вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
23 червня 2011 р. Справа №2а-3385/11/0170/24
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кащеєвої Г.Ю., при секретарі Семенко О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом Державної податкової інспекції у м. Ялта АРК
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий 1-м відділом Ялтинського МУГУ МВС України в Криму.
Державна податкова інспекція у м. Ялта АР Крим звернулась до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 42003,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем проведено документальну планову виїзну перевірку відповідача, за результатами якої встановлено порушення податкового законодавства та прийнято рішення про застосування до відповідача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 42003,00грн.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, з причин, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов. Відповідно до положень ч.6 ст.128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Частиною 1, 3 статті 4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Відповідно до п.п. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.
Відповідно до п. 2 ст. 11 Закону України від 04.12.1990р. №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» (у редакції, що діяла на момент проведення перевірки) (далі - Закон № 509) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль, зокрема: за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому порядку; наявності свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів господарської діяльності, ліцензій на здійснення певних видів господарської діяльності, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгові патенти.
Згідно з ч. 1 ст. 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб'єктом господарювання при здійсненні ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його у якості підприємця без статусу юридичної особи.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований у якості фізичної особи - підприємця виконавчим комітетом Ялтинської міської ради АР Крим 12.08.2003 року, про що видане свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця серії НОМЕР_3
Згідно зі Свідоцтвом № НОМЕР_4 про реєстрацію платника податку на додану вартість, виданого ОСОБА_1 20.08.2003 року ДПІ у м. Ялта, він є платником податку на додану вартість.
Відповідно до Свідоцтв про сплату єдиного податку Серії НОМЕР_5 від 01.01.2007 року, Серії НОМЕР_6 від 01.01.2008 року, Серії НОМЕР_7 від 01.01.2009 року, ФОП ОСОБА_1 був платником єдиного податку у 2007-2009 роках.
Таким чином, суд зауважує, що відповідач є суб'єктом господарювання, платником податків, зобов'язаний виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, у тому числі стосовно належного нарахування та сплати податків.
Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
У ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначені підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок. Плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків, яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням платника податків. Право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.
Планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік (ч.2 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»).
Відповідно до ст. 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» посадові особи органу держаної податкової служби вправі приступати до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявністю підстав для їх проведення та за умови надання платнику податків під розписку направлення на перевірку та копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки.
Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Ялта АР Крим на підставі направлення на перевірку від 25.01.2010 року № 19 (001230), виданого ДПІ у м. Ялта, плану -графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, головним державним податковим ревізором -відділу контрольно-перевірочної роботи Управління оподаткування фізичних осіб ДПІ у м. Ялта інспектором, інспектором податкової служби 1 рангу Сорокодум Ольгою Миколаївною проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово - господарської діяльності з питань дотримання фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 30.09.2009 року.
Про проведення документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 був проінформований письмовим повідомленням від 22.12.2009 року № 66 (рег. № 144/17-1), яке було направлено 23.12.2009 року рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Перевірка проводилася у період з 25.01.2010 року по 05.02.2010 року з відома та у присутності ФОП ОСОБА_1
За результатами перевірки був складений Акт № 242/17-1/НОМЕР_1 від 08.02.2010 року.
Перевіркою було встановлено порушення ФОП ОСОБА_1:
- вимог п. 8 Наказу ДПА України від 29.10.1999 року № 599 «Про затвердження Свідоцтва про сплату єдиного податку та Порядку його видачі» в частині порушення ведення книги обліку доходів та витрат за формою № 10;
- вимог п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637, в частині неповного оприбуткування готівки у книзі обліку доходів та витрат за формою № 10 в загальній сумі 8400,60грн., у тому числі за 2007 рік у сумі 3433,204грн., за 2008 рік у сумі 4967,37грн.;
- абз. 17 п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року, зі змінами та доповненнями, що призвело до заниження податкових зобов'язань по ПДВ в загальній сумі 90грн., у тому числі за грудень 2008 року на 90 грн.
Акт перевірки № 242/17-1/НОМЕР_1 від 08.02.2010 року був підписаний ФОП ОСОБА_1 із зауваженням: «З висновками перевірки погоджуюсь частково».
На підставі Акту перевірки № 242/17-1/НОМЕР_1 від 08.02.2010 року ДПІ у м. Ялта було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000211701/0 від 17.02.2010 року, яким до ФОП ОСОБА_1 за порушення абзацу 1 п. 2.6 Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637, п. 8 Наказу ДПА України від 29.10.1999 року № 599 «Про затвердження Свідоцтва про сплату єдиного податку та Порядку його видачі» на підставі п. 11 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» № 509-ХІІ від 04.12.1990 року і згідно з абз. 3 ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм по регулюванню обігу готівки» від 12.06.1995 року № 436/95 застосована сума штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 42003,00грн.
ФОП ОСОБА_1 були складені заперечення на акт планової виїзної перевірки № 242/17-1/НОМЕР_1 від 08.02.2010 року, які були направлені до ДПІ у м. Ялта та отримані податковим органом 10.02.2010 року, про що свідчить штамп на запереченнях.
17.02.2010 року ФОП ОСОБА_1 був отриманий лист ДПІ у м. Ялта № 1390/Ф/17-1 від 13.02.2010 року «Про розгляд заперечень до акту перевірки», в якому повідомлялося про те, що заперечення відповідача не можуть бути прийняті до розгляду при ухвалені рішення про накладення штрафних санкцій.
Не погодившись з рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000211701/0 від 17.02.2010 року ФОП ОСОБА_1 оскаржив його до Державної податкової адміністрації в АР Крим.
Рішенням від 13.04.2010 року Державної податкової адміністрації в АР Крим скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 17.02.2010 року № 0000211701/0, прийняте ДПІ у м. Ялта стосовно суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 та зобов'язано ДПІ у м. Ялта прийняти стосовно суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 42003,00грн. згідно з вимогами підпункту 7.1 пункту 7 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
На підставі рішення Державної податкової адміністрації в АР Крим від 13.04.2010 року ДПІ у м. Ялта 27.04.2010 року, відповідно до п.п. 7.1. п. 7 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 року № 253, зареєстрованим Міністерством юстиції України 06.07.2001 року за № 567/5758, було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000671701, яким застосовано до ФОП ОСОБА_1 за порушення абзацу 1 п. 2.6 Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637, п. 8 Наказу ДПА України від 29.10.1999 року № 599 «Про затвердження Свідоцтва про сплату єдиного податку та Порядку його видачі» на підставі п. 11 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» № 509-ХІІ від 04.12.1990 року і згідно з абз. 3 ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм по регулюванню обігу готівки» від 12.06.1995 року № 436/95 застосована сума штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 42003,00 грн.
Перевіряючи законність та правомірність нарахування ДПІ у м. Ялта АР Крим штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 4200,0грн. до ФОП ОСОБА_1, судом встановлено наступне.
Оскільки спірні правовідносини виникли між позивачем та відповідачем у період з 25.01.2010 року по 27.04.2010 року, суд вважає за необхідне застосовувати норми законодавства, що діяли у той період.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року № 265/95-ВР (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) (далі -Закон № 265).
Згідно з ч. 1, 5 ст. 3 Закону № 265 суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
У разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу Державним казначейством України.
Статтею 8 Закону № 265 передбачено, що форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов'язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій або використанням розрахункових книжок, встановлюються Державною податковою адміністрацією України.
Форма, зміст та порядок ведення розрахункових документів, а також форма та порядок подання звітності, пов'язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій при здійсненні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, встановлюються Національним банком України за погодженням з Державною податковою адміністрацією України.
Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою регулюється Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за № 40/10320 (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) (далі -Положення № 637).
Пунктами 2.1, 2.2 Положення № 637 передбачено, що підприємства (підприємці), які відкрили поточні рахунки в банках і зберігають на цих рахунках свої кошти, здійснюють розрахунки за своїми грошовими зобов'язаннями, що виникають у господарських відносинах, пріоритетно в безготівковій формі, а також у готівковій формі (з дотриманням чинних обмежень) у порядку, установленому законодавством України.
Підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів.
Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.
Судом встановлено, що видами господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 є: оптова торгівля комп'ютерами, перефірійними пристроями та програмним забезпеченням, оптова торгівля офісною технікою та устаткуванням, оптова торгівля електронними компонентами та устаткуванням, роздрібна торгівля побутовими електротоварами, радіо- та телеапаратурою, роздрібна торгівля офісним та комп'ютерним устаткуванням, консультування з питань інформатизації, інші вили діяльності у сфері розроблення програмного забезпечення, оброблення даних, ремонт і технічне обслуговування офісної техніки, ремонт і технічне обслуговування елекронно - обчислювальної техніки.
У ході перевірки посадовою особою податкового органу було встановлено, що за 2007 рік ФОП ОСОБА_1 була отримана виручка від реалізації товарів (робіт, послуг) в сумі 160231,31грн., у тому числі готівкою 20599,42 грн., але у книзі обліку доходів та витрат відображена виручка в розмірі 133526,09 грн., у тому числі готівкою 17166,18 грн.; за 2008 рік отримана виручка від реалізації товарів (робіт, послуг) в сумі 208713,44 грн., у тому числі готівкою 29804,20 грн., але у книзі обліку доходів та витрат відображена виручка в розмірі 173927,87 грн., у тому числі готівкою 24836,83 грн.
Таким чином, перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 не в повному обсязі оприбуткована готівка в книзі обліку та доходів та витрат в загальній сумі 8400,61 грн., у тому числі за 2007 рік у сумі 3433,24 грн. (20599,42-17166,18), у 2008 році у сумі 4967,37 грн. (29804,20-24836,83).
Відповідальність за порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, передбачена Указом Президенту «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» № 436/95 від 12.06.1995 року.
Так, відповідно до ст. 1 Указу у разі порушення юридичними особами всіх форм власності фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за не оприбуткування, неповне та/або несвоєчасне оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.
Перевіряючи обґрунтованість дій позивача при прийнятті рішення про застосування штрафних санкцій суд зазначає наступне.
У інформаційному листі ВАСУ вказано, що відповідно до правової позиції Верховного Суду України штрафні (фінансові) санкції, встановлені законодавчими актами не з питань оподаткування, за своєю суттю є адміністративно-господарськими санкціями, які за визначенням частини першої статті 238 Господарського кодексу України можуть бути застосовані до суб'єктів господарювання уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності як заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідації його наслідків.
3 огляду на це такі санкції органами державної податкової служби можуть застосовуватись до суб'єктів господарювання протягом строків, визначених статтею 250 зазначеного Кодексу для застосування адміністративно-господарських санкцій, тобто протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
У той же час, застосування санкцій за порушення законів, які не є законами з питань оподаткування, повинно здійснюватися податковим органом шляхом прийняття рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, яке складається за формою "С" згідно з додатком 8 до Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 року № 253.
При цьому ухвалення рішення за формою «С» повинно відбутися протягом строків, установлених статтею 250 Господарського кодексу України.
З урахуванням викладеної правової позиції ВАСУ суд зазначає, що оскаржуване рішення було винесено за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності у 2007 та 2008 роках, тобто з порушенням річного строку застосування штрафних (фінансових) санкцій, встановленого статтею 250 Господарського кодексу України.
Таким чином, судом встановлено, що ДПІ у м. Ялта прийнято рішення про застосування штрафних санкцій необґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, непропорційно.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 158-163, 167 КАС України суд,
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1, банківські рахунки не відомі) 42003,00 грн. на підставі рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000671701 від 27.04.2010 року на р/р 31110104700039, Державний бюджет м. Ялта, код платежу 21080900 в установі банку УДК в АРК м. Сімферополь, МФО 824026.
3. Після набрання постановою законної сили, за заявою позивача видати виконавчий лист.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Кащеєва Г.Ю.