"19" грудня 2012 р. м. Київ К-11691/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі міста Маріуполя на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23.09.2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.12.2009 року у справі №2-а-13186/09/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовтрейдінгінжінірінг»до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі міста Маріуполя та Головного управління державного казначейства України у Донецькій області про визнання незаконної бездіяльності, стягнення невідшкодованих сум податку на додану вартість
Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23.09.2009 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.12.2009 року, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовтрейдінгінжінірінг»до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі міста Маріуполя та Головного управління державного казначейства України у Донецькій області задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі міста Маріуполя щодо ненадання до органу Державного казначейства України висновків про суми відшкодування податку на додану вартість за січень 2009 року у розмірі 86,91грн. та за лютий 2009 року у розмірі 194699,87грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовтрейдінгінжінірінг»шляхом перерахування на розрахунковий рахунок заборгованість з бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявлену у декларації за січень 2009 року в розмірі 86,91грн. та заявлену у декларації за лютий 2009 року в розмірі 194699,87грн.
При цьому, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем виконано всі необхідні умови для отримання бюджетного відшкодування.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 01.03.2010 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 17.06.2010 року прийняв її до свого провадження.
В касаційній скарзі відповідач просив скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23.09.2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.12.2009 року та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, пп.7.7.1, пп. 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».
З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.
Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що позивач 20.02.2009 надав відповідачеві декларацію з податку на додану вартість за січень 2009 року, в якій відображено суму податку, належного до відшкодування у розмірі 353612,00грн.
Податковим органом було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Азовтрейдінжінірінг» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за січень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01.12.2008 по 31.12.2008, результати якої викладені в акті 01.04.2009 № 479/23-111/31577486. За змістом акту перевірки підтверджено відображене ТОВ «Азовтрейдінжінірінг»у декларації за січень 2009 року бюджетне відшкодування у сумі 353612,00грн.
Податковим повідомленням-рішенням від 24.07.2009 №0000492300/0 ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області зменшило суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2009 року на 76001,00грн.
Добровільно відповідачем на розрахунковий рахунок позивача було перераховано суму бюджетного відшкодування за січень 2009 року у наступних розмірах: 25307,10грн.; 83046,70грн., крім того, випискою АКІБ «УКРСИББАНК»підтверджено перерахування на розрахунковий рахунок позивача суми бюджетного відшкодування за січень 2009 року у розмірі 113148,79грн.
Позивачем 20.03.2009 було подано до податкового органу декларацію з податку на додану вартість за лютий 2009, в якій відображено суму податку, належного до відшкодування у розмірі 2317772,00грн.
Довідкою відповідача від 30.04.2009 №620/23-111/31577486 про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Азовтрейдінжінірінг»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за лютий 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з вересень, грудень 2008 року та січень 2009 року, підтверджено відображене позивачем у декларації за лютий 2009 року бюджетне відшкодування у сумі 2317772,00грн.
Податковим повідомленням-рішенням від 24.07.2009 №0000492300/0 зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2009 року на 300413,00грн.
Відповідачем на розрахунковий рахунок позивача було перераховано суму бюджетного відшкодування за лютий 2009 року у наступних розмірах: 71642,99грн.; 356936,70грн.; 526758,10грн. Крім того, випискою АКІБ «УКРСИББАНК»підтверджено перерахування на розрахунковий рахунок позивача суми бюджетного відшкодування за лютий 2009 року у розмірах 110357,00грн., 144362,77грн., 191958,57грн., 420643,00грн.
Порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України регламентований п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), вимоги якого платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, заявлення від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.
За виникненням від'ємного значення, визначеного виходячи із вимог п.п. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відсутністю законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника податку порушення приписів пп. 7.4.5 п. 7.4, 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону при формуванні податкового кредиту, за наявності факту дотримання платником податку вимог п.п. «а»п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 щодо заявлення до бюджетного відшкодування частини від'ємного значення у межах суми податку, фактично сплаченої ним у попередньому податковому періоді постачальникам товару, та вимог п.п. 7.7.4 п.7.7. ст.7 щодо подання податковому органу податкової декларації, розрахунку та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, платник податку на додану вартість має право на бюджетне відшкодування.
За встановлених судом обставин щодо виконання позивачем всіх умов, передбачених Законом, висновок судів попередніх інстанцій про підтвердження права позивача на бюджетне відшкодування є правомірним.
При цьому, слід зазначити, що Закон України «Про податок на додану вартість» не пов'язує право платника податку на податковий кредит з проведенням будь-яких зустрічних перевірок, та не ставить право платника податку на бюджетне відшкодування в залежність від сплати податку іншими учасниками по всьому ланцюгу товарообігу.
Допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість.
За таких обставин, суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог, правильно застосувавши норми матеріального та процесуального права до спірних правовідносин.
Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231 та ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі міста Маріуполя залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23.09.2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.12.2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 236 -238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: __________________ Т.М. Шипуліна
Судді: ___________________ Л.І. Бившева
___________________ А.М. Лосєв