Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
16 листопада 2012 року Справа № 1170/2а-3323/12
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Мирошниченка В.С.
за участю секретаря судового засідання - Поцелуйко А.І.
за участю представника позивача -Патлатого П.М.
представника відповідача -Скрипника О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом, позову товариства з обмеженою відповідальністю „Спецтехмаш-2" до Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень, -
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення №0000270225 від 04.05.12р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 100639 грн.; податкове повідомлення-рішення №0000280225 від 04.05.12р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 120372грн.; №0000290225 від 04.05.12р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 210966 грн.; податкове повідомлення-рішення №0000300225 від 04.05.12р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 173819 грн.
Ухвалою суду від 02.11.2011р. було роз'єднано у самостійні провадження позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Спецтехмаш-2" до Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень.
В провадженні даної адміністративної справи №1170/2а-3323/12 було залишено позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень №0000270225, №0000280225 від 04.05.12р., прийнятих на підставі акта перевірки №15/22-5/31400406 від 18.04.12р.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в акті перевірки містяться безпідставні висновки щодо укладених між позивачем та контрагентом ТОВ "Житлобуд-БК" нікчемних правочинів в період з 01 січня 2009р. по 31 грудня 2011 року та не підкріпленні належними доказами, оскільки нікчемність правочинів може бути доведено тільки рішенням суду.
Позивач вказав, що податковим органом при проведенні документальної перевірки ТОВ "Спецтехмаш-2" не приймались до уваги надані первинні документи по вказаних господарських операціях (договори поставки товару, рахунки про оплату, податкові накладні, платіжні доручення, договори на перевезення вантажу, товарно-транспортні накладні, акти надання послуг по перевезенню), що є грубим порушенням чинного законодавства. Відповідач безпіставно посилався на те, що ТОВ "Спецтехмаш-2" являється вигодонабувачем, тобто суб'єктом господарювання, що здійснює господарські операції з використання вигодоформуючих суб'єктів, діяльність яких спрямовано на отримання податкової вигоди.
В судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримав та просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, позицію виклав в письмових запереченнях, в яких зазначив, що у ТОВ "Житлобуд-БК" відсутні адміністративно-господарські можливості на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутні фактичні дій, спрямовані на виконання взятих себе зобов'язань. Вказав на те, що останнє в свою чергу свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків, тобто такі угоди мають фіктивних характер.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов належить задовільнити враховуючи наступне.
ТОВ "Спецтехмаш-2" зареєстроване у виконавчому комітеті Кіровоградської міської ради як юридична особа 16.03.2001 року.
Згідно статуту ТОВ "Спецтехмаш-2" займається різними видами діяльності, основними з яких є: оптово-роздрібна торгівля промисловими непромисловими товарами, сільськогосподарською продукцією, товарами народного споживання та продуктами харчування з проведенням готівкових та безготівкових розрахунків,проведення ремонту та наладки веломототехніки, надання майна та приміщення в оренду, здійснення оптової та роздрібної торгівлі автомобільними товарами та іншими видами діяльності (а.с.66-73).
З 04 по 10 квітня 2012 р. відповідачем проведено позапланову документальну невиїзну перевірку позивача з питань відображення в податковому обліку операцій із здійснення взаємовідносин з ТОВ "Житлобуд-БК" в період з 01 січня 2009р. по 31 грудня 2011 року.
Результати перевірки оформлені актом від 18.04.2012 року № 15/22-5/31400406 (т.1 а.с.40-64), яким встановлено порушення: п. 138.2,138.4 ст.138 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-ІV (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на прибуток всього 120371 грн. (за перший квартал 2011року в сумі 57959 грн. за другий квартал 2011 року в сумі 62412 грн.); 198.3, 198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на 100638 грн. (за березень 2011 року в сумі 46367 грн., за квітень 2011 р. -30279 грн., за травень 2011 р. - 23992 грн.)
На підставі Акту перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 04.05.2012р. № 0000270225, яким збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 100638 грн.; №0000280225- яким збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 120371 грн. (т.1 а.с. 12,13).
У період який проводилась перевірка, ТОВ "Спецтехмаш-2" було платником: податку на додану вартість, податку на прибуток, податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, комунального податку, податку з доходів фізичних осіб, збору та забруднення навколишнього середовища, збору за спеціальне використання водних ресурсів загальнодержавного значення.
Як вбачається з матеріалів справи, з метою здійснення основного виду діяльності позивачем укладено договори на поставку товару (запасних частин до транспортних засобів, колеса,масло, автохімію, аксесуари та ін.) з ТОВ "Житлобуд-БК": від 01.03.2011р. № 76, від 01.04.2011 р. №3, від 03.05.2011 р. №88 (т.1 а.с.88-93).
У березні та травні 2011 року позивач придбав у ТОВ "Житлобуд-БК" запасні частини в асортименті до транспортних засобів та іншу продукцію на загальну суму 603828 грн., в т.ч. ПДВ-100638 грн., що підтверджується первинними документами: рахунком на оплату замовлення, витратними накладнии, видатковими накладними, платіжними дорученнями, податковими накладними, актами приймання-передачі (т.1 а.с.94-268, т.2 а.с. 212-250, т.3 а.с.1-78).
Поставка товару здійснювалася автомобільним транспортом ФОП ОСОБА_3, який діяв відповідно до договору перевезення вантажу №21/02/11 від 21.02.2011 р. укладеним з ТОВ "Спецтехмаш-2", та угодою про тарифи і порядок нарахування оплати за перевезення вантажу (а.с. 269-272).
Товар доставлявся позивачеві водієм ОСОБА_4 на автомобілі "FAW", НОМЕР_1 що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних та актами надання послуг на перевезення вантажу (т.1 а.с.273-284).
Товар доставлявся в м. Кіровоград в орендоване приміщення ТОВ "Спецтехмаш-2" за адресою м. Кіровоград, пр-кт Інженерів, 6, площею 300 км.м., яке згідно договору передане орендодавцем ВАТ "Спецекскавація" в оренду ТОВ "Спецтехмаш-2", з метою використання під офіс та торгівлю (т.3 а.с. 80-103).
Придбані запасні частини оприбуткувалися позивачем, в подальшому реалізувалися різним підприємствам, про що свідчать копії податкових накладних (т.3 а.с.1-78)
Так, п.п. 44.1 цієї статті Кодексу визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення обєкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обовязковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Поряд з цим, відповідно п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Частинами 1, 2 ст.9 Закону №996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Пунктом 198.6 ст. 198.6 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
При цьому в пункті 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Податковому кодексі України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належно оформленої та виданої податкової накладної, також правові норми передбачають як підставу для не включення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, що відповідають вимогам Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 25.05.1995р. № 88, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства нереальних сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.
Враховуючи наведене, суд вважає, що підтвердженням правомірності віднесення позивачем до складу суми податкового кредиту з вартості придбаних товарів від постачальника ТОВ "Житлобуд-БК", є первинні документи, які оформлені відповідно до вимог Закону України № 996-XIV, Податкового кодексу України та підтверджують факт понесених витрат іншою особою, а також зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю платника податку. Тому позивачем правомірно сформовано податковий кредит та віднесено до складу валових витрат на придбання товарів суми нарахованих (сплачених) витрат за отриманий від ТОВ "Житлобуд-БК" товар.
Як вбачається з матеріалів перевірки та встановлено судом в судовому засіданні, фактичною підставою для визначення позивачеві грошового зобов'язання за перевірений період стали висновки відповідача про вчинення позивачем з ТОВ "Житлобуд-БК" правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, оскільки вказані правочини, на думку відповідача, є нікчемними, що встановлювалося в актах перевірки вказаних контрагентів за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг. Висновку про нікчемність правочинів податковий орган дійшов у зв'язку з тим, що для перевірки не надано документальних доказів факту отримання товару від постачальників та факту дійсності здійснення перевезень вантажу (а.с.164-175).
Разом з тим, суд критично оцінює посилання відповідача на вказані акти, як на доказ нікчемності угод між позивачем та ТОВ "Житлобуд-БК", оскільки судом на підставі доказів зібраних у справі достовірно встановлено, що вказане підприємство є реально існуючими суб'єктом господарювання, яке здійснює господарську діяльність в розумінні ст. 3 ГК України.
Крім того, стосовно доводів відповідача щодо нікчемності угод укладених позивачем з вказаним контрагентом суд зазначає наступне.
Згідно ч.1 ст.234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Такий правочин визнається судом недійсним.
У відповідності до ст.228 Цивільного кодексу України, в редакції чинній на момент проведення перевірки, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Згідно п.11 ст.10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав.
З вищевказаних норм вбачається той факт, що повноваженнями щодо визнання правочину недійсним із мотивів порушення публічного порядку, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (нікчемний правочин), органи податкової служби не наділені, оскільки таке визнання можливе в судовому порядку, а тому суд вважає, що висновки відповідача в частині визнання правочинів нікчемними, покладені в основу для визначення податкових зобов'язань позивачеві, вимогам чинного законодавства не відповідають.
Висновок податкового органу про нікчемність правочинів, які на його думку, вчинені з метою, що суперечить інтересам держави та порушують публічний порядок не може бути беззаперечним доказом такої нікчемності, а повинен доводитись в судовому порядку шляхом подання відповідного позову на виконання законодавчо визначених повноважень.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків визначені податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, зокрема, бюджетне відшкодування, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.
Відповідачем не надано жодних доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість та суми по яких сформовані витрати по правочинах з ТОВ "Житлобуд-БК"
Суд враховує, що відповідачем обставини реального здійснення позивачем господарської діяльності не досліджувались та в ході розгляду справи не були спростовані.
Окрім того, суд зазначає, що, коли державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретним платником податків, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживань з їх боку.
За таких обставин рішення відповідача є необґрунтованими та протиправними, а тому їх належить скасувати, а позов необхідно задовільнити.
У відповідності до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовільнити повністю.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції від 04.05.12р. №0000270225, яким ТОВ „Спецтехмаш-2" збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 100639 грн., в т.ч. за основним платежем 100638 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1 грн.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції від 04.05.12р. №0000280225, яким ТОВ „Спецтехмаш-2" збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 120372 грн., в т.ч. за основним платежем 120371 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1 грн.
Присудити товариству з обмеженою відповідальністю „Спецтехмаш-2" судові витрати з Державного бюджету в розмірі 2146,00 грн.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.
Постанова у повному обсязі складена 20.11.2012 р.
Суддя В.С. Мирошниченко
.