"19" грудня 2012 р. м. Київ К-25438/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.
за участю: секретаря Хомініч С.В.
представника прокуратури - Турлової Ю.А.
розглянула у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокуратури Чернігівської області та Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.05.2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2010 року у справі №2-а-9303/09/2570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрікор»до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представника прокуратури, перевіривши доводи касаційних скарг щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.05.2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2010 року, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрікор»до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області задоволено. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення від 23.04.2009 №2510822300/3/1005, №2510832300/3/1004.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що перехід платника ПДВ на спеціальний режим оподаткування із зазначеного податку, передбачений п. 11.29. Закону України «Про податок на додану вартість», а отже, і подання скороченої декларації, є його правом, а не обов'язком, отже, і подання податкової декларації з ПДВ (скороченої) є його правом, а не обов'язком.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, прокуратура Чернігівської області та Прилуцька об'єднана державна податкова інспекція Чернігівської області 15.07.2010 року звернулись з касаційними скаргами до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 21.07.2010 року прийняв їх до свого провадження.
В касаційних скаргах прокуратура Чернігівської області та Прилуцька об'єднана державна податкова інспекція Чернігівської області просять скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.05.2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2010 року та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог прокуратура Чернігівської області та Прилуцька об'єднана державна податкова інспекція Чернігівської області посилаються на порушення судами норм матеріального та процесуального та процесуального права, зокрема, п.4.1. ст.4, пп. 7.3.1 п.7.3 пп. 7.4.1 п. 7.4, пп.7.7.1, пп. 7.7.2, пп. 7.7.4 п.7.7 ст.7, п.11.21, п.11.21 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»
Перевіривши матеріалами справи, наведені у скаргах доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі акту від 29.12.2008 №2510822300/0/1891, складеного з результатом виїзної позапланової документальної перевірки ТОВ «Агрікор» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за жовтень 2008 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період за вересень місяць, та за результатом адміністративного оскарження, податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 23.04.2009 №2510822300/3/1005, яким зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 1277372,00грн. та №2510832300/3/1004, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 340,00грн.
Підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість слугував висновок податкового органу про порушення позивачем пп. 7.7.1, 7.7.2, 7.7.4 п. 7.7, пп. 7.4.1 п. 7.4 п., пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, п. 4.1 ст. 4, п. 11.21, п.11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 12 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.1999 №805 «Про Порядок нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі», зі змінами та доповненнями, п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 26.02.1999 №271 «Про Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини». При цьому, податковий орган виходив з того, що ТОВ «Агрікор»з 01.01.2007 року є платником фіксованого податку, сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить більше ніж 75 відсотків від загальної суми валового доходу, тому підприємство підпадає під дію другого абзацу п. 11.21 та п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», проте останнім не ведеться облік операцій, які підпадають під спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість.
У пункті 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» зазначено: до 1 січня 2008 року зупинити дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету ПДВ щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.
Для новостворених сільськогосподарських товаровиробників різних форм власності питома вага сільськогосподарської продукції в загальній сумі валового доходу підприємства в поточному році визначається за даними звітного періоду.
Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку.
Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України».
Відповідно до абзацу четвертого пункту 1.2 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №166 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 за №250/2054; у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), платники податку, у яких згідно з чинним законодавством (пункти 11.21, 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість») суми ПДВ повністю залишаються у розпорядженні цих платників податку для цільового використання, подають податкову декларацію з ПДВ (скорочену). До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціальних режимів, установлених вказаними пунктами.
Кабінет Міністрів України постановою від 26.02.1999 № 271 затвердив Порядок, у пункті 2 якого зазначено, що його дія поширюється на сільськогосподарських товаровиробників незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, котрі зареєстровані як платники ПДВ і одержали від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік суму, що становить не менш як 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.
За результатом перевірки встановлено, що Товариство у період, що перевірявся, було платником фіксованого сільськогосподарського податку, сума одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить більше ніж 75 відсотків від загальної суми валового доходу.
За змістом зазначених вище норм права спеціальний режим оподаткування, передбачений п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», поширюється на позивача, а отже, подання податкової декларації з ПДВ (скороченої) є його обов'язком.
За таких обставин податкові повідомлення-рішення, яке є предметом спору у даній справі, прийнято у відповідності з вимогами чинного законодавства, а позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Повно і правильно встановивши обставини справи, суди попередніх інстанцій дали їм неналежну юридичну оцінку внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень та відповідно до ст. 229 КАС України є підставою для скасування цих рішень з прийняттям нового рішення про відмову у задоволені позову з наведених вище мотивів.
Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 229, 230, 232, та ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -
Касаційні скарги прокуратури Чернігівської області та Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області задовольнити.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.05.2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2010 року скасувати.
В задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 -238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: __________________ Т.М. Шипуліна
Судді: __________________ Л.І. Бившева
__________________ А.М. Лосєв