Справа №1706/1386/12
10 січня 2013 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:
головуючого судді - Отупор К.М.,
при секретарі Катюха К.В.,
за участю представника позивача ОСОБА_1,
за участю представника відповідача Кота Р.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця справу за позовом ОСОБА_3 до Відділу освіти Дубровицької РДА про поновлення на роботі,
Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Відділу освіти Дубровицької РДА про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час затримання видачі трудової книжки та вимушеного прогулу, а також моральної шкоди.
Свої вимоги мотивує тим, що 09 листопада 2011 року Дубровицько райдержадміністрацією прийнято розпорядження №332 «Про зміну в структурі відділу освіти райдержадміністрації». 11 листопада 2011 року на виконання зазначеного розпорядження відділом освіти прийнято наказ №423 «Про зміну в структурі відділу освіти райдержадміністрації». 06 лютого 2012 року наказом №45-к його було звільнено з посади інженера групи централізованого господарського забезпечення відділу освіти Дубровицько райдержадміністрації. Однак, всупереч п.1 статті 40 КЗпП України йому не було запропоновано іншої роботи, хоч у відділі було введено дві нові посади. Також позивач посилається на статтю 42 КЗпП України, згідно якої повинно враховуватись його переважне право на залишення на роботі, і на статтю 41-1 КЗпП України, згідно якої він мав право на поворотне прийняття на роботу. За таких обставин, він вважає, що звільнення його з роботи проведене з грубим порушенням законодавства про працю, а тому таке звільнення є неправомірним та безпідставним.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 повністю підтримав заявлені позовні вимоги та просив визнати звільнення ОСОБА_3 незаконним та поновити його на посаді інженера групи централізованого господарського забезпечення Дубровицько райдержадміністрації, а також стягнути з відповідача середньомісячну заробітну плату за весь період затримки у видачі трудової книжки та за період вимушеного прогулу, незаконно утримані кошти, а також просив стягнути моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн.
Представник відповідача відділу освіти Дубровицької райдержадміністрації Кот Р.А. позов не визнав та пояснив, що відповідно до статті 233 Кодексу законів про працю України працівник може звернутись із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. ОСОБА_3 звільнений з роботи в відділу освіти Дубровицької райдержадміністрації 06 лютого 2012 року, а звернувся до суду з позовом 03 вересня 2012 року. Позивачем не наведено жодних поважних підстав, з яких ним пропущено встановлений статтею 233 КЗпП України строк звернення до суду, оскільки він не був позбавлений можливості оскаржити своє звільнення.
З приводу вимоги про стягнення 5000,00 грн. моральної шкоди вважає її такою, що не підлягає задоволенню з підстав відсутності у позивача доказів завдання йому моральної шкоди.
Тому вважає позовні вимоги необґрунтованими і безпідставними та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази і надавши їм належну оцінку у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що у позові слід відмовити.
В силу ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У відповідності до ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного (міського) суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Поважними визнаються причини, які не залежали від працівника і завадили йому звернутися в установлені законом строки із заявою про захист своїх прав. У пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 6 листопада 1992 р. "Про практику розгляду судами трудових спорів" роз'яснюється, що встановлені статтями 228, 233 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін
Ст. 234 КЗпП України передбачено, що у разі пропуску з поважних причин строків, установлених ст.233КЗпП України, районний (міський) суд може поновити ці строки.
Ст.72 ЦПК України передбачає наслідки пропущення процесуальних строків, а саме право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Позивач звернувся до суду з позовом 03.09.2012 року, як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3 звільнений з роботи з Відділу освіти Дубровицької РДА 06.02.2012 р., про що свідчить запис в трудовій книжці (а.с.7-9). З часу звільнення позивача пройшло майже сім місяців.
Суд вважає, що позивач не був позбавлений можливості оскаржити його звільнення в строк, передбачений законом. Поважні причини пропуску строку звернення до Дубровицького районного суду за вирішенням трудових спорів про його звільнення ОСОБА_3 суду не надав.
Також позивачем не надано жодних належних доказів завданої йому моральної шкоди, а тому в позові позивачу слід відмовити повністю.
Керуючись ст.ст. 10, 60, 212-215, 292, 294 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_3 до Відділу освіти Дубровицької РДА про поновлення на роботі - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Рівненської області через Дубровицький районний суд з поданням апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя: підпис.
З оригіналом згідно.
Суддя Дубровицького
районного суду: К.М. Отупор