09 січня 2013 р. Справа № 5004/1416/12
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Дар" в особі структурного підрозділу ТОВ "Агро-Дар" в м. Луцьку, м. Луцьк
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Сервіс плюс", с. Старовойтове, Любомильського р-ну., Волинської обл.
про стягнення 26267,47 грн.
Суддя Вороняк А.С.
при секретарі Чорному С.О.
за участю представників сторін:
від позивача: н/з.
від відповідача: н/з.
Відповідно до п.8 ст. 811 ГПК України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників судового процесу фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Дар" в особі структурного підрозділу ТОВ "Агро-Дар" звернулося з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Сервіс плюс" 27881,68 грн. заборгованості за поставлений товар відповідно до договору купівлі-продажу від 07.05.2012р. №207-12, з них 13106,95 грн. основного боргу, 558,83 грн пені з урахуванням подвійної ставки НБУ, 2775,14 грн штрафу у розмірі 20% від суми поставленного та неоплаченного товару, 13,10 грн. інфляційних втрат, 6,46 грн. - 18% річних від простроченої суми, 6800,20 грн. пені в розмірі 0,5% від суми простроченного платежу та додатково 3% річних від простроченої суми оскільки прострочка перевищує 30 днів в сумі 6,79 грн., 3000 грн. - штрафу за прострочення оплати за поставлений товар понад 90 календарних днів, 1641 грн. витрат на судовий збір.
Ухвалою господарського суду від 28.11.12р. надміру сплачений судовий збір в розмірі 31,50грн. було повернуто позивачу.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на договір купівлі-продажу №207-12 від 07.05.2012р., копії накладних №1938 від 15.05.2012р., №1981 від 17.05.2012р., №2652 від 28.06.2012р., №2713 від 03.07.2012р., №2741 від 05.07.2012р., №2800 та № 2799 від 10.07.2012р., №2962 від 19.07.2012р., №2998 від 24.07.2012р., №3186 та №3187 від 07.08.2012р., акт звірки взаєморозрахунків станом на 30.09.2012р.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.55 ГПК України в ціну позову включаються у позовах про стягнення грошей - стягуваною сумою або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку. Також вказані в позовній заяві суми неустойки (штрафу, пені), а якщо вони не вказані, - суми їх, визначені суддею.
Позивачем в позовній заяві зазначена не вірна ціна позову в розмірі 27881,68 грн. з врахуванням сплаченого судового збору в розмірі 1641 грн..
Керуючись ст. 55 ГПК України судом визначена нова ціна позову з якої розглядається спір на суму 26 267,47 грн., з них 13106,95 грн. основного боргу, 558,83 грн пені з урахуванням подвійної ставки НБУ, 2775,14 грн. штрафу у розмірі 20% від суми поставленного та неоплаченного товару, 13,10 грн. інфляційних втрат, 6,46 грн. - 18% річних від простроченої суми, 6800,20 грн. пені в розмірі 0,5% від суми простроченного платежу та додатково 3% річних від простроченої суми оскільки прострочка перевищує 30 днів в сумі 6,79 грн., 3000грн. - штрафу за прострочення оплати за поставлений товар понад 90 календарних днів, без врахування сплаченого позивачем судового збору, який згідно ст. 44 ГПК України відноситься до судових витрат, а не до ціни позову.
Ухвалою господарського суду Волинської області від 12.11.2012р. було порушено провадження у справі, а справу призначено до розгляду на 28.11.2012р. та зобов'язано сторін надати суду ряд документів, необхідних для об'єктивного розгляду справи по суті, а також визнано обов'язковою явку представників останніх в судове засідання.
Ухвалою суду від 28.11.2012р. розгляд даної справи відкладено на 12.12.2012р. у зв'язку з неявкою відповідача в судове засідання, явка якого ухвалою суду від 12.11.2012р. була визнана обов'язковою, необхідність з'ясування всіх істотних обставин справи, повторного витребування доказів.
07.12.2012р. на адресу суду від позивача поступив супровідний документами №159/12 від 06.12.2012р. згідно якого останній надає суду наступні документи: уточнені письмові пояснення щодо нарахування процентів річних та штрафу; уточнений розрахунок суми позовних вимог (пені); уточнений розрахунок суми позовних вимог щодо пені в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу.
Представник позивача в судове засідання не з'явився листом від 26.12.2012р. №181/12 повідомив, що через неможливість явки в судове засідання повноважного представника, що пов'язане з перебуванням представника за дорученням за межами країни, просить суд проводити розгляд справи без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Дар" в особі структурного підрозділу ТОВ "Агро-Дар" в м. Луцьку. При цьому стороною надано суду витребувані у відповідності до ухвали від 12.12.2012р. документи, а саме надано оригінали документів(супровідний лист №180/12 від 26.12.2012р.).
Відповідач ТзОВ "Техно-Сервіс плюс" в судове засідання не з'явився, компетентного представника не направив. Вимоги ухвал суду від 12.11.2012р., від 28.11.2012р., та від 12.12.2012р. не виконав.
Через канцелярію, суду повернулась судова повістка із зазначенням того, що адресат по вказаній адресі не знаходиться, на що судом зроблено запит до Державного реєстратора Виконавчого комітету Луцької міської ради для встановлення того, чи не скасована державна реєствація ТзОВ "Техно-Сервіс плюс" та для зясування юридичної адреси відповідача.
09.01.2013 р. суду надійшов витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, з якого суд вбачає, що місцезнаходження відповідача - Волинська область, Любомильський район, с. Старовойтове, тобто юридична адреса не змінилася.
На підставі викладеного суд вважає, що вжив усіх необхідних заходів для повідомлення відповідача про час слухання справи, та з урахуванням вимог ст. 69 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд,-
встановив:
07 травня 2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Дар" в особі структурного підрозділу ТОВ "Агро-Дар" в м. Луцьку (далі Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техно-Сервіс плюс"(далі Покупець) було укладено договір купівлі-продажу за №207-12 у відповідності до умов котрого Продавець зобов'язується передавати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати його в порядку та на умовах визначених договором.
На виконання умов зазначеного договору позивачем згідно накладних №1938 від 15.05.2012р., №1981 від 17.05.2012р., №2652 від 28.06.2012р., №2713 від 03.07.2012р., №2741 від 05.07.2012р., №2800 та № 2799 від 10.07.2012р., №2962 від 19.07.2012р., №2998 від 24.07.2012р., №3186 та №3187 від 07.08.2012р. було поставлено товару відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Техно-Сервіс плюс" на загальну суму
13 775,91грн.
Викладене підтверджується долученими до матеріалів справи копіями зазначених накладних(а.с.14-24)
Згідно п.5.1 договору №207-12 від 07.05.2012р. порядок проведення розрахунків за поставлений повар здійснюється на умовах відсточки платежу протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів, з моменту поставки товару шляхом переказу коштів на поточний рахунок Продавця.
Станом на час розгляду справи, в порушення умов договору та згідно звірки взаєморозрахунків за період з 01.05.2012р. по 31.10.2012р. вартість отриманого товару на суму 13106,95 грн. не оплачено.
Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
В даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між останніми договір купівлі-продажу предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору, відпуск позивачем на виконання його умов відповідачу товарів, отримання їх Товариством з обмеженою відповідальністю "Техно-Сервіс плюс" та не проведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, суд прийшов до висновку про підставність пред'явленого позивачем до відповідача позову, тому в частині стягнення суми основної заборгованості 13 106,95 грн. підлягає до задоволення.
Сума заборгованості 13106,95 грн. повністю підтверджується наявними в матеріалах справи документами, у встановленому порядку не була спростована чи заперечена відповідачем.
Пунктом 6.2 договору купівлі-продажу за №207-12 від 07.05.2012р. передбачено, що за порушення термінів розрахунку відповідно до п.5.1 даного договору, Покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день прострочення, а також штраф у розмірі 20% від суми поставленого та неоплаченого товару.
Згідно із ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманям, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (п.1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
У відповідності до положень статей 230, 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день прострочення в сумі 558,83 грн. та штрафу у розмірі 20% від суми поставленого та неоплаченого товару, що склав 2755,14 грн. перевіривши методику нарахувань, господарський суд вважає, що останні підставні, штрафні санкції визначені у відповідності до положень чинного законодавства, відповідають фактичним обставинам справи та підлягають до задоволення в повному об'ємі.
Пунктом 6.3 зазначеного договору передбачена оплата відповідачем суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 18% річних від простроченої суми.
У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В даному випадку договором встановлено інший розмір процентів річних від простроченої суми, що складає 18%.
Отже, розглянувши позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат, що становлять 13,10 грн. та 18% річних від простроченої суми в розмірі 6,46грн., перевіривши методику нарахувань, господарський суд вважає, що останні підставні, відповідають фактичним обставинам справи та підлягають до задоволення.
Крім того у відповідності з п.6.6 договору купівлі-продажу за №207-12 від 07.05.2012р. за порушення термінів розрахунків передбачених п.5.1 договору, Покупець сплачує пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.
Згідно з цим пунктом договору позивачем було нараховано пеню на суму 6 800,20 грн. від суми простроченого платежу за кожний день прострочення оплати.
Проте, зазначений розмір пені суперечить положенням статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" так як значно перевищує розмір пені, котрий нараховується за цей же період з врахуванням подвійної облікової ставки, встановленої на той чи інший період Національним банком України. Розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Тому, суд вважає, що частині стягнення пені в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, в сумі 6800,20грн. слід відмовити.
Щодо стягнення додатково 3% річних від простроченої суми, суд вважає, що п.6.3 договору сторони вже визначили розмір відсотків від простроченої суми, який становить 18%, тому стягнення додатково ще 3% річних від простроченої суми в сумі 6,79грн., не підлягають до задоволення.
Також, п.6.7 договору купівлі-продажу за №207-12 від 07.05.2012р. передбачено, що у разі прострочення оплати за поставлений товар понад 90 календарних днів, Покупець сплачує штраф у розмірі 3000 грн.
У відповідності до положень статей 230, 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
В даному випадку сторони у п.6.7 договору купівлі-продажу за №207-12 від 07.05.2012р. домовились, що у разі невиконання покупцем умов договору щодо строків оплати вартості товару та прострочення оплати за поставлений товар понад 90 календарних днів, останній сплачує продавцю штраф у розмірі 3000 грн., договір №207-12 від 07.05.2012р. недійсним чи зміненим, зокрема, в частині п. 6.7, не визнавався. Відповідач зобов'язання щодо оплати товару не виконав, тому сплата штрафу є його договірним зобов'язанням.
В силу ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. При цьому вимоги, що пред'являються до доказів, визначені ст.34 ГПК України, відповідно до якої, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, підстави вважати порушеними права позивача відповідачем при невиплаті вартості поставленого товару, є саме неотримання коштів від відповідача протягом зазначених строків від дня отримання зазначеного товару згідно досліджених видаткових накладних. Невиконання вказаних вимог є підставою для звернення до суду та стягнення зазначеної суми коштів згідно судового рішення.
Враховуючи відсутність доказів оплати поставленого товару, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 19460,48 грн., а решті позовних вимог в сумі 6 806, 99 грн. слід відмовити.
Беручи до уваги, що спір до суду було доведено з вини відповідача, судовий збір у сумі 1609,50 грн. слід покласти на нього.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Сервіс плюс" (Волинська область, Любомильського р-н, с. Старовойтове, вул. Прикордонників,7а, код ЄДРПОУ 34313877) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Дар" в особі структурного підрозділу ТОВ "Агро-Дар" в м. Луцьку (Волинська обл., м. Луцьк, вул. Володимирська, 55, код ЄДРПОУ 34890683) 19460,48 (дев'ятнадцять тисяч чотириста шістдесят гривень сорок вісім копійок) грн., з них 13106,95 грн. основної заборгованості, 558,83 грн. пені, 2755,14 грн. штрафу у розмірі 20% від суми поставленого та неоплаченого товару, 13,10 грн. інфляційних втрат, 6,46 грн. 18% річних від простроченої суми, 3000 грн. штрафу за прострочення оплати за поставлений товар більше 90 календарних днів та 1 609, 50(одну тисячу шістсот дев'ять гривень п'ятдесят копійок) сплаченого судового збору.
3. В частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Сервіс плюс" (Волинська область, Любомильського р-н, с. Старовойтове, вул. Прикордонників,7а, код ЄДРПОУ 34313877) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Дар" в особі структурного підрозділу ТОВ "Агро-Дар" в м. Луцьку (Волинська обл., м. Луцьк, вул. Володимирська, 55, код ЄДРПОУ 34890683) 6806,99 ( шість тисяч вісімсот шість гривень дев'яносто дев'яти копійок ) грн., з них, пені в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу у сумі 6800,20 грн. та додатково 3% від простроченої суми, що становить 6,79 грн.- відмовити.
Повний текст рішення складено
14.01.13
Суддя А. С. Вороняк