79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
11.01.13 Справа№ 914/120/13
Суддя господарського суду Львівської області Кидисюк Р.А., розглянувши матеріали
за позовом: Першого заступника прокурора м. Львова в інтересах держави -уповноваженого органу -Львівської міської ради в особі Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго», м. Львів
до: Державного житлово-комунального підприємства державного концерну «ЛОРТА», м. Львів
про: стягнення 66 556,92 грн.
10.01.2013 року на розгляд господарського суду Львівської області Першим заступником прокурора м. Львова подано позов в інтересах держави -уповноваженого органу -Львівської міської ради в особі Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго», м. Львів до Державного житлово-комунального підприємства державного концерну «ЛОРТА», м. Львів про стягнення 66 556,92 грн.
При розгляді матеріалів справи суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви та долучених до неї документів без розгляду з огляду на наступне.
Згідно з абзацом четвертим частини першої статті 2 ГПК господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною другою згаданої статті передбачено, що прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Відповідно до частини 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 7 «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам»господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави. Інтереси держави мають чітко формулюватися й умотивовуватися в позовній заяві або іншому процесуальному документі, поданому прокурором або заступником прокурора.
Вирішуючи питання про порушення справи за позовними заявами прокурора суд повинен враховувати, що закріплені нормами Конституції України та іншими правовими актами інтереси держави у своїй основі потребують здійснення загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства тощо і можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді, або держава може вбачати свої інтереси і в діяльності приватних підприємств, товариств.
Проте, інтереси держави є відмінними від інтересів інших учасників суспільних відносин і, даючи офіційне тлумачення положень статті 2 Господарського процесуального кодексу України, Конституційний Суд України у рішенні від 08.04.99 року у справі № 1-1/99 зазначив, що підставою для порушення справи у суді є заява, у якій прокурор обґрунтовує порушення чи загрозу порушення інтересів держави, зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, під яким відповідно до статей 6, 7 та 143 Конституції України потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади, а не підприємства, установи і організації, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.
Крім того, положення статті 2 ГПК України, які зазнали змін згідно Закону України від 18.09.2012 року № 5288-VI, що набули чинності 01.12.2012 року не надають права органам прокуратури довільно визначати позивача у справі без мотивації порушень інтересів держави. Системний аналіз вказаних законодавчих змін свідчить що положення «у разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень»не означає довільне визначення позивача у справі, а надає право прокурору звернутись до суду з визначенням позивача в інтересах держави, який в силу свого статусу не уповноважений звертатися до суду (відсутні права юридичної особи) або у такого позивача відсутній вищестоящий орган.
Як вбачається з пояснювальної записки до законопроекту (який в кінцевому прийнятий як вищезгаданий Закон) такий Закон покликаний усунути необґрунтовано надмірний вплив прокуратури на судовий процес і зазначається таке: «Необхідність таких змін зумовлюється також тим, що участь прокурора на стороні одного із учасників судового процесу, з огляду на статус та повноваження прокурора, створює ризик позапроцесуального впливу на суд, надає іншій стороні невиправдані переваги, а відтак порушує принцип рівності учасників судового розгляду. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово декларував позицію про те, що вже сама присутність прокурора на судовому процесі на боці однієї зі сторін ставить під загрозу принцип рівності та справедливий баланс між сторонами, участь прокурора може створювати відчуття нерівності у сторони (пункти 30-33 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Менчинська проти Росії", пункт 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мартіні проти Франції")» (http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?pf3511=44147).
Відтак, прокурором не представлено доказів того, що Львівське комунальне підприємство «Залізничнетеплоенерго»належить до органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (згідно Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»), а також доказів того, що на Львівське комунальне підприємство «Залізничнетеплоенерго»державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у спірних правовідносинах.
Наведене прокурором Залізничного району м. Львова обґрунтування підстав пред'явлення позову не містить посилань на обставини, що свідчать про порушення чи загрозу інтересам держави та визначення органу державної влади, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, позов заявлено в інтересах суб'єкта господарювання, управління господарською діяльністю якого здійснюється через його органи управління, а тому за таких обставин порушувати провадження у справі за позовом прокурора та розглядати спір по суті підстав немає.
На думку суду, Львівське комунальне підприємство «Залізничнетеплоенерго»у даних правовідносинах виступає не як орган державної влади, а як господарюючий суб'єкт.
Згідно з абзацом третім частини третьої постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. № 7 «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам», у випадках неправильного визначення прокурором (його заступником) позивача, тобто органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, господарський суд на підставі пункту 1 частини першої статті 63 ГПК повертає таку позовну заяву і додані до неї документи без розгляду.
Таким чином, позовна заява прокурора Залізничного району м. Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради в особі Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго»про стягнення 66 556,92 грн. підлягає поверненню без розгляду.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 63, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовну заяву і додані до неї документи повернути без розгляду.
Додаток: позовна заява з доданими документами на 16 аркушах.
Суддя Кидисюк Р.А