вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
08 січня 2013 р. (12:00) Справа №2а-13732/12/0170/5
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:
судді Сидоренка Д.В., при секретарі Леоновій В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м.Сімферополя АР Крим,
до відповідача Залізничного відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2,
про визнання протиправною і скасування постанови та спонукання до виконання певних дій,
Обставини справи: Управління ПФУ в Центральному районі м.Сімферополя АР Крим звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Залізничного ВДВС Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим про визнання протиправною та скасування постанови від 16.11.2012р.; про зобов'язання відкрити виконавче провадження щодо постанови №184 від 30.06.2005р. про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 та стягнення штрафу у розмірі 136,00 грн.; про зобов'язання провести виконавчі дії по виконанню постанови №184 від 30.06.2005р.
Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувана постанова прийнята на підставі помилкового розрахункового документа про сплату боргу.
В судове засідання позивач яву свого представника не забезпечив, надіслав клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.
Відповідач письмових заперечень на адміністративний позов не надав, явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином - судовою повісткою.
Третя особа в судове засідання не з'явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином - судовою повісткою, яка повернулася без вручення за закінченням терміну зберігання (повідомлення про вручення поштового відправлення №9500014347157).
Розглянувши матеріали справи, суд-
Згідно з ч.2 ст.4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
У відповідності до п.1 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Примусове виконання рішень органів в Україні покладено на Державну виконавчу службу, яка у своїй діяльності керується Законом України «Про виконавче провадження», що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню у випадку невиконання їх у добровільному порядку.
Частиною 3 ст.181 КАС України встановлено, що відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.
Отже, органи державної виконавчої служби та їх посадові особи у відносинах з фізичними та юридичними особами під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є суб'єктами владних повноважень.
Постановою у справі про адміністративне правопорушення №184 від 30.06.2005р. директора ТОВ «Геліос-С» ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності із застосуванням стягнення - штрафу в розмірі 136,00 грн. (а.с.7).
11.10.2012р. Управління ПФУ в Центральному районі м.Сімферополя АР Крим звернулося до Залізничного ВДВС Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим із заявою про примусове виконання постанови у справі про адміністративне правопорушення №184 від 30.06.2005р. (а.с.10).
Постановою про закінчення виконавчого провадження від 16.11.2012р. виконавче провадження з примусового виконання постанови у справі про адміністративне правопорушення №184 від 30.06.2005р. закінчено, у зв'язку зі стягненням заборгованості в повному обсязі з боржника (п.8 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження», а.с.9 зворотній бік)
Вищезазначена постанова направлена супровідним листом вих.№19886/03-21 від 16.11.2012р. та отримана позивачем 26.11.2012р., згідно вхідного штемпелю на супровідному листі (а.с.9).
Частиною 1 ст.181 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Таким чином, згідно з наведеної норми до компетенції адміністративних суддів відносяться справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби щодо виконання рішень в адміністративних справах, рішень інших органів та посадових осіб, що можуть виконуватися примусово, рішень, для яких не встановлено іншого порядку судового оскарження, особами, які не наділені правом оскарження рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби у цивільному та господарському судочинстві.
Враховуючи те, що законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів та посадових осіб, що можуть виконуватися примусово, дану справу слід розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон №606) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 ст.19 Закону №606 передбачено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону:
§ за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення;
§ за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді;
§ у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом;
§ в інших передбачених законом випадках.
Відповідно до частин 1-2 ст.25 Закону №606 державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до п.8 ч.1 ст.49 Закону №606 виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом (ч.3 ст.49 Закону №606).
Зі змісту наведених норм слідує, що відкрите виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі виконавчого документу із винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження. В свою чергу, виконання в повному обсязі, зокрема штрафу, передбачає внесення грошових коштів у визначеному розмірі на відповідні рахунки, визначені виконавчим документом.
Як зазначалося вище постанова про закінчення виконавчого провадження від 16.11.2012р., з примусового виконання постанови у справі про адміністративне правопорушення №184 від 30.06.2005р., винесена у зв'язку зі стягненням заборгованості в повному обсязі.
На підтвердження факту стягнення з ОСОБА_2 штрафу в розмірі 136,00 грн., накладеного згідно постанови у справі про адміністративне правопорушення №184 від 30.06.2005р., відповідачем надана квитанція №119 від 14.11.2012р. (а.с. 23).
Згідно постанови у справі про адміністративне правопорушення №184 від 30.06.2005р., грошове стягнення в розмірі 136,00 грн. мало бути внесено ОСОБА_2 за наступними платіжними реквізитами:
§ рахунок №25607010048701;
§ отримувач - Управління ПФУ в Центральному районі м.Сімферополя;
§ код отримувача - 22300458;
§ банк отримувача - КРУ ВАТ «Державний ощадний банк України»;
§ код банку - 324805,
Разом з тим, відповідно до квитанції №119 від 14.11.2012р. ОСОБА_2 сплачено 136,00 грн. за наступними платіжними реквізитами:
§ рахунок №37192076000113;
§ отримувач - Управління ПФУ в Залізничному районі м.Сімферополя;
§ код отримувача - 20727038;
§ банк отримувача - ГУ ДКСУ в АР Крим, м.Сімферополь;
§ код банку - 824023;
§ призначення платежу - оплата заборгованості згідно вимоги виконавчої служби,
тобто за іншими платіжними реквізитами ніж передбачені виконавчим документом.
Частиною ч.1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною 3 зазначеної статті передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
§ на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
§ з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
§ обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
§ безсторонньо (неупереджено);
§ добросовісно;
§ розсудливо;
§ з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
§ пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
§ з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
§ своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Так зокрема, принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що є одночасно і орієнтиром при реалізації повноважень владного суб'єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури.
Враховуючи відсутність підтвердження фактичного виконання в повному обсязі рішення про накладення штрафу в розмірі 136,00 грн., згідно з постановою у справі про адміністративне правопорушення №184 від 30.06.2005р., суд дійшов висновку про безпідставність прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження від 16.11.2012р. та, як наслідок, необхідність задоволення адміністративного позову в цій частині.
В частині позовних вимог про зобов'язання відповідача відкрити виконавче провадження щодо постанови №184 від 30.06.2005р. про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 і стягнення штрафу у розмірі 136,00 грн. та про зобов'язання провести виконавчі дії по виконанню постанови №184 від 30.06.2005р., слід відмовити з огляду на те, що визнання судом протиправним і скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 16.11.2012р. не передбачає повторного відкриття виконавчого провадження та вимагає від державного виконавця, для належного виконання рішення, вжиття саме таких заходів у розумний строк необхідний для здійснення відповідних дій.
Вступну та резолютивну частину постанови проголошено у судовому засіданні 08 січня 2013 року.
У повному обсязі постанова виготовлена 10 січня 2013 року.
На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 16.11.2012р.
В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
У разі неподання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.
У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Сидоренко Д.В.