Україна
Донецький окружний адміністративний суд
10 січня 2013 р. Справа № 2а/0570/16295/2012
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 14 год. 30 хв.
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Голубової Л.Б.,
за участі секретаря судового засідання Асманової Е.Е.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до управління Пенсійного фонду України в Будьонівському
районі м. Донецька
про визнання протиправними дій щодо вимагання сплати
додаткової суми страхових внесків до Пенсійного фонду,
зобов'язання відізвати вимогу про сплату боргу № Ф-7
від 05 липня 2012 року, скасувати суму недоїмки в
повному обсязі, скасування постанови державного
виконавця Ніронової Т.І. від 13 серпня 2012 року про
відкриття виконавчого провадження з виконання вимоги
про сплату боргу № Ф-7 від 05 липня 2012 року,
зобов'язання відкликати вимогу про сплату боргу № Ф-7
від 05 листопада 2012 року, скасувати суму недоїмки в
повному обсязі
за участю:
представника позивача: ОСОБА_1 - особисто,
представника відповідача: Зінченко І.Є., за дов. від 10 січня 2013 року,
Дяченко Н.І., за дов. від 10 січня 2013 року
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до управління Пенсійного фонду України в Будьонівському районі м. Донецька про визнання протиправними дій щодо вимагання сплати додаткової суми страхових внесків до Пенсійного фонду, зобов'язання відізвати вимогу про сплату боргу № Ф-7 від 05 липня 2012 року, скасувати суму недоїмки в повному обсязі, скасування постанови державного виконавця Ніронової Т.І. від 13 серпня 2012 року про відкриття виконавчого провадження з виконання вимоги про сплату боргу № Ф-7 від 05 липня 2012 року, зобов'язання відкликати вимогу про сплату боргу № Ф-7 від 05 листопада 2012 року, скасувати суму недоїмки в повному обсязі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вважає себе звільненою від сплати страхових внесків та єдиного внеску, оскільки знаходиться на спрощеній системі оподаткування, посилаючись на Указ Президента України від 03.07.1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» та на Закон України «Про систему оподаткування».
Крім того, на думку позивача, вимоги відповідача про сплату боргу та постанова державного виконавця Ніронової Т.І. від 13 серпня 2012 року про відкриття виконавчого провадження з виконання вимоги про сплату боргу № Ф-7 від 05 липня 2012 року є необґрунтованими, неправомірними та винесеними в порушення Конституції України, Господарського кодексу України.
Позивач у судовому засіданні надала пояснення, аналогічним у позові, просила позов задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні надав письмові заперечення від 14 грудня 2012 року № 12020/09, в яких просив відмовити у задоволенні позову через необґрунтованість позовних вимог нормами діючого законодавства. Пояснив, що позивач знаходиться на спрощеній системі оподаткування, має чотирьох найманих працівників та, відповідно, обов'язок сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Вимоги про сплату боргу з єдиного внеску своєчасно були отримані позивачем та не оскаржені з його боку. Заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування позивач взагалі не має.
Крім того, головним державним виконавцем ВДВС Будьонівського РУЮ у м. Донецьку Темєртєй І.Г. 14 вересня 2012 року було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання вимоги № Ф-7 від 05 липня 2012 року у зв'язку з її фактичним виконанням та стягненням до бюджету Пенсійного фонду боргу з єдиного внеску у сумі 4720,70 гривень.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши позивача, представників відповідача, суд,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію серії В03 № 130157 зареєстрована виконавчим комітетом Донецької міської ради як фізична особа-підприємець 24 березня 2004 року (а.с.12).
Як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування позивач зареєстрована в управлінні Пенсійного фонду України в Будьонівському районі м. Донецька, що вказано в акті перевірки позивача від 31 серпня 2012 року № 48/07-18 (а.с.18-19) та не заперечується сторонами.
Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та з 01 січня 2011 року платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, несе обов'язки з нарахування, обчислення, сплати вказаних внесків в установлені строки в повному обсязі.
Відповідач у даній справі є суб'єктом владних повноважень, оскільки відповідно до вимог частин 1, 3 статті 21 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» від 17.03.2011р. територіальні органи центрального органу виконавчої влади утворюються як юридичні особи публічного права в межах граничної чисельності державних службовців та працівників центрального органу виконавчої влади і коштів, передбачених на його утримання, ліквідовуються, реорганізовуються за поданням міністра, який спрямовує та координує діяльність центрального органу виконавчої влади, Кабінетом Міністрів України.
Територіальні органи центрального органу виконавчої влади діють на підставі положень, що затверджуються керівником центрального органу виконавчої влади.
Згідно зі пунктом 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра соціальної політики України.
Відповідно до пункту 7 Положення, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 р. № 8-2 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 р. № 5-5) затверджено Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.
Згідно із підпунктом 1.1 цього Положення управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Фонду.
В доказ своїх позовних вимог позивачем надано наступні документи.
Актом планової перевірки позивача від 31 серпня 2012 року № 48/07-18 (а.с. 18-19) встановлено, що позивачем порушено частину 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в частині не сплати єдиного внеску, нарахованого за відповідний базовий період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. З 20.11.2011 року по 01.08.2012 року приватний підприємець постійно має заборгованість (недоїмку) по сплаті єдиного внеску. Станом на 01.08.2012 року заборгованість зі сплати єдиного внеску складає 2976,27 грн. згідно даних картки особового рахунку підприємця.
Крім того, 05 квітня 2012 року управлінням Пенсійного фонду України в Будьонівському районі м. Донецька на підставі даних особових карток винесено вимогу про сплату боргу з єдиного внеску № 7у на суми недоїмки у розмірі 7707,88 грн., фінансових санкцій у розмірі 855,28 грн. та пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у сумі 115,29 грн. (а.с.14).
05 липня 2012 року управлінням Пенсійного фонду України в Будьонівському районі м. Донецька на підставі даних особових карток винесено вимогу про сплату боргу з єдиного внеску № Ф-7 на суми недоїмки у розмірі 8715,85 грн., фінансових санкцій у розмірі 55,30 грн. та пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у сумі 17,38 грн. (а.с.44).
Крім того, 05 листопада 2012 року управлінням Пенсійного фонду України в Будьонівському районі м. Донецька на підставі даних особових карток винесено вимогу про сплату боргу № 7 на загальну суму недоїмки з єдиного внеску у розмірі 6877,10 гривень (а.с.16).
Постановою головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Будьонівського районного управління юстиції Темєртєй І.Г. від 26 вересня 2012 року було відкрито виконавче повадження ВП № 34452446 на підставі вимоги відповідача № 7 від 04 вересня 2012 року на суму недоїмки 1512,49 гривень (а.с.20). Однак, дана постанова, додана до позовної заяви, позивачем не оскаржується.
Згідно з пп. 1,2 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.
Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Верховною Радою України 08 липня 2010 року прийнято Закон України №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», який набрав чинності 01 січня 2011 року.
У оскаржуваних позивачем вимогах як правову підставу зазначено положення Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», хоча позивач наполягає на відсутності у нього заборгованості щодо страхових внесків.
Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» регулюються відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів на ці правовідносини може поширюватися лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що йому не суперечить. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.
Статтею 18 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, яка справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом, вони не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове законодавство, а отже, іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Суд зауважує, що позивач по тексту позовної заяви посилається на Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та доводить, що в нього немає недоїмки зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
При цьому оскаржує рішення суб'єктів владних повноважень, які містять суми боргу з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що є різними видами страхування і заборгованості та регулюються різними законами.
До органу Пенсійного фонду позивачем наданий розрахунок сплати єдиного внеску за 9 місяців 2012 року (а.с.49-54). Відповідно до данного розрахунку позивачем самостійно задекларовано до сплати єдиного внеску у сумі 2993,30 гривень за вказаний звітний період. Крім того, позивач має чотирьох найманих працівників, за яких також задекларовано до сплати єлиний внесок (а.с.54).
Посилання позивача на Указ Президента України від 03.07.1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», дію якого припинено згідно із Законом України від 04 листопада 2011 року № 4014-VI та на Закон України «Про систему оподаткування», який втратив чинність з 01 січня 2011 року згідно з Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI взагалі є недоречними, оскільки, ані страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, ані єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків чи єдиного соціального внеску.
Згідно з вимогами статті 15 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону. Положення п.6 Указу Президента України від 03.07.1998 року № 727/98 щодо звільнення суб'єктів малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, від збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, суперечать спеціальній нормі права - Закону, а отже, не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах.
Дана правова позиція викладена у постановах Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 15 травня 2007 року № 21-1142во06, від 29 травня 2007 року № 21-151во06.
Крім того, позивачем при оскарженні рішень суб'єкта владних повноважень, які вже фактично скасовані, невірно обраний спосіб захисту права, виходячи з принципу скасування кожної попередньої вимоги наступною, встановленим Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління ПФУ 27 вересня 2012 року № 21-5.
За таких обставин суд доходить висновку, що позивач як страхувальник, не сплатив суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у строки, встановлені частиною 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», та у повному обсязі, що також підтверджується даними особових карток позивача по зазначених внесках за себе та найманих працівників за період з 2011 по 2012 роки.
Щодо вимог про скасування постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, суд зазначає, що орган державної виконавчої служби не визначений позивачем як відповідач у позові та у даній справі.
Крім того, відповідно до положень частин 1-2 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Причин поважності пропуску строку на оскарження постанови органу державної виконавчої служби позивач не наводить.
Крім того, в матеріалах справи позивачем додана постанова державного виконавця Темєртєй І.Г. від 26 вересня 2012 року, а оскаржується інша постанова державного виконавця Ніронової Т.І.
Отже, позовні про визнання протиправними дій щодо вимагання сплати додаткової суми страхових внесків до Пенсійного фонду, зобов'язання відізвати вимогу про сплату боргу № Ф-7 від 05 липня 2012 року, скасувати суму недоїмки в повному обсязі, скасування постанови державного виконавця Ніронової Т.І. від 13 серпня 2012 року про відкриття виконавчого провадження з виконання вимоги про сплату боргу № Ф-7 від 05 липня 2012 року, зобов'язання відкликати вимогу про сплату боргу № Ф-7 від 05 листопада 2012 року, скасувати суму недоїмки в повному обсязі не підлягають задоволенню.
Керуючись Конституцією України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», ст. ст. 11, 17-20, 69-72, 86, 94, 158-163, 167, 185, 186, 254, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У позовних вимогах фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Будьонівському районі м. Донецька про визнання протиправними дій щодо вимагання сплати додаткової суми страхових внесків до Пенсійного фонду, зобов'язання відізвати вимогу про сплату боргу № Ф-7 від 05 липня 2012 року, скасувати суму недоїмки в повному обсязі, скасування постанови державного виконавця Ніронової Т.І. від 13 серпня 2012 року про відкриття виконавчого провадження з виконання вимоги про сплату боргу № Ф-7 від 05 липня 2012 року, зобов'язання відкликати вимогу про сплату боргу № Ф-7 від 05 листопада 2012 року, скасувати суму недоїмки в повному обсязі - відмовити.
Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні в присутності позивача та представників відповідача 10 січня 2013 року.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Голубова Л.Б.