ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
26 грудня 2012 року № 2а-15314/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Іванині М.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Монсанто Україна»
до Київської регіональної митниці
про скасування податкового повідомлення-рішення
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Монсанто Україна»(надалі -позивач, підприємство) з позовом до Київської регіональної митниці (надалі -відповідач, митний орган) про скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р»від 17.03.2011р. № 70.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.11.2011р. в задоволенні позовних вимог відмовлено. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2012р. постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову, якою позов задоволено. Ухвалою Вищого адміністративного суду від 25.10.2012р. рішення судів попередніх інстанцій скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 листопада 2012 року вказану справу було прийнято до свого провадження суддею Вєкуа Н.Г., закінчено підготовче провадження у справі та призначено судове засідання для судового розгляду.
В обґрунтування позовних вимог підприємство посилається на те, що митним органом безпідставно здійснено донарахування митних платежів та ПДВ, після того, як товар було розмитнено та випущено у вільний обіг, оскільки при розмитнені було подано всі необхідні документи щодо визначення митної вартості. Позивач звертає увагу на те, що митний орган необґрунтовано здійснив донарахування митних платежів у зв'язку з не включенням позивачем у митну вартість товару роялті, оскільки воно не є умовою продажу товару (насіння) та не стосуються правовідносин по поставці насіння на митну територію України, а були перераховані іншим особам (нерезидентам) не продавцям товару. Також позивач зазначає про процедурні порушення, які були вчинені відповідачем при прийнятті спірного рішення та, на думку позивача, є суттєвими підставами для його скасування.
Представник відповідача в судових засіданнях та письмових запереченнях проти позову заперечив зазначивши, перевіркою встановлено заниження митної вартості внаслідок неподання відомостей про сплату роялті, як умови продажу імпортованих товарів. Митним органом було неправомірно прийнято податкове повідомлення-рішення, яким здійснено донарахування митних платежів.
В судове засідання 17 грудня 2012 року представник відповідача не з'явилися, жодних клопотань про перенесення розгляду справи від нього на адресу суду не надходило. За таких обставини, враховуючи положення ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судовий розгляд справи було продовжено в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, приходить до висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.
Київською регіональною митницею проведено перевірку ТОВ "Монсанто Україна" за дотриманням законодавства з питань митної справи за період з 01.01.2008р. по 01.12.2010р., про що складено Акт №4/11/100000000/21681926 від 25.02.2011р.
Перевіркою встановлено порушення п. 3 ч. 2 ст. 267 МК України частині недекларування ліцензійних платежів, що в свою чергу призвело до заниження митної вартості імпортованих товарів, яка відповідно до ст. 261 МК України є базою для нарахування податкових зобов'язань. Також згідно висновків акту перевірки позивачем порушено вимоги Закону України «Про податок на додану вартість»в частині визначення бази оподаткування ПДВ для товарів, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України, що розраховується відповідно до вимог пункту 4.3 Закону. Це спричинило податкове зобов'язання по сплаті ПДВ на суму 1 769 484,21 грн.
За результатами перевірки Київською регіональною митницею прийнято податкове повідомлення-рішення №70 від 17.03.2011р., яким донараховано ТзОВ "Монсанто Україна" 2 211 855,26 грн. зобов'язання з ПДВ.
Позивач вважає, що митним органом безпідставно здійснено донарахування митних платежів, у зв'язку з чим звернувся до суду із даним позовом.
Судом встановлено, що 31.08.2004р. між компанією Монсанто САС, Франція, (ліцензіар) та ТзОВ "Монсанто Україна"(ліцензіат) укладено угоду на продаж комерційного насіння соняшника та кукурудзи.
Також, аналогічна угода була укладена позивачем 31.08.2004р. із компанією Монсанто Технолоджі ЛЛК, США та 01.09.2004р. із компанією Декалб Дженетикс Корпорейшн, США (правонаступником якого являється Компанія Монсанто).
Відповідно до пункту А преамбули зазначених ліцензійних угод на продаж комерційного насіння соняшника, на продаж комерційного насіння соняшника та кукурудзи, на продаж комерційного насіння кукурудзи, ліцензіар та ліцензіат є членами групи компаній Монсанто і, таким чином, є афілійованими особами.
Відповідно до пункту Е преамбули ліцензійних угод на продаж комерційного насіння соняшника, на продаж комерційного насіння соняшника та кукурудзи, на продаж комерційного насіння кукурудзи, ліцензіат висловлює побажання отримати від ліцензіара право на виробництво, обробку, продаж на ринку та реалізацію комерційного насіння на визначеній території, а ліцензіар погоджується надати їх ліцензіату згідно із вищевказаними умовами.
Відповідно до розділу 2.1 ліцензійних угод на продаж комерційного насіння соняшника, на продаж комерційного насіння соняшника та кукурудзи, на продаж комерційного насіння кукурудзи, зазначено, що у відповідності до положень та умов цієї угоди, ліцензіар надає ліцензіату невиключну ліцензію, що не може передаватися іншій особі, з правом видачі субліцензії для перевірки реєстрації ліцензійного асортименту, з метою виробництва та обробки комерційного насіння ліцензійного асортименту на Території (безпосередньо чи при укладенні з Третіми сторонами толінгових угод на виробництво або обробку на обладнанні групи компаній Монсанто чи третіх сторін), а також просування на ринок і реалізовувати комерційне насіння ліцензійного асортименту, вироблене на даному обладнанні лише на визначеній території.
Згідно з розділом 3.1 ліцензійних угод на продаж комерційного насіння соняшника, на продаж комерційного насіння соняшника та кукурудзи, на продаж комерційного насіння кукурудзи, визначено що, враховуючи факт видачі ліцензіату ліцензії згідно з положеннями цієї угоди, ліцензіат зобов'язаний сплатити ліцензіару роялті за використання тієї кількості комерційного насіння, яка була продана щорічно за ціною, встановленою у додатку Б до цієї угоди; кожного року ця ціна може змінюватися за взаємною згодою ліцензіара та ліцензіата.
Згідно з розділом 3.2 ліцензійних угод Ліцензіат зобов'язаний у реально можливі строки, але не пізніше ніж через (30) днів після закінчення року протягом строку дії угоди сплатити ліцензіару роялті Роялті виплачується в євро, його розмір визначається виходячи з кількості комерційного насіння, протягом року та продажної ціни нетто на насіння, що було продане; проведення грошей у євро здійснюється за курсом валют, встановленим НБУ на день підписання акту прийому та використання вищевказаних ексклюзивних прав.
Відповідно до додатку Б ліцензійних угод на продаж комерційного насіння соняшника, на продаж комерційного насіння соняшника та кукурудзи, розмір роялті, що належить до сплати згідно із положеннями Розділу 3.1 визначається наступним чином:
(1) 8% за комерційне насіння соняшника;
(2) 10% за комерційне насіння кукурудзи з 01.09.2007р.;
(3) 15% за комерційне насіння рапсу з 01.09.2006р.
За період, що перевірявся, підприємством виконувались зазначені вище ліцензійні угоди, згідно з якими за використання торгового знаку на товарах як імпортованих так і виготовлених (вирощених) в Україні підприємством нараховувалось роялті.
Окрім ліцензійних угод між позивачем (покупець) та підприємствами групи компаній МОНСАНТО (продавці) були укладені:
- контракт № MON-UKR/US/07/01 від 15.11.2007;
- контракт № HU/UKR/01 від 05.12.2007;
- контракт № FR/UKR/01 від 05.12.2007;
- контракт № RO/UKR/01 від 05.12.2007;
- контракт № TUR/UKR/01 від 21.01.2008;
- контракт № FR/UKR/03 від 07.02.2008;
- контракт № HU/UKR/2009 від 13.10.2008;
- контракт № FR/UKR/2009 від 13.10.2008;
- контракт № MON-UKR/US/08/01 від 15.11.2008;
- контракт № MON-UKR/BG/09 від 19.01.2009;
- контракт № MON-UKR/TUR/09 від 27.02.2009.
Згідно умов вказаних контрактів продавець продає, а покупець купує насіння для посіву у кількості та асортименті, які передбачені в додатках до контрактів.
По суті товар, який купував позивач у відповідності до укладених контрактів, є товаром, по відношенню до якого були укладені згадані ліцензійні угоди.
На підставі зазначених контрактів та ліцензійних угод підприємством ввозилось на митну територію України насіння, яке в подальшому було продане третім особам.
В результаті здійснення таких господарських операцій позивач отримував прибуток, частину якого підприємство утримувало в якості роялті, що у відповідності до умов ліцензійних угод повинно було бути сплачене ліцензіарам.
Згідно з наданими до перевірки платіжних документів, підприємством сплачено на користь «Монсанто САС»(Франція):
- за платіжним дорученням в іноземній валюті від 11.11.2008р. № 32 підприємством перераховано 119 094,02 Євро (згідно з актом прийому-передачі від 01.07.2008р. №3, за яким загальна сума роялті за період з 01.09.2006р. по 31.08.2007р. до сплати 140 057,76 Євро (за вирахуванням податку на репатріацію 15 % або 21 008,66 Євро);
- за платіжним дорученням в іноземній валюті від 05.07.2010р. № 9 було перераховано 244 461,58 Євро. Підстава - акт приймання-передачі № 4 від 31.08.2008р. на суму 189 198,33 Євро ( з податком на репатріацію 10 % або і 8 919,83 Євро) та акт приймання-передачі № 5 від 31.12.2009р. на суму 82 425,64 Євро (з податком на репатріацію 10 % або 8 242,56 Євро). В перерахунку по офіційному обмінному курсу Національного банку України на день здійснення платежу дані перерахування складають 3 313 644,31 грн.
Як встановлено відповідачем, а позивачем не заперечується, за даними бухгалтерського обліку підприємства на рахунку № 6385 «Розрахунки за іншими операціями»обліковуються операції з нарахування та сплати роялті на користь нерезидентів.
За даними оборотно-сальдової відомості по рахунку № 6853 станом на 01.01.2008р. підприємство мало кредитове сальдо по роялті перед компанією «Декалб Дженетикс Корпорейшн»в сумі 1 771 575,35 грн. або 350 807,00 дол. США., яка протягом періоду, що перевірявся, була відсторнована. Згідно з усним поясненням головного бухгалтера підприємства Коваленко К.В., вказана сума являлась резервною для роялті та внаслідок корегування списана.
За період, що перевірявся, у підприємства виникла кредиторська заборгованість по сплаті роялті перед компанією - «Компанія Монсанто»в сумі 10 335 262,31 грн., або 1 301 686,71 дол. США, що підтверджується взаємно узгодженими актами прийому-передачі послуг, у тому числі актом за період з 01.09.2006р. по 31.08.2007р. Заборгованість на кінець періоду, що перевірявся не була погашена.
Наявною була кредиторська заборгованість підприємства на початок періоду, що перевірявся перед компанією «Монсанто САС»в сумі 639 890,55 грн. або 126 711 дол. США., як нарахування резерву по сплаті роялті. За період, що перевірявся, резерв був відсторнований. Роялті в сумі 3 828 763,81 грн. або 411 681,64 євро було нараховане та сплачене, що підтверджується актами прийому-передачі та платіжними дорученнями в іноземній валюті відповідно.
Також, на початок періоду, що перевірявся, існувала кредиторська заборгованість по сплаті роялті перед компанією «Монсанто Технолоджі ЛЛС»в сумі 850 717,95 грн. або 168 459,00 дол. США. Крім цього, додатково утворилась кредиторська заборгованість в сумі 7 042 631,90 грн. або 792 523,37 дол. США, що підтверджується взаємно узгодженими актами прийому-передачі послуг, у тому числі актом за період з 01.09.2006р. по 31.08.2007р. Вказана заборгованість не погашена.
Представники позивача не заперечували зазначених обставин.
Враховуючи наведене, можна прийти до висновку про те, що згідно ліцензійних угод була передбачена умова, за якої відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, передачі або використання оцінюваних товарів (насіння) на митній території України прямо йшла на користь продавця у вигляді роялті. В подальшому одна частина такої виручки була перерахована на користь компанії «Монсанто САС»(Франція), а інша -виражена шляхом кредиторської заборгованості перед «Компанія Монсанто»та компанією «Монсанто Технолоджі ЛЛС».
Щодо декларування митної вартості зерна, ввезеного позивачем на митну територію України у відповідності до укладених контрактів та ліцензійних угод, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 259 МК України митною вартістю товарів, які перемішуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
Відповідно до статті 267 Кодексу митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на користь пов'язаних з продавцем осіб.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, роялті та ліцензійні платежі, які стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються патентів, знаків для товарів і послуг та авторських прав. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.
Відповідно до пункту 4 Порядку декларування митної вартості товарів, які перемішуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1766 від 20.12.2006р., декларація митної вартості подається обов'язково, якщо сплачуються роялті та ліцензійні платежі. Під час застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) використовується декларація митної вартості за формою ДМВ-1.
Якщо зовнішньоекономічний договір (контракт) містить умови, які унеможливлюють застосування для визначення митної вартості методу за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та для декларування митної вартості використовується декларація за формою ДМВ-2, то рекомендується разом з іншими документами, які подаються для підтвердження митної вартості подавати розрахунок сум роялті залежно від бази, з якої такі суми розраховуються.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, декларування митної вартості ввезеного позивачем насіння відбувалось наступним чином.
Декларантом до Київської регіональної митниці подавались вантажно-митні декларації, декларації митної вартості, накладні CMR, рахунки-фактури (інвойси), зовнішньоекономічні контракти з доповненнями, внутрішні договори (контракти) доручення. При цьому, у деклараціях митної вартості у графах 9(а) «чи передбачено роялті та ліцензійні платежі, які покупець повинен вносити прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів?»та 9(б) «чи є умова, за якої відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, передачі або використання оцінюваних товарів на митній території України прямо чи опосередковано йде на користь продавця?»декларант ставив відмітку «ні». Тобто, зазначена декларантом інформація у деклараціях митної вартості не відповідала дійсності, оскільки, як встановлено вище, згідно ліцензійних угод була передбачена умова, за якої відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, передачі або використання оцінюваних товарів (насіння) на митній території України прямо йшла на користь продавця у вигляді роялті. Також декларантом не було подано ліцензійних угод, на підставі яких нараховувалось роялті.
З метою перевірки правильності визначення позивачем митної вартості товару митним органом було здійснено запити до відділу контролю митної вартості та використано цінові бази ЄАІС Держмитслужби України, а також надані позивачем документи.
По завершенню процедури визначення митної вартості відповідачем оформлялась довідка про визначення митної вартості товарів (здійснення митної оцінки) із зазначенням зокрема методу визначення такої вартості та розбіжностей по відношенню до декларації митної вартості, поданої позивачем. Як вбачається із вказаних довідок, митна вартість визначалася відповідачем за другим або шостим методом. Рішення митного органу про визначення митної вартості товарів позивачем не оскаржувалась.
Таким чином, при визначенні митної вартості насіння відповідачем були враховані не всі дані, які могли вплинути на розмір цієї вартості, оскільки позивачем не було зазначено про необхідність відшкодування роялті в майбутньому та не було надано ліцензійних угод.
Судом досліджено документи, подані позивачем до митного органу при визначенні митної вартості насіння, з яких не вбачається жодних умов щодо відшкодування роялті, тому у відповідача не було передумов для включення роялті до митної вартості, чи хоча би здійснення дій щодо розрахунку розміру такого роялті.
Враховуючи наведене суд приходить до висновку про те, що невірне визначення митної вартості насіння (без врахування роялті) спричинено виключно з вини позивача (декларанта), а тому відповідальність за наслідки таких порушень повинно нести саме підприємство.
Суд не бере до уваги доводи позивача про те, що імпортоване насіння ввозилось виключно на підставі контрактів, без врахування ліцензійних угод, оскільки саме у зв'язку із укладеними ліцензійними угодами позивачем в подальшому нараховувалось роялті на користь ліцензіарів.
Щодо доводів позивача про те, що роялті не є умовою продажу оцінюваних товарів, відповідно не повинно бути включено в ціну товару у відповідності ст. 267 Митного кодексу України, суд зазначає, що ліцензійними угодами було передбачено роялті, як одну із умов отримання невиключної ліцензії, яка надавала право підприємству розповсюджувати насіння. Купуючи насіння у постачальника позивач в подальшому нараховував роялті, яке обраховував в залежності від подальшого продажу, а тому таке роялті входить до складу ціни товару у відповідності до ст. 267 Митного кодексу України.
Щодо доводів позивача про те, що згідно ліцензійних угод роялті повинно нараховуватись на прибуток від продажу лише того насіння, яке виробляється на території України, суд зазначає наступне.
В обґрунтування таких доводів позивач посилається на розділи 2.1 та 3.1 ліцензійних угод (наведені на сторінках 2,3 даної постанови), на акти від 09.08.2012р. про врегулювання ситуації щодо помилкового нарахування роялті на підставі ліцензійних угод, на ст. 213 Цивільного кодексу України.
Частиною першою статті 213 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину може бути витлумачений стороною (для одностороннього правочину) або сторонами (для багатосторонніх).
Як вбачається з актів від 09.08.2012р. про врегулювання ситуації щодо помилкового нарахування роялті, сторони правочинів тлумачать розділи 2.1 та 3.1 ліцензійних угод таким чином, що роялті повинно нараховуватись на прибуток від продажу лише того насіння, яке виробляється на території України.
Абзацом 2 ч. 3, ч. 4 ст. 213 ЦК України встановлено, що якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.
Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.
Суд звертає увагу на те, що як і на момент ввезення насіння на Україну, так і на момент виникнення спірних правовідносин (прийняття спірного податкового повідомлення-рішення) розділи 2.1 та 3.1 ліцензійних угод тлумачились сторонами правочинів таким чином, що роялті повинно нараховуватись на прибуток від продажу усього насіння, в тому числі і імпортованого, про свідчать такі обставини, як перерахування сум роялті на рахунок «Монсанто САС», Франція, виникнення кредиторської заборгованості по сплаті роялті перед цією компанією, компанією «Монсанто Технолоджі ЛЛС»та «Компанією Монсанто». Протилежне зазначеному тлумаченню мало місце починаючи з 09.08.2012р. та було виражене у прийнятих актах про врегулювання ситуації щодо помилкового нарахування роялті.
Враховуючи все вищенаведене, беручи до уваги зміст правовідносин між сторонами ліцензійних угод, зважаючи на усталену практику відносин між ними, наміри цих сторін, що мало місце в період до 09.08.2012р., суд приходить до висновку про наявність обов'язку декларанта щодо зазначення сум майбутньої сплати роялті на користь продавця у деклараціях митної вартості по відношенню до імпортованого в той час насіння.
Щодо питання вимоги митного законодавства про декларування митної вартості на підставі об'єктивних даних, що підлягають обчисленню, суд зазначає наступне.
Як вже було зазначено, відповідно до пункту 4 Порядку декларування митної вартості товарів, які перемішуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1766 від 20.12.2006р., якщо зовнішньоекономічний договір (контракт) містить умови, які унеможливлюють застосування для визначення митної вартості методу за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та для декларування митної вартості використовується декларація за формою ДМВ-2, то рекомендується разом з іншими документами, які подаються для підтвердження митної вартості подавати розрахунок сум роялті залежно від бази, з якої такі суми розраховуються.
Як встановлено судом, позивач для декларування митної вартості використовував декларацію за формою ДМВ-1. При цьому, позивач жодним чином не зазначив про суми роялті, які збирався перерахувати в майбутньому.
Як вже було зазначено, при імпорті насіння митна вартість визначалася митним органом за другим та шостим методами.
Згідно листа Державної митної служби України від 25.12.2008р. N 11/2-16/14148-ЕП у випадках, коли ліцензійні платежі розраховуються як процент від майбутніх продаж, підставою для нарахування зазначених платежів може бути затверджений підприємством прайс-лист, у якому міститься інформація про роздрібні ціни на товари, що декларуються.
При цьому відповідно до вимог наказу Держмитслужби від 07.11.2007 N 933 ( z1329-07 ) Про внесення змін до наказу Держмитслужби від 09.07.1997 N 307" реквізити зазначеного прайс-листа та ліцензійної угоди обов'язково повинні зазначатися при заповненні графи 44 ВМД ( za140-07, 910а-2007-п ).
Аналізуючи викладене можна прийти до висновку наявність процедури, яка передбачає визначення митної вартості на підставі об'єктивних даних, що підлягають обчисленню у випадках, коли ліцензійні платежі розраховуються як процент від майбутніх продаж.
Таким чином суд не бере до уваги доводи позивача про те, що на момент митного оформлення суми роялті відомими не були у зв'язку з чим дії декларанта повинні кваліфікуватися як правомірні.
Також, доводи позивача про те, що спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню у зв'язку із процедурними порушеннями (податкове повідомлення-рішення оформлене як «податкове повідомлення»; відсутність розрахунку до рішення; неправомірність винесення рішення на підставі п.54.3.2 ст. 54 ПК України щодо періоду до 01.01.2011р.; «інші порушення»), суд не бере до уваги у зв'язку з тим, що зазначені порушення не призвели до невірного визначення митним органом податкового зобов'язання, яке було занижене позивачем внаслідок невірного визначення митної вартості. Суд вважає, що зазначені порушення є формальними та не можуть бути підставами для скасування податкового повідомлення-рішення.
Зазначена позиція узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладена в ухвалі від 24.01.2012 р. у справі № К/9991/411/11.
Згідно із п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинний на момент здійснення митного оформлення) передбачено, що для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування.
Відповідно до п.п. 54.3.2. п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Згідно п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених п.п. 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З врахуванням того, що позивачем при розмитненні товару та при визначенні митної вартості не було включено сум роялті, суд приходить до висновку, що митним органом підставно здійснено донарахування митних платежів.
Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Вєкуа Н.Г.