Справа № 1570/6258/2012
10 січня 2013 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Корой С.М.
секретар судового засідання Чебан О.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом приватного підприємства «Тропік»до державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення суд, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов приватного підприємства «Тропік»(далі- ПП «Тропік») до державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (далі -ДПІ у Малиновському районі м.Одеси), в якому позивач просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0010192301 від 30.07.2012 року ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС.
У своєму позові позивач зазначив, що ДПІ у Малиновському районі м. Одеси було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Тропік»з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТОВ «Тала Груп»за період травень 2011 року, за результатами якої встановлено порушення позивачем п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість всього на суму 20106,4 грн., що знайшло своє відображення у відповідному акті перевірки. На підставі згаданого акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.07.2012 року №0010192301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 20107, 40 грн., в тому числі за основним платежем - у сумі 20106,40 грн., за штрафними санкціями -1,00 грн. Позивач вважає протиправною проведену перевірку та прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення. Безпідставність вказаного рішення позивач обґрунтовує, зокрема тим, що в обґрунтування встановлених порушень відповідач використовував непрямі докази, такі як ознаки фіктивності контрагента позивача та відсутність у нього адміністративно-господарських можливостей для здійснення господарської діяльності, опираючись при цьому на акт, складений ДПІ у Приморському районі м.Одеси, від 24.12.2012 року №494/23-513/37170667 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Тала-Груп» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період січень-грудень 2011 року. Поряд з цим, позивачем зазначено, що виконання укладених угод на придбання товарів підтверджено всіма необхідними первинним документами: договором, податковими та видатковими накладними, що були надані позивачем до перевірки, у зв'язку з чим позивач вказує на протиправність висновків відповідача про відсутність реального характеру угоди. На думку позивача, отримання податкової накладної згідно з п. 198.2. ст.198 Податкового кодексу України вже є свідченням отримання товарів/послуг від постачальника, тоді як відповідачем не заперечується факт отримання позивачем податкових накладних. В свою чергу, факт визнання з боку контрагентів будь-яких протиправних дій, на думку позивача, не тягне за собою зміни бази оподаткування та обов'язку підприємства коригувати раніше заявлені показники податкових декларацій. Позивач також зауважує на тому, що надані ним первинні документи не були враховані відповідачем, тоді як фактично перевірка проведена на підставі інформації, отриманої внаслідок проведення зустрічної звірки його контрагента, що суперечить положенням пп. 75.1.2 п. 75.1. ст. 75, п. 79.1. ст. 79 Податкового кодексу України. Також позивач вказує на протиправність висновків відповідача про нікчемність правочинів, посилаючись на норми Цивільного кодексу України та відповідної судової практики.
Відповідач надав до суду заперечення (а.с.120-123), в яких зазначив, що за наслідками документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Тропік»з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість по взаєморозрахунках ТОВ «Тала Груп»за період 2011 року було складено акт та донараховано позивачеві податок на додану вартість у сумі 20107,4 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 1 грн. Встановлене заниження позивачем податку на додану вартість було виявлено по його взаємовідносинах із ТОВ «Тала Груп», з яким позивачем укладено договір купівлі - продажу апельсинів та грейпфрутів. Водночас, актом ДПІ у Приморському районі м. Одеси про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Тала Груп»щодо документального підтвердження господарських відносин з платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період січень-грудень 2011 року»у ТОВ «Тала-Груп»відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної господарської діяльності в силу відсутності управлінського та технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо, підприємство не знаходиться за своїм місцезнаходженням. В ході перевірки, як зазначає відповідач, не було підтверджено поставки товарів від ТОВ «Тала-Груп»позивачеві, а правочин між позивачем та ТОВ «Тала-Груп»вчинений без настання реальних наслідків. Поряд з цим, відповідач вказав, що наявність у платника податку податкових накладних, наданих йому продавцями товару та оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, сплата продавцю вартості товару з ПДВ є обов'язковими, але не достатніми підставами для визначення податкового кредиту та в подальшому відшкодування цього податку з бюджету.
У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги та обґрунтування адміністративного позову у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, посилаючись при цьому на доводи, викладені у наданих до суду запереченнях та поясненнях.
Суд, заслухавши осіб, що з'явились в судове засідання, дослідивши доводи адміністративного позову, заперечень проти позову, наявні матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, встановив наступне.
З 04.07.2012 року по 09.07.2012 року ДПІ у Малиновському районі м. Одеси було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Тропік»з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість по взаєморозрахунках ї ТОВ «Тала Груп»за період травень 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки від 16.07.2012 року № 186/22-214/20984352/1476 (а.с. 8-13).
Зазначеним актом перевірки було встановлено порушення ПП «Тропік»п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість всього на суму ПДВ 20106,40 грн., в тому числі за травень 2011 року -у сумі 20106,40 грн..
На підставі згаданого акта перевірки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси було прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.07.2012 року № 0010192301, яким ПП «Тропік» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 20107,40 грн., в тому числі за основними платежем -у сумі 20106,40 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями -у сумі 1 грн. (а.с. 14).
Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся із скаргою до ДПС в Одеській області, яка рішенням про результати пригляду первинної скарги від 28.08.2012 року № 23135/10/10-2007 залишила без задоволення, а податкове повідомлення-рішення -без змін (а.с. 15-18).
За результатами розгляду скарги позивача, поданої ним до ДПС України, також було прийнято рішення від 04.10.2012 року № 2978/0181-12/10-2115, яким залишено без змін податкове повідомлення рішення, а скаргу позивача -без задоволення (а.с. 19-20).
Проаналізувавши зміст викладених в акті перевірки обставин, які, на думку відповідача, свідчать про протиправність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ «Тала Груп», суд встановив, що відповідач в обґрунтування встановленого порушення податкового законодавства посилається на факт нікчемності правочину, укладеного позивачем із ТОВ «Тала Груп». Суд вважає безпідставним такий висновок відповідача з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Разом з тим, цією нормою прямо не встановлена недійсність (нікчемність) угод, які не відповідають вищевказаним вимогам, у зв'язку з чим така угода не є нікчемною, а є оспорюваним правочином.
Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена Законом або якщо він невизнаний судом недійсним.
Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 Цивільного кодексу України, згідно з якою правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Оскільки нікчемність таких правочинів прямо не встановлена законом, а інших доказів недійсності згаданих договорів відповідачем до суду не надано, суд критично оцінює висновок відповідача щодо нікчемності укладених між позивачем та його контрагентом договору, а відтак безпідставним також є й встановлене відповідачем порушення вимог ч. 1, 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України.
Водночас, відповідачем не надано до суду доказів на підтвердження визнання недійсним укладеного між позивачем та ТОВ «Тала Груп»правочину у судовому порядку.
Разом з тим, суд вважає протиправними дії позивача щодо формування ним податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 20106, 39 грн. по податковій накладній, виданій його контрагентом ТОВ «Тала Груп», та, відповідно, безпідставними вимоги позивача про скасування складеного у зв'язку з таким порушенням податкового повідомлення-рішення, виходячи з такого.
Згідно з п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість, зокрема, є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Виходячи з положень п. 187.1 ст. 187 зазначеного нормативно-правового акта датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6. ст. 198 цього кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.
У разі звільнення від оподаткування у випадках, передбачених статтею 197 цього розділу, у податковій накладній робиться запис «Без ПДВ»з посиланням на відповідний пункт та/або підпункт статті 197 цього Кодексу.
Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.
Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.
Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.
Отже, наявність податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку на додану вартість, не є єдиною умовою формування податкового кредиту. При цьому будь-які документи, складені на підтвердження факту здійснення окремої господарської операції, набувають статусу документа за своїм суттєвим навантаженням лише у разі фактичності здійснення господарської операції, з приводу якої складається відповідний документ, тобто, зміст господарської операції превалює над її формою.
Досліджуючи спірні правовідносини у справі, суд встановив, що висновок відповідача, наведений ним в акті перевірки, ґрунтується на встановлених відповідачем фактах, які, на його думку, свідчать про безтоварність господарських операцій між позивачем та його контрагентом, на підставі яких був сформований податковий кредит з податку на додану вартість. З огляду на вищезазначене з метою всебічного розгляду судового спору судом досліджено питання товарності господарських операцій, що склались між ПП «Тропік»та його контрагентом ТОВ «Тала-Груп».
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).
Судом встановлено, що 28 квітня 2011 року між позивачем а ТОВ «Тала Груп»було укладено договір купівлі-продажу № 7, згідно з умовами якого продавець продає, а покупець купує товар в асортименті згідно з накладними (а.с. 43).
03.05.2011 року сторонами за договором було складено видатку накладну № 1 на загальну суму 120638,34 грн., в тому числі ПДВ - у сумі 20106 грн., про поставку 2805 кг апельсинів та 6300 кг грейпфрутів (а.с. 44).
З цього приводу контрагентом позивача ТОВ «Тала Груп»було виписано податкову накладну від 03.05.2011 року № 1 на відповідну суму (а.с. 45).
Оплата за поставлений товар була здійснена позивачем 08.12.2011 року, про що свідчить відповідне платіжне доручення (а.с. 136).
Крім того, позивачем до суду надані копії договорів, укладених позивачем із третіми особами, відповідно до умов яких позивач зобов'язується здійснювати постачання фруктів (а.с. 70-106), а також видаткові та податкові накладні, що свідчать про поставку позивачем фруктів іншим юридичним особам протягом періоду з 02.05.2011 року по 19.12.2011 року (а.с. 49-69).
Поряд з цим, позивачем не надано до суду доказів доставки на його адресу придбаного товару.
Так, згідно з п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 та зареєстрованими на відміну від вищезгаданого акта у Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.
Згідно з положеннями п. 1 зазначених Правил товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).
Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.
Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.
Таким чином, згідно з встановленими правилами один екземпляр товарно-транспортної накладної повинен залишатися у вантажоотримувача, однак, позивачем відповідні документи до суду не надані.
Надаючи оцінку обставинам справи, суд також звертає є увагу на відсутність доказів щодо наявності довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, які видавались особі (ам), відповідальним за отримання від постачальника такого товару. Відсутність згаданих документів не надає змоги ідентифікувати осіб, що приймали участь у здійсненні згаданої господарської операції, що позбавляє суд можливості встановити факт товарності зазначеної господарської операції, відомості про яких, між тим, відсутні також й у видатковій накладній.
Крім того, до суду не надано доказів на підтвердження бухгалтерського обліку придбаного товару на складських приміщеннях, майнові права на які наявні у позивача. Відсутність згаданих документів унеможливлює встановлення факту реалізації позивачем іншим юридичним особам саме придбаного ним у ТОВ «Тала Груп»товару. При цьому надані до суду первинні документи про реалізацію позивачем фруктів іншим особам свідчать, що протягом тривалого періоду позивачем реалізовувалась значно більша кількість товару, ніж ним було придбано у ТОВ «Тала Груп», що свідчить про наявність у позивача інших постачальників аналогічного товару, у зв'язку з чим відсутність доказів обліку придбаного товару на складських приміщеннях, його надходження, відпуск або інший рух, позбавляє можливості встановити факт використання позивачем придбаного товару в оподатковуваних операціях, що є обов'язковою умовою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі.
Одночасно з цим у судовому засіданні позивачеві пропонувалось надати додаткові докази у справі, окремо з'ясовувалось, чи всі необхідні докази були представлені позивачем та чи є у представника позивача клопотання з цього приводу, проте, будь-яких додаткових доказів позивачем до суду не надано.
Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши у взаємному зв'язку наявні у матеріалах справи докази, суд вважає, що позивачем належним чином не доведено товарність господарської операції з приводу придбання ним товарів у ТОВ «Тала Груп», внаслідок якої позивачем у травні 2011 року формувався податковий кредит з податку на додану вартість у загальній сумі 20105,39 грн. Посилаючись на протиправність висновків податкового органу, акцентуючи при цьому увагу на реальний характер господарських операцій, ПП «Тропік»не спростувало у суді належними доказами у справі безтоварний характер господарських операцій, що вчинялись між ним та зазначеним контрагентом.
На підставі встановленого, керуючись приписами ст.ст. 11, 162 КАС України, суд вважає, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 2,4, 6, 9, 11, 69-72, 86, 94, 158-163, 167, 186, 254 КАС України суд, -
У задоволенні адміністративного позову приватного підприємства «Тропік» до державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби від 30.07.2012 року № 0010192301 - відмовити.
Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 14.01.2013 року.
Суддя С.М. Корой
14 січня 2013 року
.