"19" грудня 2012 р. м. Київ К-26928/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.
розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28.04.2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.07.2010 року у справі №2-а-3645/10/0570 за позовом Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області до ОСОБА_1 про зобов'язання задекларувати одержані доходи, шляхом подачі декларації про майновий стан і доходи за 2008 рік
Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 28.04.2010 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.07.2010 року у задоволенні адміністративного позову Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області до ОСОБА_1 про зобов'язання задекларувати одержані доходи, шляхом подачі декларації про майновий стан і доходи за 2008 рік -відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач 08.08.2010 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 10.08.2010 року прийняв її до свого провадження.
В касаційній скарзі позивач просив скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28.04.2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.07.2010 року, позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст.1, 4, 12, 16, 18 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України.
Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 зняв з обліку транспортні засоби, що належали йому на праві власності для реалізації. Проте, до Макіївської ОДПІ не подав податкову декларацію про загальний оподатковуваний дохід за 2008 рік, як того вимагає Закону України «Про дохід з доходів фізичних осіб».
Макіївською ОДПІ приймалися заходи щодо отримання декларації про загальний отриманий дохід відповідачем, а саме останньому поштою з повідомленням про вручення направлялось нагадування про необхідність надання до податкового органу до 1-го квітня декларації про загальний оподатковуваний дохід за 2008 рік, проте таку декларацію відповідач не подав, внаслідок чого позивач звернувся з даним позовом до суду.
Відповідно до п.18.1 ст.18 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»річна декларація про майновий стан і доходи (податкова декларація) подається платником податку, який: зобов'язаний подавати таку декларацію згідно з нормами цього Закону або інших законів; має право подати таку декларацію для отримання податкового кредиту.
Згідно п.18.5 ст.18 вказаного Закону декларація заповнюється платником податку самостійно або іншою особою нотаріально уповноваженою таким платником податку здійснювати таке заповнення.
За змістом п.п.4.2.2 п.4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо, серед інших, платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію.
Разом з тим, судом встановлено, що податковим органом розмір податкового зобов'язання відповідача з податку з доходів фізичних осіб не визначався.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підстав межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ч.1 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень має право звернутися до адміністративного суду у випадках, встановлених законом.
Випадки, коли податковий орган вправі звернутися до суду з адміністративним позовом встановлені, зокрема статями 10, 11 і 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».
Оскільки зазначеним Законом не встановлено право органів державної податкової служби на звернення до суду з позовними вимогами до платника податку про зобов'язання останнього подати до податкового органу податкову декларацію, суди попередніх інстанцій правомірно відмовили у задоволенні позовних вимог.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -
Касаційну скаргу Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області залишити без задоволення, постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28.04.2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.07.2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 -238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: __________________ Т.М. Шипуліна
Судді: __________________ Л.І. Бившева
__________________ А.М. Лосєв