Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001
(додаткова)
10.01.2013 р. Справа № 2а-6476/12/1470
м. Миколаїв
15:10
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., за участю секретаря судового засідання Шерстюк І.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Автобуд-Нікма",
доДержавної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби,
за участю представників: від позивача: Бойченка Ю.С. від відповідача: Бойко О.В.
провизнання протиправними дій
Позивач звернувся до адміністративного суду з позовними вимогами: 1) скасування наказу про проведення податкової перевірки; 2) визнання неправомірними дій по проведенню перевірки; 3) визнання неправомірними дій щодо визнання нікчемними правочинів позивача з ТОВ «Віко-Миколаїв» та ТОВ «Т.С.Т.» у Акті перевірки; 4) визнання протиправними дій, які полягають у коригуванні податкового кредиту та податкового зобов'язання за грудень 2010 року (арк.спр.8).
Судом були розглянути перші дві вимоги та з приводу них ухвалено постанову (арк.спр.135). З приводу останніх двох вимог судом було прийнято ухвалу про закриття провадження у справі з підстав того, що їх не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства (арк.спр.132).
В подальшому зазначена ухвала про закриття провадження була скасована судом апеляційної інстанції (арк.спр.150), у зв'язку з чим виникла необхідність в ухваленні додаткової постанови щодо позовних вимог, з приводу яких не ухвалено рішення.
Позивач обґрунтував свої позовні вимоги тим, що податковий орган протиправно, без наявності судового рішення, визнав його правочини з контрагентами ТОВ «Віко-Миколаїв» та ТОВ «Т.С.Т.» нікчемними. На думку позивача, наявність Акту перевірки про визнання правочинів нікчемними може призвести в подальшому до виникнення негативних наслідків у вигляді зменшення бюджетного відшкодування, податкового кредиту, проблем у інших контрагентів позивача по всьому ланцюгу постачання.
Відповідач проти позову заперечував, просив в його задоволенні відмовити.
Дослідив матеріали справи, вислухав представників сторін, суд встановив наступне.
21.03.11 старшим державним податковим ревізор-інспектором ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Щербань М.В. складено Акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Автобуд-Нікма» з питань перевірки правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за грудень 2010 року №911/23-100/34851450 (арк.спр.9).
В цьому Акті перевірки ревізором, серед іншого, описані два правочина позивача з ТОВ «Віко-Миколаїв» та ТОВ «Т.С.Т.». Ревізор зазначає, що ці підприємства не мають власної матеріальної бази, трудових ресурсів, а також формують свій податковий кредит за рахунок сумнівних підприємств, які підозрюються в участі в схемах по ухиленню від сплати податків.
Аналізуючи ці правочини ревізор Щербань М.В. приходить до висновку, що ТОВ «Автобуд-Нікма», укладаючи договори з ТОВ «Віко-Миколаїв» та ТОВ «Т.С.Т.» не мало на меті створення реальних правових наслідків, а лише намагалося отримати податкову вигоду у вигляді штучного нарощування власного податкового кредиту, що в свою чергу зменшує податкові зобов'язання підприємства.
Ревізор Щербань М.В. оцінив правочини ТОВ «Автобуд-Нікма» з ТОВ «Віко-Миколаїв» та ТОВ «Т.С.Т.» нікчемними, оскільки вони порушують публічний порядок.
Як наслідок висновку про нікчемність правочинів ТОВ «Автобуд-Нікма» з ТОВ «Віко-Миколаїв» та ТОВ «Т.С.Т.» ревізор Щербань М.В. зробив наступний висновок про безпідставність формування позивачем податкового кредиту та податкових зобов'язань за грудень 2010 року та необхідність їх коригування (арк.спр.16).
За наслідками зазначеної перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ніяких рішень про визначення грошових зобов'язань, зменшення від'ємного значення або бюджетного відшкодування не приймалось.
Відповідно до ст.86 Податкового кодексу України акт це форма оформлення результатів перевірки.
Відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, акт - службовий документ, який є носієм доказової інформації про виявленні порушення законодавства суб'єктами господарювання.
Акт перевірки - це лише компетентна обґрунтована думка (позиція), ревізора щодо результатів перевірки, яка викладена ним для використання уповноваженою службовою особою при прийнятті конкретного управлінського рішення. Уповноважена службова особа при прийнятті управлінського рішення на підставі акту перевірки може як погодитися з думкою (позицією) ревізора, так і відхилити її.
Відповідно до ст.86 ПК України рішення при визначення грошових зобов'язань приймається виключно керівником органу державної податкової служби.
Суд вважає, що акт перевірки сам по собі не породжує, не змінює та не припиняє права та обов'язків сторін. Він є лише документом, який може бути використаний як доказ або підстава при прийнятті інших управлінських рішень: винесення податкового повідомлення-рішення, притягнення до адміністративної відповідальності, звернення до суду, порушення або відмова в порушенні кримінальної справи.
Будь-який доказ не має наперед встановленої сили, та може бути спростований іншими доказами.
Сам по собі акт перевірки не є юридичним фактом. Також він не є преюдицією недійсності правочинів.
На переконання суду, сторонами перебільшується юридична значимість Акту податкової перевірки.
Відповідно до ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України нікчемний правочин - це правочин, недійсність якого прямо встановлена законом.
Нікчемність правочину встановлюється не Актом перевірки, а імперативним приписом закону. Правочин дійсний або нікчемний незалежно від того, що про нього думає податковий ревізор, або записано у Акті податкової перевірки. Сам по собі запис у Акті перевірки про нікчемність правочину не породжує ніяких правових наслідків, але лише відображає суб'єктивну оцінку цього правочину ревізором. Сам по собі, акт перевірки не є юридичним фактом.
Зазначена суб'єктивна оцінка правочину може бути правильною або неправильною, але у будь-якому випадку ревізор як суб'єкт правозастосування має право на цю оцінку, його думка (позиція) знаходяться за межами судового втручання.
Судовому контролю належить не сама по собі думка ревізора, навіть помилкова, а лише юридично значимі дії носія такої думки, які з неї випливають: рішення про визначення грошового зобов'язання, витребування майна тощо.
Особливість нікчемних правочинів полягає в тому, що їх недійсність прямо передбачена законом та взагалі не потребує будь-яких формалізованих актів (наприклад у вигляді судового рішення або акту перевірки податкового органу) яки б це додатково встановлювали. Будь-який суб'єкт правозастосування стикаючись з таким правочином, ігнорує його та його наслідки (ст.216 ЦК України) та дії з урахуванням того, що цього правочину (нікчемного) не було взагалі.
Судовому контролю належать вже ці дії (або бездіяльність) суб'єкта правозастосування, а його відношення до правочину як до нікчемного, буде у такому випадку мотивом та аргументом такої дії, які можуть бути критично оцінені.
На підтвердження того факту, що спірний Акт ніяким чином не вплинув на права та обов'язки позивача вказує не лише те, що керівником податкового органу не було прийнято рішення про визначення грошових зобов'язань, а й те, що протягом 2 років з моменту його складання, це ніяк не відобразилось на податкової звітності самого позивача, який проігнорував висновки акту, не скорегував показники за грудень 2010 року, а податковий орган не застосував до нього за це ніяких санкцій та не виправив звітність.
Крім того, суд вважає, що позбавлений можливості взагалі дати під час розгляду цієї справи оцінку правочинам ТОВ «Автобуд-Нікма» з ТОВ «Віко-Миколаїв» та ТОВ «Т.С.Т.» в розрізі їх дійсності або недійсності. Оскільки у противному випадку це б фактично створювало преюдиціарне судове рішення про дійсність (або недійсність) правочинів, хоча це справа про протиправність дій суб'єкта владних повноважень, а не справа про визнання недійсними правочину.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що оскільки службові особи податкового органу мають право складати під час податкових перевірок Акти перевірок, а власна думка ревізор-інспектора Щербань М.В., викладена у Акті, не спричиняє юридичних наслідків, в задоволенні позовних вимог належить відмовити.
Одночасно з цим суд наголошує, що у разі якщо позивач вважає, що викладене податковим-ревізором в Акті перевірки, є образливим для підприємства або яким- небудь чином зачіпає його ділову репутацію, то він має право звернутися з цього приводу з позовом в порядку господарського судочинства.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, -
1. В задоволенні позову відмовити.
2. Апеляційна скарга на цю постанову може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд, протягом десяти днів з дня її отримання у повному обсязі.
Суддя В.В. Біоносенко
Відповідно до ч.3 ст.160 КАС України постанова складена у повному обсязі 11.01.13
Суддя В.В. Біоносенко