1[1]
7 грудня 2012 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого - судді Ковальської В.В.
суддів Верховець Т.М., Дмитренко Г.М.
за участю прокурора Отроша В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляціями прокурора Попова А.О. та захисника ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 11 червня 2012 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3,-
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 11 червня 2012 року кримінальна справа по обвинуваченню
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, проживає за адресою: АДРЕСА_1 раніше не судимого
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України;
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, який зареєстрований за адресою: Азербайджан, АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_1 раніше не судимого
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України
направлена прокурору Шевченківського району м. Києва на додаткове розслідування з мотивів неповноти досудового слідства.
Згідно з пред'явленим обвинуваченням ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відкрито, за попередньою змовою групою осіб, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілого, 10 жовтня 2010 року, приблизно, о 12 годині 50 хвилин, перебуваючи у лісопарку «Дубки», який розташований по вул. Стеценка, 1 в м. Києві викрали у потерпілого ОСОБА_4 мобільний телефон марки «МТС 733», вартістю 800 гривень, в якому перебувала сім-картка «UTEL», абонентний номер якої НОМЕР_1, яка матеріальної цінності не має, на поточному рахунку якої знаходились грошові кошти в сумі 197 гривень.
При цьому ОСОБА_3 та ОСОБА_2 застосували до ОСОБА_4 насильство, що не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, яке виразилось в тому, що ОСОБА_3 штовхнув ОСОБА_4 руками у спину, а ОСОБА_2 одночасно підставив ногу, внаслідок чого ОСОБА_4 впав на землю.
Продовжуючи свої злочинні дії ОСОБА_3 та ОСОБА_2, незважаючи на опір, який чинив ОСОБА_4, нанесли йому декілька ударів по різним частинам тіла, спричинивши останньому фізичну біль.
Після цього, ОСОБА_3 відкрито з кишені куртки забрав вищевказані речі.
На постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 11 червня 2012 року прокурор Попов А.О., який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, подав апеляцію, в якій просить оскаржувану постанову суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись на невідповідність висновків суду, викладених у постанові, фактичним обставинам та не погоджуючись з висновком суду про неможливість розгляду справи без участі підсудних.
Апелянт вважає, що в ході досудового слідства було встановлено місце проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_2, вони були повідомлені про час розгляду справи в суді, тому висновок суду про те, що органами досудового слідства не було встановлено місце проживання обвинувачених, не відповідає фактичним обставинам справи.
Окрім того, прокурор вказує на те, що суд не реалізував всі процесуальні можливості для розгляду даної кримінальної справи і встановлення місця перебування підсудних. Так, суд не поставив на обговорення питання про дачу органам досудового слідства доручення у порядку, передбаченому ст. 315-1 КПК України про встановлення місця перебування підсудних.
Захисник ОСОБА_1 в апеляційній скарзі також просить постанову суду першої інстанції скасувати та направити кримінальну справу на новий судовий розгляд.
При цьому захисник не погоджується з висновком суду про те, що справу неможливо розглянути без участі підсудних, оскільки такий висновок не ґрунтується на вимогах закону, зокрема, п. 1 ч. 2 ст. 262 КПК України.
Апелянт вказує на те, що під час досудового слідства було встановлено, що на той час обвинувачені дійсно проживали за адресою, зазначеною в обвинувальному висновку, а саме: АДРЕСА_1. Проте, після закінчення досудового слідства, підсудні були змушені виїхати до місця постійного проживання.
А той факт, що до цього часу місцезнаходження підсудних не встановлено, а їх не затримано відповідно до постанови суду від 14.06.2011 року, не є підставою для повернення справи на додаткове досудове розслідування. Інших підстав неповноти досудового слідства суд у постанові не навів.
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав апеляції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції до задоволення не підлягають, а постанову суду належить залишити без змін, виходячи з таких підстав.
Висновок суду, викладений у постанові про повернення справи на додаткове досудове розслідування, про те, що органом досудового слідства не встановлено фактичне місце проживання обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а також не перевірена інформація щодо місця перебування обвинувачених, відповідає фактичним обставинам справи.
Так, в обвинувальному висновку вказано, що обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживають за адресою: АДРЕСА_1. Така ж адреса вказана у підписці про невиїзд обох обвинувачених (т. 1, а. с. 86, 129, 159-160).
Разом з тим, з матеріалів справи убачається, що за вищевказаною адресою проживають громадяни ОСОБА_5 і ОСОБА_6, які пояснили, що вони не знають ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і такі особи не мешкали у кімнаті АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 213, 202).
Охоронник гуртожитку, розташованого у будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_7 та вахтер цього гуртожитку ОСОБА_8 також пояснили про те, що вони не знають ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і такі особи ніколи не проживали у зазначеному гуртожитку (т.1, а. с. 212, 203).
Також з матеріалів справи убачається, що судові повістки, направлені на ім'я ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за згаданою адресою, не були вручені підсудним (т.1, а. с. 221-225).
Таким чином, органи досудового слідства не встановили місце перебування обвинувачених.
Окрім того, з матеріалів справи убачається, що до направлення справи до суду ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зникли і місцезнаходження їх встановити не вдалося (т. 1, а. с. 175, 211).
Виходячи з того, що органами досудового слідства не було встановлено місце перебування обвинувачених у справі, до направлення справи до суду обвинувачені зникли і місцезнаходження їх встановити неможливо, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про те, що органи досудового слідства не з'ясували з усією повнотою дані про обвинувачених, тому рішення про повернення справи на додаткове досудове розслідування з мотивів неповноти досудового слідства є правильним.
Доводи апеляцій прокурора і захисника про те, що суд міг розглянути справу у відсутності підсудних ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відповідно до ст. 262 КПК України є безпідставними, оскільки розгляд справи у відсутності підсудних можливе за умови, що було встановлено їх місце перебування, але підсудні, перебуваючи за межами України, ухиляються від явки до суду, а в даному випадку органи досудового слідства не з'ясували дані про особи обвинувачених.
Посилання в апеляції прокурора на те, що суд повинен був встановити місце перебування підсудних шляхом дачі судового доручення на підставі ст. 315-1 КПК України суперечить змісту вказаної статті.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 315- КПК України судове доручення органу, який проводив розслідування, дається судом з метою перевірки і уточнення фактичних даних, одержаних у ході судового слідства.
У справі про обвинувачення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 судове слідство не проводилось і, відповідно, ніякі фактичні дані не з'являлись, тому у суду не могло бути підстав для дачі судового доручення у порядку ст. 315-1 КПК України.
Отже, постанова Шевченківського районного суду м. Києва від 11 червня 2012 року про направлення кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_2 та ОСОБА_3 для проведення додаткового розслідування є законною і обґрунтованою, підстав для її скасування немає.
Керуючись п. п. 11, 15 Розділу ХІ. Перехідні Положення КК України (2012 року), ст. ст. 365, 366, 382 КПК України (1960 року) колегія суддів, -
Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 11 червня 2012 року про направлення кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 186 КК України прокурору Шевченківського району м. Києва для проведення додаткового розслідування залишити без змін, а апеляції прокурора та захисника - без задоволення.
Запобіжний захід ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у виді взяття під варту - залишити без змін.
Судді:
Верховець Т.М. ДмитренкоГ.М. Ковальська В.В.
[1] Справа № 11/2690/2582/2012 Категорія КК: ч. 2 ст. 186
Головуючий у першій інстанції Козятник Л.Г.
Доповідач Ковальська В.В.