Справа №1490/5657/12 25.12.2012 25.12.2012 25.12.2012
Справа № 22-ц/1490/3738/12 Головуючий у 1-й інстанції Тішко Д.А.
Категорія 14 Доповідач апеляційного суду Яворська Ж.М.
Іменем України
25 грудня 2012 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого - Базовкіної Т.М.,
суддів: Колосовського С.Ю., Яворської Ж.М.,
при секретарі судового засідання - Дубовій К.В.,
за участю: позивача - ОСОБА_2 та його представника - ОСОБА_3,
представника відповідача - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за апеляційною скаргою
ОСОБА_5
на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва 02 листопада 2012 року
за позовом
ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про порушення авторського права та стягнення компенсації,-
У вересні 2010 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_5 про порушення авторського права та стягнення компенсації.
Позивач зазначав, що у 1996 році вийшла його книжка „ІНФОРМАЦІЯ_1. У травні 2010 року оглядаючи, восьмий випуск збірки наукових статей Інституту Історії України НАНУ „Сторінки воєнної історії", виданого у 2004 р. він звернув увагу на наукову працю ОСОБА_5 „ІНФОРМАЦІЯ_2", яка нагадала йому його дослідження. Результат його творчої праці відповідач видав як свою наукову роботу, що відповідно до вимог п."в" ст.50 Закону України "Про авторське право і суміжні права" є плагіатом. Окрім того, дозволу відповідачеві на використання об'єкта права інтелектуальної власності він не давав. ОСОБА_5 і раніше видавав його твори від свого імені, чергове оприлюднення ним чужого твору підриває його (позивача) авторитет, ставить під сумніви творчу працю та ділову репутацію вченого. Такими діями відповідача йому заподіяно моральну шкоду.
Посилаючись на вищевикладене, позивач просив стягнути з відповідача на його користь компенсацію за порушення авторського права у розмірі 100 000 грн.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва області від 02 листопада 2012 року позов задоволено частково. Постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 компенсацію за порушення авторського права у розмірі 11 180 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн. та на користь держави- судовий збір у розмірі 214 грн.60 коп.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволені позову.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, позивача та його представника, перевіривши наведені в скаргах доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.
Відповідно до ст.437 ЦК України авторське право виникає з моменту створення твору.
За приписами ч.1 та ч.3 ст. 443 ЦК України твір вважається опублікованим (випущеним у світ), якщо він будь-яким способом повідомлений невизначеному колу осіб, у тому числі виданий, публічно виконаний, публічно показаний, переданий по радіо чи телебаченню, відображений у загальнодоступних електронних системах інформації.
Ніхто не має права опублікувати твір без згоди автора, крім випадків, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
Відповідно до ст. 445 ЦК України автор має право на плату за використання його твору, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншим законом.
Із матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що в 1996 році в м. Миколаєві видано книгу «ІНФОРМАЦІЯ_1», автором якої є ОСОБА_2
У 2004 році Інститутом історії України НАНУ видано Збірник наукових статей, де у випуску НОМЕР_1 частині 2 «Сторінки воєнної історії України» на стор. 56-61 розміщено наукову статтю «ІНФОРМАЦІЯ_2», автором якої є ОСОБА_5.
Як вбачається із висновку №41/11 судової експертизи у сфері інтелектуальної власності, проведеної Науково-дослідним центром судової експертизи з питань інтелектуальної власності, від 23.06.2011 року при проведені порівняльного аналізу обох творів встановлено, що текст розділу книги ОСОБА_2 у статті ОСОБА_5 наводиться повністю, з дотриманням орфографії та пунктуації, яка застосована автором.
За результатами дослідження текстів розділу книги ОСОБА_2 та статті ОСОБА_5 встановлено, що у статті ОСОБА_5 наявні перші 4 абзаци та один останній, які відсутні у розділі книги ОСОБА_2; один фрагмент тексту статті ОСОБА_5 викладено в іншій редакції, ніж у розділі книги ОСОБА_2; в інших фрагментах тексту статті ОСОБА_5 виявлені текстуальні збіги з фрагментами тексту розділу книги ОСОБА_2, порядок викладення матеріалу в розділі книги ОСОБА_2 повністю збігається з викладеним матеріалом у статті ОСОБА_5
Аналіз текстів досліджуваних творів показав, що при створені ОСОБА_5 наукової статті було використано не лише те саме джерело інформації ( державний архів Миколаївської області), що і при створені ОСОБА_2 розділу книги, але й було використано данні архіву з таких самих спр. та арк., та розташовано їх у творі в такому ж самому порядку, що і у розділі книги ОСОБА_2.
Крім того у досліджених творах містяться ряд фрагментів, тексти яких співпадають, проте відсутнє зазначення джерела інформації. У розділі книги ОСОБА_2 на 50 сторінці міститься підсумок щодо діяльності загону ім. Щорса, який зроблено автором самостійно без посилання на літературні джерела. У статті ОСОБА_5 міститься аналогічний фрагмент тексту за виключенням заміни окремих слів у межах синонімічного ряду. Отже висновок щодо діяльності загону ім. Щорса в обох творах текстурно співпадають.
З врахуванням викладено розділ «На бій піднялись месники Баштанки» автора ОСОБА_2 (сторінки 49-52 книги «ІНФОРМАЦІЯ_1 було використано у науковій праці «ІНФОРМАЦІЯ_2» автора ОСОБА_5 (а.с. 81-98)
Позивач своєї згоди на використання частково або в повному обсязі книги «ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідачеві не надав, про що останній і не заперечував.
Відповідно до ч.3 ст.8 Закону України „Про авторське право і суміжні права" ( далі - Закон) правова охорона поширюється тільки на форму вираження твору і не поширюється на будь-які ідеї, теорії, принципи, методи, процедури, системи, способи, концепції, відкриття, навіть якщо вони виражені, описані, пояснені, проілюстровані у творі.
Відповідно до ст.50 Закону плагіат є оприлюднення (опублікування), повністю або частково, чужого твору під іменем особи, яка не є автором цього твору.
За положеннями ст.21 Закону без згоди автора, але з обов'язковим зазначенням імені автора і джерела запозичення допускається використання цитат з опублікованих творів в обсязі, виправданому постановленою метою.
Відповідач хоча і зазначає джерела запозичення в кінці своєї статті, але цей перелік не відповідає дійсності. Як вбачається із порівняльної таблиці до експертного висновку, із наведених фрагментів тексту статті ОСОБА_5, в яких викладено матеріал схожий за змістом з розділом книги ОСОБА_2, є невелика кількість розбіжностей у цих творах. Більшість фрагментів творів співпадають повністю. Тобто, відповідачем у повному обсязі не дотримано приписів ст.21 Закону.
Відповідно до вищевказаного експертного висновку у науковій праці «ІНФОРМАЦІЯ_2» автора ОСОБА_5 наявні ознаки плагіату розділу „На бій піднялися месники Баштанки" автора ОСОБА_2 із книги « «ІНФОРМАЦІЯ_1.
Оскільки плагіат є порушенням авторського права, що дає підстави для судового захисту в порядку ст. 50 Закону, суд першої інстанції правильно виходив з того, що відповідачем було порушено права позивача і це порушене право відповідно до приписів ст.52 Закону підлягає захисту.
За такого, суд обґрунтовано задовольнив даний позов.
Відповідачем при написанні наукової статті було використано не лише те саме джерело інформації ( державний архів Миколаївської області), що і при створені ОСОБА_2 розділу книги, але й було використано данні архіву з таких самих спр. та арк. А за нормами авторського права, відібраний, систематизований і синтезований матеріал не може бути запозичений в точно такому вигляді для створення іншого твору. Тому посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що висновок експерта є неповним, оскільки при проведенні експертизи не використовувалося першоджерело походження тексту, а саме: „Звіт обкому КП(б)У про підпільний та партизанський рух на території Миколаївської області за період серпня 1941- березня 1944 років" не заслуговують на увагу.
Інші доводи апеляційної скарги також не впливають на правильність висновків суду.
Керуючись ст.ст. 303,307,308,314 ЦПК України, колегія суддів ,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 02 листопада 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий Судді: