"13" грудня 2012 р. К/9991/46335/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Ємельянової В.І.
Блажівської Н.Є., Головчук С.В.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Виконавчої дирекції Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2012 року по справі № 2а/0570/2436/2012
за позовом Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»
до Виконавчої дирекції Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності
про визнання недійсним та скасування рішення,
Державне підприємство «Донецька вугільна енергетична компанія»звернулось до суду з позовом до Виконавчої дирекції Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання недійсним та скасування рішення № 266 від 11 листопада 2011 року в частині стягнення штрафу за несвоєчасну сплату страхових внесків на суму 34 119,58 грн..
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2012 року позовні вимоги задоволено.
Скасовано рішення Виконавчої дирекції Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності № 266 від 11 листопада 2011 року в частині застосування штрафних санкцій за період до 01 січня 2011 року у сумі 34581,43 грн.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями Виконавча дирекція Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення судами норми матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
У поданих запереченнях на касаційну скаргу відповідача, Державне підприємство «Донецька вугільна енергетична компанія»просить скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій -без змін.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, заперечення на неї колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що до складу Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»входить Відокремлений підрозділ «Донецька Автобаза», який є платником страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
Виконавчою дирекцією Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності було проведено планову документальну перевірку по коштах Фонду у страхувальника Відокремленого підрозділу «Донецька Автобаза»Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»та складено акт перевірки від 25 жовтня 2011 року (а.с.8-14).
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято рішення № 266 від 11 листопада 2011 року, яким, в тому числі позивачу нараховано штрафні санкції за несвоєчасну сплату страхових внесків в сумі 34 119,58 грн.
Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про неправомірність прийняття відповідачем спірного рішення № 266 від 11 листопада 2011 року в частині застосування штрафних санкцій за період до 01 січня 2011 року у сумі 34581,43 грн.
З таким висновком судів попередніх інстанції погоджується і суд касаційної інстанції з огляду на наступне.
Згідно з пунктами 1, 2 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.
Підстава для прийняття спірного рішення в частині, що стосується накладення штрафу, визначена статтею 30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», в редакції, що діяла до 01 січня 2011 року.
Відповідальність страхувальника, за несвоєчасну сплату страхових внесків у вигляді штрафу в розмірі 50 % суми належних до сплати страхових внесків була встановлена абзацом 3 частини 1 статті 30 зазначеного Закону, в редакції, яка діяла до 01 січня 2011 року.
Частиною 1 статті 30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», в редакції, що діє з 01 січня 2011 року, страхувальники та інші отримувачі страхових коштів у разі порушення порядку використання страхових коштів відшкодовують Фонду в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг і сплачують штраф у розмірі 50 відсотків такої суми. За несвоєчасне повернення або повернення не в повному обсязі страхових коштів відповідно до частини першої статті 21 та статті 22 цього Закону на страхувальників та інших отримувачів коштів Фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків несвоєчасно повернутих або повернутих не в повному обсязі страхових коштів. Одночасно на суми несвоєчасно повернутих або повернутих не в повному обсязі страхових коштів і штрафних санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
Тобто, зазначена норма Закону не містить приписів, які б передбачали відповідальність у вигляді штрафу за несвоєчасну сплату страхових внесків.
Суд першої інстанції з яким погодився суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач при прийнятті рішення в частині застосування фінансових санкцій та нарахуванні пені не врахував, що норма Закону, якою визначалась відповідальність страхувальника за несвоєчасну сплату страхових внесків у вигляді штрафу діяла до 01 січня 2011 року. На момент проведення перевірки позивача та прийняття спірного рішення зазначена норма Закону втратила чинність.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до вимог частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не доведено правомірності прийняття спірного рішення про застосування до позивача фінансових санкцій за несвоєчасну сплату страхових внесків.
Виходячи з вищезазначеного, суд касаційної інстанції, вважає, що постанова Донецького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2012 року та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2012 року ґрунтуються на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, доводи викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків суду першої та апеляційної інстанції, тому підстави для скасування або зміни рішень відсутні.
Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Виконавчої дирекції Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий В.І. Ємельянова
Судді Н.Є. Блажівська
С.В. Головчук