"19" грудня 2012 р. м. Київ К/9991/80966/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.
за участю: секретаря Хомініч С.В.
представників позивача -Гусака А.М., Конончук З.В.
представника відповідача -Перепелюка О.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Електропей Україна» на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2011 року по справі №2а-3533/10/1070 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Електропей Україна» до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій
Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 04.10.2010 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Електропей Україна»до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва про скасування рішення задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення від 29.07.2009 №0002822304 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3972960,00грн. за порушення п.1 ст.3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», що виявилось у здійсненні торгівельної діяльності без одержання торгового патенту.
При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що послуги, які надав позивач не є об'єктом оподаткування торговим патентом.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2011 року постанову Київського окружного адміністративного суду від 04.10.2010 року скасовано та прийнято нову, якою в задоволенні позову відмовлено. Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано правомірністю застосування до позивача штрафних санкцій з огляду на те, що позивачем здійснювалась торгівельна діяльність без придбання торгового патенту.
Не погоджуючись з судовим рішенням апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Електропей Україна»23.11.2011 року звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 25.11.2011 року прийняв її до свого провадження.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2011 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом норм матеріального права, зокрема: п.4 ст.1, ст.3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності».
Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що під час проведення перевірки діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Електропей Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 18.12.2006 по 31.03.2009, валютного та іншого законодавства за період з 18.12.2006 по 31.03.2009, податковим органом було виявлено факт реалізації за готівковий рахунок через платіжні термінали товарів -електронних ваучерів - без торгових патентів на ці товари, а саме: у період з 01.02.2007 по 01.07.2008 -через 497 платіжних терміналів; з 01.07.2008 по 01.09.2008 -через 442 платіжних терміналів; з 01.09.2008 по 01.10.2008 -через 426 платіжних терміналів; з 01.10.2008 по 01.12.2008 - через 226 платіжних терміналів; з 01.12.2008 по 01.01.2009 -через 251 платіжних терміналів; з 01.01.2009 по 01.03.2009 через 247 платіжних терміналів.
За наслідками перевірки було складено акт від 16.07.2009 № 123/23-604/34817404 та прийнято рішення від 29.07.2009 №0002822304 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3972960,00грн. за порушення п.1 ст.3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності».
Порядок патентування торговельної діяльності за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток, діяльності у сфері торгівлі іноземною валютою, діяльності з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг, що провадиться суб'єктами підприємницької діяльності визначається Законом України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності».
Відповідно до ст. 1 вказаного Закону об'єктом правового регулювання згідно з цим Законом є торговельна діяльність за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток на території України, діяльність з обміну готівкових валютних цінностей (включаючи операції з готівковими платіжними засобами, вираженими в іноземній валюті, та з кредитними картками), а також діяльність з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг.
Тобто, для оподаткування патентом діяльність платника податків повинна мати ознаки торговельної.
Під торговельною діяльністю, згідно з частиною другою ст. 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» розуміється роздрібна та оптова торгівля, діяльність у торговельно-виробничій (громадське харчування) сфері за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток.
При цьому, в силу частини третьої ст. 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» торговельна діяльність повинна здійснюватися суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах продажу товарів, під якими слід розуміти: магазини та інші торгові точки, які знаходяться в окремих приміщеннях, будівлях або їх частинах і мають торговельний зал для покупців або використовують для торгівлі його частину; кіоски, палатки та інші малі архітектурні форми, які займають окремі приміщення, але не мають вбудованого торговельного залу для покупців; автомагазини, розвозки та інші види пересувної торговельної мережі; лотки, прилавки та інші види торгових точок у відведених для торговельної діяльності місцях, крім лотків, прилавків, що надаються в оренду суб'єктам підприємницької діяльності -фізичним особам та знаходяться в межах спеціалізованих підприємств сфери торгівлі -ринків усіх форм власності; стаціонарні, малогабаритні й пересувні автозаправні станції, заправні пункти, які здійснюють торгівлю нафтопродуктами та стиснутим газом; фабрики-кухні, фабрики-заготівельні, їдальні, ресторани, кафе, закусочні, бари, буфети, відкриті літні майданчики, кіоски та інші пункти громадського харчування; оптові бази, склади-магазини або інші приміщення, які використовуються для здійснення оптової торгівлі за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток.
Судом встановлено, що позивач здійснював діяльність, що полягала у прийнятті через платіжні термінали готівкових коштів від споживачів послуг мобільного (стільникового) зв'язку, переведенні цих коштів у безготівкову форму, здійсненні за допомогою електронної платіжної системи EasyPay клірингу отриманих коштів, подальшому їх безготівковому переказі та зарахуванні на рахунки абонентів операторів мобільного (стільникового) зв'язку.
Рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі відповідно до чинного законодавства підпадає під ознаки переказу коштів (п. 1.24 ст. Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»).
Згідно з п. 8 ч.1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» переказ грошей вважається фінансовою послугою.
Отже, діяльність, яку здійснював позивач, є діяльністю з наданням фінансових послуг по переказу грошей, адже в даному випадку позивач не надає послуги покупцеві, а фактично приймає оплату за послуги, які надаються іншими особами -мобільним оператором, Інтернет-провайдером тощо. Приймаючи готівкові кошти у покупців через електронні термінали, позивач не стає зобов'язаною особою щодо надання оплачених послуг.
Висновок відповідача про те, що торгівлю «електронними ваучерами»належить вважати торгівлею товарами, є помилковим, оскільки під час судового розгляду судом встановлено, що під «електронним ваучером»сторони розуміють певну інформацію у вигляді цифрового коду, яка за жодних обставин в силу своїх властивостей не може вважатися товаром. Цей код є лише певним засобом ініціювання грошового переказу у платіжній системі EasyPay за допомогою додаткових можливостей цієї системи, зокрема, SMS-сервісу, який обирається споживачем самостійно на власний розсуд.
Отже, у даному випадку відсутній факт продажу товару, оскільки електронний ваучер виступає засобом оплати послуг та сам по собі не підлягає реалізації у зв'язку з відсутністю ринкової вартості та споживчої цінності.
З урахуванням викладеного слід погодитися з висновком суду першої інстанції по суті спору щодо незаконності застосування до позивача штрафних санкцій згідно з оспорюваним рішенням.
При цьому, слід також зазначити про помилковість висновків суду апеляційної інстанції щодо застосування до спірних правовідносин строків, встановлених ст.250 Господарського кодексу України, які не застосовуються до порушень зобов'язань щодо сплати торгового патенту, оскільки плату за торговий патент включено до переліку загальнодержавних податків і зборів, встановленого ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування», а порядок сплати та відповідальність за порушення строків сплати регулюються Законом України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності». У разі несплати вартості торгового патенту у встановлені зазначеним Законом строки, зобов'язання з його сплати є податковим боргом, граничні строки стягнення якого встановлені ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування та встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних та фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами.
Оскільки у апеляційного суду були відсутні підстави для скасування правильного та вмотивованого рішення суду першої інстанції, то оскаржувана постанова Київського апеляційного адміністративного суду підлягає скасуванню, а постанова окружного адміністративного суду міста Києва -залишенню в силі як скасована помилково.
Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 226, 230, 231 та ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Електропей Україна»задовольнити.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2011 року скасувати, постанову Київського окружного адміністративного суду від 04.10.2010 року залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 236 -238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: _______________________Т.М.Шипуліна
Судді: _______________________Л.І.Бившева
_______________________А.М. Лосєв