вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
29 березня 2011 р. Справа №2а-2677/11/0170/24
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Кащеєвої Г.Ю., при секретарі Семенко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця
До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернулась з позовом Джанкойська об'єднана державна податкова інспекція в АР Крим про припинення підприємницької діяльності фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 зареєстрованої Красногвардійською районною державною адміністрацією АРК 23.04.2008 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.
У судове засідання представник позивача не з'явився, повідомлений належним чином про час і місце судового засідання, надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
У судове засідання відповідач вдруге не з'явився, повідомлений належним чином про час і місце судового засідання, клопотання про розгляд справи за його відсутності не надсилав.
Приймаючи до уваги, що у матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, суд вважає за можливе відповідно до ст. 128 КАС України розглянути справу за відсутності сторін.
Дослідивши матеріали справи, з"ясувавши обставини у справі, дослідивши докази, якими вони підтверджуються у їх сукупності, суд встановив наступне.
Відповідно до частини 1 статті 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 Кодексу, якою передбачено, що така реєстрація здійснюється у порядку, визначеному законом. Згідно з п. 2 частини 2 статті 55 ГК України громадяни України, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані як підприємці, визнаються суб'єктами господарювання.
Порядок та підстави реєстрації, припинення реєстрації визначаються Законом України від 15.05.2003 № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".
Відповідно до частини 1 статті 4 цього Закону державна реєстрація фізичних осіб - підприємців - це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.
Судом встановлено, що 23.04.2008 року Красногвардійською районною державною адміністрацією АРК ОСОБА_1 зареєстрована у якості фізичної особи-підприємця, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Суд зазначає також що ОСОБА_1 зареєстрована в якості платника податків (довідка Джанкойської ОДПІ від 14 січня 2011 року вих. 73/11/29-0.
Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 є суб'єктом господарювання, фізичною особою-підприємцем, який зобов'язаний виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності та на нього розповсюджується дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 № 755-ІV, у тому числі в частині перереєстрації і припинення реєстрації.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом.
Здійснюючи господарську діяльність, громадянин-підприємець згідно частини 6 статті 128 Господарського кодексу України зобов'язаний своєчасно надавати податковим органам декларації про доходи, інші необхідні відомості для нарахування податків та інших обов'язкових платежів, сплачувати податки в порядку та розмірах, встановлених законом.
Вивчивши наявні у справі матеріали, проаналізувавши законодавство, що діяло на час неподання відповідачем податкової звітності до податкового органу та на момент винесення судового рішення, суд встановив наступне.
Відповідно до пунктів 2, 3 частини 1 статті 9 Закону України "Про систему оподаткування" № 1251-ХІІ від 25.06.1991 року (який діяв на час неподання відповідачем податкової звітності до податкового органу та втратив чинність з 1 січня 2011 року згідно з Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI) платники податків зобов'язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.
Згідно з підпунктами "а", "в", пункту 19.1 статті 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від № 889-IV (що діяв на час неподання відповідачем податкової звітності до податкового органу та втратив чинність з 1 січня 2011 року згідно з Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI) платники податку зобов'язані вести облік доходів і витрат у обсягах, достатніх для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі, коли такий платник податку зобов'язаний цим Законом подавати декларацію; подавати декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього Закону таке подання є обов'язковим.
Відповідно до пп. "г", п. 4.1.4. статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181-III (що діяв на час неподання відповідачем податкової звітності до податкового органу та втратив чинність з 1 січня 2011 року згідно з Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI) податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян) до 1 квітня року, наступного за звітним.
Суд зазначає, що на час прийняття судового рішення по справі вказані Закони України "Про систему оподаткування" № 1251-ХІІ від 25.06.1991 року, "Про податок з доходів фізичних осіб" від № 889-IV, "Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181-III втратили чинність. Правові норми, що регулюють спірні правовідносини, знайшли своє відображення у Податковому кодексі України № 2755 від 02.12.2010 року, що набрав законної сили з 01.01.2011 року.
Таким чином, ОСОБА_1, маючи статус суб'єкта господарювання, зареєстрована у встановленому законом порядку в якості платника податків, зобов'язана щорічно подавати декларації на доходи фізичних осіб до 01 квітня року, наступного за звітним.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 01.04.2008 не надає податкову звітність до органів Державної податкової служби. Цей факт підтверджується довідкою з питання не подання податкової звітності фізичною особою-підприємцем № 145/1702 від 08.02.11р.
Відповідно до довідки Джанкойської об'єднаної ДПІ в АР Крим за № 116/5 від 24.01.2011р. станом на 21.01.2011 року ОСОБА_1 не має заборгованості з податків і зборів (обов'язкових платежів), що контролюються органами ДПІ.
Підсумовуючи вказане суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 під час здійснення господарської діяльності не дотримувалась вимог ст. 67 Конституції України, частини 6 статті 128 Господарського кодексу України, пунктів 2, 3 ч.1 ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування" № 1251-ХІІ від 25.06.1991 року, підпунктів "а", "в" п. 19.1 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 № 889-ІУ, п. п. "г" п.4.1.4. ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р., № 2181 І (що діяли на час неподання відповідачем податкової звітності до податкового органу та втратили чинність з 1 січня 2011 року згідно з Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI).
Відповідно до частини 2 статті51 ГК України підприємницька діяльність припиняється на підставі рішення суду у випадках, передбачених Кодексом та іншими законами.
Згідно п.п. 20.1.12 ПК України органи державної податкової служби мають право у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання.
Статтею 11 Закону України "Про систему оподаткування" № 1251 від 25.06.1991 року, що діяв на час реєстрації фізичної особи - підприємця у якості платника податків, передбачена відповідальність платників податків і зборів (обов'язкових платежів) за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування відповідно до законів України.
Ця норма Закону кореспондуються із нормами Податкового кодексу.
Згідно п.п. 47.1.2. ст. 47 ПК України фізичні особи - платники податків несуть відповідальність в тому числі за неподання податкової звітності контролюючим органам, у випадках, передбачених законом.
Ст. 111 ПК України встановлено, що за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи державної податкової служби, встановлені наступні види юридичної відповідальності: фінансова, адміністративна та кримінальна.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" від 15.05.2003 року № 755-ІV державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця проводиться у разі постановлення судового рішення з цього питання, підставами для ухвалення такого рішення є неподання протягом року органам державної податкової служби декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону.
Частиною 3 ст. 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 року № 755-IV встановлено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.
Відповідно до частини 1 статті 49 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 року № 755-IV суд, який постановив рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця в день набрання таким рішенням законної сили, направляє копію державному реєстратору за місцем реєстрації фізичної особи-підприємця для внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.
Згідно з частиною 9 статті 47 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 року № 755-IV для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням фізична особа - підприємець або уповноважена нею особа не раніше двох місяців з дати публікації повідомлення у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації подає державному реєстратору особисто (надсилає рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу такі документи: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням; свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця; довідку відповідного органу державної податкової служби про відсутність заборгованості по податках, зборах (обов'язкових платежах); довідку відповідного органу Пенсійного фонду України про відсутність заборгованості.
Частиною 4 статті 94 КАС України у справах, у яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Тому судові витрати по справі не підлягають стягненню з відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України,
1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
2. Припинити підприємницьку діяльність Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованої 23.04.2008 року Красногвардійською районною державною адміністрацією АРК , юридична адреса: АДРЕСА_1.
3. Копію постанови в день набрання нею законної сили направити державному реєстратору за місцем реєстрації фізичної особи -підприємця для внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи -підприємця.
4. Зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 здійснити заходи, пов'язані з ліквідацією суб'єкта господарювання у встановленому законом порядку і подати органу державної реєстрації документи, відповідно до частини 9 статті 47 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців".
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Кащеєва Г.Ю.