"13" грудня 2012 р. м. Київ К/9991/10701/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Федорова М.О.
суддів: Островича С.Е.
Степашка О.І.
секретар судового засідання Сандрачук Я.В.
за участю представників згідно журналу судового засіданні від 13.12.2012 (в матеріалах справи)
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.06.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2012
у справі № 2а-15824/10/2070
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Ротекс, ЛТД"
до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова
про скасування податкового повідомлення-рішення
Товариство з обмеженою відповідальністю „Ротекс, ЛТД" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення - рішення № 0001012302/0 від 27.05.2010, № 0001012302/1 від 02.09.2010.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.06.2011 позовні вимоги задоволено частково, скасовано податкові повідомлення -рішення № 0001012302/0 від 27.05.2010, № 0001012302/1 від 02.09.2010, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2012 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.06.2011 залишено без змін.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового за період з 01.01.2007 по 31.12.2009, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 по 31.12.2009 та складено акт перевірки № 1368/23-212/32563280 від 13.04.2010.
За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001012302/0 від 27.05.2010, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 733112 грн., штрафні (фінансові) санкції на суму 366556 грн.
В порядку адміністративного оскарження скарги позивача залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін, та прийняте податкове повідомлення - рішення № 0001012302/1 від 02.09.2010.
Перевіркою встановлено порушення пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 733112 грн.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.08.20208 між ТОВ „Комплексбуд Технолоджис" та позивачем було укладено договір комісії, згідно якого, з урахування змін до нього, комісіонер зобов'язується за винагороду за дорученням комітента укласти в інтересах останнього від свого імені договір на реалізацію продукції.
Найменування, комплектуючі матеріали, кількість та ціна продажу продукції вказані в видатковій накладній.
Вище зазначений договір виконаний сторонами, що підтверджується документальними доказами.
Відповідно до абз. 2 п. 4.7 ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість" у випадках, коли платник податку здійснює діяльність з поставки товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (далі - комісіонера) здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі - комітента) без передання права власності на такі товари, базою оподаткування є продажна вартість цих товарів, визначена у порядку, встановленому цим Законом.
Датою збільшення податкових зобов'язань комісіонера є дата, визначена за правилами, встановленими п. 7.3 цього Закону, а датою збільшення суми податкового кредиту комісіонера є дата перерахування коштів на користь комітента або поставки останньому інших видів компенсації вартості зазначених товарів. При цьому датою збільшення податкових зобов'язань комітента є дата отримання коштів або інших видів компенсації вартості товарів від комісіонера.
Згідно з пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 цього ж Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;
або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків -покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.
Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати чи податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів.
Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.
На підтвердження виконання вказаного договору комісії позивачем надані видаткові накладні, податкові накладні.
Позивачем було реалізовано товар, що підтверджується відповідними договорами поставки та перераховано ТОВ „Комплексбуд Технолоджис" його вартість, проте як останній сплачував позивачу комісійну винагороду.
Факт продажу товару позивачем іншим суб'єктам господарювання не спростовується відповідачем.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.08.2010 договір комісії від 01.08.2008 та додаткова угода від 01.09.2008, від 02.01.2009 визнані дійсними.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2010 у справі за позовом ТОВ „Компанія Ротекс" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова, встановлено, що сторони по договору поставки від 01.08.2008 позивач та ТОВ „Комплексбуд Технолоджис" повністю виконали свої зобов'язання.
Окремий недолік податкової накладної сам по собі не може бути безумовною підставою для позбавлення податкової накладної сили звітного податкового і одночасно розрахункового документа, а відтак позбавлення покупця права на формування податкового кредиту.
Порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентується приписами п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", яких платник податків зобов'язаний дотримуватися, і виключно за умови порушення яких, формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.
Згідно із пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.
Таким чином, виходячи із приписів вищевказаної норми закону, лише відсутність податкової накладної, а не окремий її недолік, безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.
З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.06.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2012 у справі 2а-15824/10/2070 залишити без задоволенні, а судові рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.06.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2012 у справі 2а-15824/10/2070 без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий М.О. Федоров
Судді С.Е. Острович
О.І. Степашко