Справа № 2-583/11
Номер провадження №2/914/40/2012
14 серпня 2012 року м. Снятин
Снятинський районний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючого судді - Собка В.М.,
з участю секретаря - Плахіної М.З.,
представника відповідачів - ОСОБА_1,
представника позивача - Твердохліба А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом закритого акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості згідно кредитного договору. ,-
Позивач звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості згідно кредитного договору до ОСОБА_5, ОСОБА_4.
Свої позовні вимоги мотивував тим, що 18 березня 2004 року між позивачем та ОСОБА_5, був укладений кредитний договір № IFA 0/2062/02. Відповідач отримав строковий кредит у розмірі 70 000 гривень на термін до 17.03.2006 року і зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строк. Зобов'язання за вказаним договором забезпечується договором поруки від 18.03.2004 року укладеним з ОСОБА_4. В договорі поруки ОСОБА_4, виступаючи поручателем, відповідає перед кредитором за виконання обов'язків за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів нарахованих за користування кредитом, винагороди, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.
30 вересня 2010 року Снятинський районний суд виніс рішення, яким позов ПАТ КБ "Приват Банк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 задоволено.
ОСОБА_3 подав до суду заяву про перегляд заочного рішення Снятинського районного суду від 30.03.2010 року в якій просить скасувати рішення за позовом ПАТ КБ "Приват Банк" до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення боргу за кредитним договором і призначити справу до нового розгляду. В заяві ОСОБА_3 пояснює, що такий борг стягнуто ще у 2005 році, про що подав копії квитанції по сплаті боргу.
Ухвалою Снятинського районного суду від 24 травня 2011 року скасовано заочне рішення Снятинського районного суду від 30.09.2010 року за позовом ПАТ КБ "Приват Банк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.
ОСОБА_6 подала до суду заперечення на позовну заяву про стягнення боргу в якій зазначила, що до неї як до поручителя жодних листів та вимог від позивача з приводу погашення боргу не надходило. ОСОБА_6 в заяві зазначила, що про невиконання відповідачем умов договору поруки її не повідомлено вчасно, саме тому вважає, що позивач втратив права такої вимоги. Також ОСОБА_6 зазначила, що в договорі поруки відсутній строк дії договору, як однієї з істотних умов договору, що не відповідає вимогам ст. 252 ЦК. Позову протягом року від дати оформлення договору поруки пред'явлено не було.
ОСОБА_3 подав до суду заперечення на позовну заяву про стягнення боргу в якій зазначив, що борг було стягнуто у 2005р. відповідно до виконавчого напису. Просить застосувати позовну давність до спірних правовідносин, яку вважає було пропущено позивачем та відмовити в позові.
Позивач подав до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій вказується, що відповідач станом на 02.02.2012 року має заборгованість перед позивачем у розмірі 351 780,06 грн.
Представник відповідачів ОСОБА_1 в судовому засіданні проти позову заперечила. Просить суд в позові відмовити.
Представник позивача Твердохліб А.І. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити.
Суд заслухавши показання сторін, дослідивши і перевіривши зібрані докази, а саме: свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи ПАТ КБ "ПриватБанк" серії А01 № 054809 від 19.03.1992 року (а.с. 8); кредитний договір №IFA0/2062/02 від 18 березня 2004 року укладений між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_3 (а.с. 9-10); договір поруки від 18 березня 2004 року укладений між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_4 (а.с. 11); розрахунок заборгованості ОСОБА_3 станом на 20.04.2010 року (а.с. 15); видатковий касовий ордер № 3 від 31 березня 2004 року про видачу кредиту згідно кредитного договору №IFA0/2062/02 від 18.03.2004 року на суму 70 000 гривень (а.с. 16); заява на видачу готівки № 3 від 31 березня 2004 року в сумі 70 000 гривень на ОСОБА_3 (а.с. 56); розрахунок заборгованості за кредитним договором №IFA0/2062/02 станом на 02.02.2012 року (а.с. 77-78), приходить до висновку, що позов підставний і підлягає до часткового задоволення.
Так закрите акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", правонаступник публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" та ОСОБА_3 18 березня 2004 року уклали кредитний договір №IFA0/2062/02. Відповідно до п1.1. кредитного договору Позивач надав, а Відповідач отримав строковий кредит у розмірі 70 000,00 грн. на термін до 17.03.2006 року включно. Відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, які встановлені Додатоком №1 до кредитного договору, що є його невід'ємною частиною.
Відповідно до п. 4.1 кредитного договору Відповідач зобов'язався сплачувати відсотки в розмірі 23,4 % річних. Пунктом 4.2. кредитного договору передбачено, що при порушені зобов'язань по погашенню кредиту передбачених у п.п. 1.3., 2.2.3., 2.3.2 кредитного договору Відповідач сплачує Позивачеві відсотки за користування кредитом у розмірі 46,8 % річних від суми заборгованості. Пунктом 5.1. кредитного договору передбачено, що при порушенні зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом Відповідач сплачує Позивачеві за кожний день прострочення платежу пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, але не більш подвійної облікової ставки НБУ. Згідно п.6.1. кредитного договору договір набирає сили з моменту підписання даного договору обома сторонами і діє до повного виконання зобов'язань сторонами за даним договором. Пунктом 5.7. та відповідно до ст. 259 ЦКУ встановлено, що сторони між собою погодили терміни позовної давності по вимогах по стягненню кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки -пені, штрафів тривалістю 5 років. Свої зобов'язання за кредитним договором Позивач виконав в повному обсязі, надавши Відповідачу кредит в розмірі 70000,00 грн. Згідно статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. У порушення зазначених норм закону та умов договору Відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав. У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором Відповідач станом на 02.02.2012 року має заборгованість перед Позивачем у розмірі 351780,06 грн, яка складається з наступного:
- основної заборгованості - 49398,91 грн.;
- заборгованості по процентах - 156123,59 грн.;
- заборгованості по пені - 146257,56 грн.;
У відповідності до частин першої статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом. Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599-601, 604-609 ЦК України. Наявність виконавчого напису, вчиненого за невиконання кредитного договору, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України.
В даному випадку виконання виконавчого напису не відбулось, про що свідчить Постанова про повернення виконавчого документа від 29.05.2009 року.
В той же час суд вважає за необхідне застосувати за клопотанням відповідача позовну давність до спірних правовідносин, встановлену договором -5 років. Проценти слід рахувати з 06.05.2005р. За таких обставин в межах позовної давності сума нарахованих процентів підлягає до зменшення і становить 140211,44 грн.
Також суд вважає, що оскільки заборгованість по пені значно перевищує розмір заборгованості по тілу кредиту -майже в три рази, також нараховані проценти по договору теж майже в три рази перевищують заборгованість по тілу кредиту, тому на підставі ст.551 ЦК України пеня підлягає до зменшення і становить 10788,56 грн.
Крім цього, оскільки відповідача по справі ОСОБА_4, всупереч п.5 договору поруки, не було повідомлено про невиконання боржником вимог кредитного договору, позивачем не було надано суду доказів направлення останньому такої письмової вимоги, а відповідно до ст. 60, 131 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, то у позовних вимогах ПАТ КБ «Приватбанк»до ОСОБА_4 слід відмовити.
Суд критично оцінює подані відповідачами докази сплати боргу згідно долучених копій квитанцій, оскільки, як вбачається з останніх кошти по них були сплачені відповідачем позивачу до укладення спірного договору позики і не можуть братись до уваги. В поданому банком суду розрахунку враховані всі проплати, здійснені відповідачем.
Тому суд, керуючись ст.ст. 526, 527, 530, 610, 1054 ЦК України, ст.ст. 209, 213, 215-218 ЦПК України, -
Позов задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "Приват Банк" 200 398 (двіст тисяч триста дев'яносто вісім) гривень 81 коп. заборгованості за кредитним договором №IFA 0/2062/02 від 18 березня 2004 року та судові витрати у розмірі 1 700 гривень державного мита та 120 гривень на інформаційно-технічне забезпечення.
В задоволенні решти позовних вимог ПАТ КБ "Приват Банк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитом - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Івано-Франківської області протягом 10 днів з дня його проголошення через Снятинський районний суд. У разі відсутності сторін, під час проголошення судового рішення подається апеляційна скарга протягом десяти днів з дня отриманння копії цього рішення.
Рішення набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст.223 ЦПК України.
Головуючий:підпис
Суддя Снятинського районного суду Собко В.М.