Провадження № 22-ц/774/398/13 Справа № 2/401/127/12 Головуючий у 1 й інстанції - Якименко Л.Г. Доповідач - Осіян О.М.
Категорія 27
«09»січня 2013 року м. Дніпропетровськ
Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Осіяна О.М.
суддів - Глущенко Н.Г., Колодяжної Н.Є.,
при секретарі - Надтока А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2
на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 вересня 2012 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу, -
Позивач звернувся до суду із позовом в якому вказував на те, що у вересні 2006 року до нього звернулася знайома ОСОБА_3 з проханням позичити їй грошей. Знаючи її як порядну людину, що займається бізнесом та має частку в статутному капіталі ТОВ «Селто-Д», 01.10.2006 року він передав їй 50 000 доларів США, в підтвердження чого остання власноручно написала розписку, де зобов'язалася повернути борг до 01.01.2007 року.
Оскільки до теперішнього часу відповідачка суму позики не повернула, відсотків за користування позикою не сплатила, від виконання своїх договірних зобов'язань ухиляється, тому він просив суд стягнути із відповідачки на його користь суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних у розмірі 667 514,3 гривень.
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 вересня 2012 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду та задоволення позову посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено без врахування обставин у справі та вимог законодавства.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні позову про стягнення суми боргу та процентів із наступних підстав.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що у 2006 році відповідачка ОСОБА_3 надала розписку позивачу ОСОБА_2, згідно із якою вона бере в борг у нього 50 000 доларів США та зобов'язується повернути всю суму до 01.01.2007 року.
Письмових доказів отримання нею вказаних коштів суду не надано.
Як вбачається із пояснень позивачки, яка була допитана судом і в якості свідка, та пояснень свідка ОСОБА_4, між сторонами існувала домовленість щодо організації проведення у 2007 році в Україні Чемпіонату світу із гонок. За сприяння погодження цього питання в керівних апаратах країни позивачка і написала ОСОБА_2 розписку на вказану суму, але дане питання вирішено не було.
Для з'ясування дійсних обставин укладання між сторонами договору займу у судове засідання позивач не з'явився, а його представник не спростував обставин, зазначених відповідачкою та свідком. Крім цього, як вбачається з наданих до справи доказів, у вересні 2006 року, тобто у вказаний в позові період написання позивачкою розписки, вона була відсутня на території України, тому дану обставину суд також вважав не доведеною.
Врахувавши ці обставини, суд дійшов висновку, що не знайшов свого підтвердження факт укладення між сторонами договору та передачі позивачем грошей відповідачці, а тому у задоволенні позову відмовив.
Але із такими висновками суду в частині відмови у задоволенні позову про стягнення суми боргу та процентів погодитись не можна, оскільки вони не відповідають вимогам законодавства та встановленим обставинам у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦПК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
А статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Як вбачається із матеріалів справи 2006 році відповідачка ОСОБА_3 надала розписку позивачу ОСОБА_2, згідно із якою вона бере в борг у нього 50 000 доларів США та зобов'язується повернути всю суму до 01 січня 2007 року. Ця розписка не суперечить вимогам ст.1047 ЦК України.
Відповідачка в судовому засіданні не заперечувала написання нею цієї розписки.
Заперечення відповідачки про те, що факту передачі грошових коштів не було, а розписка написана лише у зв'язку із домовленістю сторін щодо сприяння погодження питання в керівних органах країни про організацію проведення у 2007 році в Україні Гран-Прі Чемпіонату світу з гонок, не можна прийняти до уваги, оскільки вони не підтверджені належними і достовірними доказами та заперечуються позивачем. У наданих відповідачкою листах відсутні будь-які дані щодо участі позивача у вирішенні будь-яких питань.
Також надані позивачкою довідки про придбання нею білетів для поїздки за кордон у вересні -жовтні 2006 року, у період коли написана розписка, не свідчать про відсутність відповідачки в Україні, оскільки немає достовірних даних про перетин нею державного кордону України у цей період та перебування її за кордоном.
Оскільки відповідачкою не надано достовірних доказів, які б спростовували договір позики та його безгрошовість, а тому наявні підстави для задоволення позовних вимог відповідно до наданої розписки та вимог ст.ст.1046,1047,1048,1049 ЦК України.
Із відповідачки підлягає стягненню саме сума боргу вказана у договорі -50 000 доларів США, що в еквіваленті складає 396650 грн. (курс 100 доларів США становить на теперішній час 799,3 грн. 50 000 х 7,993 = 396650 грн.).
Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України стягнення суми боргу необхідно провести із врахуванням трьох процентів річних.
Розмір 3% процентів річних із суми 50000 доларів США за рік становить 1500 доларів США, а за один місяць 125 доларів США. За 33 місяці загальний розмір процентів становить 4125 доларів США, що еквівалентно 32971 гривень 13 копійок (4125 х 7,993 грн.).
В межах заявлених позовних вимог про стягнення 3% процентів річних за період із 01 січня 2007 року до 25 вересня 2009 року, тобто за 2 роки 9 місяців, ця сума складає 32971 гривень 13 копійок.
Пропорційно до розміру задоволених вимог на користь держави із відповідача необхідно стягнути судові витрати у розмірі 4296,21 гривень, відповідно до вимог ст.88 ЦПК України.
Оскільки позика здійснювалася у доларах США, а тому відсутні підстави для стягнення суми з урахуванням індексу інфляції, який застосовується відповідно до законодавства лише до національної валюти.
Таким чином, із матеріалів справи вбачається, що наявні підстави для часткового скасування судового рішення, передбачені ст.309 ЦПК України, та ухвалення нового рішення в цій частині.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 316 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 вересня 2012 року скасувати в частині відмови у задоволенні позову про стягнення суми боргу та процентів.
Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму боргу -396 650 (триста дев'яносто шість тисяч шістсот п'ятдесят) гривень 30 копійок, три проценти річних 32971 гривень 13 копійок, а всього 429621 (чотириста двадцять дев'ять тисяч шістсот двадцять одну) гривню 43 копійки.
Стягнути із ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 4296 гривень 21 копійку.
Рішення набирає законної сили із моменту проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двадцяти днів із моменту проголошення.
Судді: