Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
"08" січня 2013 р. № 2а- 13831/12/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шляхова О.М.,
за участі секретаря - Чмутової К.А..,
за участі : представника позивача - ОСОБА_1. (довіреність №2077 від 05.12.2012р.),
представника відповідача - Онищенко А.В. (довіреність №16061/9/10-12 від 19.12.2012р.),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд визнати недійсним податкове роз'яснення Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № Л-5435/31-012 від 05.11.2012, яке було надано Позивачу; зобов'язати відповідача надати нове податкове роз'яснення позивачу з урахуванням висновків суду.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив наступне, що посиланням на неправильне трактування відповідачем норм ст. 177 та інших норм Податкового кодексу України. . Посилаючись на вказані обставини, позивач у судовому засіданні підтримав позов та просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.
Відповідач проти задоволення позову у судовому засіданні заперечував, обґрунтовуючи це доводами та обставинами, викладеними у письмових запереченнях на позовну заяву, які містяться в матеріалах справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи позивача та заперечення відповідача, встановив наступне.
Позивач 22.10.2012р. звернувся до відповідача з заявою № 2210/2 про надання податкового роз'яснення щодо можливості включення до складу витрат фізичної особи - підприємця на загальній системі оподаткування сум амортизації основних засобів.
Відповідач 05.11.2012р. склав і направив позивачу лист про надання роз"яснення № 5435/31-012, яким повідомив, що до складу витрат фізичної особи - підприємця на загальній системі оподаткування не включається сума амортизації основних засобів , оскільки ведення бухгалтерського обліку складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, для фізичних осіб - підприємців на загальній системі оподаткування законодавством не передбачено..
Пунктом 52.1 статті 52 Податкового кодексу України встановлено, що за зверненням платників податків контролюючі органи безоплатно надають консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового законодавства.
Відповідно до п. 52.2 ст. 52 ПК України податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
Відповідно до пп. 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.
Відповідно до ст. 53 п. 53.3 ПК України платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору.
Визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.
Таким чином, предмет заявленого позову відповідає чинному законодавству України і позов може бути розглянуто в порядку адміністративного судочинства.
Суть спірних правовідносин полягає у правильності наданої відповідачем податкової консультації щодо практичного використання норми п. 177.2. та п. 177.4. ст.177 та норми абз. «в»п.п. 138.10.2. п. 138.10. ст. 138 Податкового кодексу України в частині відсутності встановлених законом підстав для віднесення позивачем- фізичною особою - підприємцем, який перебуває на загальній системі оподаткування, до складу валових витрат вартості амортизації основних засобів.
Згідно із п. 177.2. ст. 177 ПК України об'єктом оподаткування фізичних осіб-підприємців є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Відповідно п. 177.4. ст. 177 ПК України до переліку витрат фізичних осіб-підприємців, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу («Податок на прибуток підприємств»).
Норма п. 177.4. ст. 177 ПК України є відправною нормою, яка вказує на те, що витрати суб'єкта господарювання, який не є платником податку на прибуток, але надає звітність про доходи від заняття підприємницької діяльністю, формуються у тому ж порядку як у платників податку на прибуток.
Згідно із пп. 139.1.5. п. 139.1. ст. 139 розділу III ПК України, не включаються до складу витрат витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно зі статтями 144 - 148 цього Кодексу, з урахуванням п.п. 146.11 і 146.12 ст. 146 та п. 148.5 ст. 148 цього Кодексу.
Згідно із п. 138.1. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п. п. 138.4, 138.6 - 138.9, п.п. 138.10.2 - 138.10.4 п. 138.10, п.138.11 цієї статті.
Відповідно до абз. «в»пп. 138.10.2. п. 138.10. ст. 138 ПК України, до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, зокрема, це витрати на витрати на утримання основних засобів, до яких відноситься і амортизація.
З наведених норм вбачається, що до складу витрат не включаються витрати на і придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів. Разом з тим, ці витрати підлягають амортизації у порядку, визначному ст. ст. 144 - 146 ПК України та включаються до валових витрат у вигляді амортизаційних відрахувань. Витрати на технічне обслуговування також відповідно до пп. 138.10.2. п. 138.10. ст. 138 ПК України відносяться до інших витрат.
Згідно зі пп. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 ПК України платник податків має право обирати самостійно метод ведення обліку доходів і витрат. Частиною 3. ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, яким відповідно до законодавства і надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку і звітності.
Судом встановлено, що Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»надає фізичній особі-підприємцю право вести спрощений облік доходів і витрат, при цьому не позбавляє його права вести бухгалтерський облік валових витрат основних фондів, що підлягають амортизації .
Отже, висновок Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про відсутність у позивача права здійснювати облік основних фондів та (як наслідок) включати до валових витрат вартість поліпшення основних фондів, є невірним.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 72, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд -
Адміністративний позов Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про зобов'язання вчинити певні дії -задовольнити у повному обсязі.
Визнати недійсним податкове роз'яснення Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № Л-5435/31-012 від 05.11.2012, яке було надано Фізичній особі підприємцю ОСОБА_3.
Зобов'язати Індустріальну міжрайонну державну податкову інспекцію м. Харкова Харківської області Державної податкової служби надати нове податкове роз'яснення Фізичній особі підприємцю ОСОБА_3 .
Стягнути з Державного бюджету на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, код: НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору у розмірі 32 грн. 19 коп. (тридцять дві гривні дев"ятнадцять копійок).
Постанова може бути оскаржена.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови виготовлено 14 січня 2013 року.
Суддя Шляхова О.М.