м. Вінниця
26 грудня 2012 р. Справа № 2а/0270/5509/12
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Бошкової Юлії Миколаївни,
за участю:
секретаря судового засідання: Мельника Віктора Сергійовича
позивача: ОСОБА_1
відповідача: Загороднього В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: ОСОБА_1
до: територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області
про: визнання протиправної та скасування постанови
До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) до територіального управління головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області (далі - відповідач, Головавтотрансінспекція у Вінницькій області) про визнання протиправної та скасування постанови.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що постановою про застосування фінансових санкцій від 06.08.2012 року до нього застосовано фінансову санкцію в сумі 1700 грн. за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена ч. 1 абз. 3 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт". Однак, позивач вважає, що постанова про застосування штрафних санкцій №146332 від 06.08.2012 року є протиправною, оскільки винесена з порушенням вимог чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити з підстав, викладених в адміністративному позові.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечував, та просив суд відмовити у задоволені позовних вимог ОСОБА_1
Заслухавши пояснення сторін, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справу докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
13 липня 2012 року ОСОБА_1 на приватному автомобілі MERCEDES-BENS VІTO 108 CDI разом зі своєю дружиною та сином, а також з двома сусідами поїхали в смт. Теплик на ринок. Зупинившись на площі неподалік ринку, до ОСОБА_1 підійшов інспектор Головавтотрансінспекцієї та попросив надати документи на право керування транспортним засобом та документи, які надають йому право здійснювати перевезення на замовлення. Перевіривши документи інспектор повідомив, що ОСОБА_1 надавав послуги по перевезенню пасажирів на замовлення без оформлення документів передбачених ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: ліцензійної картки, копії договору із заявником послуг.
В наслідок виявленого порушення інспектором Головавтотрансінспекцієї складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 13 липня 2012 року (а.с.7).
Водій від підпису акта та надання пояснень відмовився, що стверджується наявністю відповідної відмітки в акті перевірки.
На підставі вказаного акту від 13.07.2012 року начальником Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області винесено постанову №146332 від 06.08.2012 року про застосування до ОСОБА_1 фінансові санкції у розмірі 1700 грн. за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена ч. 1 абз. 3 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" (а.с.6).
Вирішуючи спір по суті суд визнає заявлені вимоги позивача щодо скасування прийнятого відповідачем рішення обґрунтованими виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 3 Закону України "Про автомобільний транспорт" (далі - Закон) цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.
Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч. 1 ст. 29 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб'єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", суб'єкт господарювання - зареєстрована в установленому законодавством порядку юридична особа незалежно від її організаційно-правової форми та форми власності, яка провадить господарську діяльність, а також фізична особа - підприємець...
За приписами ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - це перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.
Нерегулярні пасажирські перевезення - перевезення пасажирів автобусом, замовленим юридичною або фізичною особою з укладанням письмового договору на кожну послугу, в якому визначають маршрут руху, дату та час перевезень, інші умови перевезень та форму оплати послуги, або перевезення за власний кошт.
Таким чином, характерною ознакою надання послуг з нерегулярних пасажирських перевезень є наявність пасажирів, перевезення здійснюється суб'єктом господарювання з отриманням від пасажирів плати за перевезення.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи пояснення позивача - ОСОБА_1 та свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, судом встановлено, що в автомобілі MERCEDES-BENS VІTO 108 CDI, державний номерний знак НОМЕР_1, знаходилися водій ОСОБА_1 його дружина - ОСОБА_3, син та двоє сусідів.
В судовому засіданні ОСОБА_3, яка була допитана в якості свідка, зазначила, що за перевезення до смт. Теплик ніхто з присутніх в автомобілі не здійснював, а автомобіль використовувався для власних потреб. Доказів зворотного відповідачем суду надано не було, а представником відповідача повідомлено про відсутність інших доказів крім складеного акту та письмових пояснень інспектора ОСОБА_4
Посилання представника відповідача на акт перевірки, як на доказ правомірності оскаржуваного рішення оцінюються судом критично, оскільки акт не підписаний особою відносно якої складений, а його висновки спростовуються іншими доказами, зібраними в ході розгляду справи.
Таким чином, відповідачем не було доведено факт надання ОСОБА_1 послуг з нерегулярних пасажирських перевезень, а відтак не знайшов свого підтвердження належними доказами в ході розгляду справи факт порушення позивачем вимог ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", що стали підставою для винесення відповідачем постанови про застосування фінансових санкцій № 146332 від 06.08.2012 р.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що на час винесення оскаржуваного рішення відповідач не мав достатніх для цього підстав, які б підтверджувалися належними доказами. Не встановлено таких підстав і за результатами розгляду даної адміністративної справи, що позбавляє дане рішення обґрунтованості, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити в повному обсязі.
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. (стаття 86 цього Кодексу).
Представником позивача в судовому засіданні доведено правомірність своїх вимог, однак відповідачем, в свою чергу, не надано суду достатньо доказів в обґрунтування правомірності прийнятого рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову територіального управління головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області № 146332 від 06.08.2012 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 АДРЕСА_1) сплачений судовий збір в сумі 32,19 грн. (тридцять дві гривні дев'ятнадцять копійок).
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Бошкова Юлія Миколаївна