вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
06 травня 2011 р. Справа №2а-2593/11/0170
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Кащеєвої Г.Ю., за участю секретаря Асєєвої Л.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Ленінського районного управління Головного Управління МВС України в АР Крим
до ОСОБА_1
про видворення громадянина за межі України,
за участю представників:
від позивача - Хоменко Григорій Олександрович , довіреність № 63/5408 від 06.05.2011 року, службове посвідчення серії НОМЕР_2;
відповідач - ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_1.
Ленінський районний відділ головного управління МВС України в АР Крим звернувся до адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 про примусове видворення за кордон України.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Євпаторійським міським відділом Головного управління МВС України в АР Крим було прийнято рішення № 47/2010 від 15.10.2010 року про видворення за межі України в добровільному порядку у ОСОБА_1 у строк до 31.10.2010 року із забороною в'їзду на територію України строком на п'ять років - до 15.10.2015 року, яке в добровільному порядку ОСОБА_1 не виконав.
Ухвалою суду від 02.03.11 р. відповідно до ст.106 КАС України позовну заяву було залишено без руху та надано строк до 01.04.11р. для усунення недоліків, зазначених в ухвалі.
Позивач усунув недоліки зазначені в ухвалі суду від 02.03.11 р. у визначений судом строк, у зв'язку з чим ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 01.04.2010 року відкрито провадження по справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.
В судовому засіданні позивач підтримав уточнені позовні вимоги та просив суд видворити відповідача за межі України в примусовому порядку, так як на момент звернення до суду з позовом відповідач ухиляється від добровільного виїзду з України.
Відповідач позов визнав у повному обсязі та пояснив, що дійсно порушує правила перебування іноземців на території України, але виконати рішення про видворення не має можливості у зв'язку з відсутністю коштів, про що ним надані суду письмові пояснення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача та відповідача суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п.5 частини 2 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненнями суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Згідно з частиною 4 статті 50 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства.
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено, що суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадови чи службові особи, інші суб'єкти, які здійснюють владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з статтею 1 Закону України «Про міліцію» від 20.12.90 № 565-XII міліція - державний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.
Згідно з ст.7 України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року565-XII міліція є єдиною системою органів, яка входить до структури Міністерства внутрішніх справ України, виконує адміністративну, профілактичну, оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну, виконавчу та охоронну (на договірних засадах) функції.
Відповідно до пункту 10 Правил в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1074 від 29.12.1995 року контроль за дотриманням вимог цих Правил іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними і фізичними особами в Україні, які приймають іноземців та осіб без громадянства або надають їм послуги, здійснюють в межах своєї компетенції органи внутрішніх справ у взаємодії з Міністерством закордонних справ, органами Служби безпеки та Державної прикордонної служби.
Таким чином, судом встановлено, що Ленінське районне управління Головного Управління МВС України в АР Крим (далі Ленінське РУ ГУ МВС України в АРК), яке є органом внутрішніх справ, що входить до структури Міністерства внутрішніх справ України, реалізуючи свої завдання та функції у відносинах з фізичними та юридичними особами є органом виконавчої влади та відповідно суб'єктом владних повноважень.
Відповідно до частини 5 статті 32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» органи внутрішніх справ мають право звертатися до суду з позовами про видворення іноземців або осіб без громадянства, якщо іноземець або особа без громадянства ухиляються від виїзду після прийняття рішення про видворення або є обґрунтовані підстави вважати, що вони будуть ухилятися від виїзду.
На підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що Сімферопольський РВ ГУ МВС України в АРК має право звертатися до адміністративного суду з позовами про видворення іноземців або осіб без громадянства, тобто діє в межах наданих повноважень.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства мають ті ж права і свободи та виконують ті ж обов'язки, що і громадяни України, якщо інше не передбачено Конституцією, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином Узбекістану, що підтверджується паспортом НОМЕР_3 (а.с.6).
Судом встановлено, що 29.03.2010 року ОСОБА_1 прибув на територію України з метою відпочинку.
Правила перебування іноземців на території України встановлені Постановою Кабінету Міністрів України № 1074 від 29.12.1995 року «Про Правила в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію».
Пунктом 19 Правил передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну на законній підставі, можуть тимчасово перебувати на території країни за паспортним документом, зареєстрованим у порядку, встановленому цими Правилами.
Як зазначено ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», за порушення іноземцями та особами без громадянства встановленого порядку перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні або проживання за недійсними документами, недотримання встановленого порядку реєстрації або пересування і вибору місця проживання, працевлаштування, ухилення від виїзду після закінчення терміну перебування, а також за недотримання Правил транзитного проїзду через територію України до них застосовуються заходи відповідно до законодавства України.
Судом встановлено, що в ході профілактичного відпрацювання ринку «Гермес» смт. Леніне, Ленінського району, АР Крим при перевірці документів громадянина Узбекистану ОСОБА_1 було встановлено, що Євпаторійським міським відділом Головного управління МВС України в АР Крим було прийнято рішення № 47/2010 від 15.10.2010 року про видворення за межі України в добровільному порядку у ОСОБА_1 у строк до 31.10.2010 року із забороною в'їзду на територію України строком на п'ять років - до 15.10.2015 року (а.с.4-5), яке в добровільному порядку ОСОБА_1 не виконав з посиланням на відсутність грошових коштів, що викладено у рапорті інспектора сектору ГІРФО Ленінського РВ ГУМВС України в АР Крим від10.01.2011 року (а.с.12).
Судом встановлено, що постановою Євпаторійського міського суду АР Крим від 05.08.2010 року ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного порушення по ст. 203 ч. 1 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00грн. (а.с.7).
Зазначений штраф був сплачений відповідачем 05.10.2010 року, що підтверджується копією квитанції (а.с.8) та підтверджується відповідачем.
Відповідно до частини 1 статті 32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» № 3929-XII від 04.02.1994 року іноземець та особа без громадянства, який вчинив злочин або адміністративне правопорушення, після відбуття призначеного йому покарання чи виконання адміністративного стягнення може бути видворений за межі України.
Рішення про видворення його за межі України після відбуття ним покарання чи виконання адміністративного стягнення приймається органом внутрішніх справ за місцем його перебування з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення.
За рішенням органу внутрішніх справ видворення іноземця та особи без громадянства за межі України може супроводжуватися забороною подальшого в'їзду в Україну строком до п'яти років. Строки заборони подальшого в'їзду в Україну обчислюються з дня винесення вказаного рішення. Порядок виконання рішення про заборону подальшого в'їзду в Україну визначається законодавством України.
Судом встановлено, що 15.10.2010 року начальником СГІРФО Євпаторійського РВ ГУ МВС України в АРК прийнято рішення № 47/2010 про видворення ОСОБА_1 з території України, та зобов'язано його залишити територію України в строк до 31.10.2010 року, заборонивши в'їзд в Україну строком на п'ять років до 15.10.2015 року (а.с.4-5).
СГІРФО Євпаторійського РВ ГУ МВС України в АРК в паспорті ОСОБА_1 15.10.2010 року зроблена відмітка про видворення за межі України (зворотній бік а.с.6).
Відповідно до частини 3 статті 32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець та особа без громадянства зобов'язані покинути територію України у строк, зазначений у рішенні про видворення. У разі прийняття рішення про видворення іноземця або особи без громадянства за межі України в її паспортному документі негайно анулюється віза і вилучаються документи на право перебування в Україні.
Іноземцю та особі без громадянства може надаватися строк до 30 днів для виїзду з України після прийняття зазначеного рішення.
Згідно з п. 44 Постанови КМУ «Про правила в'їзду в Україну іноземних громадян, їх виїзду з України та транзитного проїзду через її територію"» № 1074 від 29.12.1995р. та ч.3 ст. 32 Закону України № 3929-ХІІ від 04.02.1994р., іноземець та особа без громадянства зобов'язані покинути територію України у строк, зазначений у рішенні про видворення.
Судом встановлено, що після прийняття рішення про видворення ОСОБА_1 з України, відповідач добровільно у встановлений до 31.10.2010 року строк територію України не покинув у зв'язку з відсутністю коштів на квітки, що підтверджується поясненнями відповідача у судовому засіданні.
Частиною 5 статті 32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» встановлено, що орган внутрішніх справ чи орган охорони державного кордону можуть затримати і примусово видворити з України іноземця або особу без громадянства тільки на підставі постанови адміністративного суду.
Приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 в порушення вимог Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» в добровільному порядку територію України не покинув, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які підлягають видворенню, відшкодовують витрати, пов'язані з видворенням, у порядку, встановленому законом. Якщо зазначені іноземці та особи без громадянства не мають коштів для відшкодування витрат, пов'язаних з видворенням їх за межі України, видворення здійснюється за рахунок держави.
Приймаючи до уваги, що у відповідача відсутні кошти на відшкодування витрат, пов'язаних з видворенням, суд вважає за можливе здійснити видворення відповідача за рахунок держави.
Згідно з частиною 4 статті 94 КАС України у справах, у яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, і відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Тому судові витрати по справі не підлягають стягненню з відповідача.
Враховуючи викладене, суд вважає, що уточнені позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
В судовому засіданні 05.06.2011 року оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Постанова у повному обсязі виготовлена у строк, визначений ч. 3 ст. 160 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163КАС України,
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Видворити в примусовому порядку за межі України громадянина Узбекистану ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Чорнизар, Попський район, Наманганська область, Узбекистан, узбек, паспорт НОМЕР_1, виданий 14.09.2007 року, за рахунок держави.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Кащеєва Г.Ю.