09 січня 2013 року Справа № 2а/0370/3971/12
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Андрусенко О. О.,
при секретарі судового засідання Брудовській Н. В.,
за участю представників позивача Ляха І. М., Семенчук Ю. М., представника відповідача Горщарука Ю. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Колективного малого приватного підприємства - Ратнівської фірми «МЕДОЛІС» до управління Пенсійного фонду України в Ратнівському районі Волинської області про визнання протиправним та скасування рішення,
Колективне мале приватне підприємство - Ратнівська фірма «МЕДОЛІС» (КМПП Ратнівська фірма «МЕДОЛІС») звернулося з позовом до управління Пенсійного фонду України в Ратнівському районі Волинської області (УПФ України в Ратнівському районі) про визнання протиправним та скасування рішення від 21.11.2012 року № 966 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в листопаді 2012 року відповідачем була проведена позапланова перевірка КМПП Ратнівська фірма «МЕДОЛІС», за результатами якої складений акт від 21.11.2012 року № 55, яким встановлено, що протягом січня - грудня 2011 року та січня - березня 2012 року при 5 класі професійного ризику виробництва 36,8% нарахування єдиного внеску на заробітну плату ОСОБА_5 та ОСОБА_4 проводилось за тарифом 34,7% та на його утримання 3,6% проводилось за тарифом 2,6%. Проте, позивачем самостійно було виявлено допущено помилку у квітні 2012 року та донараховано різницю між тарифами 36,8% та 34,7% по нарахуванню єдиного внеску в сумі 561,67 грн. та між тарифами 3,6% та 2,6% по його утриманню в сумі 267,46 грн. Вважає, що рішення УПФ України в Ратнівському районі від 21.11.2012 року № 966, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 5402,76 грн., є протиправним та підлягає скасуванню.
Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, із підстав, викладених в позовній заяві, просили позов задовольнити. Крім того, представники позивача зазначили про те, що не заперечують щодо нарахування штрафних санкцій на суму різниці між тарифами.
Відповідач у письмових запереченнях на адміністративний позов від 20.12.2012 року № 4826/09-20 позовних вимог не визнав, посилаючись на правомірність винесеного рішення, оскільки протягом січня-грудня 2011 року та січня-березня 2012 року позивачем нарахування єдиного внеску проводилось не за відповідними тарифами, встановленими для платників, віднесених до 5 класу професійного ризику виробництва, просив у задоволенні позовних вимог відмовити.
Представник відповідача в судовому засідання позовні вимоги заперечив, з підстав, викладених у письмових запереченнях, просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з таких підстав.
Судом встановлено, що КМПП Ратнівська фірма «МЕДОЛІС» взяте на облік 10.01.1997 року в УПФ України в Ратнівському районі як платник єдиного соціального внеску на підставі ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-ІV-ВР (далі - Закон № 2464-ІV) та п. 2.1. Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 27.09.2010 року та є страхувальником відносно осіб, чию найману працю використовує.
У період з 20.11.2012 року по 21.11.2012 року УПФ України в Ратнівському районі було проведено позапланову перевірку КМПП Ратнівська фірма «МЕДОЛІС» щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, контроль за нарахуванням та сплатою яких покладено на Пенсійний фонд України, за період з 01.01.2011 року по 10.09.2012, за результатами якої складено акт від 21.11.2012 року № 55. В акті зафіксовано порушення частини 5 статті 8 та частини 2 статті 9 Закону № 2464-ІV, в результаті чого встановлено, що протягом січня-грудня 2011 року та січня-березня 2012 року при 5 класі професійного ризику виробництва 36,8% нарахування єдиного внеску на заробітну плату ОСОБА_5 та ОСОБА_4 проводилось за тарифом 34,7% та на його утримання 3,6% проводилось за тарифом 2,6%. У звіті про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України за червень 2012 року платником самостійно включено у графу 6.1 «Донараховано єдиного внеску» - 36,8% кошти в сумі 9842,73 грн. та у графу 6.3 «Доутримано єдиного внеску» - 3,6% кошти в сумі 962,87 грн., а також зменшено внески по графі 7.1.7 (34,7%) кошти в сумі 9280,96 грн. та у графі 7.3.4 (2,6%) кошти в сумі 695,44 грн., враховуючи при цьому дані невірно відображені у звіті за квітень 2012 року (по нарахуванню - 561,67 грн. та по утриманню - 267,46 грн.), чим порушено ч. 5 ст. 8, ч.2 ст. 9 Закону № 2464.
На підставі акту перевірки від 21.11.2012 року УПФ України в Ратнівському районі було винесено рішення № 966 про застосування до КМПП Ратнівська фірма «МЕДОЛІС» штрафних санкцій у розмірі 5402,76 грн. за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 10805,50 грн.
Відповідно до частин першої, другої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку суду, відповідач не довів правомірності оскаржуваного рішення, з огляду на таке.
Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464-ІV визначено, що серед обов'язків страхувальників є обов'язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Пункт 1 частини 1 статті 7 Закону передбачає, що єдиний соціальний внесок нараховуються на суми нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну і додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати.
Відповідно до частини 5 статті 8 Закону № 2464-ІV єдиний внесок для платників, зазначених у пункті 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у відсотках до визначеної абзацом першим пункту 1 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску (за винятком винагороди за цивільно-правовими договорами) відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску, з урахуванням видів їх економічної діяльності.
Судом встановлено, що КМПП Ратнівська фірма «МЕДОЛІС» віднесено до 5 класу професійного ризику виробництва, для якого частиною 5 статті 8 Закону № 2464-ІV встановлено розмір єдиного внеску 36,8 % до бази нарахування та утримання єдиного внеску на заробітну плату становить 3,6%.
При перевірці сум заробітної плати, на які нараховується єдиний внесок у розмірі 36,8% за перевіряємий період встановлено, що у звітах про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України за січень-грудень 2011 року та січень-березень 2012 року позивачем при 5 класі професійного ризику виробництва 36,8 % нарахування на заробітну плату ОСОБА_5 та ОСОБА_4 проводилось за тарифом 34,7% та утримання сум єдиного внеску проводилось за тарифом 2,6%.
Як вбачається з акту перевірки, у звіті за квітень 2012 року платник самостійно донарахував різницю між тарифами 36,8% та 34,7 % в сумі 561,67 грн. та різницю по утриманню між тарифами 3,6% та 2,6% в сумі 267,46 грн.
Відповідно до частини 3 статті 9 Закону № 2464 обчислення єдиного внеску територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до територіальних органів Пенсійного фонду, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Пунктом 3 частини 11 статті 25 Закону 2464-ІV визначено, що територіальний орган Пенсійного фонду застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції, зокрема, за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.
Враховуючи наведене відповідач мав право застосувати до підприємства штраф у розмірі 5 відсотків від несплаченої суми, тобто від різниці між тарифами, яка становить 829,13 грн. Нарахування штрафу на всю суму нарахованого внеску, враховуючи його часткову сплату в бюджет, є неправомірним.
Отже, суд дійшов висновку, що застосування до позивача штрафних санкцій за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 5402,76 грн. є протиправним.
Оскільки суд не наділений правом здійснювати нарахування штрафу та з огляду на те, що згідно пункту 3 частини 11 статті 25 Закону 2464-ІV нарахування штрафу проводиться за кожний повний або неповний звітний період, рішення слід скасувати повністю, незважаючи на наявність різниці між тарифами, на яку міг би бути нарахований штраф.
Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в Ратнівському районі Волинської області від 21 листопада 2012 року № 966.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде складено 14 січня 2013 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Головуючий - суддя О. О. Андрусенко