копія
04 січня 2013 р. Справа № 2a-1870/5486/12
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Осіпової О.О.
за участю секретаря судового засідання - Фоменко О.В.,
представника позивача - Мірошниченко С.В.,
представника відповідача - Шульги М.В. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Платан-сервіс" до Державної податкової інспекції у м. Сумах про скасування податкового повідомлення-рішення,-
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Платан-сервіс" (далі по тексту - позивач, ТОВ „Платан -сервіс") звернулося до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сумах (далі по тексту - відповідач, ДПІ в м. Сумах) від 26.01.2012 року №0000651503/0/6649 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 19743грн.00коп., із них за основним платежем 16343грн.60коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями 3399грн.40коп.
ТОВ „Платан -сервіс" свої вимоги мотивує тим, що на підставі акту перевірки від 03.01.2012 року №14/15-319/34451888 "Про результати документальної невиїзної перевірки з питань достовірності визначення податкового кредиту за жовтень 2009 року, квітень 2011 року" ДПІ в м. Сумах у січні 2012 року було винесено податкове повідомлення-рішення, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 16343грн.60коп. і нараховані штрафні (фінансові) санкціями в сумі 3399грн.40коп.
Підставами для винесення цього податкового повідомлення-рішення від 26.01.2012 року №0000651503/0/6649 став висновок ДПІ в м. Сумах, викладений в акті перевірки від 03.01.2012 року №14/15-319/34451888, про порушення податкового законодавства, а саме: п.1.7 ст.1, п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5, п.п.7.7.1, 7.7 ст.7, п.10.2 ст.10 Закону України "Про податок на додану вартість", а також п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, оскільки за результатами автоматизованого співставлення даних податкової звітності по податку на додану вартість в розрізі контрагентів за жовтень 2009 року ТОВ „Платан-сервіс" в декларації з податку на додану вартість включило до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 13 593грн.60коп. в той час, як контрагент ТОВ „Нафтоцентр" не відобразив податкові зобов'язання в податковій декларації з ПДВ за жовтень 2009 року.
Крім того, в акті перевірки від 26.01.2012 року №0000651503/0/6649 був зроблений висновок про нікчемність правочинів, вчинених між ФОП ОСОБА_3, як такі, що виконувались протягом перевіреного періоду з покупцями останнього товарів - ТОВ „Платан-Сервіс", оскільки вони не спиняють реальних правових наслідків.
Позивач вважає, що ДПІ в. м Сумах під час проведення перевірки керувалося лише даними інформаційних баз та податкових декларацій, без врахування інших документів, які мають значення щодо визначення правомірності формування податкового кредиту з ПДВ. Тому, проводячи перевірку, без використання належних первинних документів, неможливо зробити висновок про порушення суб'єктом господарювання вимог чинного законодавства. Правочини, вчинені між ТОВ „Платан-сервіс" та його контрагентами - ТОВ „Нафтоцентр" та ФОП ОСОБА_3 носили реальний характер, що підтверджується відповідними документами первинного бухгалтерського обліку. Тому позивач вважає податкове повідомлення-рішення від 26.01.2012 року №0000651503/0/6649 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість неправомірним та просить його скасувати.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі із зазначених вище підстав.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити. Надав письмові заперечення на позовну заяву (а.с.56-59), в яких зазначив, що підставами для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є встановлення порушення позивачем вимог підпунктів п.1.7 ст.1, п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5, п.п.7.7.1, 7.7 ст.7, п.10.2 ст.10 Закону України "Про податок на додану вартість", чинного до 31 грудня 2010 року (далі у тексті-Закон №168/97-ВР), п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України та недотримання вимог статті 203 Цивільного кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту по деклараціях з податку на додану вартість за жовтень 2009 року на суму 13 593грн.60коп. та за квітень 2011 року - на суму 2750грн.00коп.
Підставами для визнання вищевказаних угод безтоварними стали матеріали перевірок контрагентів позивача, які отримав відповідач від інших структурних підрозділів ДПС України
Заслухавши пояснення представників сторін у справі, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що 26.12.2011 року ДПІ в м. Сумах проведено документальну невиїзну перевірку з питань достовірності визначення податкового кредиту за жовтень 2009 року, квітень 2011 року, за результатами якої складено акт від 03.01.2012 року №14/15-319/34451888 (а.с.8-16).
26 січня 2012 року на підставі зазначеного акту перевірки ДПІ в м. Сумах прийнято податкове повідомлення рішення №0000651503/0/6649, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 19743грн.00коп., із них за основним платежем 16343грн.60коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями 3399грн.40коп. (а.с.17).
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 26.01.2012 року №0000651503/0/6649, крім податкових декларацій, став акт №08322/17-1016/НОМЕР_1 від 11.11.2011 року, складений ДПІ в м. Суми за результатами проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_3 з питань підтвердження реальності здійснення господарських відносин з іншими платниками податків та повноти їх відображення в обліку за період з 01.01.2011 року до 31.05.2011 року (а.с.13, а.с.61-66), а також відомості, отримані з комп'ютерних автоматизованих інформаційних баз даних, а саме: АРМ „ТАХ", АРМ „ЗВІТ, АІС „ОР", АІС „РИП", інформація комп'ютерної автоматизованої бази «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України».
Таким чином, відповідач прийшов до висновку про порушення позивачем п.1.7 ст.1, п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5, п.п.7.7.1, 7.7 ст.7, п.10.2 ст.10 Закону України "Про податок на додану вартість", а також п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України та завищенням позивачем суми податкового кредиту на 16343грн.60коп., в т.ч.: за жовтень 2009 року на суму 13 593грн.60коп. та за квітень 2011 року - на суму 2750грн.00коп.
Проте, суд не погоджується із такими висновками відповідача в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за жовтень 2009 року на загальну суму 16 992 грн.00коп., з яких: за основним платежем - 13593грн.60коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 3398грн.40коп.(а.с.129), виходячи з наступного.
Так, між позивачем та ТОВ «Нафтоцентр» на підставі договору від 02.02.2009 року виникли правовідносини, пов'язані із поставкою нафтопродуктів. Згідно п.1.1. даного договору ТОВ «Нафтоцентр» зобов'язувалось поставити позивачу у власність нафтопродукти, а позивач зобов'язувався їх прийняти та оплатити на умовах договору. При цьому, ціна, якісні та кількісні характеристики нафтопродуктів повинні бути викладені у видаткових накладних.
В межах даного договору ТОВ «Нафтоцентр» у жовтні 2009 року поставило позивачу дизпаливо кількістю 13824 літрів, за ціною 4,91грн. за літр, всього на загальну суму - 81 561грн.60коп., з яких сума ПДВ - 13 593грн.60коп. (а.с.47).
Оплата продукції здійснена покупцем на банківський рахунок продавця згідно рахунку-фактури від 29.10.2009 року №СФ-000019 (а.с.48, 167-174). Доставка продукції згідно п.2.3, п.2.4 договору здійснена автотранспортом - автомобілем МАЗ-642205-20 НОМЕР_4 відповідно до наданої товарно-транспортної накладної від 29.10.2009 року (а.с.52).
Зокрема, згідно наданої представником позивача товарно-транспортної накладної (а.с.52) 29.10.2009 року ПП ОСОБА_4 здійснювала перевезення вантажу - дизпалива, об'ємом - 13 824 літри, від ТОВ „Нафтоцентр" до ТОВ „Платан-сервіс".
Суд звертає увагу, що транспортний засіб - автомобіль МАЗ-642205-20 НОМЕР_4 є реально існуючим та за даними Управління МВС України в Сумській області (а.с.145) з 05.02.2009 року до 20.12.2011 року був зареєстрований за позивачем - ТОВ „Платан-сервіс". Крім того, 24.07.2009 року ПП ОСОБА_4 отримувала тимчасовий реєстраційний талон серії НОМЕР_2 на право керування зазначеним транспортним засобом на підставі доручення серії НОМЕР_3 від 23.07.2009 року.
Пунктом розвантаження у товарно-транспортній накладній від 29.10.2009 року значиться „місто Суми, вул. Машинобудівників,4", де у позивача розташовані нежитлові приміщення - виробнича база, а саме: цегляна будівля авто-заправки, цегляний гараж, навіс, металева побутова будівля, навіс, вбиральня з дощок, резервуари ІV, огорожа з металу, залізобетону та шиферу, що підтверджується копією договорів оренди №2 від 01.01.2008 року (п.5.2 договору) та копією договору купівлі-продажу від 01.03.2012 року (п.2) (а.с.158-166).
Таким чином, за вказаною адресою (місто Суми, вул. Машинобудівників,4) ТОВ „Платан-сервіс" постійно здійснює свою господарську діяльність, використовуючи належні йому на праві власності та орендовані резервуари для зберігання дизпалива, що й обумовило визначення кінцевого пункту доставки вантажу.
Вантаж був одержаний Шевцовим Л.І., який з 23.07.2009 року працює директором ТОВ „Платан-сервіс" (а.с.120).
Про реальність вчиненого позивачем та ТОВ «Нафтоцентр» правочину та правомірне включення до складу податкового кредиту позивача сум ПДВ також свідчать: прибуткова накладна на товарно-матеріальні цінності №43 від 29.10.2009 року (а.с.49), картка рахунку 63.1 (а.с.53), аналіз взаєморозрахунків по рахунку 63.1 (а.с.55).
Окремо варто зауважити, що відповідно до положень п.2.1, п.2.2 Статуту ТОВ „Платан-сервіс" до предмета діяльності товариства належить оптова та роздрібна торгівля паливом (а.с.92), а видом діяльності за КВЕД-2010 є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (а.с.106), тому придбання дизпалива було необхідне для провадження належної господарської діяльності товариством та свідчить про наявність реальної ділової мети.
Використання придбаного дизпалива у власній господарській діяльності підтверджується: накладною №513 від 29.10.2009 року (а.с.121), товарно-транспортною накладною №367 від 29.10.2009 року (а.с.122), податковою накладною від 29.10.2009 року №547 (а.с.123), карткою-рахунком 63.1 (а.с.124), згідно яких позивач поставив ВАТ „Шосткінський міськмолкомбінату" дизпаливо.
На виконання умов п.2.5 договору від 02.02.2009 року ТОВ «Нафтоцентр» видало позивачу належно оформлену податкову накладну від 29.10.2009 року на суму ПДВ 13 593грн.60коп. (а.с.50), а також інші товаросупровідні документи: видаткову накладну та рахунок-фактуру (а.с.47-48).
Зазначеними матеріалами справи підтверджено реальне виконання договору поставки нафтопродуктів від 02.02.2009 року, укладеного між позивачем та ТОВ «Нафтоцентр».
Між тим, під час проведення документальної невиїзної перевірки документи первинного бухгалтерського обліку відповідачем не було досліджено та не враховано при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Згідно п.п. 7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Відповідно до п.9.6 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість", свідоцтво про реєстрацію особи в якості платника ПДВ діє до дати його анулювання.
Суд звертає увагу, що на день видачі податкової накладної продавець був зареєстрований платником податку на додану вартість, що вбачається з копії відповідного свідоцтва (а.с.51).
Тому суд вважає, що позивач та ТОВ «Нафтоцентр», укладаючи договір, ставили за мету здійснення господарської діяльності та отримання доходу, що доведено позивачем під час розгляду справи.
З приводу посилання представника відповідача на не відображення контрагентом позивача - ТОВ „Нафтоцентр" податкових зобов'язань в податковій декларації з ПДВ за жовтень 2009 року як на підставу винесення оскаржуваного повідомлення-рішення від 26.01.2012 року №0000651503/0/6649 суд зазначає наступне.
В п.п. 7.4.4. та п.п.п 7.4.5. п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) вказано, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Згідно п.п. 7.5.1. п.7.5. ст. 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Як висновок, податкове законодавство, що діяло на момент виникнення спірних відносин, не ставило в залежність виникнення права на податковий кредит у покупця від відображення його контрагентом по господарським операціях в своїх деклараціях з ПДВ за один і той же податковий (звітний) період сум податкових зобов'язань.
Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому покупець не повинен зазнавати негативних юридичних наслідків за невиконання податкового законодавства продавцем, якщо такий податок не буде ним сплачено.
На підставі викладеного, доводи відповідача в цій частині є безпідставними та такими, що не можуть бути покладені в основу судового рішення.
Крім того, реальність вчиненої господарської операції підтверджена належними документами, які відповідачем не досліджувались під час проведення документальної невиїзної перевірки.
Суд вважає, що відповідачем не доведено порушення позивачем приписів п.п. 7.2. 3 п.п. 7.4.5. п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за жовтень 2009 року на загальну суму 16 992 грн.00коп., з яких: за основним платежем - 13593грн.60коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 3398грн.40коп.
Відмовляючи в задоволені позову, в частині скасування податкового повідомлення рішення від 26.01.2012 року №0000651503/0/6649 в частині збільшення суми зобов'язання з податку на додану вартість за квітень 2011 року в сумі 2751грн.00коп., з яких: за основним платежем 2750 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1грн. (а.с.129), суд виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ФОП ОСОБА_3 укладений договір підряду від 01.04.2011 року №05/11, відповідно до п.2 якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується, на власний ризик, виконати, у відповідності та за умов Договору, власними і залученими силами ремонт покрівлі службового приміщення за адресою: м. Суми, вул. Кірова,167 (а.с.36-37).
В якості належних доказів виконання даного Договору позивачем додані: довідка про вартість виконаних робіт за квітень 2011 року (а.с.38), акт приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2011 року (а.с.39-41), податкова накладна від 11.04.2011 року №6 (а.с.42), а також рахунок №8 від 01.04.2011 року (а.с.155).
Проте, на переконання суду, перелічені документи не можуть бути доказами реального виконання правочину між сторонами, оскільки саме по собі складання актів прийняття виконаних будівельних робіт та інших документів без фактичного здійснення господарської операції не може бути підставою для отримання права на податковий кредит.
Зокрема, під час правової оцінки договору будівельного підряду необхідно керуватися положеннями ст. 875 ЦК України, згідно якої за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
В ст. 877 ЦК України визначено, що підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов'язана надати відповідну документацію.
Таким чином, для договорів будівельного підряду складання кошторису проводиться в обов'язковому порядку, оскільки у кошторисі детально визначається перелік витрат на виконання робіт, їх обсяг та зміст, а також розмір ціни робіт.
Так, відповідно до п.10 договору підряду від 01.04.2011 року №05/11 його невід'ємною частиною є кошторис (а.с.37), але в даному випадку він відсутній, що унеможливлює встановити реальні обсяги робіт, їх вартість, заплановані механізми та кількість працівників.
Крім того, у зазначеному договорі не визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також не вказано, яка із сторін і в який строк зобов'язана її надати, що суперечить вимогам ч.2 ст.877 ЦК України.
Позивачем до матеріалів справи доданий акт приймання виконаних будівельних робіт, в якому є посилання на локальні кошториси, які не надавалися, а тому відсутні докази того, що вказані в них роботи доручалися підряднику і були ним виконані (а.с.39-41).
Суд також зазначає, що в договорі сторони не узгоджували питання щодо матеріалів, які будуть використані під час проведення ремонтних робіт, тоді як в акті виконаних робіт є статті витрат на матеріали, вироби і конструкції, походження і вартість яких не відома (не надані довідки про вартість підрядних робіт). Також містяться посилання на вартість обслуговуючих машин з перевози сміття та виплату заробітної плати працівникам.
Відповідно до 5.1 договору замовник повинен забезпечувати своєчасне фінансування робіт (а.с.36), однак, із поданих документів не вбачається, яким чином цей обов'язок був виконаний, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, що замовник здійснював попередню оплату виконаних робіт та закупку необхідних матеріалів.
Висновок щодо необхідності здійснювати саме попередню оплату робіт підтверджується положеннями п.5.2 договору, в яких чітко передбачено, що наступні розрахунки здійснюються на підставі актів здачі-приймання виконаних робіт, які складаються щомісячно, направляються замовникові, який повинен їх розглянути, підписати та скріпити печаткою не пізніше 10 календарних днів, наступних за розрахунковим.
Суд звертає увагу, що в договорі відсутні умови щодо порядку оплати за виконані ремонті роботи. До матеріалів справи доданий рахунок №8 від 01.04.2011 року (а.с.155) без відбитки печатки ФОП ОСОБА_3 Натомість, проставлений відбиток печатки ТОВ „Платан-сервіс", що ставить під сумнів здійснення оплати за договором підряду як такої.
Відсутність актів-прийому передачі матеріалів в роботу, актів цільового використання матеріалів, які б могли підтвердити факт надходження товару та отримання товару використання матеріалів при виконанні робіт в господарській діяльності позивача, факт неотримання ФОП ОСОБА_3 ліцензії на виконання будівельно-монтажних робіт (а.с.111), а також відсутність доказів того, яким чином здійснювалася перевірка дотримання підрядником вимог кошторисної документації, будівельних норм та правил свідчать про те, що правові наслідки, обумовлені правочином між згаданими контрагентами, реально не настали.
Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення рішення від 26.01.2012 року №0000651503/0/6649 в частині збільшення ТОВ „Платан-сервіс" в частині збільшення суми зобов'язання з податку на додану вартість за квітень 2011 року в сумі 2751грн.00коп., з яких: за основним платежем 2750 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1грн. (а.с.129).
Враховуючи викладене, позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Оскільки позовні вимоги ТОВ „Платан-сервіс" є задоволеними частково, то відповідно до ст. 94 КАС України підлягає стягненню з Державного бюджету на користь позивача судовий збір в частині, пропорційній задоволеним вимогам, а саме в сумі 169грн.92коп.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Платан-сервіс" до Державної податкової інспекції у м. Сумах про скасування податкового повідомлення-рішення -задовольнити частково
Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000651503/0/6649 від 26 січня 2012 року в частині визначення суми зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 16992 грн. 00коп., з яких: за основним платежем 13593грн.60коп., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 3398грн. 40коп.
В іншій частині позовних вимог- відмовити за необґрунтованістю.
Стягнути з Державного бюджету на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Платан-сервіс" сплачений при поданні позову судовий збір пропорційно задоволеним вимогам в розмірі 169 грн.92коп.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя (підпис) О.О. Осіпова
З оригіналом згідно
Суддя О.О. Осіпова
Повний текст постанови складено та підписано 08.01.2013 року