Провадження № 22-ц/774/338/13 Справа № 2/412/3802/12 Головуючий у 1 й інстанції - Шелестов К.О. Доповідач - Осіян О.М.
Категорія 43
"09" січня 2013 року. м. Дніпропетровськ.
Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Осіяна О.М.,
суддів - Колодяжної Н.Є., Глущенко Н.Г.,
при секретарі - Надтока А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 жовтня 2011 року за позовом Комунального житлово-експлуатаційного підприємства №3 м. Дніпропетровська до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг, -
Позивач звернувся до суду із позовом в якому вказував на те, що на його утриманні та обслуговуванні знаходиться будинок АДРЕСА_1, а відповідач проживає в квартирі НОМЕР_2 цього будинку. На відповідача відкрито особовий рахунок НОМЕР_1. Відповідач користується послугами, які надає позивач, але відповідач не в повному обсязі сплачує витрати на утримання та обслуговування будинку і прибудинкової території. У зв'язку із чим виникла заборгованість за період із 01.01.2004 року до 01.09.2011 року у розмірі 4145,54 гривень, яку позивач просив стягнути із відповідача.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 жовтня 2011 року задоволено позов КЖЕП №3 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг.
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь КЖЕП №3 заборгованість по оплаті житлово-комунальних послуг у розмірі 4145,54 гривень, а також судові витрати у розмірі 107,3 гривень.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено із порушенням норм матеріального права та без врахування обставин у справі.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду змінити із наступних підстав.
Приймаючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що наказом Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради №104 від 21.08.2003 року КЖЕП №3 передано на утримання будинок АДРЕСА_1, тобто позивач призначений виконавцем послуг із управління. На відповідача відкрито особовий рахунок НОМЕР_1.
Згідно матеріалів інвентаризаційної справи після об'єднання квартир НОМЕР_2 та НОМЕР_3 у будинку АДРЕСА_1, за відповідачем зареєстроване право власності на квартиру 25 - 49/100 частин на підставі свідоцтва про право власності та 51/100 частин на підставі договору дарування.
Суд встановив, що відповідач проживає у квартирі НОМЕР_3 цього будинку, і станом на 01 вересня 2011 року у відповідача виникла заборгованість по оплаті житлово-комунальних послуг у розмірі 4145,54 гривень.
Відповідач не укладав із комунальними органами письмовий договір про надання житлово-комунальних послуг.
Врахувавши вказані обставини та надані сторонами докази, суд обґрунтовано стягнув із відповідача заборгованість, посилаючись на вимоги ст.ст. 1,13,20,32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 68 ЖК України.
Але визначаючи розмір заборгованості за період із 01.01.2004 року до 01.09.2011 року суд не врахував спливу строку позовної давності щодо частини позовних вимог згідно ст.ст.257,267 ЦК України, оскільки із вимогами позивач вперше звернувся до суду 29.09.2011 року.
В зв'язку із заявою відповідача про застосування позовної давності відповідно до вимог ч.3 ст.267 ЦК України необхідно зменшити розмір стягнутої заборгованості, враховуючи трирічний період заборгованості до дати звернення до суду -29.09.2011 року.
Згідно розрахунку (а.с.9) сума заборгованості станом на серпень 2008 року складала 1874,86 гривень, у зв'язку із чим ця сума боргу виникла за межами строку позовної давності. Тому суму стягнутої заборгованості необхідно зменшити до 2270,68 гривень (4145,54 грн. -1874,89 грн.).
Доводи апеляційної скарги про те, що між сторонами не укладався договір про надання житлово-комунальних послуг і ці послуги не надавалися, а також про неправильне застосування норм матеріального права не можуть бути підставою для скасування судового рішення.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.
В матеріалах справи відсутні дані про те, що відповідач звертався із заявами про неналежне виконання позивачем своїх обов'язків, а також про те, що він об'єднав дві належні йому квартири, та про те, що він надав такі документи позивачу щодо реструктуризації квартири. Також немає доказів про те, що відповідач звертався до позивача із пропозицією укласти договір про надання житлово-комунальних послуг, відповідно до вимог п.1 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Тому безпідставними є доводи відповідача щодо невиконання позивачем обов'язків щодо укладення договору, а про неналежне виконання позивачем своїх обов'язків відповідач суду не надав достовірних доказів, як це передбачено вимогами ст.18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Оскільки позивач не сплачував належні платежі, а тому стягнення із нього суми заборгованості не суперечить вимогам п.5 ч.3 ст.20, ст.32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 68 ЖК України.
Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи висновків місцевого суду повністю не спростовують, а із матеріалів справи вбачається, що наявні лише підстави для зміни судового рішення, передбачені ст.309 ЦПК України, в частині розміру заборгованості.
Керуючись ст. ст. 307,309,316 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 жовтня 2011 року змінити, зменшивши стягнуту суму заборгованості із ОСОБА_2 на користь Комунального житлово-експлуатаційного підприємства №3 м. Дніпропетровська до 2270 (двох тисяч двохсот сімдесяти) гривень 68 копійок.
Рішення набирає законної сили із моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Судді: