"19" грудня 2012 р. м. Київ К-28430/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.
розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10.06.2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.08.2010 року по справі №2а-2536/10/1270 за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Біловодської міжрайонної державної податкової інспекції Луганської області про визнання нечинним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій
Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:
На розгляд суду передано вимоги фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Біловодської міжрайонної державної податкової інспекції Луганської області про скасування рішення №0000202304 від 24.03.2010 про застосування фінансових санкцій у розмірі 6365,60грн.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 10.06.2010 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.08.2010 року у задоволені позовних вимог -відмовлено повністю.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач 26.08.2010 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 31.08.2010 року прийняв її до свого провадження.
В касаційній скарзі позивач просив скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10.06.2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.08.2010 року, позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема, п.4 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(далі-Закон України №265/95-ВР) ч.4 ст. 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та ч.4 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
На підставі належних та допустимих доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій було встановлено, що за результатами проведення Біловодською міжрайонною державною податковою інспекцією Луганської області перевірки з щодо дотримання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів та ліцензій господарської одиниці позивача -магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, податковим органом було складено акт від 19.03.2010 №0015/12/16/23/НОМЕР_1. Ні підставі акту відповідачем було прийнято рішення №0000202304 від 24.03.2010, яким на підставі п.4 ст.17, ст.21 Закону України №265/95-ВР застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 6365,60грн.
Підставою для застосування зазначених санкцій стало порушення позивачем: п.9, п.12 ст.3 Закону України №265/95-ВР, яке полягало у не роздрукуванні на реєстраторі розрахункових операцій фіскальних звітних чеків; відсутності на місці проведення розрахунків книги обліку доходів та витрат; відсутності обліку товарних запасів за місцем їх реалізації.
Загальні умови і порядок контролю за додержанням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги) встановлені Законом України №265/95-ВР.
Відповідно до статті 15 вказаного Закону контроль за додержанням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону, здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.
Частиною 2 статті 16 Закону України №265/95-ВР встановлені особливості щодо проведення планових перевірок стосовно осіб, що використовують спрощену систему оподаткування ( пункти 5-9 статті 9 Закону). Відповідно до частини 3 статті 16 Закону України №265/95-ВР планові або позапланові перевірки осіб, що використовують РРО, розрахункові книжки або КОРО, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.
Статтею 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»(далі-Закон України №509-ХІІ) передбачені підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).
Згідно з частиною сьомою статті 111 Закону України №509-ХІІ перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а в інших випадках - за рішенням суду -вважаються позаплановими.
Разом з тим, вказаним Законом не визначено підстави та порядок проведення планових та позапланових перевірок суб'єктів господарювання, які використовують реєстратори розрахункових операцій.
Таким чином, підстави та порядок проведення планових перевірок суб'єктів господарювання, які використовують реєстратори розрахункових операцій, визначаються Законом України №265/95-ВР та п.31.1 «Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків», затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 27.05.2008 №355 та проводяться за окремими щомісячними планами органів державної податкової служби.
Частиною 1 статті 112 Закону України №509-ХІІ передбачено, що посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку направлення на перевірку і копії наказу керівника податкового органу.
Відповідно до частини 2 цієї ж статті ненадання зазначених документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.
Судом встановлено, що перевірка проведення розрахунків господарської одиниці позивача проводилась згідно плану перевірок на березень 2010 року, повноваження посадових осіб були засвідчені направленнями на перевірку від 19.03.2010 №32.
Аналіз вищенаведеного дає підстави для висновку про наявність у податкового органу правових підстав на проведення перевірки позивача щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності, а тому, з урахуванням того, що позивач не скористався своїм правом не допустити посадових осіб податкового органу до проведення перевірки у разі порушення умов її проведення, встановлені актом перевірки порушення позивачем вимог чинного законодавства підлягали оцінці судом під час розгляду справи.
За результатом розгляду справи було встановлено, що акт перевірки підписано позивачем без заперечень та зауважень та між сторонами немає спору щодо факту встановлених порушень.
З огляду на вищезазначене та враховуючи, що факт вчинення правопорушення, зафіксований актом перевірки матеріалами справи не спростовано, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду попередніх інстанцій щодо правомірності застосування до позивача штрафних санкцій у повному обсязі.
При цьому, судом відхиляються твердження позивача відносно розміру фінансових санкцій, застосованих на підставі п.4 ст. 17 Закону України №265/95-ВР, відповідно до приписів якого фінансові санкції застосовуються у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку. З огляду на те, що фіскальний звітний чек повинен бути роздрукований за кожний день, невиконання щоденного друку є самостійним предметом застосування штрафних санкцій.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -
Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10.06.2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.08.2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 -238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: __________________ Т.М. Шипуліна
Судді: __________________ Л.І. Бившева
__________________ А.М. Лосєв