Cправа № 807/65/13-а
Рядок статзвіту № 6.2.1
Код - 04
іменем україни
14 січня 2013 року м. Ужгород
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Рейті С.І., розглянувши матеріали позовної заяви Прокурора м. Ужгорода до Ужгородської міської ради Закарпатської області про визнання протиправним та скасування рішення Ужгородської міської ради частково, -
Прокурор м. Ужгорода звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Ужгородської міської ради, якою просить визнати протиправним та скасувати пункт 1.7 рішення Ужгородської міської ради від 14 жовтня 2011 року за № 281 (яким затверджено проект відведення земельної ділянки громадянці ОСОБА_1).
У відповідності до ч. 2 ст. 107 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відкриває провадження в адміністративній справі, якщо відсутні підстави, в тому числі, для повернення позовної заяви.
Позовну заяву слід повернути з підстав, визначених п.6 ч.3 ст.108 КАС України - справа не підсудна цьому адміністративному суду.
Як вбачається з позовної заяви та доданих до неї матеріалів, прокурор звертається до суду з позовом до Ужгородської міської ради про скасування п. 1.7 рішення ради щодо затвердження проекту відведення земельної ділянки, оскільки даним пунктом рішення виділена земельна ділянка, що знаходиться в межах прибережної захисної смуги (водоохоронній зорі річки Уж), чим порушено вимоги ст. 61 Земельного кодексу України.
Повноваження прокурора визначено ст. 20 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції Закону станом на час звернення до суду), згідно п. 3 ч. 2 якої - при виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право звертатися до суду в передбачених законом випадках.
Позов прокурора м. Ужгорода мотивований захистом інтересів держави у зв'язку з незаконною передачею оскарженим пунктом рішення міськради земельної дільники, чим порушено права територіальної громади м. Ужгорода.
Статтею 36 - 1 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.
Згідно п 2 ст. 5 Закону України "Про прокуратуру" однією із функцій прокуратури є представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
При цьому, нормами Закону України "Про прокуратуру" передбачено можливість звернення до суду прокурора (а не в інтересах держави чи громадян) з позовами про скасування актів, зокрема, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що у разі відхилення подання (на акт, що суперечить закону) або ухилення від його розгляду прокурор може звернутися з заявою до суду про визнання акта незаконним, та таку заяву до суду може бути подано протягом п'ятнадцяти днів з моменту одержання повідомлення про відхилення подання або закінчення передбаченого законом строку його розгляду.
Згідно ч. 2 ст 60 КАС України, прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії адміністративного процесу. Прокурор, який звертається до адміністративного суду в інтересах держави, в позовній заяві (поданні) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до адміністративного суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України, у випадках, установлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.
Частиною 8 ст. 56 КАС встановлено, що як законні представники діють органи та інші особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.
Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді), прокурор звертається до суду з позовом в інтересах держави, які, в свою чергу, можуть бути пов'язані з необхідністю захисту прав державних органів, а також підприємств, установ, організацій (незалежно від їх підпорядкування та форм власності), при цьому, інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді.
З аналізу наведених правових норм вбачається, що право на звернення прокурора до суду у випадку порушення інтересів держави регламентовано вимогами законодавства, згідно яких в цьому випадку прокурор звертається до суду з позовом в інтересах держави, при цьому, підсудність розгляду адміністративних справ (предметна, територіальна та інстанційна) визначається за правилами, встановленими Кодексом адміністративного судочинства України.
Рішенням Конституційного Суду України від 1 квітня 2010 року № 10рп/2010 роз'яснено, що органи місцевого самоврядування при вирішенні питань місцевого значення, віднесених Конституцією України та законами України до їхньої компетенції, є суб'єктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції та, як суб'єкти владних повноважень, органи місцевого самоврядування вирішують в межах закону питання в галузі земельних відносин.
Згідно вищезазначеного Рішення КС України, земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності є публічно-правовими спорами, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів. Виходячи з наведеного, позови до органу місцевого самоврядування з приводу оскарження його рішень, дій чи бездіяльності з приводу земельних спорів відносяться до юрисдикції адміністративних судів.
В той - же час, ст. 18 КАС України встановлено предметну підсудність адміністративних справ, та згідно п. 1 ч. 1 цієї статті - місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування (крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам).
Як вбачається з позовної заяви, відповідачем у справі є Ужгородська міська рада та оскаржується рішення Ужгородської міської ради.
Статтею 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Згідно п. 6 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" від 06.03.2008 року за № 2, порушення правил предметної підсудності є підставою для скасування рішень судів нижчих інстанцій з направленням справи на новий розгляд до належного суду.
З наведеного вбачається порушення правил предметної підсудності при зверненні до суду, що є в подальшому підставою для скасування прийнятого неналежним судом (Закарпатським окружним адміністративним судом) судового рішення.
У відповідності до п. 6 ч. 3 ст. 108 КАС України, позовну заяву прокурора м. Ужгорода слід повернути позивачеві.
При цьому суд констатує, що з аналогічною позовною заявою прокурор м. Ужгорода вже звертався до Закарпатського окружного адміністративного суду (справа № 2а-0770/3603/12, головуючий - суддя Рейті С.І.) та ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року з тих - же підстав (порушення предметної підсудності при звернені до суду) позовну заяву повернуто позивачеві (рішення суду не оскаржено та набрало законної сили). Згідно положень ст. ст. 108, 109 КАС України, повернення позовної заяви не є підставою для відмови у відкритті провадження та не перешкоджає повторному зверненню до суду, однак, повторне звернення до суду здійснюється в порядку встановленому законом та ухвалою суду від 11 грудня 2012 року роз'яснено підсудність позову Ужгородському міськрайонному суду Закарпатської області як адміністративному суду, у відповідності до вимог ст.ст. 18, 19 КАС України.
Керуючись п. 6 ч. 3 ст. 108, ст. 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позовну заяву Прокурора м. Ужгорода до Ужгородської міської ради Закарпатської області про визнання протиправним та скасування рішення Ужгородської міської ради частково - повернути позивачеві.
2.Копію ухвали разом з позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами, невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.
3. Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст. 186 КАС України. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення, а якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, - протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали. (копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції).
Суддя С.І. Рейті