Категорія №10.1
Іменем України
11 січня 2013 року Справа № 2а/1270/9659/2012
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Мазура Ю.Ю.,
при секретарі: Лушниковій О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Луганського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в сумі 2700, 93 грн., -
04 грудня 2012 року Луганський міський центр зайнятості (далі -позивач) звернувся з вказаним позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 2700,93 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що 21.05.2012 року ОСОБА_2 звернулася до Луганського міського центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні.
28.05.2012 року у зв'язку з відсутністю на ринку праці підходящої роботи, відповідачу було надано статус безробітного. На підставі заяви від 05.06.2012 року ОСОБА_2 було направлено на навчання за професією інженер-будівельник до ТОВ «Луганська будівельна компанія 2000». З метою подальшого працевлаштування на заявлену вакансію на це ж підприємство за умов, що ця вакансія є підходящою їй роботою за освітою та досвідом роботи. Після закінчення стажування відповідач відмовилась від працевлаштування до ТОВ «Луганська будівельна компанія 2000». 07.08.2012 р. ОСОБА_2 знята з обліку у зв'язку з відмовою від роботи за професією, набутою після професійної підготовки. 09.11.2012 року на адресу відповідача було направлено повідомлення про повернення коштів за навчання у розмірі 2700, 93 грн. Кошти добровільно не повернуті, тому позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 2700, 93 грн.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, надав суду пояснення, аналогічні викладеним у позові та просив суд стягнути з відповідача суму заборгованості.
Відповідач у судовому засіданні проти позовних вимог заперечувала, надала суду письмові заперечення на адміністративний позов, просила відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та письмові докази на їх підтвердження, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в повному обсязі виходячи з наступного.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування , їх посадові та службові особи зобовязані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості.
Правові, економічні та організаційні основи зайнятості населення України і його захисту від безробіття, засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаються законами України від 22.03.1991 року № 803-XII «Про зайнятість населення» та від 02.03.2000 року № 1533-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 1 Закону України від 22.03.1991 № 803-XII «Про зайнятість населення» зайнятість визначено як діяльність громадян, що пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.
Пунктом «б» частини третьої статті 1 Закону України від 22.03.1991 № 803-XII «Про зайнятість населення» визначено, що громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України «Про особисте селянське господарство», належать до зайнятого населення.
Згідно із статтею 2 Закону України від 22.03.1991 № 803-XII «Про зайнятість населення» безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.
Відповідно до положень Закону України від 22.03.1991 № 803-XII «Про зайнятість населення» порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних державною службою зайнятості визначається Кабінетом Міністрів України.
Так, згідно з пунктом 12 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 219, для одержання статусу безробітного громадянин особисто подає у день, що настає після закінчення встановленого строку для пошуку підходящої роботи, до центру зайнятості заяву із зазначенням у ній інформації про те, що він не займається видами діяльності, що визначені частиною третьою статті 1 Закону України «Про зайнятість населення», і не отримує пенсію на пільгових умовах, а також копію довідки про його ідентифікаційний номер.
Статтею 25 Закону України від 22.03.1991 № 803-XII «Про зайнятість населення» передбачено, що держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм такі види компенсацій, зокрема, виплату в установленому порядку допомоги по безробіттю.
Розміри та умови надання матеріального забезпечення на випадок безробіття визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Судом встановлено, що 21.05.2012 року ОСОБА_2 звернулася до Луганського міського центру зайнятості з заявою про вирішення питання щодо її працевлаштування та надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю (а.с.10).
28.05.2012 року службою зайнятості відповідачу був наданий статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю (а.с.7).
Відповідно до заяви ОСОБА_2, у зв'язку з відсутністю на ринку праці підходящої роботи, вона просила направити її на навчання за професією інженер -будівельник до ТОВ «ЛБК 2000» з 06.06.2012 року - для подальшого працевлаштування.
Договором №120112060500001 від 05.06.2012 року між Луганським міським центром зайнятості та ОСОБА_2 визначено права та обов'язки сторін та відповідальність сторін (а.с.13).
Договором №120112060500001 від 05.06.2012 року на підвищення кваліфікації за посадою «Інженер-будівельник» в період з 06.06.2012 року по 04.07.2012 року визначено розмір витрат, пов'язаних з навчанням, згідно з кошторисом (а.с.14-17).
Згідно до п.5 ст.12 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» № 1533-ІІІ від 02.03.2000 року виконавча дирекція Фонду та її робочі органи контролюють правильність нарахування, своєчасність сплати страхових внесків, а також витрат за страхуванням на випадок безробіття, проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики, Пенсійним фондом України за погодженням з правлінням Фонду.
Розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення здійснюється шляхом звірення даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних Пенсійного фонду України та Державної податкової адміністрації України, а в разі необхідності - шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників.
Судом встановлено, що з метою забезпечення реалізації Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 13.02.2009 року №60/62, постановою правління Пенсійного фонду України 13.02.2009 №7-1 та Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» позивачем було проведено перевірку достовірності даних, які є підставою для надання відповідачу статусу безробітного та виплати йому матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих ОСОБА_2 до державної служби зайнятості. У результаті проведеного розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, позивачем було складено акт № 1145 від 04.07.2012 року (а.с.22).
Відповідно до акту розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» встановлено, що ОСОБА_2 статус безробітного отримала - 21.05.2012 року, згідно даних трудової книжки НОМЕР_1, ОСОБА_2 прийнята 04.10.2010 ркоу на посаду головного інженера (наказ №7к-пр від 04.10.2010 р.), звільнена 14.05.2012 р.згідно п.1 ст.36 (за згодою сторін) КЗпП України (наказ №8 к/р від 14.05.2012 р.). Згідно довідки про середню заробітну плату від 23.05.2012 року №10 фонд заробітної плати, що враховується для розрахунку середньої заробітної плати, за період з 01.11.2011 р.по 30.04.2012 р. складає 12858,13 грн., а середньоденна заробітна плата складає 70 грн. 65 коп.
Висновками Акту розбіжностей між данними, вказаними у довідці про середню заробітну плату від 23.05.2012 р. №1- та даними ПФУ про дохід особи від 28.06.2012 р. не встановлено.
01.11.2012 року Луганським міським центром зайнятості був складений наказ № 193-б про стягнення витрачених на навчання коштів з ОСОБА_2 в сумі 2700,93 грн. (а.с.34).
Також, з матеріалів справи вбачається, що на адресу відповідача Луганським міським центром зайнятості було направлено повідомлення № 1/02-5139 від 09.11.2012 року, в якому вказано про необхідність повернення до центру зайнятості вартість навчання у розмірі 2700,93 грн. (а.с.24).
Згідно до п.3 ст.36 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» № 1533-ІІІ від 02.03.2000 року у разі припинення професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості без поважних причин або відмови працювати за одержаною професією (спеціальністю) із застрахованих осіб стягується сума витрат на професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації.
Відповідно п.28 Порядку надання матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного у разі припинення професійного навчання за направленням державної служби зайнятості без поважних причин або відмови працювати за набутою професією (спеціальністю) з осіб стягується загальна сума витрат на професійне навчання, включаючи суму виплаченої матеріальної допомоги у період професійного навчання, витрат на проїзд до місця навчання і назад (включаючи щоденні), витрат на проживання та витрат, пов'язаних з попереднім медичним та наркологічним оглядом відповідно до законодавства.
Розмір матеріального забезпечення (допомоги по безробіттю), незаконно отриманого відповідачем з 06.05.2012 року по 04.07.2012 року підтверджується довідкою Луганського міського центру зайнятості (а.с.21).
Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Судом встановлено, що відповідач у добровільному порядку суму заборгованості в розмірі 2700, 93 грн. не сплатив.
За таких умов, враховуючи вищевикладене, суддя приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення боргу з відповідача є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 18, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Луганського міського центру зайнятості вартість за навчання у сумі 2700,93 грн. (дві тисячі сімсот гривень 93 копійки) з них:
- матеріальна допомога в період профнавчання - 1835,73 грн.;
- послуги з профнавчання, перенавчання та підвищення кваліфікації - 865,20 грн.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складено та підписано 11 січня 2013 року.
СуддяЮ.Ю. Мазур