Справа № 0518/3220/2012
Провадження № 2/231/31/2013
10 січня 2013 року місто Жданівка
Суддя Жданівського міського суду Донецької області Макаганчук В.І., розглянувши матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного Казначейства України про стягнення матеріальної шкоди та відшкодування моральної шкоди, -
12.12.2012 року до мого провадження надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Державного Казначейства України про стягнення проіндексованого грошового вкладу та відшкодування моральної шкоди на загальну суму 1 500 000 гривень.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається на те, що він у 1991 році вклав 20 тис. радянських рублів на р/р НОМЕР_1 у філії «Ощадбанку»№ 7558/073 Совєтського відділення м.Макіївки Донецької області. Гроші він до тепер не отримав. Державою не застосовано засобів щодо видачі знецінених грошових заощаджень у радянських рублях, тому держава повинна сплатити йому нанесену матеріальну та моральну шкоду.
Ухвалою суду від 14 грудня 2012 року вищезазначена позовна заява залишена без руху з підстав, передбачених ст.119 ч.2 п.п.6,7, ч.5; ст.121 ч.1 ЦПК України, а позивачеві ОСОБА_1 був наданий строк для усунення недоліків позовної заяви.
10 січня 2013 року ухвалою Жданівського міського суду позовна заява ОСОБА_1 була визнана неподаною та повернута позивачеві, в зв'язку з тим, що позивач у зазначений в ухвалі суду строк недоліки позовної заяви не усунув, а лише надав суду заяву щодо негайного розгляду справи (а.с. ).
08.01.2013 року позивач ОСОБА_1 надав суду клопотання про забезпечення доказів у порядку, передбаченому ст.ст. 130-137 ЦПК України, посилаючись на те, що в зв'язку з тим, що вклади колишнього державного «Ощадбанку»СРСР перейшли до розпорядження «Ощадбанку»України, грошові кошти вкладників у розпорядження Державної Казни України та про стан заборгованості за вкладом йому не видаються відомості жодною державною фінансовою організацією.
Відповідно до ст.133 ЦПК України особи, які беруть участь у справі і вважають, що подання потрібних доказів є неможливим або у них є складнощі в поданні цих доказів, мають право заявити клопотання про забезпечення цих доказів. До клопотання про забезпечення доказів додається документ про сплату судового збору.
Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду»під час попереднього судового засідання за заявою особи, яка бере участь у справі, суд може вирішити питання про забезпечення доказів, якщо для цієї особи подання потрібних доказів є неможливим або в неї є труднощі у поданні цих доказів. Закон не обмежує коло доказів, які можуть бути забезпечені судом, і здійснення процесуальних дій щодо забезпечення доказів.
За загальним правилом, забезпечення доказів здійснюється після відкриття провадження у цивільній справі та постановлення ухвали про це. Тобто після виникнення цивільно-процесуальних відносин. Але в окремих випадках, за заявою зацікавленої особи, суд може забезпечити докази і до пред'явлення нею позову у випадках, коли у заявника є обґрунтовані посилання на неможливість подальшого подання певних доказів або виникнення труднощів у зв'язку з цим, якщо не забезпечити докази вчасно.
Оскільки провадження у справі не відкрито (позовна заява повернута позивачеві), позивач не навів обставин, які унеможливлюють подальше подання ним доказів, певних труднощів у зв'язку з цим, то суд не вбачає підстав для задоволення клопотання ОСОБА_1 про забезпечення доказів.
На підставі викладеного, керуючись ст. 209, ст.133 ЦПК України, суддя, -
у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про забезпечення доказів, відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В.І. Макаганчук