Справа № 1-3/11
29.12.2012 Першотравенський міський суд Дніпропетровської області в складі
головуючої судді Янжули С. А.
при секретарі ЛИМАН Н.П.
з участю прокурора СОЛОВЙОВА С.В.,
захисника -адвоката ОСОБА_1,
представників потерпілого -адвоката ОСОБА_2 та ОСОБА_3,
потерпілого ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Першотравенську кримінальну справу по обвинуваченню
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Букачача, Чернишевського району, Читинської області, українця, громадянина України, освіта середньо-технічна, одруженого, маючого на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_4, пенсіонера, інваліда 3-ої групи, приватного підприємця, мешканця АДРЕСА_1, несудимого
в скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України,
25 березня 2004 року ОСОБА_4, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, на протязі дня (точний час не встановлено) два рази приходив до гаража НОМЕР_1, розташованого в гаражному товаристві «Южне», до ОСОБА_5, шукав його з метою вимоги того, щоб останній відмовився від заяви та пояснень обвинувального характеру, наданих ним до міліції відносно його сина ОСОБА_7, погрожував фізичною розправою. Не знайшовши ОСОБА_5, ОСОБА_4 пішов.
25 березня 2004 року, приблизно о 16.05 годині, ОСОБА_5 приїхав до свого зазначеного вище гаража, де на нього чекав ОСОБА_4, у якого, згідно висновку судово-медичної експертизи №39/11 від 22 червня 2012 року містилося 3,7 проміле етилового спирту, що відповідає тяжкому алкогольному отруєнню, тобто перебував в стані тяжкого алкогольного сп'яніння. ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які на той час працювали у ОСОБА_5, повідомили останнього про те, що ОСОБА_4 в цей день вже неодноразово приходив до гаража, шукав його з метою вимоги того, щоб він відмовився від заяви та пояснень обвинувального характеру, наданих ним до міліції відносно його сина ОСОБА_7, погрожував фізичною розправою, намагався вчинити бійку з іншим його працівником ОСОБА_10, який пішов додому з метою її уникнення.
ОСОБА_5, оцінюючи дії ОСОБА_4, як реальну загрозу посягання на його здоров'я, оскільки той знаходився в стані тяжкого алкогольного сп'яніння, виказував погрози на його адресу, намагався вчинити бійку з його робітником і, пам'ятаючи про конфлікт, що трапився раніше з сином потерпілого -ОСОБА_7, з метою уникнення конфліктної ситуації намагався уникнути зустрічі з ним, сховавшись до сусіднього гаражу, а потім зачинившись у себе в автомобілі. ОСОБА_4 побачив його та намагався потрапити до автомобіля, але в нього не вийшло і потім, як здалося ОСОБА_5, він нахилився, щоб витягнути металеву трубу, що стирчала з землі. В цей час ОСОБА_5, з метою захисту своїх охоронюваних законом прав та інтересів від суспільно - небезпечного посягання ОСОБА_4 у вигляді можливого спричинення шкоди його майну чи фізичному здоров'ю, діючи умисно, наніс декілька ударів (чим саме не встановлено) в область голови ОСОБА_4, заподіявши йому при цьому тілесні ушкодження у вигляді контузії правого очного яблука з розривами кон'юнктиви та субкон'юнктивальним крововиливом, яка призвела до підвивиху кришталика, зниженню гостроти зору, а в подальшому до запальних явищ у судинній оболонці, відшаруванню сітківки та фіброзних змін склоподібного тіла, внаслідок чого розвинулася субатрофія очного яблука та птоз верхньої повіки правого ока, які за своїм характером, відповідно до висновку комісійної судово-медичної експертизи №96/к від 29 жовтня 2010 року та висновку повторної комісійної судово-медичної експертизи №39/11 від 22 червня 2012 року, викликали у ОСОБА_4 розлад здоров'я і призвели до наслідків, які заподіяли 50% постійної втрати загальної працездатності та відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою розладу здоров'я, поєднаного зі стійкою втратою працездатності не менш, ніж на одну третину, тобто заподіявши потерпілому тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту, та тим самим допустивши перевищення меж необхідної оборони.
ОСОБА_5 винним себе в навмисному побитті не визнав, оскільки не хотів бити потерпілого та не переслідував його, в судовому засіданні пояснив, що 25 березня 2004 року, приблизно об 11.00 годині, він приїхав в гараж. Був на установці дверей. Йому хлопці (ОСОБА_11, ОСОБА_8, ОСОБА_9) сказали, що приходив ОСОБА_4 з ОСОБА_12 шукали його, що були в його адресу загрози, що ОСОБА_4 говорив, щоб він забрав в міліції заяву, яку написав на його сина.
У своєму гаражі він займається столярнею (робить балконні рами). На початку березня 2004 року він був в гаражі разом з ОСОБА_10 і ОСОБА_13, до них в гараж прийшов син потерпілого - ОСОБА_7 і викликав робочого ОСОБА_13, потім він почув якийсь гуркіт і вийшов подивитися. Коли вийшов, то побачив, що ОСОБА_7 бив ОСОБА_13 головою об гараж, потім він почав його бити ногами. ОСОБА_5 почав його відтягувати, ОСОБА_7 кинувся на нього, він його скрутив, потім той почав проситися і він його відпустив. ОСОБА_7 пішов, кричав, що зараз буде йому смерть, прийде його тато з натовпом. Він його не бив, тільки скрутив,і поклав на землю, так його тримав, поки не почав проситися і тоді він його відпустив. ОСОБА_5 пропрацював в лаві 20 років, сили, звичайно, у нього немає, але він його утримав. ОСОБА_7 пішов, а він викликав міліцію. Поки його допитували, то ОСОБА_7 прийшов зі своїм братом ОСОБА_14. ОСОБА_7 допитали, він сказав, що призначив ОСОБА_13 зустріч, а той не прийшов. ОСОБА_7 забрали в міліцію, потім в міліцію викликали і його, він написав заяву і відносно ОСОБА_7 порушили кримінальну справу. Потім до нього прийшла ОСОБА_3 і сказала, щоб він забрав свою заяву в міліції, а то вона піде і розповість його дружині, що у нього, ніби-то, є інша жінка. В результаті вона його дружині наговорила такого, що та трохи не потрапила в психлікарню. 25 березня 2004 року він узяв двері і поїхав на установку, але забув узяти наличники і тому повернувся. Коли він повернувся, то хлопці розповіли, що був ОСОБА_4 і загрожував йому розправою, велів йому забрати заяву в міліції. Він узяв, що йому було потрібно, і виїхав, а потім йому розповіли, що ОСОБА_4 знову приходив, махав руками перед ОСОБА_10. Він знає, що ОСОБА_4 пити не можна. Увечері ОСОБА_5 приїхав в гараж і йому сказали, що ОСОБА_10 пішов, щоб уникнути конфлікту з ОСОБА_4, оскільки той вже кілька разів приходив до них в гараж. Потім він побачив, що йде ОСОБА_4, він сховався в чужий гараж, там було двоє свідків. Побачив, що той пройшов поруч. Він вийшов і сів в машину, побачив, що ОСОБА_4 на задньому бампері чекав його, хотів ударити, він закрився в машині і той ударив в двері. Він був п'яний, смердючий, двері машини відкрити не міг. Схопився за ручку машини і впав на жужалку, подряпався, брудний. Потім він хотів узяти трубу, ОСОБА_5 вийшов з машини і ззаду на нього, щоб той заспокоївся. ОСОБА_4 був п'яний, падав, обличчя все побите, потім заспокоївся. Спочатку він двері відчинив, хотів його ударити, потім впав обличчям вниз, потім піднімався і схопився за трубу, хотів її витягнути. В цей час ОСОБА_5 вискочив і позаду його схопив, щоб він йому не побив машину. Він його тягав, ОСОБА_5 кричав, кликав на допомогу. Вибіг ОСОБА_8, просив його: «ОСОБА_12 заспокойся». ОСОБА_4 заспокоївся. Сказав, що не буде більше. ОСОБА_5 його не бив, тільки його тримав, він думає, що коли той падав, то і отримав травми. Він йому дав води, той вмивався і почав шукати, чим би його ударити. ОСОБА_5 викликав міліцію і ОСОБА_4 забрали.
Перед цим ОСОБА_3 загрожувала йому, що вона його посадить на три роки.
У ОСОБА_4 око було травмоване до цього випадку і він просив із цього приводу провести експертизу, але її так і не провели. Його і раніше били, він за нього завжди заступався, бо коли той вип'є, завжди конфлікт з кимось. Він прийшов до них п'яний, смердючий, падав на жужалку і падав обличчям.
25 березня 2004 року ОСОБА_5 алкоголь не вживав, вже 10 років не вживає, він був просто в шоці від його поведінки. ОСОБА_10 ОСОБА_4 загрожував, оскільки той надав свідчення у справі їх сина.
Місце події працівники міліції не оглядали, не фотографували, нічого не вилучали.
Просить суд його суворо не наказувати. Згідний в повному обсязі відлшкодувати шкоду згідно заявленого позову.
Потерпілий ОСОБА_4 суду пояснив, що у них з підсудним немає неприязних відносин, у них з ним немає жодних стосунків взагалі. 25 березня 2004 року, приблизно о 10:00 годині, він з ОСОБА_12 проходив поруч гаража ОСОБА_5 і побачив в його гаражі ОСОБА_10, який там працював. Він підійшов до нього і почав його соромити за те, що він надав неправдиві свідчення відносно його сина. Той стояв, опустивши голову, і сказав, що ж йому робити, адже він у ОСОБА_5 працює. Потім вони йшли за щітками і, проходячи поруч гаража ОСОБА_5, він зайшов, але ОСОБА_10 не було, були ОСОБА_8 і ОСОБА_9, вони працювали. Третій раз він йшов повз гараж ОСОБА_5 додому. ОСОБА_8 вимкнув верстат, вийшов з гаража, сів і закурив. ОСОБА_9 продовжував працювати, він запитав у ОСОБА_8 де ОСОБА_10, він йому відповів, що той не приходив. В цей час він відчув удар по голові ззаду і підсічку по ногах. Він впав, прокинувся від дикого болю. ОСОБА_5 сидів на ньому і чув, що хтось говорив: «Що ж ти робиш, ти ж його уб'єш». Він впав на спину, на деякий час знепритомнів, прийшов до свідомості, ОСОБА_5 зверху сидів на ньому і завдавав йому удари по обличчю, в область скроні, правого ока. Він лежав на спині, ОСОБА_5 на ньому зверху і завдавав ударів, чим, він уточнити не може. Коли бив, то запитав: «Ти ще стрибатимеш?». У праву сторону голови він завдавав ударів, він спеціально завдавав ударів по хворому оку. ОСОБА_4 вивернувся з-під нього, той відскочив. У руці у нього був радіотелефон і ОСОБА_5 викликав міліцію. ОСОБА_4 підійшов до ОСОБА_8, показав, що він із ним зробив і хотів іти, але приїхали працівники міліції, запитали, хто ОСОБА_5. Вони ОСОБА_4 запропонували сідати в їх автомобіль. Слідчий ОСОБА_15 приїжджав. Він говорив працівникам міліції, що йому погано, але вони почали його допитувати, хотіли пальці відкатати. Він їм сказав, що не злочинець і знепритомнів.
Йому потім викликали швидку допомогу в міліцію і там надали допомогу, він прийшов в свідомість. Повідомили сина, той прибіг, швидка його забрала на приймальний спокій, син поїхав із ними. На приймальному спокою йому надали допомогу. Запитали, чи вживав він спиртне, він відповів, що вживав. Аналізи у нього ніякі не брали. Викликали лікаря ОСОБА_6, промили всі рани. Коли прийшла ОСОБА_6 -лікар окуліст, і оглянула його, сказала, що потрібно негайно їхати до м. Дніпропетровська в лікарню ім. Мечникова, оскільки є загроза витікання правого ока. Дружина найняла машину і його відвезли туди, де оглянули: ніс був провалений, вона почала піднімати і з правого ока хлинула кров. Цього ж дня зробили операцію. Потім ще дві операції, остання операція -йому видалили кришталик ока, біль була сильною.
У нього були проблеми з правим оком з дитинства, він переніс травму ока - ударився, було помутніння кришталика, зір у 0,4 -0,6 і він це ніколи не приховував.
Наполягає на суворому покаранні
Цивільний позов просить залишити без розгляду, так як на сьогоднішній день він не відповідає дійсним понесеним ним матеріальним затратам і розміру нанесеної моральної шкоди.
Представник потерпілого ОСОБА_3 суду пояснила, що потерпілий -- її чоловік. 25 березня 2004 року, приблизно о 16.00 -17.00 годині, вона знаходилася в міліції, їй призначена була зустріч з начальником міліції. У цей момент вона знала, що її чоловік ОСОБА_4 в гаражі з ОСОБА_12 ремонтують двигун. І тут заводять її чоловіка два працівники міліції, вона на нього подивилася і була в жаху. У нього праве око виходило з орбіт, ніс був провалений. Вона запитала хто його побив, він їй відповів що ОСОБА_5. Вона запитала за що, він відповів, що не знає. Чоловіка завели за грати. Вона у ОСОБА_15 запитала, чому його привезли в міліцію, а не в лікарню. Вона попросила викликати швидку, але вони їй відмовили. Вона побігла в кафе «Глорія»і подзвонила ОСОБА_16 Її чоловік сказав, що співробітники міліції зобов'язані викликати лікаря. Вона повернулася в міськвідділ, пішла на прийом до начальника і попросила його викликати швидку допомогу, але працівники міліції на той момент вже швидку викликали.
Чоловік був на приймальному спокої, вони прийшли до нього, йому вже надали допомогу, очі були перев'язані, його потрібно було везти в лікарню ім. Мечникова в м. Дніпропетровськ. Вони найняли машину і повезли його до зазначеної лікарні, де його обстежили і відразу ж на операційний стіл. Вона три доби була з чоловіком. Вони все зафіксували на фото. Там більше десяти днів не тримають, його виписали додому на лікування. Але йому було погано і вони вимушені були їздити на консультацію до м.Дніпропетровська. До цього випадку око у чоловіка було нормальне, потрібно було замінити кришталик і все.
Після операції у нього з'явилася сильна біль, зробили знімок, виявилось, що у нього відійшла сітківка. Після другої операції його лікували, але біль була онкологічна, було все гірше і гірше, їм сказали видаляти око. Ніс оперувати відмовилися із-за ока. Потім сказали, що потрібно ще операцію, вони зробили і пішло поліпшення. Але до цих пір чоловік на пігулках, око усохло. Чоловік страждає морально, оскільки всі звертають увагу на його око.
Просить залишити цивільний позов без розгляду, наполягає на суворому покаранні.
Свідок ОСОБА_17 суду пояснила, що був запит з приводу огляду крові на алкоголь. До неї на дослідження поступила кров ОСОБА_4, вона робила аналіз, кількість змісту алкоголю було 3,7 проміле. Це свідчить про тяжкий ступінь алкогольного сп'яніння. У лікарні вона працює з 1994 року, у лабораторії аналізи робить згідно інструкції. Кров береться на приймальному спокої, разом з напрямом опечатується і вранці їм в лабораторію її доставляє медсестра приймального спокою. ОСОБА_4 на той момент знаходився в травматологічному відділенні, вона зараз не пам'ятає в якому саме, тому результат знаходився в неї, бо вони відповідають на запит офіційної особи. Результати видають тільки за запитом органам прокуратури або міліції. Результат приклеюється в історію хвороби і зберігається там. Стороннім особам інформацію про аналіз вони не видають. Приймальний спокій оформляє надходження, напевно, людина поступила з травмою, раз була взята кров на аналіз. Кров о 08.00 годині поступила до неї на дослідження, присутність потерпілого не передбачається Де донині знаходилася кров, узята на аналіз, вона не може сказати.
Спочатку вона інформацію про зміст алкоголю ОСОБА_3 не дала, але, коли вона почала їй розповідати статті Закону, принесла папір, що є представником ОСОБА_4, вона їй надала інформацію, але роз'яснила, що це не офіційний документ, без реквізитів лікарні ніякого значення для суду не має. З ОСОБА_4 вона про це не розмовляла.
Кров поступила до неї опечатана, підписана, цілісність не порушена. Прийом крові проводила медсестра приймального спокою ОСОБА_18, ніяких питань у неї з цього приводу не виникло. Потерпілий ОСОБА_4 до неї приходив на робоче місце, хотів дізнатися, який рівень алкоголю в крові, вона з ним поговорила і він пішов, це була приватна бесіда. Особливого тиску на неї не було. 3,7 проміле це високий ступінь алкоголю. Це, приблизно, було випито 300-500г. горілки, але залежить від здоров'я людини. Помилитися в аналізі вона не могла, працює дуже давно, був третій ступінь сп'яніння, це тяжкий ступінь. До цього випадку вона робила аналіз крові ОСОБА_4, приблизно рік тому -в 2003 році, це було травматологічне відділення, діагноз там не пишеться. Алкоголь був виявлений в розмірі 4,7 проміле, а смертельна доза від 5 до 6, було піднято це питання, тому дані ці вона пам'ятає.
Узята кров на аналіз заклеюється в пакет, цілісність була не порушена, неможливо було підмінити кров. Медсестра, яка бере кров на алкоголь відповідає за це, флакон запечатаний, пробку відкрити неможливо, кришечка проколюється і впускається кров, кришку відкрити неможливо.
Свідок ОСОБА_18 суду пояснила, що на приймальному спокої вона працює 25 років. Вона не пам'ятає, у кого і що брала 25 березня 2004 року, все зафіксовано в документах на робочому місці. Підставою для узяття крові на алкоголь є кримінальна травма або виробнича і все. Напрям на аналіз крові їй ніхто не вручає, це її функціональні обов'язки, аналіз крові на алкоголь вона робить по вказівці чергового лікаря, їй ніхто ніякого напряму не дає. Вона узяла аналіз, опечатала його і відправила в біохімічну лабораторію на дослідження. Якщо це було нічне чергування, то відправляє вранці до 08:00 години. Якщо потерпілий ОСОБА_4 25 березня 2004 року поступив на приймальний спокій з кримінальною травмою, то вона в обов'язковому порядку повинна була узяти кров на алкоголь, вона це з упевненістю говорить, тому що це входить в її функціональні обов'язки, які вона виконує.
Кримінальна травма, це не просто огляд на алкоголь, тому вона в обов'язковому порядку повинна взяти кров. У направленні, який додається з флаконом, вона пише дані того, у кого взята кров на алкоголь. Флакон запечатаний, кров, яку узяла з вени, у флакон вводить шприцом. Хворих всіх пам'ятати не може, але цей випадок їй, напевно, запам'ятається назавжди, вона ОСОБА_3 ніколи не бачила, але розбирався цей випадок, оскільки вона написала скаргу на ту зміну, яка чергувала, що, нібито, у нього на алкоголь кров не брали. Потім, коли розібралися, то з'ясувалося, що дійсно кров була взята. Потім вони знову написали скаргу з питанням, на якій підставі ця кров була взята. Вона все робила згідно функціональних обов'язків.
Свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що він працював у той час у ОСОБА_5 в гаражі, займався столярнею і прийшов до них в гараж ОСОБА_4, почав приставати до ОСОБА_10, який там також працював. Потім ОСОБА_4 пішов, вони його відправили, оскільки він був трохи п'яний, потім він прийшов другий раз зі своїм другом ОСОБА_12, вже був п'яненький. Вони його знову відправили. А третій раз він прийшов зовсім п'яний і почав питати ОСОБА_5, його не було і ОСОБА_10 пішов додому, щоб не було ніякої бійки. Вони ОСОБА_4 відправили додому, вони так думали. Потім приїхав ОСОБА_5 Він в цей час працював в гаражі, стояв за верстатом, звідкись з'явився ОСОБА_4
ОСОБА_4 перший раз прийшов і почав приставати до ОСОБА_10, за те, що він давав якусь пояснювальну в міліції, а ОСОБА_4 просив це пояснення забрати. ОСОБА_10 не погодився. Навіщо він шукав ОСОБА_5, не говорив. Він був злим, щось із-за пояснювальних, що вони написали.
Коли ОСОБА_4 прийшов третій раз, він займався столярнею в гаражі. Приставав до ОСОБА_10, просив забрати пояснювальну, ОСОБА_10 почало від нього трясти, він злякався.
Почув, що кричить ОСОБА_5, просить допомогти, щось у них там не ладнається. Він вийшов і побачив, що на вулиці ОСОБА_4 лежить, а ОСОБА_5 його тримає. ОСОБА_4 кричить: «Викликай міліцію!», він підійшов ближче. ОСОБА_5 піднявся, узяв телефон і викликав міліцію, міліція приїхала і забрала ОСОБА_4. Той лежав біля машини на землі, ОСОБА_5 його тримав, щоб він не борсався, сів і тримав. Він не бачив, щоб ОСОБА_5 бив ОСОБА_4, на вулиці було світло. Коли ОСОБА_4 встав, то у нього кров на обличчі була, напевно, впав і подряпався. ОСОБА_9 його покликав на вулицю, він йому нічого про те, що відбувається, не розповідав. ОСОБА_5, коли приїхав, був тверезий.
На обличчі у ОСОБА_4 була кров, коли він вийшов з гаража. ОСОБА_4 лежав на боці, ОСОБА_5 тримав його, оскільки ОСОБА_4 махав руками. Він не пам'ятає, що було в тій заяві, що давала підписувати йому ОСОБА_3, вона залишилася у прокурора. При цьому, конфлікті був він, ОСОБА_9 і ще в сусідньому гаражі двоє хлопців працювало. Після того, що трапилося, ніхто до нього не підходив, нічого не пропонував.
Такого не було, щоб ОСОБА_5 ударив ОСОБА_4 ззаду, це наговір.
Перше пояснення надрукувала ОСОБА_3 і принесла, щоб ОСОБА_8 його підписав, що він і зробив, а другий раз він надрукував сам, оскільки з ОСОБА_5 вони почали вимагати гроші, за те, що ОСОБА_4 сам почав приставати.
Свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що 25 березня 2004 року він з ОСОБА_8 і ОСОБА_10 працювали в гаражі в ОСОБА_5, займалися столярнею. ОСОБА_5 того дня встановлював десь двері. Зайшов до них ОСОБА_4, він про щось розмовляв з ОСОБА_10. У обід ОСОБА_4 знову зайшов, запитав, чи є ОСОБА_5, його не було. Потім увечері ОСОБА_4 повертався зі свого гаража і зайшов до них в гараж, запитав, де ОСОБА_5. ОСОБА_5 у той час був в гаражі, через два гаражі від них. Потім він пішов, а вони працювали далі, займалися столярнею, ОСОБА_10 з ними не було у той час, він пішов на обід і не прийшов. Потім почув крики. На вулиці він побачив, що ОСОБА_4 і ОСОБА_5 йшли від машини і кричали. ОСОБА_5 казав: «Відв'яжися, що ти до мене причепився», а той хапав його за руку. Що хотів ОСОБА_4, він не знає, розмови не чув. Потім він сказав ОСОБА_8, що вже дійшло до бійки, той вимкнув верстат. Щоб ОСОБА_5 завдавав ударів ОСОБА_4, він не бачив. ОСОБА_5 попросив допомоги. Вони з ОСОБА_8 вискочили, ОСОБА_4 лежав, ОСОБА_19 стояв навколішки перед ним, тримав за руку, більше нічого не робив. ОСОБА_8 підійшов, сказав: «Хлопці, розійдіться, що ви тут ще бійку влаштовуєте?»ОСОБА_19 викликав міліцію, та приїхала. Поки міліція їхала, то в ОСОБА_4 обличчя було розбито, кров була, з якого боку, він вже не пам'ятає. Він дав ОСОБА_4 води, щоб вмиватися. Приїхала міліція і ОСОБА_4 забрали, оскільки він був п'яний.
ОСОБА_5 тоді був тверезий, він у той час вже закодувався і не пив.
Перший раз з ранку ОСОБА_4 приходив, начебто, у нормальному стані, може, похмелився, але був у нормальному стані. В обід він приходив вже більш п'яний. А увечері вже п'яненький, на ногах стояв, але видно було, що п'яненький, по розмові, по очах було видно.
Одного разу ОСОБА_3 заходила до них із цього приводу, стіл накривала, горілочки приносила. Вони приїхали з експертизи і у ОСОБА_4 там одне око зір втратило. Приходили утрьох, ОСОБА_4, ОСОБА_3 і ОСОБА_13, просили, щоб він сказав, що ОСОБА_19 бив, завдавав конкретно ударів. Він людина по душі своїй добрий і погодився, жаль стало, думав людина постраждала, осліпне. Зараз він говорить правду в суді.
У суді він говорить правду, в міліції говорив неправду, що ОСОБА_5 раз чи два ударив ОСОБА_4, коли його допитували.
Свідок ОСОБА_20 суду пояснив, що того дня він був біля гаражів. ОСОБА_4 йшов в стані алкогольного сп'яніння, почав приставати до ОСОБА_5, намагався з ним битися. ОСОБА_5 намагався його відштовхнути, щоб він від нього відстав. Але той приставав до тих пір, поки або спіткнувся, але впав. Ніхто його не чіпав, ніхто його не бив. Провини ОСОБА_5 ніякої немає. Більше йому розповісти нічого. ОСОБА_4 щось кричав, загрожував. Ніяких тілесних ушкоджень йому нанесено не було. Ні до цього, ні після, ніколи ОСОБА_5 агресії не проявляв, на його погляд, саме він постраждав в тій ситуації. Це був єдиний раз, було тепло, може і в березні це було. ОСОБА_5 гараж по їхньому ряду, зустрічалися з ним, не випивали вони з ним. Зустрілися, поговорили і всі відносини. Все відбувалося біля гаража ОСОБА_5, він був біля свого гаража, це десь метрів 80, видно було відмінно, було світло, вдень. Коли він вийшов зі свого гаража і стояв, розмовляв із сусідом, то було чути крик, ОСОБА_4 щось намагався загрожувати. Але конкретно слів чути не було. Видно було, що ОСОБА_4 ліз битися, приставав до людини і приставав, ліз до тих пір, поки не впав. Ніхто його не бив, ніхто не чіпав. Конкретно удару не було. ОСОБА_5 намагався відсторонитися від нього, ОСОБА_4 ліз, приставав, чіплявся, спіткнувся і впав, людина випила, може бути, за свою ногу спіткнувся і впав набік. Покричали, потім ОСОБА_4 піднявся, здається, йому допомогли піднятися. ОСОБА_5 допоміг. Йому говорили, щоб він пішов, не викликав конфлікт. Знаю, що у нього тілесних ушкоджень не було, ОСОБА_4 потім ще пробігав цього ж дня. Щоб ОСОБА_5 викручував руки, він не бачив, намагався відійти від ОСОБА_4 і все, також не бачив, щоб ОСОБА_5 завдавав ударів ОСОБА_3. Не було такого, щоб ОСОБА_4 лежав на землі, а ОСОБА_5 сидів на ньому. ОСОБА_5 його відштовхнув і все, нічого не було більше. У ОСОБА_5 в руці він не бачив нічого.
Поряд із ним знаходилися ОСОБА_21 і ОСОБА_26, більше нікого не було.
Свідок ОСОБА_22 суду пояснив, що ОСОБА_4 він знає з дитинства, у нього одне око було не в порядку, були проблеми, він був таким, як і зараз. У нього весь час був спотворений погляд. Агресії з боку ОСОБА_5 він не бачив, ніяких п'янок, бешкету, з ними мирно живе зі всіма.
Свідок ОСОБА_23 суду пояснив, що ОСОБА_5 запросив його як свідка, він не знає, що у них там відбулося. Дізнався зі слів. Але може сказати, що ОСОБА_5 завжди був спокійним, агресивним він не був ніколи. Проблеми з оком у ОСОБА_4 були і це не приховувалося. Коли ОСОБА_4 випивав, то трішки було, що він проявляв агресію. Не знаю, що у нього було з оком, було щось. Шрам у нього був, було щось на оці, але не таке, як зараз. Раніше він в окулярах не ходив.
Свідок ОСОБА_15 суду пояснив, що 25 березня 2004 року, коли вони по виклику приїхали до гаражів, ОСОБА_4 був метрів 15-20 від гаража. На ньому видимих тілесних ушкоджень не бачив. Він був забруднений, в темних окулярах. Не пам'ятає про тілесні ушкодження потерпілого, пройшло багато часу. Вони його посадили в їх службовий автомобіль і під'їхали до гаражів з'ясувати, що ж там відбулося. Там було 3-4 чоловіка. Їм сказали, що ОСОБА_4 влаштував бійку. Той сидів в машині, не виходив в цей час. ОСОБА_4 повезли в Першотравенський міськвідділ, залишили в черговій частині, а самі виїхали ще на виклик. З приймального спокою сказали, що є людина з травмами. Вони приїхали і брали пояснення у ОСОБА_4 там, а не в міськвідділі. ОСОБА_15 був на виїзді і не знає, як він опинився на приймальному спокої. 25 березня 2004 року було порушено кримінальну справу відносно сина ОСОБА_4 У березні 2004 року він був на робочому місці, чергував. Був виклик до гаража ОСОБА_5, вони виїхали до гаража і там з'ясувалося, що ОСОБА_7 побив працівника ОСОБА_5 і самого ОСОБА_5. Вони прийняли заяву. Потім цим матеріалом займалися дільничні, був переданий матеріал в слідче відділення для порушення кримінальної справи в порядку ст.296 КК України, як хуліганство. Було порушено кримінальну справу, були потерпілі, свідки. Потім потерпілі від своїх свідчень відмовились. ОСОБА_13, який був потерпілим, писав заяву, що його побив ОСОБА_7, відмовився від своїх свідчень і вийшло, що дана справа у них порушена незаконно. Свідки всі повиїжджали після того, як з ними попрацювала ОСОБА_3. Випадок у даній справі відбувся, коли велося слідство по обвинуваченню ОСОБА_7. Але що там у них відбулося, він не знає. 25 березня 2004 року все відбулося, начебто, через те, що тато пішов розбиратися.
Біля гаража, коли вони виїжджали по виклику, знаходилися двоє робочих ОСОБА_5 і біля сусіднього гаража сиділо ще декілька чоловік, через гараж, напевно. Робочих вони точно опитували, а останніх, чи опитували, не пам'ятає. Коли ОСОБА_24 опитував ОСОБА_4, то останній сказав, що його побив ОСОБА_5, а коли опитував ОСОБА_5, то він сказав, що ОСОБА_4 на нього напав.
Факт скоєння злочину ОСОБА_5 підтверджується також матеріалами кримінальної справи:
ТОМ 1: заявою ОСОБА_5 від 25 березня 2004 року, в якій він просить прийняти заходи до ОСОБА_4, який 25 березня 2004 року, приблизно о 16.05 годині, безпідставно ображав його брутальною лайкою, намагався вдарити його по обличчю та розпочати бійку, погрожував фізичною розправою /а.с. 8/; заявою ОСОБА_4 від 25 березня 2004 року, в якій він просить прийняти заходи до ОСОБА_5, який 25 березня 2004 року, приблизно о 16.00 годині, напав на нього та побив, чим причинив тілесні ушкодження /а.с. 10/; довідкою Першотравенської ЦМЛ, відповідно до якої 25 березня 2004 року о 17.00 годині на прийомний спокій поступив ОСОБА_4 з діагнозом: забиття м'яких тканин обличчя, проникаюче поранення скляри правого ока /а.с. 18/; протоколом допиту свідка ОСОБА_25, який пояснив, що 25 березня 2004 року,приблизно о 15.00 годині, він знаходився в своєму гаражі, біля гаража ОСОБА_5 в г/т «Южне»м. Першотравенська, де займався своїми справами. В цей час до гаража ОСОБА_5 підійшов ОСОБА_4, який був в стані сильного алкогольного сп'яніння. ОСОБА_5 тоді не було, але в його гаражі знаходилося двоє робітників, які виготовляли двері. ОСОБА_4 почав їх безпідставно ображати брутальною лайкою, намагався вчинити бійку, декілька разів замахувався на них, але вони не звертали на нього увагу. Після цього він кудись пішов. Через деякий час приїхав на автомобілі ОСОБА_5, підійшов ОСОБА_4 та почав ображати його, висловлюючись брутальною лайкою. ОСОБА_5 заспокоював його, просив, щоб той пішов, але ОСОБА_4 на зауваження не реагував. Потім ОСОБА_25 зайшов до свого гаража, почув крики, знову вийшов і побачив, що у ОСОБА_4 розбите обличчя. Хто його вдарив, не бачив. ОСОБА_5 викликав працівників міліції, які приїхали та забрали ОСОБА_4 /а.с.43-44/; протоколом допиту свідка ОСОБА_10, який пояснив, що він працював столяром у ОСОБА_5 і всі роботи виконував в гаражі НОМЕР_1 гаражного товариства «Южне». Разом з ним працював ОСОБА_13 В березні 2004 року, приблизно о 08.00 годині, вони вдвох прийшли до гаража, де працювали. В обідній час прийшов ОСОБА_4 та почав з ним сваритися, це тривало, приблизно 10 хвилин. Після цього він пішов додому на обід, коли повернувся, то бачив біля гаража ОСОБА_5 та ОСОБА_4, у якого обличчя було в крові. ОСОБА_5 викликав працівників міліції, які приїхали і забрали ОСОБА_4 До цього випадку, приблизно за 2-3 тижні, до гаражу приходив ОСОБА_7, який вчинив бійку з ОСОБА_13 та побив його. ОСОБА_5 розбороняв їх та також викликав працівників міліції. Сім'я ОСОБА_3 намагалася здійснити на нього вплив, щоб він не надавав пояснень проти їхнього сина ОСОБА_7 /а.с.56-58/; листом головного лікаря Першотравенської МЛ №585 від 18 березня 2005 року, яким підтверджується, що ОСОБА_4 поступив на прийомний спокій 25 березня 2004 року, де у нього був взятий аналіз крові, який вказав, що ступінь вмісту алкоголю 3,7‰ (при N до 0,3г/л) /а.с.224/;
ТОМ 3: висновком експерта №96/К від 29 жовтня 2010 року підтверджується, що у ОСОБА_4 мали місце такі тілесні ушкодження: масивні параорбітальні гематоми, садно в ділянці правої брови; субкон'юнктивальний крововилив, рвана рана кон'юнктиви, набряк рогівки, гемофтальм, контузія правого очного яблука. Зазначена травма правого очного яблука (раніше травмованого -травма в дитинстві) у післятравматичному періоді привела до розвитку увеїту, відшарування сітківки, фіброзу склоподібного тіла, підвивиху кришталика, катаракти, вторинної глаукоми правого очного яблука, з подальшим виникненням субатрофії правого очного яблука, тотального більма рогівки, птозу верхньої повіки та повної втрати зору на праве око, що підтверджується даними огляду постраждалого 18 травня 2010 року членом експертної комісії, консультантом окулістом КОБ СМЕ. Вищевказані тілесні ушкодження заподіяні тупим(-ми) предметом(-ами), враховуючи описи їх морфологічних властивостей, клінічної динаміки, слід вважати, що всі вони могли виникнути в строк і при обставинах, вказаних постраждалим, в медичній документації та в матеріалах кримінальної справи (зокрема, в постанові про притягнення як обвинуваченого ОСОБА_5 -том №1, а.с.107), тобто 25 березня 2004 року унаслідок удару (ударів) кулаком або іншим тупим предметом безпосередньо в ділянки локалізації травматичних змін (одночасно встановити індивідуальні характеристики травмуючого предмету за даними медичної документації і матеріалів кримінальної справи не є можливим). Встановлені у ОСОБА_4 тілесні ушкодження у комплексі (оскільки всі вони могли утворитися від однієї травмуючої дії) відносяться до ТЯЖКИХ ТІЛЕСНИХ УШКОДЖЕНЬ за критерієм стійкої втрати загальної працездатності, відповідно до п.2.1.6. (розлад здоров'я, пов'язаний із стійкою втратою працездатності не менше чим на одну третину (не менше 33%) «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», Наказу №6 від 17 січня 1995 року МОЗ України, оскільки наслідки вказаної травми правого очного яблука привели до 50% стійкої втрати загальної працездатності, згідно «Інструкції про порядок організації і проведення лікарсько-страхової експертизи»(п.15а -опускання однієї повіки (птоз), повіка закриває (не закриває) зіницю повністю -20%, п.24 -таблиця зниження гостроти зору кожного ока -20%, додаток 2 до таблиці -зморщування після травми очного яблука -додатково 10%, всього 50%). Також слід вказати, що наслідки вказаної травми правого очного яблука призвели до стійкої втрати постраждалим 40% професійної працездатності, відповідно до «Таблиці відсотків втрати професійної працездатності залежно від здорового ефекту внаслідок травми», Наказу №238 від 05 серпня 1998 року МОЗ України «Про затвердження критеріїв встановлення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках...». Для об'єктивного встановлення, чи мали місце у ОСОБА_4 в результаті заподіяної йому 25 березня 2004 року травми такі тілесні ушкодження, як перлом кісток носа і комірець решітчастої кістки, черепно-мозкова травма та її характер (струс або забій головного мозку), необхідне надання для вивчення комісії експертів додаткової медичної документації на його ім'я: КТ- знімку голови №101405 від 27 березня 2004 року, рентгенівського знімку кісток черепа №2098 від 27 березня 2004 року, рентгенівського знімка додаткових пазух носа №2333 від 06 квітня 2004 року. Згідно з даними кримінальної справи (огляд ОСОБА_4 19 червня 2009 роки при проведенні комісійної судово-медичної експертизи в Дніпропетровському обласному бюро СМЕ -том №3, а.с.21) та до даних, отриманих при огляді постраждалого членом експертної комісії, консультантом-окулістом КОБ СМЕ (том №3, а.с.111-112), слід вважати, що виявлені при цих обстеженнях стійкі наслідки спричинені йому 25 березня 2004 року травми правого ока (субатрофія правого очного яблука, тотальне більмо рогівки, птоз верхньої повіки) не можуть бути усунені без проведення оперативних втручань, тобто, відповідно до п.2.1.8. вищезгаданих «Правил.» - є невиправними. Виходячи з характеру і локалізації встановлених у ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, їх виникнення «одномоментно, одночасно при падінні обличчям вниз на камені, виступи і так далі»малоймовірно, так як при вказаних умовах отримання травми від дії каменів, виступів або інших твердих тупих предметів у потерпілого повинні були б утворитися набагато більше ушкоджень з порушенням цілісності шкірних покривів та більш масивне порушення цілості очного яблука. Можливе знаходження ОСОБА_4 в момент спричинення йому тілесних ушкоджень у стані алкогольного сп'яніння у жодному разі не могло вплинути на їх характер, локалізацію, механізм отримання і ступінь тяжкості. Виходячи з аналізу медичної документації на ім'я ОСОБА_4, комісія експертів вважала, що лікування постраждалого після спричиненої йому 25 березня 2004 року травми було проведено своєчасно, правильно і в повному обсязі та ні в якому разі не могло вплинути на несприятливий перебіг травматичного процесу з виникненням стійких наслідків травми правого очного яблука (у тому числі повної втрати зору на праве око), які в даному випадку мають прямий причинно-наслідковий зв'язок саме з характером пошкодження ока /а.с.175-191/;
висновком експерта №39/11 від 22 червня 2012 року підтверджується, що відповідно до даних медичної карти стаціонарного хворого № 0304э04 25 березня 2004 року (у день події) ОСОБА_4 надійшов до Обласної клінічної офтальмологічної лікарні зі скаргами на головний біль, запаморочення, нудоту. Локально у нього виявлялося: «масивні параорбітальні гематоми, забиття правої брови, кон'юнктивальний крововилив ОD». За результатами оглядів лікарів нейрохірурга, отоларинголога, проведених рентгенологічних досліджень, ОСОБА_4 був встановлений діагноз: «Закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку. Перелом кісток носу.»Згідно з записами лікаря-отоларинголога від 25 березня 2004 року «від проведення репозиціі відмовився». За даними огляду офтальмолога від 26 березня 2004 року «рвана рана кон'юнктиви, набряк рогівки, передня камера заповнена кров'ю. Vs OD = 1/? pr 1 in certae, Vs OS = 0,8н/к. 26 березня 2004 року ОСОБА_4 була проведена операція: «хірургічна обробка рваної рани кон'юнктиви правого ока». 08 квітня 2004 роки після проведеного лікування у стаціонарі ОСОБА_4 був виписаний на амбулаторне лікування під нагляд спеціалістів з рекомендацією огляду спеціаліста-офтальмолога 09 квітня 2004 року. Офтальмологічний статус на момент виписки: «Око заспокоюється. На кон'юнктиві на 6-9 рубці. Роговиця прозора. П/к середньої глибини, волога прозора. Радужка рисунок згладжений. Зіниця d 3,0мм. Кришталик помутнілий. Рефлексу не має.». За результатами вивчення рентгенологом комісії ДУ Головне бюро судово-медичної експертизи рентгенівських знімків голови від 27 березня 2004 року, 06 квітня 2004 року, 17 квітня 2012 року ОСОБА_4, у нього мав місце перелом кісток носа зі зміщенням, який міг утворитися під час події 25 березня 2004 року. Яких-небудь інших ушкоджень, які б могли бути пов'язані з подією 25 березня 2004 року, на наданих рентгенівських знімках не виявляється. Необхідно відмітити, що неврологічна симптоматика, яка спостерігалася у ОСОБА_4 після події 25 березня 2004 року та відображена у медичній картці стаціонарного хворого №0304э04, відповідає клініці струсу головного мозку - який є клінічно-легкою формою черепно-мозкової травми та за звичайним своїм перебігом викликає розлад здоров'я до 21 дня. Тривалість розладу здоров'я при переломах кісток носа при правильному лікуванні також не перебільшує 21 день. Порушення носового дихання, яке спостерігалося у ОСОБА_4 у подальшому, могло бути обумовлене його відмовою від репозиції кісток носа лікарем-отоларінгологом. Отже, за даними медичної документації у ОСОБА_4 після події 25 березня 2004 року мала місце краніо-лицева травма у вигляді параорбітальних синців, садна надбрівної ділянки, перелом кісток носа. Вказана травма виникла не менш ніж від трьохразової дії тупого(-их) предмету(-ів) за ударним механізмом, можливо у термін та при обставинах, які вказані в постанові та відносяться до легких тілесних ушкоджень, які викликали короткочасний розлад здоров'я. Які-небудь індивідуальні особливості травмуючого предмета не відобразилися в наявних ушкодженнях. Слід відмітити, що у наданій медичній документації не містяться об'єктивні медичні відомості про характер «неодноразових травм голови, головного мозку в 2000, 2003, 2004 роках»у ОСОБА_4 3 огляду на надану медичну документацію, після події 25 березня 2004 року, у ОСОБА_4 також мала місце травма правого ока у вигляді: садна правої надбрівної ділянки, параорбитального синця, субкон'юнктивального крововиливу, набряку рогівки, гіфеми (накопичення крові в передній камері ока). Травма правого ока у ОСОБА_4 виникла не менш ніж від одноразової дії тупого(-их) предмету(-ів) за ударним механізмом, можливо у термін та при обставинах, які вказані в постанові. Які-небудь індивідуальні особливості травмуючого предмета не відобразилися в наявних ушкодженнях. Згідно з даними медичної карти стаціонарного хворого №0604п1087 відділення мікрохірургії ока Дніпропетровської обласної клінічної лікарні відомо, що 21 червня 2004 року ОСОБА_4 надійшов за направленням поліклініки ОКЛ зі скаргами на біль в оці, смугу перед оком. Після огляду офтальмолога ОСОБА_4 був встановлений діагноз: «посттравматичний увеїт, відшарування сітківки, фіброз склоподібного тіла, підвивих кришталика правого ока». Відповідно до даних медичної карти №0805п2459 стаціонарного хворого відділення мікрохірургії ока Дніпропетровської обласної клінічної лікарні відомо, що ОСОБА_4 18 серпня 2005 року надійшов за направленням поліклініки ОКЛ з діагнозом: «травматична катаракта, увеїт, відшарування сітківки правого ока». 23 серпня 2005 року ОСОБА_4 була проведена операція «екстракція кришталика ОD». 07 вересня 2005 року ОСОБА_4 був виписаний з покращенням для амбулаторного лікування. Згідно з наданою медичною документацією, у ОСОБА_4 після травми правого ока у дитинстві мало місце прогресуюче зниження гостроти зору. За записами окуліста від 26 січня 1995 року (які містяться у справі МСЕК), у ОСОБА_4 виявлялося: «ОD - 0,02 не корр., посттравматична катаракта правого ока», від 15 березня 1995 року ОD - 0,01 не корр., від 28 липня 2000 року «0,02 н/к Д-з: ускладнена катаракта ОD. Ангіоспазм судин сітківки», «2001 рік - ОD 0,01н/к». Отже, наслідками «дитячої травми у вигляді контузії правого очного яблука»у ОСОБА_4 слід вважати післятравматичну катаракту правого ока та зниження гостроти зору до 0,01 н/к. Необхідно додати, що відповідно до примітки 1 таблиці до п.24 «Інструкції про порядок організації та проведення лікарсько-страхової експертизи», до повної сліпоти 0,0 прирівнюється гострота зору нижче 0,01 й до світовідчуття (рахування пальців у обличчя). За результатами огляду офтальмологом комісії Головного бюро та додаткових методів дослідження 14 травня 2012 року у ОСОБА_4 спостерігалося: значний птоз (опущення) верхньої повіки правого ока, помірне западання верхньої орбіто-пальпабральної борозни, помірне звуження очної щілини, виражена субатрофія очного яблука, фіброз склоподібного тіла в усіх сегментах, зморщування та зменшення рогівки, відсутність зору на праве око.»Таким чином, враховуючи дані наданої медичної документації, у ОСОБА_4 після події 25 березня 2004 року в результаті травматичної дії мала місце контузія правого очного яблука з розривами кон'юнктиви та субкон'юнктивальним крововиливом, яка призвела до підвивиху кришталика, зниженню гостроти зору, а в подальшому, незважаючи на правильно проведене лікування, до запальних явищ у судинній оболонці, відшаруванню сітківки та фіброзних змін склоподібного тіла, внаслідок чого розвинулась субатрофія очного яблука та птоз верхньої повіки правого ока. Отже, вищевказана травма правого ока за своїм характером викликала у ОСОБА_4 розлад здоров'я та призвела до наслідків, які спричинили 50% постійної втрати загальної працездатності (20% - зниження гостроти зору правого ока від 0,01 до травми до 0,0 після травми, згідно з даними таблиці до п.24 «Інструкції про порядок організації та проведення лікарсько-страхової експертизи», 10% - субатрофія очного яблука, згідно з приміткою 2 до вищевказаної таблиці та 20% - значний птоз верхньої повіки правого ока, згідно з п.15 вищевказаної «Інструкції».) 3 огляду на це, відповідно до п.2.1.1.г). «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом №6 МОЗ України від 26 липня 1995 року», ці ушкодження відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою розладу здоров'я, поєднаного зі стійкою втратою працездатності не менш ніж на одну третину. Наслідки травми правого ока у ОСОБА_4 слід вважати невиправними, тому травма правого ока у нього може бути розцінена, як тяжке тілесне ушкодження, якщо наслідки травми будуть визнані судом такими, що знівечили обличчя. Згідно з даними журналу «реєстрації крові на алкоголь»Першотравенської ЦМЛ в крові ОСОБА_4 25 березня 2012 року містилося 3.7 проміле етилового спирту, що відповідає тяжкому алкогольному отруєнню. В зв'язку з психотропною (наркотичною) дією етилового спирту на центральну нервову систему людини, у клінічній картині при тяжкому алкогольному отруєнні наявні симптоми порушення свідомості та дискоординації рухів, що може призвести до самовільного падіння. Проте, враховуючи особливості та характер ушкоджень, які мали місце у ОСОБА_4 після події 25 березня 2004 року, їх утворення в результаті самовільного падіння обличчям донизу виключається /а.с.254-276/; іншими матеріалами справи, оголошеними в судовому засіданні.
Під час оцінки доказів суд не приймає до уваги висновки судово-медичних експертиз №2762-е від 08 червня 2004 року, №5914-е від 24 листопада 2004 року, №105 від 30 липня 2008 року, №39/11 від 22 червня 2012 року, оскільки вони є такими, що протирічять один одному, у зв'язку з чим були проведені комісійна судово-медична експертиза №96/к від 29 жовтня 2010 року в Київському обласному бюро судово-медичної експертизи та повторна судово-медична експертиза в ДУ Головному бюро судово-медичної експертизи МОЗ України, висновки яких прийняті судом як найбільш достовірні та правильні, які слугують основою обвинувачення в частині кваліфікації ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, спричинених ОСОБА_4, та механізму їх отримання.
Висновком комісійної судово-медичної експертизи №96/К від 29 жовтня 2010 року підтверджується, що виходячи з характеру і локалізації встановлених у ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, їх виникнення «одномоментно, одночасно при падінні обличчям вниз на камені, виступи і так далі»малоймовірно, так як при вказаних умовах отримання травми від дії каменів, виступів або інших твердих тупих предметів у потерпілого повинні були б утворитися набагато більше ушкоджень з порушенням цілісності шкірних покривів та більш масивне порушення цілості очного яблука. Повторною комісійною судово-медичною експертизою №39/11 від 22 червня 2012 року утворення тілесних ушкоджень, які мали місце у ОСОБА_4 після події 25 березня 2004 року, з урахуванням їх особливостей та характеру, в результаті самовільного падіння обличчям донизу взагалі виключається. Краніо-лицева травма у вигляді параорбітальних синців, садна надбрівної ділянки, перелома кісток носа виникла не менш ніж від трьохразової дії тупого(-их) предмету(-ів) за ударним механізмом, які-небудь індивідуальні особливості травмуючого предмета не відобразилися в наявних ушкодженнях; травма правого ока у вигляді: садна правої надбрівної ділянки, параорбитального синця, субкон'юнктивального крововиливу, набряку рогівки, гіфеми (накопичення крові в передній камері ока) виникла не менш ніж від одноразової дії тупого(-их) предмету(-ів) за ударним механізмом, які-небудь індивідуальні особливості травмуючого предмета не відобразилися в наявних ушкодженнях. Тобто висновки експертиз категорично вказують на те, що потерпілому було завдано не менше чотирьох ударів тупим(-ими) предметом(-ами), але не ідентифікуючи індивідуальні особливості цього травмуючого предмета. У зв'язку з цим сумнівів у суду, що ОСОБА_5 завдав ці удари ОСОБА_4, не виникає.
Оцінюючи показання ОСОБА_5 в частині того, що він не визнає факту того, що наносив ударів потерпілому ОСОБА_4, суд розцінює як спосіб захисту, оскільки здійснення інкримінованого підсудному злочину знайшло повне підтвердження вище викладеними, дослідженими в ході судового слідства доказами.
Інкриміноване органами досудового слідства ОСОБА_5 умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, що спричинило розлад здоров'я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, тобто скоєння злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, в судовому засіданні не знайшло свого підтвердження, так як здобуті та приведені достатні докази того, що підсудний спричинив потерпілому зазначені тілесні ушкодження з перевищенням меж необхідної оборони.
В судовому засіданні достовірно встановлений той факт, що ОСОБА_5 міг сприймати дії ОСОБА_4, як реальну загрозу посягання на його здоров'я:
- ОСОБА_4 знаходився в стані тяжкого алкогольного сп'яніння, неодноразово виказував погрози на його адресу, приходячи тричі за день до гаражу та розшукуючи його;
- на початку березня 2004 року в нього був конфлікт з його сином ОСОБА_7, у відношенні якого він давав свідчення, що викривали у скоєнні злочину, ОСОБА_4 неодноразово намагався змусити його забрати заяву шляхом висказування погроз, що підтверджується не тілки показаннями підсудного, але й свідками по справі;
- намагався вчинити бійку з його робітником ОСОБА_10;
- побачивши ОСОБА_4 та дізнавшись про причини його візитів, ОСОБА_5 ховався до сусіднього гаражу, а потім зачинився у себе в автомобілі, так як той був налаштований агресивно;
- спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_4 лише для того, щоб захистити себе від його протиправних посягань у вигляді можливого спричинення шкоди його майну чи фізичному здоров'ю, та присікти його подальші протиправні фізичні дії;
- одразу після вчиненого викликав міліцію для захисту своїх прав, для чого написав відповідну заяву.
В зв'язку з вищевикладеним необхідно перекваліфікувати дії підсудного ОСОБА_5 з ч.1 ст.121 КК України на ст.124 КК України, як умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, вчинене у разі перевищення меж необхідної оборони.
Вина підсудного в скоєнні ним злочину, передбаченого ст.124 КК України, в судовому засіданні доказана повністю.
Суд вважає, що дані висновки не протирічать Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практики Європейського суду з прав людини, оскільки остання не виключає необхідності і можливості застосування національного законодавства України, що діє на даний момент і вказаного вище, яке вбачає те, що обов'язково приймається до уваги принцип презумпції невинності, передбачений ст.62 Конституції України, а саме: ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, обвинувачення не може грунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
На підставі п.2 ч.1 ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі.
У відповідність ч.2 ст. 111 КПК України суд у судовому засіданні за наявності підстав, передбачених ч.1 ст.49 КК України, закриває кримінальну справу у зв'язку із закінченням строків давності у випадках, коли справа надійшла до суду з обвинувальним висновком.
Санкція ст.124 КК України передбачає покарання у вигляді громадських робіт на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин або виправних робіт на строк до двох років, або арешту на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до двох років, тобто є злочином невеликої тяжкості згідно ч.2 ст.12 КК України.
Злочин скоєно 25 березня 2004 року.
Враховуючи, що з моменту скоєння злочину ОСОБА_5 пройшло більше восьми років, від органів досудового слідства і суду він не переховувався, нового злочину не скоїв, але, оскільки підсудний не визнає свою вину в скоєнні злочину, і звільнення від кримінального покарання може бути застосоване лише у випадках, коли суд не може звільнити особу від відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності (ст.49 КК України), суд, вважає за необхідне визнати ОСОБА_5 винним, призначити покаранння та звільнити від його відбування відповідно до ч. 5 ст.74 КК України.
Призначаючи покарання ОСОБА_5 суд враховує, що він скоїв злочин невеликої тяжкості, особу, яка вперше притягується до кримінальної відповідальності, має на утриманні неповнолітнього сина, є інвалідом третьої групи, позитивно характеризується за місцем проживання, згідний відшкодувати шкоду у повному обсязі відповідно до раніше заявленого позову потерпілим, віктимну поведінку потерпілого, вважає за можливе призначити йому покарання у вигляді обмеження волі та звільнити від його відбування в зв'язку із закінченням строків давності.
Цивільний позов, заявлений потерпілим ОСОБА_4, про стягнення з ОСОБА_5 в рахунок понесених матеріальних затрат в сумі 3 500 гривень та моральної шкоди в сумі 40 000 гривень слід залишити без розгляду, так як потерпілий ОСОБА_4 подав суду заяву про відкликання цивільного позову і залишення його без розгляду.
Керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, п.2 ч.1 ст.49, ч.5 ст.74 КК України,- суд
ОСОБА_5 визнати винним в скоєнні злочину, передбаченого ст.124 КК України, та призначити йому покарання у вигляді обмеження волі на строк два роки.
На підставі ч.5 ст.74, п.2 ч.1 ст.49 КК України ОСОБА_5 звільнити від відбуття призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності.
Запобіжний захід ОСОБА_5 підписку про невиїзд відмінити.
Цивільний позов, заявлений ОСОБА_4, про стягнення з ОСОБА_5 в рахунок понесених матеріальних затрат в сумі 3 500 гривень та моральної шкоди в сумі 40 000 гривень - залишити без розгляду.
На вирок може бути подана скарга до апеляційного суду Дніпропетровської області через Першотравенський міський суд протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення, а засудженим -в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
СуддяС. А. Янжула