове утримання судді у відставці виплачується в розмірі 80 відсотків із заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, а тому, задовольняє позов частково.
Керуючись ст. 22 Конституції України, ст.ст. 6-14, 71, 160, 167 КАС України, Законом України «Про статус судців» від 15.12.1992 року, Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року, суд -
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України у Первомайському районі Харківської області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, виходячи з грошового утримання судді, працюючого на відповідній посаді, станом на 01.11.2012 року.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Первомайському районі Харківської області провести ОСОБА_1 перерахунок щомісячного грошового утримання в розмірі 80% грошового утримання працюючого судді на відповідній посаді згідно довідки Територіального управління Державної судової адміністрації у Харківській області від 08.11.2012 року за №1560, починаючи з 01.11.2012 року.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі протягом 10-ти днів з дня її проголошення апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя О.А. Ткаченко