Категорія №10.2.4
Іменем України
10 січня 2013 року Справа № 2а/1270/9977/2012
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Мазура Ю.Ю.,
при секретарі: Лушниковій О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луганську адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Первомайськвугілля» до управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську Луганської області про визнання протиправним та відміну рішення №727 від 02 листопада 2012 року, -
14 грудня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державного підприємства «Первомайськвугілля» до управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську Луганської області про визнання протиправним та відміну рішення №727 від 02 листопада 2012 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при винесенні рішення №727 начальником управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську від 02.11.2012 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасне сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за травень 2012 року у відношенні Державного підприємства «Первомайськвугілля» в особі Відокремленого підрозділу «ш. Первомайська», яким страхувальнику нараховані штраф у розмірі 66983,47 грн. та пеня у розмірі 10564,29 грн. відповідачем порушено:
- п. 14 ст. 25 Закону №2464 та п. 7.7. «Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яким встановлено, що рішення УПФУ повинні вручатися протягом трьох робочих днів з моменту їх винесення, а оскаржуване Рішення №727,яке датовано 02.11.2012 року, було відповідачеві вручено тільки 23.11.2012 року, про що свідчить підпис головного бухгалтера про отримання рішення;
- п. 7.2.6. «Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», згідно якої рішення про застосування штрафних санкцій та розрахунок зазначеної штрафної санкції здійснюється за даними акта та інших матеріалів про порушення, оскільки до винесення рішення №727 перевірки не проводилося та акт не складався;
- п. 6.10. Інструкції, якою встановлено, що відповідач повинен направляти платнику повідомлення про перерозподіл сплачених коштів протягом п'яти робочих днів після закінчення базового звітного періоду, а фактично позивачем не було отримано у вказаний строк та до цього часу від відповідача повідомлення про суми перерозподілу сплачених коштів як внески за травень 2012 року. Всього всіх видів внесків за травень 2012 року нараховано 3 452 693,21 грн. та сплачено повністю і своєчасно в термін з 13.06.2012 по 27.06.2012 року. Таким чином, нараховані фінансові санкції за прострочення сплати єдиного внеску за травень 2012 року за оскаржуваним рішенням позивач вважає необґрунтованими.
На підставі викладеного, позивач просить визнати протиправним та відмінити Рішення №727 управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську від 02 листопада 2012р. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасне сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у відношенні Державного підприємства «Первомайськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «ш. Первомайська» в частині нарахування штрафу у розмірі 66 983,47 грн. та пені у розмірі 10 564,29 грн. за прострочення сплати недоїмки із внесків за травень 2012 року.
У судове засідання представник позивача не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неприбуття суду не повідомив.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначивши, що порушення механізму винесення та вручення рішення не передбачає його відміни, оскільки у підприємства дійсно є заборгованість. Посилання позивача, щодо того, що рішення винесено без акту перевірки, є безпідставними, оскільки Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, дає право проведення перевірки на підставі картки особового рахунку. Позивач своєчасно бачив оскаржуване рішення. У задоволенні позовних вимог просив відмовити.
З огляду на положення ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності належним чином повідомленого позивача.
Відповідно до ч.6 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу на основі наявних в матеріалах справи доказів.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно зі ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах про оскарження рішень суб'єктів владних повноважень слід перевіряти чи прийняті такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України на Законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У судовому засіданні встановлено, що Державне підприємство «Первомайськвугілля» зареєстровано в якості юридичної особи виконавчим комітетом Первомайської міської ради 31.03.2003 року за № 1 388 120 0000 000004 (а.с.12).
Державне підприємство «Первомайськвугілля» є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Первомайську Луганської області.
Позивач має у своїй структурі Відокремлений підрозділ Шахта «Первомайська», який внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з правовим статусом суб'єкта - без права юридичної особи та який взято на облік до управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську Луганської області (а.с.13).
02 листопада 2012 року УПФУ в м. Первомайську Луганської області винесено рішення №727 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до ВП Шахта «Первомайська» ДП «Первомайськвугілля» на підставі п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» застосовано штраф у розмірі 66983,47 грн. та нараховано пеню в сумі 10564,29 грн. за період з 02.07.2012 року по 31.07.2012 року (а.с.15).
Згідно Інструкції «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», затвердженою постановою Правління Пенсійного фонду України 27.09.2010 за № 21-5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 року за № 994/18289, розрахунок фінансової санкції здійснюється на підставі даних карток особових рахунків платників.
Нараховані за рішенням від 02 листопада 2012 року №727 штрафні санкції та пеня були застосовані до позивача у зв'язку з несвоєчасною сплатою єдиного внеску у період з 02.07.2012 по 31.07.2012 у розмірі 10% та 0,1% відповідно своєчасно несплачених сум, на підставі даних карток особового рахунку ВП Шахта «Первомайська» ДП «Первомайськвугілля».
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08.07.2010 (далі Закон № 2464).
Статтею 1 вказаного Закону передбачено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Згідно ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до ч. 8 ст. 9 зазначеного Закону платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.
Базовим звітним періодом є календарний місяць, а для платників, зазначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - календарний рік.
Відповідно до ст. 25 Закону № 2464 рішення, прийняті органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.
У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Частиною 12 ст. 9 Закону № 2464 передбачено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
З матеріалів справи, вбачається, що позивачем сума єдиного внеску перераховувалась не в повному обсязі, що є порушенням Закону № 2464.
Згідно п.2 ч. 11 ст.25 Закону № 2464 за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Відповідно до ч. 10 ст. 25 Закону № 2464 на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Відповідно до частини 6 статті 25 Закону № 2464 за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. Такі ж положення визначені і пунктом 6.10 Інструкції.
Згідно ч. 14 ст. 25 Закону № 2464 про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа територіального органу Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.
Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти робочих днів після надходження відповідного рішення.
Відповідно до ч. 15 ст. 25 Закону № 2464 рішення територіального органу Пенсійного фонду про нарахування пені та/або застосування штрафів, передбачених частинами одинадцятою і дванадцятою цієї статті, є виконавчим документом.
Частиною 16 статті 25 Закону № 2464 визначено, що строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.
У відповідності до п.6.10 «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
Пунктом 7.2.2 Інструкції «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за формою згідно з додатком 10.
Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних карток особових рахунків платників.
При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення після сплати (погашення) у повному обсязі недоїмки окремо за кожний базовий звітний період незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період.
Згідно п.7.2.6 Інструкції «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за несплату, неповну сплату або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів), накладається штраф у розмірі 10 відсотків таких несплачених або несвоєчасно сплачених сум.
При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій за формою згідно з додатком 14 до цієї Інструкції.
Розрахунок зазначеної штрафної санкції здійснюється за даними акта перевірки.
Однак вказаний п.7.2.6 Інструкції застосовується за несплату авансових платежів, що є корінною відмінністю від необхідного п.7.2.2, який застосовується при несплаті або несвоєчасній сплаті єдиного внеску без авансових платежів та застосування якого дозволяє розраховувати фінансову санкцію на підставі даних карток особового рахунку позивача (без проведення перевірки та складання акту).
З вищевикладеного вбачається, що для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій відповідачу достатньо даних картки особового рахунку платника страхових внесків.
Таким чином безпідставними є посилання позивача на п.7.2.6 Інструкції «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а саме на те, що відповідачем не проводилася перевірка та за її результатами не складався акт перевірки.
До того ж, порушення процедури вручення рішення та не направлення повідомлення про перерозподіл коштів не передбачає підстав його скасування, оскільки відповідач дійсно має заборгованість.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що рішення №727 від 02 листопада 2012 року було винесено відповідачем у відповідності до вимог діючого законодавства, підстав для визнання його противоправним та підстав для його відміни судом не вбачається, отже позовні вимоги Державного підприємства «Первомайськвугілля» документально та нормативно не обґрунтовані та є такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 18, 71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складено та підписано 14 січня 2013 року.
Суддя Ю.Ю. Мазур